Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
–анн¤ творчость ёр≥¤ яновського
яновський будував свою творч≥сть на ≥деалах культового н≥мецького ф≥лософа XIX стол≥тт¤ ‘р≥др≥ха Ќ≥цше. √оловна вол¤ до влади, ¤ка народжуЇ надлюдину.
теза ученн¤ мислител¤
÷≥ль житт¤ - п≥дн¤тт¤ над ≥ншими.
—в≥тогл¤д яновського в≥др≥зн¤Ї ≥де¤ в≥чного поверненн¤, ¤зичницькоњ цикл≥чност≥ житт¤. “ому коло виступаЇ емблемою вс≥Їњ творчост≥ митц¤. ровна пам'¤ть предк≥в, "кров земл≥", ц≥нност≥ матер≥-земл≥ - ось пр≥оритети його л≥тературних героњв.
ƒосконала природна краса й жорсток≥сть його персонаж≥в ≥дуть в≥д акцентуванн¤ дит¤чого, мужнього й жорстокого типу людини. ∆орсток≥сть ≥ стоњцизм тут п≥дкреслюють г≥дн≥сть ворога. „им жорсток≥ша кара, тим б≥льш≥ симпат≥њ до ворога, р≥вн≥сть йому. ¬≥йна й революц≥¤ несуть справедлив≥сть, новий св≥т, а жорсток≥сть - вол¤ Ѕожа в ≥м'¤ утвердженн¤ нового пор¤дку ≥снуванн¤. “воренн¤ революц≥њ асоц≥юЇтьс¤ з актом творенн¤ св≥ту.
“радиц≥йний гуман≥зм дл¤ яновського чужий. …ого гуман≥зм у жорстокост≥. “≥льки жорсток≥сть спри¤тиме самотворенню людини, утвердженню в св≥т≥ вол≥ до влади. ∆итт¤ - складник вол≥ до влади. Ћюди легко помирають ≥ знищують ≥нших. √ерой яновського над≥лений м≥фолог≥чним св≥тов≥дчутт¤м: жертовн≥сть лежить в акт≥ творенн¤ св≥ту. √ерой - це не т≥льки вбивц¤, це жертва, посп≥шно готова до смерт≥.
Ћистоноша (новела "Ћист у в≥чн≥сть") - аналог ус≥х жертв, що ≥снували до нього. ѕод≥њ в≥дбуваютьс¤ в суботу перед св¤тами. Ћюди збирають зелень, щоб прикрасити хату. «елен≥ св¤та - час, коли вшановують своњх предк≥в, коли до живих приход¤ть душ≥ померлих родич≥в. ÷ей зв'¤зок передбачав жертовн≥сть. Ѕути жертвою було справою чест≥. √ерой належить до обраних жертв. «овн≥ в≥н дуже слабий, замучений. ѕ'¤вки, ¤к≥ присмокталис¤ до т≥ла - прикраси на т≥л≥ жертви. √ерой ви¤вл¤Ї волю до влади над собою, над власною пам'¤ттю. ¬≥н наказуЇ соб≥ забути ≥нформац≥ю, ¤кою волод≥в, щоб не видати њњ ворогов≥. ¬миранн¤ на самот≥ под≥бне до р≥вн¤ прозр≥нн¤, недоступного ≥ншим.
”крањнськ≥ письменники мислили законами екзистенц≥ал≥зму. –≥вень становленн¤ будь-чого сп≥вв≥дноситьс¤ з фактом приреченост≥ на смерть. —мерть - те, на що приречен≥ вс≥. —мерть - Їдиний творець. Ќа р≥вн≥ л≥тератури зумовлюЇтьс¤ по¤ва нових жанр≥в - роман у новелах ("¬ершники", "„отири шабл≥").
"¬ершники" - в≥с≥м новел. ” кожн≥й йдетьс¤ про чиюсь смерть. "ѕодв≥йне коло" - смерть брат≥в ѕоловц≥в. оли один ≥з син≥в помираЇ, батько згадуЇ про нього. "ƒитинство" - ком≥сар згадуЇ про смерть свого д≥да. ƒ≥д волод≥в таЇмниц¤ми рослин, ¤к≥ п≥дтримують людське житт¤. "јдаменко" - факт самогубства ¤к одна з вершин людини. —мерть не Ї невдоволенн¤ житт¤м. јдаменко - горда людина, шахтар, вершник революц≥њ. «робив усе, щоб не померти лежачи: встаЇ, коли стр≥л¤Ї в себе.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю яновського ёр≥¤
