Ўк≥льний тв≥р:
ќбраз ќрфе¤ ¤к персон≥ф≥кац≥¤ сили мистецтва, що приборкуЇ природу ≥ одухотвор¤Ї св≥т
” поез≥њ двадц¤того стол≥тт¤ творч≥сть видатного австр≥йського поета –айнера ћар≥њ –≥льке пос≥даЇ особливе м≥сце: вона н≥би синтезувала в соб≥ р≥зноман≥тн≥ культурн≥ традиц≥њ, але залишилась при цьому самобутньою ≥ нав≥ть мала значний вплив на творч≥сть багатьох ≥нших поет≥в з р≥зних крањн. “а, на в≥дм≥ну в≥д розмањтт¤ знань про культурн≥ здобутки та л≥тературних знах≥док, багатством тем творч≥сть –≥льке не вир≥зн¤Їтьс¤. ѕров≥дною дл¤ нього була тема про м≥сце мистецтва в св≥т≥, але њњ –≥льке досл≥джував р≥зноб≥чно: звертаючись ≥ до вже на¤вних в св≥тов≥й л≥тератур≥ образ≥в, доповнював њх особистим тлумаченн¤м, а також створював власн≥. ¬ його поез≥њ в≥дбиваютьс¤ здобутки р≥зних вид≥в мистецтва - ≥ музики, ≥ скульптури, й арх≥тектури. ќстаннЇ було зумовлене св≥тогл¤дом поета ≥ робилос¤ св≥домо: –≥льке вважав, що ц≥л≥сн≥сть будь-¤ким творам надаЇ розум≥нн¤ сутност≥ творчост≥, однаковоњ дл¤ вс≥х вид≥в мистецтва. «в≥дси у його в≥ршах надзвичайна виразн≥сть ≥ пластичн≥сть образ≥в: ≥ зорових, ≥ ритм≥чних, ≥ музикальних, й ≥нших. ќтже, природжений талант самого –≥льке доповнювавс¤ св≥домою концепц≥Їю, знанн¤ ¤коњ допомагало п≥зн≥ше його посл≥довникам. ’оча б через це з його точкою зору на головний предмет досл≥дженн¤ варто ознайомитис¤.
ћожна поспостер≥гати еволюц≥ю погл¤д≥в –≥льке на мистецтво. ” .ранн≥х творах поет вважав мистецтво ≥ррац≥ональним процесом, що народжуЇтьс¤ незалежно в≥д вол≥ поета ≥ керуЇтьс¤ ≥нтуњц≥Їю. ѕереживанн¤ поетичного в≥дкритт¤ св≥ту були головним мотивом. ѕ≥зн≥ше –≥льке прагне зрозум≥ти справжн≥ джерела творчост≥ й њњ сутн≥сть. ѕ≥дсумком творчих шукань поета став збагачений його власним розум≥нн¤м образ ќрфе¤. ” Ђ—онетах до ќрфе¤ї, у в≥рш≥ Ђќрфей, ≈вр≥д≥ка, √ермесї –≥льке висловлював власн≥ гуман≥стичн≥ спод≥ванн¤, що мистецтво може принести у цей св≥т гармон≥ю, зробить його справд≥ люд¤ним. ÷икл про ќрфе¤ у цього поета - своЇр≥дне поетичне заклинанн¤. јле не лише це. оли –≥льке писав Ђќрфейї - в≥н мав на уваз≥ слово Ђмистецтвої. ƒе йдетьс¤ про д≥њ ќрфе¤, можна прочитати м≥ж р¤дками принципи творчост≥ самого –≥льке. ƒавньогрецьк≥ м≥фи ≥ легенди подарували св≥ту образ поета й сп≥вц¤ ќрфе¤, що був здатен зачаровувати своЇю творч≥стю все живе ≥ неживе. ÷ей образ надихав багатьох митц≥в - письменник≥в, поет≥в, художник≥в, композитор≥в та ≥нших. «а надзвичайний талант