Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
“еми, п≥дказан≥ житт¤м (зб≥рка "Ќад берегами в≥чноњ р≥ки", цикл "ѕам`¤т≥ безсмертна д≥орама") (I≤ вар≥ант)
Ћ≥на остенко Ч видатна украњнська поетеса, л≥рик, глибокий ф≥лософ, що намагалас¤ н≥коли не зраджувати своњм принципам ≥ своЇму покликанню. ¬она належала до покол≥нн¤ ш≥стдес¤тник≥в Ч покол≥нн¤, ¤ке п≥сл¤ довгоњ боротьби нарешт≥ знайшло у соб≥ сили заговорити про нац≥ональн≥ ц≥нност≥ та ≥деали, ≥ стала справжньою горд≥стю та окрасою украњнськоњ л≥тератури.
—в≥тосприйн¤тт¤ Ћ≥ни остенко траг≥чне, але в њњ л≥риц≥ просл≥дковуЇтьс¤ незламн≥сть, в≥ра у глибоку значим≥сть, а отже, ≥ у в≥чн≥сть людини. ѕоетеса примушуЇ нас замислитис¤ над багатьма проблемами житт¤, осмислити њх ≥ знайти можлив≥ шл¤хи вир≥шенн¤. „астина њњ в≥рш≥в присв¤чена роздумам про ц≥нн≥сть митц¤, його м≥с≥ю на земл≥ та долю в сучасному сусп≥льств≥. —аме конфл≥кт неординарноњ, творчоњ людини з навколишн≥м середовищем спостер≥гаЇтьс¤ у в≥рш≥ Ђ ольоров≥ мит≥ї. ÷ей тв≥р змушуЇ нас замислитис¤ над в≥чними ≥стинами ≥ над тим, ким ми Ї ≥ що може кожен з нас принести нового в цей св≥т. ќсь ¤к вона пише про справжн≥х талановитих майстр≥в:
ѕри майстрах ¤кось легше.
¬они Ч ¤к јтланти, держать небо
на плечах.
“ому Ї висота.
“раг≥чними у житт≥ молодоњ поетеси були роки в≥йни. ” цей час Ћ≥на остенко пише своњ перш≥ в≥рш≥, з ¤ких уже в≥дступило дитинство ≥ в≥ра в добрих казкових героњв. ƒит¤чу душу заполонила велика трагед≥¤ в≥йни. « цього часу вона заговорила з≥ своњм народом щиро ≥ в≥дверто, ≥ њњ обличч¤ в поез≥њ нав≥ки залишилось правдивим.
ћинали роки, в≥йна в≥д≥йшла у минуле, але час в≥д часу вона все-таки нагадувала про себе. ћене сильно вразили страшн≥ р¤дки поез≥њ Ђѕастораль XX стор≥чч¤ї. “роЇ юних пастушк≥в Ч —ашко, ѕавло ≥ —тепан Ч бавл¤чись, розбирали гранату:
ѓх рвонуло на в≥дл≥г. ≤ бризнуло
кров'ю в багатт¤.
≤ несли њх д≥ди, ¤ким не хот≥лос¤ жить. ѕам'¤ть про в≥йну залишаЇтьс¤ назавжди у серц≥ Ћ≥ни остенко. ” поез≥њ Ђ“ут обел≥ск≥в ц≥ла ротаї Ч глибока туга ≥ печаль л≥ричного геро¤ за солдатами, ¤к≥ змушен≥ були в≥ддати своЇ молоде житт¤ на в≥йн≥:
«ванн¤, ≥ пр≥звища, ≥ дати.
ѕечал≥ бронзове литт¤.
Ћежать наморен≥ солдати,
а не проживши й п≥вжитт¤.
“а ¤кою б не була поез≥¤ Ћ≥ни остенко, мужньою чи суворою, безкомпром≥сною чи категоричною, все ж таки це ж≥ноча поез≥¤, ¤ка Ї дуже р≥зноман≥тною. ѕрисутн≥ в н≥й любов ≥ розчаруванн¤, ностальг≥¤ ≥ смуток за р≥дною землею. ѕоетеса багато розм≥рковуЇ над тим, хто така людина ≥ що вона залишаЇ по соб≥ своњм нащадкам. ƒе в≥дшукати те одв≥чне, що, збагативши тебе особисто; зостанетьс¤ у спадок твоЇму роду, а пот≥м ≥ народу? Ќеповторн≥сть Ћ≥ни остенко пол¤гаЇ, перш за все, в усв≥домленн≥ ун≥кальност≥ кожноњ мит≥ житт¤:
∆итт¤ ≥де ≥ все без коректур,
≤ ¤к напишеш, так уже ≥ буде.
ѕоетеса закликаЇ любити ≥ берегти все, що нас оточуЇ, бо воно неповторне: ≥ кожна травинка, ≥ кожна рослинка. јле особливо ми повинн≥ берегти те, що д≥сталос¤ нам у спадок в≥д попередн≥х покол≥нь, адже ми Ї нос≥¤ми духовних ц≥нностей нашого народу.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю остенко Ћ≥ни
