Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ѕоказ траг≥чних результат≥в намаганн¤ вт≥лити в житт¤ утоп≥чн≥ ≥дењ марксизму-лен≥н≥зму (за опов≥данн¤м ћ.’вильового "я (–омантика)") (III вар≥ант)
ќ дев'¤тнадц¤тий р≥к поразок ≥ перемог,
кривавий р≥к ≥сторичних батал≥й ≥ нелюдських битв,
критичний по сил≥, незламний
по вол≥, зат¤тий ≥ н≥жний,
нар≥жний ≥ вузловий,
безсонний дев'¤тнадц¤тий р≥к!
ёр≥й яновський. "¬ершники"
¬≥йна Ч це завжди величезне лихо, в≥д ¤кого страждають, вмирають, божевол≥ють люди. јле ще страшн≥ш≥ насл≥дки в≥йни, коли вона в≥дбуваЇтьс¤ в межах одн≥Їњ крањни, коли один одного вбивають люди, що належать до одн≥Їњ нац≥њ, коли брат п≥дн≥маЇ руку на брата, син на батька за своњ ≥люзорн≥ ≥нтереси, накинут≥ кимось зверху.
”крањна на початку двадц¤того стол≥тт¤ зазнала лиха братовбивчоњ в≥йни. ÷≥ жахлив≥, кривав≥ под≥њ знайшли в≥дображенн¤ у творах багатьох письменник≥в того часу, адже багатьох з митц≥в вони торкнулис¤ особисто, серед них ёр≥й яновський, √ригор≥й осинка, ¬алер'¤н ѕ≥дмогильний, ћикола ’вильовий.
Ћихо в≥йни прийшло в ”крањну з утоп≥чними ≥де¤ми побудови Ђнового св≥туї, нового щасливого сусп≥льства. ћ. ’вильовий за своњми пол≥тичними переконанн¤ми був украњнським комун≥стом, таким чином, в≥н особисто в≥дчув несум≥сн≥сть б≥льшовизму ≥ нац≥ональноњ ≥дењ. ¬≥н прагнув щаст¤ дл¤ свого народу, виборював його, але згодом, набагато ран≥ше за багатьох ≥нших, зрозум≥в, що шл¤х до Ђновоњ щасливоњ ериї, ¤кий пропагувала рад¤нська влада, маЇ багато вад, ≥ в д≥йсност≥ пол≥тика комун≥зму вже в своњх витоках спричинила б≥льше нещаст¤ ≥ страждань, н≥ж радост≥. ÷е прозр≥нн¤ стало дл¤ ’вильового життЇвою драмою. јле письменник розум≥в, що тих, хто сл≥по йде до Ђсв≥тлого майбутньогої, чекаЇ розчаруванн¤ не менше, н≥ж зазнав в≥н, бо вони стали заручниками могутньоњ системи. —аме траг≥чн≥ насл≥дки сл≥пого, фанатичного виконанн¤ ≥дей марксизму-лен≥н≥зму показано ћиколою ’вильовим у новел≥ Ђя (–омантика)ї.
” новел≥ через образ умовного Ђяї показано конфл≥кт м≥ж людським почутт¤м ≥ сл≥пим служ≥нн¤м абстрактним ≥деалам, на ¤кий був приречений кожний, хто ставав гвинтиком страшноњ системи, вих≥д з ¤коњ був лише один. √оловний герой Ч Ђсправжн≥й комунарї Ч усв≥домлюЇ Ђважлив≥стьї своЇњ м≥с≥њ, але в≥н ще не втратив щось люд¤не. “ому часом в≥н мучитьс¤ в≥д усв≥домленн¤ того, що справа, ¤ку в≥н виконуЇ Ч це Ђ чорне брудне д≥ло ї. јле, не маючи виходу, будучи заручником влади, назавжди пов'¤заним з ≥ншими, в≥н п≥ддаЇтьс¤ тому зв≥р¤чому ≥нстинкту, що присутн≥й у ньому, ≥ не жал≥Ї н≥кого, нав≥ть р≥дну мат≥р. ћожливо, це в≥дбуваЇтьс¤ через в≥ддан≥сть своњм ≥деалам, можливо, через страх за своЇ житт¤, але результат один: нездатний на бунт герой виконуЇ волю системи.
” своњй новел≥ письменник показав траг≥чн≥ насл≥дки служ≥нн¤ абстрактним ≥деалам, що призвело до громад¤нськоњ в≥йни, ¤ка носила братовбивчий характер, до трагед≥й у родинах, спричинених розб≥жност¤ми в погл¤дах, до внутр≥шн≥х душевних конфл≥кт≥в, ¤кого зазнав ≥ автор новели. Ќе знайшовши виходу з ≥деолог≥чноњ пастки, в ¤ку в≥н, комун≥ст, потрапив, натхненно дов≥рившись ≥деалам революц≥њ, ћикола ’вильовий застреливс¤.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ’вильового ћиколи
