Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"He треба сл≥в! ’ай буде т≥льки д≥ло!" (житт¤ ≥ творч≥сть ќлени “ел≥ги)
’очу жити, аж житт¤ не зломить. –ватись вгору чи лет≥ть в безодню. ќ. “ел≥ги
ƒмитро ƒонц≥в назвав ќлену “ел≥гу "поетесою вогн¤них меж". ” дол≥ њњ й справд≥ було багато межових ситуац≥й: м≥ж щаст¤м ≥ горем, усп≥хом ≥ поразкою, житт¤м ≥ смертю. ¬она з'¤вилас¤, спалахнула ≥ згор≥ла, наче з≥рка, блиснула ≥ згасла, залишаючи п≥сл¤ себе св≥тло. ÷е ориг≥нальна особист≥сть, творча, горда в житт≥ ≥ поез≥њ.
ќлена народилас¤ в ѕетербурз≥, пот≥м родина перењхала в ињв. Ѕатько њњ де¤кий час був м≥н≥стром ур¤ду ”Ќ–, а пот≥м змушений був ем≥грувати до „ехословаччини. ќлена нелегально перейшла кордон ≥з мат≥р'ю. ” ѕраз≥ вона познайомилас¤ з представниками так званоњ "празькоњ школи" поет≥в: ™вгеном ћаланюком, ќлегом ќльжичем, Ћеон≥дом ћосендзом. —аме вони навчили њњ в≥дчувати тонкощ≥ украњнськоњ мови, були своЇр≥дним "катал≥затором" розвитку творчост≥ ќлени “ел≥ги.
“ворча спадщина поетеси к≥льк≥сно невелика. ћабуть, ≥ тому, що вона ставила висок≥ вимоги до себе ¤к до митц¤, ретельно добирала кожне слово, шукала точних вираз≥в. ћен≥ поез≥њ ќлени “ел≥ги видаютьс¤ ч≥ткими, "сильними", "стрункими", але водночас вони сповнен≥ життЇвою енерг≥Їю, пристрастю, рухом. ƒуже точно, ¤к на мене, охарактеризував в≥рш≥ “ел≥ги критик Ѕ. –убчак: "÷е л≥рика замр≥¤ноњ, примхливоњ, гордоњ, пристрасноњ ≥ дуже "романтичноњ ж≥нки". ” тематиц≥ та кол≥ ≥дей њњ творчост≥ цей дух "в≥чно ж≥ночого" очевидний..." ” поез≥њ "—учасникам" “ел≥га пише:
Ќе л≥чу сл≥в. ƒаю без м≥ри н≥жн≥сть.
ј може, в цьому Ї й мо¤ см≥лив≥сть:
ѕалити серце в хуртовин≥ сн≥жн≥й,
упати душу у холодн≥й злив≥.
” твор≥ в≥дчуваЇтьс¤ енерг≥¤, любов до житт¤ ≥ бажанн¤ жити. ÷¤ поез≥¤ розкриваЇ життЇвий принцип ќлени “ел≥ги:
¬≥трами й сонцем Ѕог м≥й шл¤х нам≥тив,
“а там, де треба, - ¤ тверда й сувора.
"“вердою" ≥ "суворою" стала поетеса, коли зрозум≥ла, що народ њњ роз≥рваний м≥ж двома ≥мпер≥¤ми, ≥ спр¤мувала енерг≥ю на його нац≥ональне визволенн¤. "”крањну може вр¤тувати новий тип украњнц¤", - писала вона. ≤ стала таким типом - людиною, що вм≥Ї жиги, торити ≥ вмирати дл¤ своЇњ Ѕатьк≥вщини.
’очу крикнуть в далеч≥нь без краю
≤ когось на допомогу кликать,
Ѕо душа мо¤ сьогодн≥ граЇ
≤ рушаЇ на шл¤хи велик≥.
("ѕлем≥нний день")
ќлена “ел≥га була одн≥Їю актив≥сток украњнського нац≥онального руху, членом ќ”Ќ. ¬она випускала в окупованому иЇв≥ газети ≥ журнал, плекала творч≥ кадри, створила —п≥лку украњнських письменник≥в, об'Їднала украњнську молодь:
’ай м≥й клич з≥рветьс¤ у висок≥сть
≤, мов прапор в сонц≥, затр≥поче,
’ай кружл¤Ї, мов невтомний сок≥л,
≤ зриваЇ р≥дних ≥ охочих!
ѕочалис¤ арешти. ќлена “ел≥га не захот≥ла покинути своЇ р≥дне, розтерзане, але нескорене м≥сто, свою роботу, припинити боротьбу. ѓњ було ув'¤знено в 1942 роц≥ й розстр≥л¤но в Ѕабиному яру, де г≥тлер≥вц≥ знищили 100 тис¤ч украњнських громад¤н. ¬она 5 м≥с¤ц≥в не дожила до свого 35-р≥чч¤. я схил¤ю голову перед ц≥Їю мужньою ж≥нкою, що св≥домо обрала тернистий ≥ небезпечний шл¤х боротьби в ≥м'¤ визволенн¤ нашоњ ¬≥тчизни.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю “ел≥ги ќлени
