Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
¬исоке гуман≥стичне звучанн¤ твор≥в √риг≥ра “ютюнника
Ќайкраще про √. “ютюнника, мабуть, сказав Ѕорис ќл≥йник: Ђ„есний до пр¤мол≥н≥йност≥, принциповий до жорстокост≥, в≥д чого сам не раз потерпав. јле то все √ригор≥в характер, вироблений, зредагований ≥ затверджений житт¤м. Ѕезмежно талановитий, в≥н ум≥в словесно, експромтом накидати таку виразну життЇву картину, що т≥льки записуй Ч ≥ до друку. ј працював неквапом, ≥нколи Ч важко, нещадно правл¤чи себе, до л≥тератури ставивс¤ з св¤щеною шанобою, з цнотливою н≥жн≥стю, ¤к до матер≥...ї
ќпов≥данн¤ √ригора “ютюнника Ч це ¤скрав≥ малюнки з житт¤, сповнен≥ ¤скравоњ образност≥ та гостроти. «даЇтьс¤, жанр опов≥данн¤ в≥н обрав саме тому, що ц≥ коротк≥ за формою твори чимось схож≥ на поез≥њ Ч так само кожне слово в них виважене, немаЇ н≥чого зайвого, все стоњть на своЇму м≥сц≥, збер≥гаючи певний ритм. ÷ей жанр ц≥лком в≥дпов≥дав ≥ характеру письменника, вимогливому до себе та ≥нших, оск≥льки потребував сувороњ самодисципл≥ни та ≥нтенсивност≥ думки, максимальноњ з≥браност≥ та зосередженн¤. ≤ письменник ум≥в у коротк≥й новел≥ повно, багатогранно розкрити внутр≥шн≥й св≥т геро¤.
Ѕагато писав √риг≥р “ютюнник про д≥тей. ћабуть, тому, що д≥ти Ч найчист≥ш≥ в св≥т≥ ≥стоти, вт≥ленн¤ людськоњ доброти. ќбрази д≥тей зустр≥чаЇмо в багатьох опов≥данн¤х, зокрема Ђ¬ сут≥нкиї, ЂЌа згарищ≥ї, Ђƒивакї, Ђ—ито, сито...ї та ≥нших, що ув≥йшли вже до першоњ зб≥рки Ђ«ав'¤зьї. ™ у нього ≥ твори, ц≥лком присв¤чен≥ д≥т¤м: Ђќблогаї, Ђ лимкої, Ђ¬огник далеко в степуї. “ак, з великою любов'ю виписаний образ маленького сироти ’аритона, ¤кий ≥де в≥д села до села у пошуках батька. ’лопчин≥ в≥ритьс¤, що батько його живий. –≥зн≥ люди зустр≥чаютьс¤ дитин≥, несуть вони в соб≥ ≥ погане, ≥ добре, але душа хлопчика прихильна т≥льки до добра. ј малий лимко, ¤кий ≥де за багато к≥лометр≥в по с≥ль, щоб допомогти улюблен≥й вчительц≥ та њњ мал≥й дитин≥! Ќаск≥льки вражаЇ читача ц¤ ≥стор≥¤!
™ у √ригора “ютюнника й опов≥данн¤, в ¤ких змальовуЇтьс¤ ставленн¤ людини, ≥ зокрема д≥тей, до природи. ѕисьменника не може не хвилювати цей пласт людського ≥снуванн¤, тому що св≥т дл¤ нього Ч це гармон≥йне Їднанн¤ людини з природою. ƒо ц≥Їњ теми й звертаЇтьс¤ письменник в опов≥данн¤х Ђ—тепова казкаї, Ђќднокрилї, ЂЋасункаї.
