Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
∆итт¤ й героњчна смерть ќлени “ел≥ги
—к≥льки в соб≥ поЇднала витончена ≥ ¤скрава поез≥¤ ќлени “ел≥ги: мужн≥сть у боротьб≥ за ”крањну ≥ ж≥ночу н≥жн≥сть, протест проти м≥щанства ≥ вишукан≥сть, л≥ричний артистизм ≥ громад¤нську пристрасн≥сть! ÷е дивне р≥дк≥сне поЇднанн¤ позначило талант ж≥нки, ¤ка знайшла св≥й шл¤х, щоб залишитис¤ на ньому своњм житт¤м, а пот≥м - останн≥м словом, погл¤дом, подихом...
÷ей шл¤х вим≥ром у тридц¤ть п'¤ть рок≥в був ¤скравим ≥ нелегким водночас: злети ≥ пад≥нн¤, туга ≥ рад≥сть - не було т≥льки спокою. ѕоетес≥ випала дол¤, ¤ка провела њњ в≥д напруженого пошуку своЇњ ”крањни до виборенн¤ незалежност≥ р≥дноњ крањни:
«аметемо вогнем любов≥ меж≥,
ѕерейдемо убр≥д бурхлив≥ води,
ўоб вз¤ти повно все, що нам належить,
≤ злитись знову ≥з своњм народом.
ён≥ роки житт¤, сон¤чн≥ та безжурн≥, нав≥ювали њй мр≥њ про св≥т романтичний, чистий, красивий. “а ось - перший переломний момент: 1923 р≥к, п≥ша дорога в≥д ¬≥нниц≥ до ам'¤нц¤-ѕод≥льського (п≥сл¤ арешту в дороз≥ та щасливого зв≥льненн¤). –аптом серед украњнських пол≥в дало себе знати оте глибинне, п≥дсв≥доме "¤", що поЇднуЇ тебе нац≥ональними корен¤ми (народжена в ѕетербурз≥, ќлена до цього часу мало ц≥кавилас¤ украњнськими витоками свого родоводу).
ƒругим поворотним моментом стала р≥зка в≥дс≥ч рос≥йським монарх≥стам на њх глузуванн¤ з украњнськоњ мови: "“а собача мова - мо¤ мова!" ќлена усв≥домлюЇ, що ”крањна - не т≥льки земл¤, а й нац≥¤, ≥ духовним стрижнем кожноњ людини маЇ бути нац≥ональна самосв≥дом≥сть. ўоб донести це переконанн¤ до сп≥вв≥тчизник≥в, замало гасел та дискус≥й. “ут потр≥бна активна боротьба за побудову ”крањнськоњ держави патр≥отичними силами.
«устр≥ч у 1939 роц≥ з ќлегом ќльжичем стала трет≥м поворотним пунктом у житт≥ “ел≥ги: починаЇтьс¤ активна сп≥впрац¤ в культурн≥й рефентур≥, ¤ку в≥н очолював в ќ”Ќ! оли –ад¤нський —оюз вступив у ƒругу св≥тову в≥йну, поетеса повертаЇтьс¤ в ”крањну, щоб пробуджувати в народу нац≥ональну св≥дом≥сть, згуртовувати нац≥ю дл¤ побудови ”крањнськоњ держави. яку ж силу духу потр≥бно мати, щоб не т≥кати в≥д в≥йни, а добров≥льно йти в њњ вогонь!..
” цьому вогн≥ вона згор≥ла, ¤к багато тих нев≥домих, без≥менних, ¤к≥ знищувалис¤ упродовж в≥к≥в т≥льки тому, що були ≥ншими, несли у св≥т незвичайне, незрозум≥ле ≥ прекрасне.
Ўл¤х ќлени “ел≥ги насправд≥ був нам≥чений сонцем ≥ в≥трами, ¤к≥ дарували зм≥ни ≥ над≥њ. ћр≥њ та спод≥ванн¤ жили в душ≥ ќлени до останнього подиху, коли 21 лютого 1942 року фашисти розстр≥л¤ли поетесу в Ѕабиному яру, звинувативши њњ в зневажливому ставленн≥ до г≥тлер≥вськоњ влади. “а ќлена “ел≥га жива в пам'¤т≥ вд¤чних сп≥вв≥тчизник≥в, у своњх книжках, що вийшли посмертно ("ƒуша на сторож≥", 1946; "ѕрапори духу", 1947; "Ќа чужин≥", 1947; зб≥рник "ќлена “ел≥га", 1977). ≤ вона залишитьс¤ живою назавжди, бо "палила серце в хуртовин≥ сн≥жн≥й", "купала душу у холодн≥й злив≥" ≥ безмежно любила свою ”крањну.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю “ел≥ги ќлени
