Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
√р≥х ≥ спокута (за романом ё. яновського "¬ершники")
Ќовелу "ѕодв≥йне коло" ≥з роману ё. яновського "¬ершники" можна назвати ще одним "листом у в≥чн≥сть". ѕро що цей лист? Ќасамперед, про трагед≥ю людськоњ душ≥, що переступила св¤т≥ закони √осподн≥х запов≥дей ≥ вчинила непрощенний гр≥х - братовбивство.
ƒовгий час рад¤нська л≥тературознавча критика водила нас ман≥вц¤ми навкруг цього самобутнього роману, трактувала його ¤к тв≥р, пройн¤тий пафосом героњки громад¤нськоњ в≥йни. —ьогодн≥ ми маЇмо змогу погл¤нути на це художнЇ полотно з позиц≥й гуман≥зму, люд¤ност≥, народноњ морал≥ й етики.
Ќас вражаЇ початок роману - незвичайний ≥ страшний водночас. ” кривавий вир под≥й громад¤нськоњ в≥йни вводить нас новела "ѕодв≥йне коло". явище братовбивчоњ в≥йни саме по соб≥ глибоко трагед≥йне. "Ћюби ближнього свого, ¤к самого себе", "Ќе убий!" - ц≥ Ѕож≥ запов≥д≥ грубо порушуютьс¤ на кожному кроц≥, ≥ люди, засл≥плен≥ ¤кимись химерними об≥ц¤нками, ко¤ть страшний гр≥х, насл≥дки ¤кого в≥длунюватимуть трагед≥¤ми не одного майбутнього покол≥нн¤.
Ѕрати ѕоловц≥, сини "чесного чорноморського рибалки" ћус≥¤ ѕоловц¤, визначилис¤ на своЇму життЇвому шл¤ху ще до початку революц≥њ; жили в≥дпов≥дно до своњх уподобань, нам≥р≥в, св≥тобаченн¤. „и можемо ми засуджувати того ж јндр≥¤ - оф≥цера царськоњ арм≥њ, во¤ку "за веру, цар¤ ≥ отечество", чи ќверка - палкого прихильника украњнськоњ нац≥ональноњ ≥дењ, чи ѕанаса, в≥льного, ¤к в≥тер, ≥ непок≥рного, чи ≤вана, ¤кий "працював на завод≥ й робив революц≥ю"? Ќ≥, звичайно. ¬с≥ ми р≥зн≥ й маЇмо право на свою точку зору ≥ своЇ м≥сце в житт≥.
–одина ѕоловц≥в була по-своЇму щаслива. —тарий батько, людина мужн¤ й мудра, вчив своњх син≥в щиро поважати родинн≥ традиц≥њ, бо "тому роду не буде переводу, в котрому братт¤ милують згоду".
”с≥ ми, безперечно, розум≥Їмо, що значить злагода в с≥м'њ. ћ≥цна родина - м≥цна держава. ÷е ≥стина. “ому кожен усв≥домлюЇ, що с≥м'¤ - це св¤те, недоторканне, м≥цне, чисте, в≥чне.
–еволюц≥¤, прогрим≥вши над нашою землею у жовтн≥ 1917-го, розвела людей в р≥зн≥ боки, под≥лила на табори, що ворогують м≥ж собою. ƒол¤ брат≥в ѕоловц≥в у цей важкий, траг≥чний пер≥од ≥стор≥њ склалас¤ в≥дпов≥дно до њхн≥х погл¤д≥в, ≥ це призвело до розриву родинного кола. ” поЇдинках брати, в≥дчуваючи один до одного люту ненависть, розбурхану р≥зними пол≥тичними силами, вбивають один одного. ∆ивими лишаютьс¤ т≥льки ≤ван та малий —ашко, ≥ це було ≥сторично достов≥рно: перемогла революц≥¤.
јле ¤кою ц≥ною д≥сталас¤ ц¤ перемога?! Ѕезбожною! Ѕрат ≥шов проти брата, батько проти сина, р≥д проти роду. «абули сини батькову науку ≥ г≥рко та страшно поплатилис¤ за це дес¤тир≥чч¤ми бездуховност≥, моральноњ н≥кчемност≥, жорстокост≥, безсоромност≥, п≥длоти, розстр≥л≥в, п≥дозр, концтабор≥в...
“¤жко спокутують украњнц≥ непростимий гр≥х. яновський передбачав таку розплату, а тому застер≥гав нас в≥д нехтуванн¤ св¤тими запов≥д¤ми, закликав берегти в соб≥ люд¤н≥сть ≥ не втрачати њњ заради ¤коњсь нереальноњ ≥ незд≥йсненноњ ≥дењ, що несе люд¤м смерть ≥ нещаст¤.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю яновського ёр≥¤