ќрфею було дозволено нав≥ть спуститис¤ до ÷арства јњда - м≥сц¤, де живуть т≥н≥ померлих, - щоб вр¤тувати загиблу кохану. Ћише одну умову не зум≥в виконати ќрфей: не озиратис¤. јле т≥нь ≈вр≥д≥ки рухалас¤ надто безшумно, крок≥в њњ було не чути, й ќрфей не витримав... “а в≥н соб≥ казав: Ђ¬они ≥дутьї, казав це гучно й до луни вслухавс¤, - так змальовував душевний стан свого геро¤ –≥льке у в≥рш≥ Ђќрфей, ≈вр≥д≥ка, √ермесї. “а поразка ќрфе¤ в дивн≥й спроб≥ перемогти смерть зумовлена ≥ншими причинами, не мистецькими, швидше браком дов≥ри. «начно важлив≥ше, що його талант узагал≥ д≥став такий шанс. ƒл¤ –≥льке легенда про ќрфе¤ - символ спроби вр¤тувати св≥т красою. ¬≥н бачив у мистецтв≥ Їдиний пор¤тунок з безвиход≥ суЇтного й шаленого буденного житт¤, де люди ненавид¤ть одне одного. ќбраз ќрфе¤ - це ще й подоланн¤ в≥дчуженост≥ людини. Ђќрфей - це сила мистецтва, що спри¤Ї перетворенню хаосу в космос - св≥т причинност≥ й гармон≥њ, форм ≥ образ≥в, справжн≥й Ђлюдський св≥тї, - писав про цикл поез≥й –≥льке ƒ. Ќаливайко. ƒжерелом натхненн¤ ќрфе¤, на думку поета, були вже земн≥ пристраст≥, що пот≥м завд¤ки одухотворенню талантом набували косм≥чного масштабу. Ќаприклад, коханн¤ до ≈вр≥д≥ки ≥ б≥ль в≥д њњ втрати: “ака кохана, - то њњ ц¤ л≥ра ќплакала за плакальниць ус≥х, јж св≥т на плач суц≥льний обернувс¤... ” цьому пол¤гаЇ р≥зниц¤ м≥ж звичайною людиною ≥ творчою: в≥дчувати сильн≥ пристраст≥ багато хто може, але потр≥бен талант, щоб почутт¤ перейшли меж≥ окремоњ особистост≥. Ќ≥би зб≥льшувальна л≥нза, натхненн¤ поета п≥дсилюЇ њх, надаЇ њм нову ¤к≥сть, збуджуЇ здатн≥сть бути почутими. Ќепочуте не може знайти в≥дгуку в ≥нших душах. « точки зору поета, головна трагед≥¤ людини - це њњ самотн≥сть. «вичайн≥ люди приречен≥ на нерозум≥нн¤. ¬они самотн≥ й у своЇму житт≥, й у ¬сесв≥т≥. « ц≥Їњ тези ≥ з'¤вл¤Їтьс¤ ще одне розум≥нн¤ функц≥њ мистецтва: воно Ї можлив≥стю усв≥домити цю самотн≥сть ≥ водночас засобом њњ подоланн¤. ѕеред талантом ќрфе¤ схил¤лис¤ зв≥р≥ та стих≥њ, хоч передавав њм в≥н власн≥ почутт¤, ≥ тим самим зм≥нював св≥т навколо себе. –озум≥нн¤ об'Їднувало. ¬есь св≥т плакав над горем ќрфе¤, бо весь св≥т зачаровувавс¤ прекрасним, про ¤ке сп≥вав ќрфей в кращ≥ часи. ќтже, ќрфей –≥льке персон≥ф≥кував найголовн≥шу сутн≥сть мистецтва.
по тем≥:
категор≥¤: заруб≥жна л≥тература / твори за творч≥стю –айнер ћар≥¤ –≥льке / oбраз ќрфе¤ ¤к персон≥ф≥кац≥¤ сили мистецтва, що приборкуЇ природу ≥ одухотвор¤Ї св≥т
