Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
¬≥рш ќлени “ел≥ги "—учасникам" ¤к моральний запов≥т поетеси
Ќе л≥чу сл≥в. ƒаю без м≥ри н≥жн≥сть.
ј може, в цьому й Ї мо¤ см≥лив≥сть:
ѕалити серце в хуртовин≥ сн≥жн≥й,
упати душу у холодн≥й злив≥.
я ще ≥ ще раз перечитую в≥рш ќлени “ел≥ги "—учасникам". Ќамагаюс¤ збагнути, що це: лист до читач≥в, щирий ≥ в≥двертий, у ¤кому авторка розпов≥даЇ про себе? „и може, це - њњ своЇр≥дний зв≥т перед нами, перед сусп≥льством? як на мене, то в≥рш цей можна ще пор≥вн¤ти з л≥ричною п≥снею душ≥...
јле, ¤кщо нав≥ть погодитис¤ з ус≥ма цими припущенн¤ми, не можна не пом≥тити найважлив≥шого: на ньому стоњть адреса - "—учасникам". ј це значить, що слова в≥рша звернен≥ до кожноњ людини, що була сучасником поетки, ≥ до сьогодн≥шн≥х сучасник≥в, наших з вами. ≤ тод≥ приходить розум≥нн¤, що у р¤дках ц≥Їњ поез≥њ зашифрований запов≥т людини, ¤ка знесла на абсолютно добров≥льну √олгофу неймов≥рний т¤гар нац≥ональноњ дол≥ - п≥дкреслений украњнський патр≥отизм ≥ утримала його. як на початку XX стол≥тт¤ - Ћес¤ ”крањнка...
¬≥трами й сонцем Ѕог м≥й шл¤х нам≥тив,
“а там, де треба, - ¤ тверда й сувора.
ќ краю м≥й, моњх ¤сних прив≥т≥в
Ќе д≥ставав в≥д мене жодний ворог.
” цьому з≥знанн≥ - величний ≥ водночас важкий життЇвий шл¤х дочки ”крањни, ¤ка, поЇднавши сталь ≥ н≥жн≥сть у серц≥ й поез≥њ, окреслила перед сучасниками, минулими, сьогодн≥шн≥ми ≥ майбутн≥ми, пон¤тт¤ щирого, а не плакатного патр≥отизму. я часто поруч з њњ ≥м'¤м читаю слово "самопожертва". ƒумаю, сама вона мало замислювалас¤ над таким символом њњ житт¤. Ќайважлив≥шим дл¤ ќлени “ел≥ги було прагненн¤ донести ≥ показати сп≥вв≥тчизникам ≥стинну любов до Ѕатьк≥вщини, пробудити ≥ њх серц¤х так≥ ж почутт¤, наповнити њх серц¤ бажанн¤м присв¤тити своЇ житт¤ ”крањн≥.
“ому в≥рш "—учасникам" Ї моральним запов≥том кожному украњнцю.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю “ел≥ги ќлени
