Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
Ћ≥ризм, теплий ≥ ¤скравий гумор у зображенн≥ житт¤ ≥ прац≥ простих труд≥вник≥в (за творами ќ.¬ишн≥ "ƒ≥ди наш≥ та баби наш≥", "¬есна-красна") (≤ вар≥ант)
ќстап ¬ишн¤ був м≥цно пов'¤заний ≥з старим украњнським селом, саме воно дало йому неоц≥ненн≥ враженн¤, знанн¤ ориг≥нальних людських тип≥в, численних життЇвих бувальщин, атмосфери будн≥в, ус≥х тих реал≥й, що природно вв≥йшли до його гумористичних твор≥в. ѕисьменник був глибоко об≥знаний з≥ старим селом та його людьми, побутом, звича¤ми, культурою м≥жлюдського сп≥лкуванн¤, самобутньою мовою. —таре село, з одв≥чною темр¤вою та забобонн≥стю, говорив гуморист своњми творами, в≥дходить в небутт¤, ≥ йому на зм≥ну постаЇ село нове, з гуманними принципами людськоњ дружби ≥ сп≥льност≥.
ќстап ¬ишн¤ неодноразово з≥ вс≥Їю щир≥стю говорив про високе покликанн¤ ≥ про в≥рн≥сть митц¤ правд≥, про любов ≥ повагу до людини прац≥. …ого самобутн≥й талант також формувавс¤ й зростав на ірунт≥ народного житт¤. ƒитинство майбутнього видатного письменника минуло на чар≥вн≥й ѕолтавщин≥, де в≥н змалку опановував ус≥ премудрост≥ сел¤нського побуту, запам'¤товував ¤скрав≥ типи людей прац≥, вбирав у себе њхню дзв≥нку, мудру та барвисту мову, багату на перлини народного гумору. ¬≥н ≥ надал≥ пост≥йно перебував у гущ≥ народного житт¤, ви¤вл¤в глибоку увагу до навколишн≥х под≥й, ¤вищ, процес≥в у м≥ст≥ та на сел≥, бол≥в бол¤ми свого народу, рад≥в його радощами, жив його житт¤м, творив ≥ будував разом ≥з своњм народом. ” тому ≥ пол¤гаЇ одна з причин надзвичайноњ попул¤рност≥ ќстапа ¬ишн≥, ¤кий був суто народним письменником у найкращому ≥ найглибшому розум≥нн≥ цього слова.
Ѕагато уваги прид≥л¤в письменник колгоспному життю. як св≥дчив ћ. –ильський, у справах орган≥зац≥њ прац≥, агротехн≥ки, тваринництва автор Ђ”см≥шокї м≥г см≥ливо посперечатис¤ з найкращими практиками-фах≥вц¤ми. јле в центр≥ його творчих ≥нтерес≥в завжди сто¤ла жива людина.
«найомл¤чись з його усм≥шками, ми переконуЇмось, що ќстап ¬ишн¤ глибоко поважав ≥ любив простих людей, благородних труд≥вник≥в. ѕро них в≥н написав за своЇ житт¤ багато чудових добрих твор≥в. ћи бачимо, з ¤кою сердечн≥стю та теплотою осп≥вував письменник њхн≥й труд, њхн≥ характери, њхн≥ ратн≥ та трудов≥ подвиги.
„итаЇш, наприклад, його нариси Ђ«апорожц≥ї, Ђ¬ ћарка ќнисимовича ѕосм≥тногої, або його Ђ«ен≥ткуї, або так≥ поетичн≥ усм≥шки, ¤к Ђƒ≥ди наш≥ та баби наш≥ї, Ђ¬есна-краснаї Ч ≥ так приЇмно стаЇ на душ≥, що хочетьс¤ потиснути руку д≥дов≥ ™вмену ѕетровичу ѕ≥дл≥тку й подруз≥ його молодих л≥т Ч бабус≥ ќдарц≥ ѕилип≥вн≥ √остр≥й, ≥ ћакару ќнисимовичу ѕосм≥тному, ≥ л≥карев≥ ћасловському, ≥ багатьом ≥ншим, щирим серцем, молодим душею геро¤м добрих усм≥шок ќстапа ¬ишн≥. ≤ таке охоплюЇ почутт¤ гордост≥, що Ї на наш≥й украњнськ≥й земл≥ так≥ чесн≥, скромн≥, добр≥ люди, ¤к≥ живуть пор¤д з нами ≥ працюють, в≥ддаючи своњ знанн¤, сили, натхненн¤ на рад≥сть ≥ншим.
“вори ќстапа ¬ишн≥, в ¤ких головними геро¤ми виступають люди трудового подвигу, милують серце читача глибоким л≥ризмом, щирим поетичним словом, душевною красою. ÷≥ твори ос¤ђ¤н≥ почутт¤м любов≥, поваги, щироњ зац≥кавленост≥ в житт≥ звичайноњ людини, в них багато теплого ≥ ¤скравого гумору. јле гумор в≥д≥граЇ тут зовс≥м ≥ншу, д≥аметрально протилежну роль, н≥ж у творах викривального характеру. ” таких гуморесках ≥ нарисах, ¤к ЂЅаби наш≥ та д≥ди наш≥ї, Ђ«апорожц≥ї, Ђ¬есна-краснаї та в ц≥лому р¤д≥ ≥нших под≥бних твор≥в, гумор сатирика викликаЇ приЇмну, рад≥сну, сердечну посм≥шку, бо автор використовував тут засоби гумору не дл¤ того, щоб викрити недол≥ки, хибн≥ д≥њ чи риси (¤к це було у б≥льшост≥ твор≥в раннього пер≥оду його творчост≥), а навпаки, щоб ще б≥льше п≥дкреслити глибокий оптим≥зм сучасного йому житт¤, рад≥сть творчоњ прац≥ украњнського народу.
