Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
Ћ≥ричний герой у поез≥њ Ћ≥ни остенко
„омусь найб≥льше нас ц≥кавить ≥нтимна л≥рика поет≥в. ћабуть, тому, що так≥ поез≥њ дозвол¤ють зазирнути у внутр≥шн≥й св≥т ≥ншоњ людини Ч л≥ричного геро¤, прим≥р¤ти його до себе, вибрати те, що хвилюЇ, що схоже на наше житт¤. ƒо реч≥, сл≥д уточнити дл¤ тих, цю проминув увагою уроки л≥тератури, що ≥нтимна л≥рика Ч це не
т≥льки в≥чне коханн¤, з≥тханн¤ ≥ стражданн¤, це все, що стосуЇтьс¤ внутр≥шнього св≥ту людини, њњ думок про в≥чне, набол≥ле, ≥, звичайно, коханн¤. “акож захоплюЇ ф≥лософська л≥рика, але т≥льки ¤кщо читач уже здатний ос¤гнути вагом≥сть поставлених питань.
ќсобисто мене вразила ф≥лософська й ≥нтимна л≥рика видатноњ украњнськоњ поетеси Ћ≥ни ¬асил≥вни остенко. ращ≥ поез≥њ знайти важко, напевно, тому що автор Ч людина щира й в≥дверта з читачем, вона не п≥дстроюЇтьс¤ п≥д нього, а п≥дштовхуЇ, п≥дносить до розум≥нн¤ в≥чних ц≥нностей, ростить душ≥. њњ л≥ричний герой Ч под≥бний до письменниц≥; в≥н такий само мудрий, терпл¤чий митець ≥ учитель, що пропов≥дуЇ ≥ доносить до нашоњ св≥домост≥ в≥дом≥, але чомусь забут≥ ≥стини, а саме: необх≥дно жити в гармон≥њ ≥з собою ≥ природою; треба ц≥нувати кожну хвилину й мить житт¤ й пам'¤тати про в≥чн≥сть; сл≥д ростити й берегти в соб≥ людину передус≥м, бо важко народжуЇтьс¤ вона в нас, ¤к правило, через муки ≥ стражданн¤, через ос¤гненн¤ несправедливост≥ св≥ту людей, душевн≥ переживанн¤.
ѕопри всю траг≥чн≥сть свого св≥тов≥дчутт¤, л≥ричний герой Ћ≥ни остенко не мученик ≥ не жертва, неприйн¤тними дл¤ нього Ї безсил≥сть, в≥дверта слабк≥сть, але й безп≥дставну рад≥сну балаканину в≥н в≥дкидаЇ:
ўо дол¤ нелегка, Ч в ц≥м користь ≥ сво¤ Ї.
Ѕлаженний сон душ≥ мистецтву не спри¤Ї.
Ћ≥ричний герой Ч сильна особист≥сть, ¤ка сама обираЇ свою долю, чесну й сувору, щоб пот≥м сказати: Ђ” мене жодних претенз≥й нема до ƒол≥ Ч моЇњ обраниц≥ї. ¬≥н в≥ддаЇ вс≥ сили на те, щоб Ђзробити щось, лишити по соб≥ї, аби Ђслова не вичахли, ¤к рудиї. ¬≥н турбуЇтьс¤ про душ≥ ≥нших, ¤к≥ не можна зраджувати, Ђбо в цьому схибиш Ч то уже нав≥киї, несе читачев≥ глибоку думку про те, що треба берегти джерела духовного житт¤, щоб воно не зникло, Ђ¤к р≥ка ѕочайнаї.
«вичайно, така сильна особист≥сть здатна глибоко й серйозно кохати, та т≥льки духовно р≥вну соб≥ людину. ≤ нехай це коханн¤ починаЇтьс¤ з≥ сл≥з в≥д невзаЇмност≥, та Ђце ще не сльози Ч це кв≥туча вишенька, що на св≥танку струшуЇ росуї. «агартований л≥ричний герой, сильна ж≥нка, може сказати:
ћо¤ любове! я перед тобою.
Ѕери мене в своњ блаженн≥ сни.
“а н≥коли не стане вона Ђслухн¤ною рабоюї сл≥пого коханн¤, ¤ке ошукуЇ й обтинаЇ крила, њњ коханн¤ таке, що даруЇ Ђважкого сонц¤ древню булавуї ≥ горд≥сть за свого обранц¤, ¤кий Ђна сьогодн≥, на завтра, назавждиї (бо г≥дний цього) залишитьс¤ в њњ серц≥.
„итаючи твори Ћ≥ни ¬асил≥вни остенко, ми в≥римо беззастережно ц≥й талановит≥й письменниц≥ ≥ дивуЇмос¤ њњ високому р≥вню думанн¤, пост≥йному доланню висоти, шл¤хетному служ≥нню поез≥њ, сил≥ характеру. ¬она вс¤ Ч у своЇму л≥ричному героЇв≥, здатному називатис¤ гордо Ч Ћюдина, здатному в≥рити, любити ≥ вчити читача кохати так сильно, щоб ¤скрав≥ше с¤¤ли зор≥, думати про величне й високе, щоб пров≥стити новий день Ч кращий, сон¤чн≥ший, тепл≥ший.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю остенко Ћ≥ни
