Шкільний (учнівський) твір:
Мотиви любові до рідного краю в поезії Василя Стуса (IIІ варіант)
«А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі», — писав Стус у поезії «За літописом Самовидця». Але Україна ніколи не була далеко від поета, вона завжди жила у душі митця. Любов до рідної країни була метою його існування.
У своїх творах Василь Стус порушував багато різноманітних тем, але тема любові до рідного краю, до чарівної України була головною темою творчості митця.
На чужині, в ув'язненні, Василь Стус жив і марив Україною. У похмурих північних пейзажах йому бачився рідний край:
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.
Бачить автор змучену Україну і в образі калини, що зацвітає рудими слізьми «на колимськім морозі». У душі поета живуть самотність, покинутість, велика туга, яку супроводжують «безгоміння, безлюддя довкола, тільки сонце, і простір, і сніг». Такі переживання охоплюють душу ліричного героя у творі «На колимськім морозі калина...». Мотив самотності можна побачити і в поезії «У полі синьому, як льон...», в якій ліричний герой намагається вистояти попри всі перешкоди, прожити життя так, як потребує душа. А вистояти дуже нелегко, бо проти беззахисної людини «сто чорних тіней довжаться, ростуть і вже... устріч рушають». У вірші автор використав деякі символи. Поле — символ життя, а синій колір — синє марево, колір національного світобачення поета.
Тугою за рідним краєм проникнута поезія «Верни до мене, пам'яте моя...». Ліричний герой прагне пригадати найкращі часи свого життя, найкращі куточки рідної землі.
Любов'ю до України, тугою та журбою за нею пройнято й багато інших поезій Василя Стуса: «За мною Київ тягнеться у снах...», «Сосна із ночі випливла, як щогла...», «Такий близький ти, краю мій...». В усіх творах тема любові до України розкривається через гіркі, болючі переживання поета.
Серце митця завжди линуло до України, мабуть, з думкою про неї він і помер. Василь Стус вірив, що нащадки познайомляться з його творами, вірив, що не залишить його поезія читача байдужим до долі матінки-України, знав напевно, що у своїх творах повернеться до рідної країни, до рідного народу. Недаремно ж писав:
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя...
Дивись інші твори за творчістю Василя Стуса
