Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ѕоказ траг≥чних результат≥в намаганн¤ вт≥лити в житт¤ утоп≥чн≥ ≥дењ марксизму-лен≥н≥зму (за опов≥данн¤м ћ.’вильового "я (–омантика)") (I вар≥ант)
ќдн≥Їю з найтраг≥чн≥ших стор≥нок нашоњ ≥стор≥њ Ї под≥њ громад¤нськоњ в≥йни, ¤к≥ ставили людину перед страшним вибором: гинути сам≥й чи убивати соб≥ под≥бних. ѕрекрасн≥ на перший погл¤д ≥дењ всезагальноњ р≥вност≥ ≥ братерства, щасливого житт¤ ≥ приЇмноњ прац≥ в корен≥ були спотворен≥ тими засобами, ¤кими њх ут≥лювали
в житт¤, мимох≥дь знищуючи тих, хто не погоджувавс¤, був ≥ншоњ думки. Ќав≥ть найкраща ≥де¤ не варта жодноњ краплини кров≥ безвинноњ людини.
ћарксистсько-лен≥нський задум побудувати новий св≥т, спочатку знищивши старий до к≥нц¤, на м≥й погл¤д, абсолютно неправильний. якщо знищити все, то з чого ж будувати? якщо заперечити попереднЇ, то де в≥зьметьс¤ п≥дірунт¤ дл¤ нового? якщо людину зробити гвинтиком у колес≥ ≥стор≥њ, то зв≥дки в≥зьмутьс¤ героњ, здатн≥ на подвиг? ƒумаю, саме над цим замислювавс¤ ћикола ’вильовий, створюючи найб≥льш талановите й актуальне своЇ опов≥данн¤ з ≥рон≥чною назвою Ђя (–омантика)ї.
ЌемаЇ однакових людей, немаЇ однакових думок ≥ погл¤д≥в. ’то не може переконати ≥нших ≥ починаЇ њх через це вбивати, приречений залити землю кров'ю своњх брат≥в, приречений носити тавро ањна все житт¤. √оловний персонаж опов≥данн¤ Ч чек≥ст, революц≥онер Ч служить н≥бито висок≥й ≥дењ зробити людей щасливими ^в≥дчуваЇте щось ненормальне у самому вислов≥ Ђзробити щасливимиї?). “а в≥н бачить, що це нелегка справа, вона вимагаЇ зректис¤ милосерд¤ ≥ люд¤ност≥: ¤ка ж бо людина зможе приректи ≥ншу на смерть? ¬≥н опин¤Їтьс¤ перед вибором: чи зможуть поЇднатис¤ в одн≥й особ≥ виконавець чужоњ вол≥ ≥ любл¤чий син, чи можна розд≥лити душу ≥ приховати ¤кусь њњ частину, де м≥рило, ¤ке покаже правильн≥сть твоњх д≥й?
ажуть, сов≥сть Ч найкращий порадник. ѕерсонаж твору йде тим шл¤хом, ¤кий приведе його до зреченн¤ сов≥ст≥. ј сов≥сть в опов≥данн≥ Ч то мати, ¤ка т≥льки сп≥вчутливо дивитьс¤ в оч≥ свого сина ≥ жал≥Ї його за слабк≥сть, бо це саме слабк≥сть Ч п≥ти за кимось ≥ зректис¤ своњх людських переконань. √оловний персонаж (називаЇмо його так, бо вс≥ ≥нш≥ Ч доктор “агабат, јндрюша, дегенерат Ч то лише його ви¤ви, ви¤ви людськоњ жорстокост≥, слабкост≥, нездатност≥ самост≥йно приймати р≥шенн¤) убиваЇ себе в соб≥, ¤к перед тим в≥н убив сотн≥ ≥ тис¤ч≥ ≥нших, ¤к убив свою мат≥р, ¤к знищить кожного, хто стане на перешкод≥ вт≥ленн¤ його ≥дењ.
«аконом≥рно виникаЇ питанн¤: у ¤кому св≥т≥ будуть жити переможц≥? „и буде це та вимр≥¤на Ђзаг≥рна комунаї, ос¤¤на Ѕожою ласкою, чи край вовкулак≥в, а не людей, хижак≥в, що т≥льки набрали людського вигл¤ду? ћожу в≥дпов≥сти впевнено: мен≥ там жити не хочетьс¤, бо ¤ ц≥ную моральн≥ чесноти, мир, в≥ру, ласку, доброту й н≥жн≥сть, коханн¤ й турботу, ¤к≥ у св≥т≥ персонажа з опов≥данн¤ Ђя (–омантика)ї не мають нав≥ть над≥њ на ≥снуванн¤.
“аким чином, жодна ≥де¤, ¤ку треба дос¤гати кров'ю ≥нших, беззахисних ≥ невинних людей, не повинна ≥снувати. ј час завжди переконливо показуЇ страшн≥ результати таких спроб, њхню непридатн≥сть. “ож марксистсько-лен≥нськ≥ гарн≥ ≥дењ ви¤вилис¤ утоп≥чними, бо њхнЇ вт≥ленн¤ в житт¤ виконувалос¤ жахливими засобами, њхн≥ траг≥чн≥ результати, ¤ спод≥ваюс¤ на це, стануть пересторогою люд¤м на майбутнЇ.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ’вильового ћиколи