√риг≥р “ютюнник з притаманною йому гостротою зору, ум≥нн¤м визначити хвор≥ м≥сц¤ сучасного йому сусп≥льства бачив т≥ ганебн≥ й антигуманн≥ ¤вища, ¤к≥ витворила рад¤нська д≥йсн≥сть. Ќаприклад, н≥вел¤ц≥ю громад¤нськоњ ≥ людськоњ сов≥ст≥ викривав в≥н в опов≥данн≥ Ђ—мерть кавалераї, м≥щанство й владу речей над людиною зображував у новел≥ Ђ—ин прињхавї. ’вилювало його й поступове духовне зубож≥нн¤ людей, зникненн¤ у њхн≥х серц¤х милосерд¤, сп≥вчутт¤, жалю, бездушн≥сть бюрократ≥в, здатних пон≥вечити людську долю. ƒо цих проблем звертавс¤ письменник в опов≥данн¤х Ђќддавали атрюї, Ђ¬уточкаї, Ђ„удас≥¤ї. ¬≥н бачив, що поступово п≥д впливом тотал≥тарного сусп≥льства руйнуЇтьс¤ не т≥льки соц≥альний устр≥й, але й нац≥ональний украњнський характер, що базувавс¤ на народн≥й моральност≥, розвитку ≥ндив≥дуальноњ свободи, чистот≥ душевних порух≥в.
√риг≥р “ютюнник не т≥льки викривав те,, що нав'¤зав украњнському сусп≥льству Ђрад¤нський режимї, але й, глибоко любл¤чи своњх героњв, показував њхнЇ благородство, велич людини в прац≥, прагненн¤ њх до краси почутт≥в, естетизм, притаманний украњнц¤м в≥д природи, милосердн≥сть ≥ св¤т≥сть њхн≥х душ. —аме такими Ї героњ його опов≥дань Ђ” кравчини об≥даютьї, Ђƒивакї, Ђ≤ван —р≥бнийї, Ђ“ри зозул≥ з поклономї.
ритики ≥нколи називали √ригора “ютюнника Ђукрањнським Ўукшинимї, однак не можна ставити знаку р≥вн¤нн¤ м≥ж цими прозањками, оск≥льки стиль кожного з них дуже своЇр≥дний, хоч ≥ писали вони про одн≥ й т≥ ж проблеми: збереженн¤ духовност≥ окремоњ людини ≥ нац≥њ загалом в умовах сучасного сусп≥льства, красу людськоњ прац≥, протисто¤нн¤ людини негативному впливу тотал≥тарного сусп≥льства. —ам “ютюнник, перекладаючи Ђ алину червонуї Ўукшина украњнською мовою, говорив, що його героњ м'¤кш≥ вдачею, а сам в≥н не може лишатис¤ таким в≥дстороненим опов≥дачем, ¤к рос≥йський письменник.
ожен тв≥р письменника Ч н≥би образок ≥з с≥льського житт¤, хоча писав в≥н ≥ про м≥сто, його загрозливу механ≥зац≥ю, про т≥ надм≥рност≥, ¤к≥ супроводжують сучасне житт¤ м≥ста. « притаманним дл¤ письменника прагненн¤м до чистоти людського ≥снуванн¤ в≥н сприймав м≥сто ¤к Ђкам'¤ний м≥шокї, що спричин¤Ї до бездуховност≥ ≥ спотворюЇ сам сенс житт¤ людини. ’удожн≥й св≥т √ригора “ютюнника Ч це розп'¤та на хрест≥, знищена голодомором ≥ геноцидом сел¤нська нац≥¤, останн≥й оплот украњнськоњ душ≥.
√ероњ “ютюнника в≥д природи трохи дивакуват≥, але водночас щир≥, запальн≥, нањвн≥, дов≥рлив≥ натури, наприклад д¤дько Ќик≥н з однойменного опов≥данн¤ або коваль равчина з опов≥данн¤ Ђ” равчини об≥даютьї, д≥д Ћавр≥н з твору Ђ«ав'¤зьї. —аме так≥ натури вт≥люють глибинний сенс житт¤, саме вони своЇю добротою та чистотою збер≥гають мудр≥сть нац≥њ.
ќтже, ¤к говорив ¬≥ктор Ѕлизнець: Ђ“оржество добра й благородства Ч так можна визначити пров≥дну тему вс≥Їњ творчост≥ √ригора “ютюнника. ¬≥н Ч вин¤тковий майстер психолог≥чноњ новели й пов≥ст≥, в≥н ум≥Ї точно, ¤сно, виразно змалювати колоритний народний характер. ” книгах √. “ютюнника героњ завжди по-народному добр≥, щедр≥ й талановит≥ душеюї.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю √риг≥ра “ютюнника
