Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
" уди йдемо? який лишаЇм сл≥д?" (за творами Ћ≥ни остенко) (III вар≥ант)
Ћюдина. ¬≥нець Ѕожого твор≥нн¤. “ворець людськоњ ≥стор≥њ. „и часто вона згадуЇ про це? „и часто вона замислюЇтьс¤ над тим, що вона Ч Ћюдина, що все в њњ житт≥ залежить в≥д нењ, що св≥т буде таким, ¤ким робить його вона, що майбутнЇ Ч це результат њњ житт¤, насл≥док кожного дн¤, прожитого нею? ћабуть, у вир≥ щоденних проблем людин≥ не часто доводитьс¤ згадувати це. ≤ т≥льки ≥нод≥, коли у нењ в≥дпов≥дний настр≥й, нав≥¤ний чимось в≥чним, людина може осмислити своЇ житт¤, а пот≥м, наприк≥нц≥ свого життЇвого шл¤ху, можливо, пожал≥ти, що таких хвилин було замало.
ѕоез≥¤ Ћ≥ни остенко, поез≥¤, що здатна проникати у найпотаЇмн≥ш≥ куточки людськоњ душ≥ ≥ св≥домост≥, адже створена людиною, ¤ку ¬севишн≥й над≥лив р≥дк≥сним даром проникати в суть бутт¤, ос¤гнути суть ¬сесв≥ту, Ђдоторкнутис¤ї до бутт¤, здатна нагадувати людин≥ про в≥чн≥ питанн¤ Ч про сенс людського житт¤, про в≥чн≥, справжн≥ ц≥нност≥ людства ≥ про швидкоплинн≥сть вартостей матер≥альних. ѕоез≥¤ Ћ≥ни остенко Ч це безупинна робота думки в намаганн≥ ос¤гнути в≥чн≥сть ≥ безк≥нечн≥сть, це бол≥сне намаганн¤ вм≥стити в себе любов ≥ ненависть, н≥жн≥сть ≥ нещадн≥сть, пам'¤ть ≥ забутт¤.
¬≥рш≥ Ћ≥ни ¬асил≥вни примушують нас подумати по швидкоплинн≥сть житт¤, про те, що наше житт¤ мине швидко, що Ђчас летить, не стишуЇ галопуї про те, що
...ми жив≥, нам треба посп≥шати.
«робити щось, лишити по соб≥...
јдже в к≥нц≥ нашого житт¤ ми маЇмо зв≥туватис¤ про те, ¤к його прожили, бо в≥д нас залежить Ђв≥к прожити, ¤к належитьї:
Ќастане день, обт¤жений плодами.
Ќе страшно њм н≥ слави, н≥ хули.
ћоњ суцв≥тт¤, бит≥ холодами,
¬и добру зав'¤зь все-таки дали.
ўодн¤ людина повинна думати, ¤кий сл≥д вона залишить п≥сл¤ себе, чи будуть п≥сл¤ нењ Ђнеба оч≥ голуб≥ї, чи не вимруть Ђл≥си, ¤к турї, чи буде Ђземл¤ в цв≥т≥нн≥ї. Ћюдина сама маЇ вибирати св≥й життЇвий шл¤х, свою стежку, ≥ти по н≥й чесно й гордо, з любов'ю ≥ рад≥стю, з в≥рою ≥ над≥Їю, не втратити, не розгубити на ц≥й дороз≥ свою честь ≥ г≥дн≥сть, прожити так, щоб нащадки добре згадували,
щоб залишити добрий сл≥д. Ћ≥на остенко нагадуЇ нам про те, що ми сам≥ господар≥ своЇњ дол≥, бо обираЇмо њњ сам≥:
я вибрала долю соб≥ сама.
≤ що з≥ мною не станетьс¤ Ч
” мене жодних претенз≥й нема
ƒо ƒол≥ Ч моЇњ обраниц≥.
Ќаше житт¤ повне проблем ≥ турбот, за ¤кими багатьом н≥коли думати про в≥чне ≥ прекрасне. я вважаю, що поез≥¤ Ћ≥ни остенко Ч це саме те в≥чне, що настроюЇ людину на роздуми про сенс житт¤, сутн≥сть бутт¤, що вчить нас жити, жити г≥дно людини.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю остенко Ћ≥ни
