Шкільний (учнівський) твір:
Мої роздуми щодо назви п`єси О.Коломійця "Дикий Ангел") (І варіант)
Рідко коли ми замислюємося над тим, як звуть ту чи іншу людину, яке в неї прізвище, бо прізвище передається нам з діда-прадіда, як дорогоцінний спадок, як пам'ять роду. Але коли автор літературного твору дає своєму герою певне ім'я та прізвище, то слід задуматися над ними, спробувати розгадати авторський задум: що хотів сказати письменник, якими характеристиками нагородити персонажа. А якщо твір названий іменем персонажа?
Відкриваємо п'єсу під назвою «Дикий Ангел». Яким виявляється герой на прізвище Ангел — добрим, лагідним, здатним співчувати і допомагати? Не все так однозначно. Платон Микитович, голова великої за сьогоднішніми мірками родини, людина працьовита, чесна, серйозна і навіть жорстка. У нього свої принципи виховання дітей, які дехто може назвати жорстокими. Він привчив їх працювати на совість, «як каторжних», відповідати за свої вчинки. Він так розмірковує: «Бува, батьки купують любов своїх дітей. Поки малі — за іграшку, за морозиво, потім п'ять, десять копійок, двадцять, карбованець, троячка. Потім дитя вже саме лізе до них у кишеню! ... На це я не піду! Життя — не батько, не мати — подарунків не робитиме».
Діти Платона Микитовича — це його гордість, і вони самі будують своє життя, не тягнуть із батьківської кишені: старший син Петро займає високу посаду, розпоряджається великими коштами; середній Федір — знаний робітник заводу, якого поважають і цінують; найменший Павлик ще студент, але й він підробляє, щоб допомагати родині. Доньку Таню батько навчає турбуватися не тільки про нові сукні, але й про змогу самостійно їх купувати. Основним принципом виховання для Ангела є праця.
Та називають Платона ще й Диким. Він вимогливий не тільки до своєї родини й себе. Він і інших повчає, як жити, за це його так і не любить сусід Крячко, заздрить, що Платонові вдалося привчити дітей до праці, а його син — лайдак, який ні за холодну воду. «Дикий ти чоловік!» — говорить він, звертаючись до Ангела, коли той вигнав Павлика з хати.
Хтось із читачів теж може так подумати, та варто дочитати п'єсу і з'ясується, що Платон Ангел в усіх своїх учинках виходить правим. Він позбавляє Петра подальших докорів сумління за те, що той підписав дозвіл будувати житло в непридатному місці між магістраллю й заводом. Павлик повертається додому, вдячний батькові за науку, він не тільки може утримувати молоду сім'ю, але й грошей заробив багатенько, працюючи на Півночі. Федору батько сказав, що не можна з коханням критися по задвірках, і той одружується з Клавою, що покидає свого чоловіка — п'яничку й шахрая. Ні, Платон для своїх дітей не «нуль без палички», «десять нулів без палички», за висловом Крячка, він — голова родини. І монархія його не розвалюється, а міцнішає, «вкорінюється в життя». Ангел виконав покладений на нього як на батька обов'язок виховати спадкоємців справжніми людьми, повноцінними членами суспільства. Можливо, саме тому він «засвітився» для Вілі, який тепер хоче намалювати його портрет.
Коли ангел-охоронець бачить, що людина врятована від лиха (ледарства, безчестя, жадоби, егоїзму), він повертається на небо, щоб звідти стежити за її подальшою долею. Так і Платон Ангел, коли його сім'я зібралася разом, щаслива і дружна, йде з життя, але читач вірить, що і надалі батьківські заповіти будуть берегти родину. Для мене Платон Микитович — справжній ангел-охоронець, який береже все суспільство від розкладу, а дикий він тільки для дикунів, які не усвідомлюють необхідності моральних засад життя, праці і чесності у стосунках із самим собою та оточуючими.
Дивись інші твори за творчістю Коломійця Олексія