ѕисьменник дуже добре знав, що веселу гумореску, фейлетон, гостру сатиру не можна написати спок≥йною, холодною мовою, завжди пам'¤тав, що його збро¤ Ч живе, одухотворене слово, тому й мова цих твор≥в колоритна, поетична, дотепна й гостра. ¬≥н зображуЇ р≥зн≥ типи сел¤н-хл≥бороб≥в, старих ≥ молодих, чолов≥к≥в ≥ ж≥нок у неспод≥ваних життЇвих ситуац≥¤х, передаЇ њхню мову, риси характер≥в, побуту, використовуючи ¤скрав≥, колоритн≥, найприкметн≥ш≥ детал≥. ѕисьменник часто застосовуЇ вживан≥ народн≥ вислови, присл≥в'¤ ≥ приказки. ѕоказуЇ, ¤к люди т¤гнутьс¤ до нового житт¤, до св≥тла, прагнуть стати кращими. ƒотепн≥ й художньо неповторн≥ д≥алоги Ч один з основних засоб≥в характеристики й оц≥нки персонаж≥в у творах, де в≥дтворено картини й еп≥зоди трудового бутт¤. ƒ≥алогам цим притаманн≥ неоднозначн≥сть, життЇво-зм≥стова наповнен≥сть, колоритн≥сть; у них ≥ безпосередн¤ ≥нформац≥¤ про людину, обставини д≥њ, ком≥чну ситуац≥ю, й авторська оц≥нка зображуваного. “ак, наприклад, у нарис≥ Ђƒ≥ди наш≥ та баби наш≥ї
д≥¤ розгортаЇтьс¤ в жнива. ≤нформац≥њ обмаль, ми д≥знаЇмось, що д≥дов≥-колгоспнику ™вменов≥ ѕетровичу ѕ≥дл≥тку
с≥мдес¤т ш≥сть рок≥в, але в≥н, змагаючись з молодими косар¤ми, Ђвиробив кругло на сто сорок два проценти й опинивс¤ на першому м≥сц≥ї, за так≥ заслуги його послали в область делегатом на св¤то одержанн¤ високоњ нагороди. ѕо дороз≥ в≥н зустр≥в подругу своњх парубочих рок≥в ќдарку ѕилип≥вну √остру (¤ка, ¤к ми д≥знаЇмос¤ п≥зн≥ше, також њхала за нагородою). ј основн≥ риси героњв цього нарису стають нам в≥дом≥ ≥з дотепних веселих балачок, коротеньких д≥алог≥в, ¤кими вони посп≥ль обм≥нюютьс¤ м≥ж собою:
Ч ...ѕожнивували?
Ч ≈ге ж! ј ви?
Ч ≤ ми! «ерно стер≥г?
Ч јтож. Ќа горобц≥в кишкав... урчата пасла?
Ч вочки водою обхлюпувала, щоб не квоктали...
ј за столом презид≥њ вони знов зустр≥лись, с≥ли поруч, помовчали:
Ч √оробц≥ кишкав?
Ч вочки водою обхлюпував!
Ч ј ¤, значить, кишкала...
Ч јж на п'¤тнадц¤ть процент≥в мене перехлюпала!
Ч вочка ж б≥льша горобц¤, обхлюпувати њњ легше, а горобець Ч маленький, Ч доки його викишкаЇш...
ќриг≥нальн≥ й художн≥ особливост≥ таких твор≥в ќстапа ¬ишн≥. ÷е нарисово-публ≥цистичн≥ розпов≥д≥, але разом з тим вони й гумористичн≥, ≥ з≥гр≥т≥ л≥ричним авторським почутт¤м. ѕо сут≥, письменник створив своЇр≥дний жанр нарису-усм≥шки, збагативши украњнську гумористику одн≥Їю з нових художн≥х форм.
ќстап ¬ишн¤ Ч письменник поетичноњ вдач≥, глибокий л≥рик, щиро залюблений у красу народного житт¤, народноњ мови, у неповторне духовне обличч¤ людей прац≥. ќстап ¬ишн¤ н≥коли не вигадував своњх героњв у каб≥нетн≥й тиш≥. Ќа стор≥нках його твор≥в лише справд≥ почуте, спостережене, вихоплене з реального житт¤, ¤ке в≥н надзвичайно любив, ¤к любив ≥ людину, ≥ вважав, що без цього взагал≥ немислима художн¤ творч≥сть. Ђ”мираючи, кажу вам ус≥м: н≥коли не см≥¤вс¤ без любов≥ до вас ус≥х, до сонц¤, до в≥тру, до зеленого листу! Ч писав ќстап ¬ишн¤ у своЇму щоденнику. Ч ” моЇму см≥хов≥ завжди бачив народ: хорошого чолов≥ка, прив≥тну ж≥нку, д≥вчину веселооку, дитину, бабу з д≥дом... ≥ так мен≥ хот≥лос¤, щоб посм≥хнулис¤ вони; щоб весел≥ вони були, рад≥сн≥, хорош≥...ї.
по тем≥:
категор≥¤: украњнська л≥тература / твори за творч≥стю ќстапа ¬ишн≥ / л≥ризм, теплий ≥ ¤скравий гумор у зображенн≥ житт¤ ≥ прац≥ простих труд≥вник≥в (за творами ќ.¬ишн≥ "ƒ≥ди наш≥ та баби наш≥", "¬есна-красна") (I вар≥ант)
