Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
«асудженн¤ таких ¤вищ час≥в стал≥нського та брежнЇвського застою, ¤к беззаконн¤ ≥ бюрократизм (за опов≥данн¤м ё.ћушкетика "—уд")
ёр≥ю ћушкетику належать так≥ слова: Ђƒобр≥ справи Ч це т≥, що в ≥м'¤ р≥дноњ земл≥ ≥ р≥дного людуї. ¬се своЇ житт¤ письменник творив добр≥ справи ≥ засуджував будь-¤к≥ злочини проти р≥дного народу ≥ р≥дноњ земл≥. ѕравда житт¤ в ≥м'¤ торжества ≥стини, справедливост≥, духовноњ чест≥, свободи Ч така громадська й художн¤ мета твор≥в ё. ћушкетика, зокрема його опов≥данн¤ Ђ—удї.
” цьому опов≥данн≥ письменник в≥дтворюЇ похмуру д≥йсн≥сть колгоспного села перших повоЇнних рок≥в. ” центр≥ твору Ч с≥льська труд≥вниц¤ √анна, њњ ≥стор≥¤ житт¤, за ¤ким водночас постаЇ ≥стор≥¤ не лише села, а й усього сел¤нства, держави, в ¤к≥й стал≥н≥зм аф≥шував себе ¤к вт≥ленн¤ народолюбства, а був прикладом найжорсток≥шого антигуман≥зму. ≤стор≥¤ житт¤ √анни набуваЇ у твор≥ узагальнюючого характеру, значенн¤ символу, Ђбуденна под≥¤ї Ч метафоричност≥ та притчевост≥.
√анна постала перед Ђправосудд¤мї доби стал≥н≥зму за те, що, будучи хворою, не виробила у колгосп≥ своњх трудодн≥в. ≤ суд¤ть њњ т≥, хто ще недавно хвалив, хто приходив до нењ додому, коли вона була здоровою, ≥ просив п≥дн¤ти ланку на роботу Ч на прорив. ўе недавно ”стим –укавиц¤, позивач, в образ≥ ¤кого вт≥лено всю суть стал≥нського режиму, випивав з њњ чолов≥ком чарку, другу. ƒо в≥йни ”стим був доброю людиною, працював бригадиром, пот≥м був директором цегельн≥, аж ось в≥н голова колгоспу. јле вже не такий, ¤ким
був ран≥ше: у повед≥нц≥ з людьми в≥дчувалась його зверхн≥сть, в≥н Ђуз¤в у звичку кричати на людейї. ¬≥н повн≥стю втратив почутт¤ сов≥ст≥, продавс¤ влад≥, прийн¤в њњ своЇю змал≥лою душею. Ѕо ¤к же ≥накше можна по¤снити його д≥њ, коли в≥н кривдив незахищену стару ж≥нку своЇю грубою повед≥нкою, коли в≥н у сам≥тноњ ж≥нки забирав корову ≥ порос¤, коли прийшов до нењ вноч≥ з в≥сьмома чолов≥ками й обманом змусив п≥дписатис¤ п≥д позикою на 1300 крб. зам≥сть 300. як можна було все це вчинити!? ј тепер в≥н позиваЇ проти ц≥Їњ ст≥льки раз≥в скривдженоњ ним ж≥нки за те, що вона не виконала своЇњ норми бур¤к≥в, ж≥нку, ¤ка пережила страшн≥ 30-т≥ роки, голод, загибель на фронт≥ чолов≥ка й д≥тей, ¤ка все житт¤ Ђпрацювала в колгосп≥ справної, бралас¤ виконувати важку чолов≥чу роботу на благо колгоспу, заробл¤ючи прем≥њ його голов≥, що тепер усе забув, ≥, мабуть, скажен≥Ї в≥д того, що нема б≥льше чого вз¤ти у б≥дноњ ж≥нки, ≥ мститьс¤ њй за це.
√анну визнано винною, а –укавиц¤ бенкетуЇ. ўо ж йому принесло таку рад≥сть!? ¬иконаний план у ви¤вленн≥ Ђзл≥сногої в≥дхиленн¤ в≥д колгоспних роб≥т, чи може смерть ж≥нки, житт¤ ¤коњ мул¤ло йому оч≥ своЇю чесн≥стю!? √анна померла. јле померла вона не т≥льки в≥д старост≥ й ф≥зичного болю. ƒо њњ смерт≥ причетна похмура стал≥нська д≥йсн≥сть.
ќпов≥данн¤ ёр≥¤ ћушкетика, лакон≥чне за обс¤гом, суворо-реал≥стичне за пафосом, набуваЇ значноњ узагальнюючоњ сили, бо картина суду над √анною Ч то суд над ус≥м тим, що зумовило кризу соц≥альних, нац≥ональних, духовних в≥дносин сусп≥льства час≥в пануванн¤ стал≥нськоњ ≥деолог≥њ, над тим, що мусило стати п≥дсудним.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ћушкетика ёр≥¤
