Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
Ќезламн≥сть поета у важких випробуванн¤х (≤ вар≥ант)
ƒл¤ св≥домост≥ б≥льшост≥ читач≥в ¬асиль —тус залишаЇтьс¤ легендарною постаттю незламного борц¤ за волю ”крањни. рањна в той час потребувала свого геро¤, ¤кий би став на захист в≥чних ц≥нностей бутт¤, ≥ такий герой з'¤вивс¤. як мало хто в той час, в≥н словом ≥ д≥лом здобув право називатис¤ справжн≥м нац≥ональним героЇм.
—лово ¬асил¤ —туса зайн¤ло свою мистецьку висоту ≥ г≥дно тримаЇ њњ. ÷е в≥н проголосив одв≥чне право людини ≥ митц¤ в≥льно висловлювати своњ думки, в≥льно мислити, в≥льно вибирати св≥й шл¤х у житт≥. ѕрагнучи правди в житт≥ й творчост≥, зазнав важких випробувань, понев≥р¤нн¤, гон≥нн¤, засудженн¤, засланн¤.
¬асиль —тус вповн≥, по сам≥ в≥нц¤ своЇњ зболеноњ душ≥, п≥знав немилосердн≥ муки заз≥ханн¤ на внутр≥шню свободу шл¤хом ф≥зичного спокоренн¤, тотального нищенн¤ творчого ген≥¤, нав≥ть у славнозв≥сн≥ ш≥стдес¤т≥ роки, роки Ђхрущовськоњ в≥длигиї. ¬≥н писав:
ќбвали дн≥в ≥ л≥т Ч
¤к пам'¤т≥ провали,
внизу струмл¤ть хорали,
вгор≥ Ч вселенський гн≥т,
≥ мову од≥брали Ч
вселенський душить св≥т!
” тотал≥тарному сусп≥льств≥ поет не м≥г ≥ не хот≥в бути знаменитим. ¬нутр≥шн¤ свобода дл¤ нього дорожча за будь-¤ку славу, визнанн¤, бо в умовах комун≥стичноњ деспот≥њ це була одна з найп≥дступн≥ших репрес≥й.
√оловне дл¤ —туса Ч зберегти внутр≥шню свободу, хоча Ђсто к≥стл¤вих рук нещаст¤ заломилої, хоча поет зримо в≥дчуваЇ, ¤к його Ђпрозоре т≥ло пливе за смертний пругї, бачить внутр≥шн≥м зором себе, роз≥п'¤того Ч Ђце може статись в кожн≥м тижн≥ї, та в≥н не боњтьс¤ смерт≥, ≥нод≥ нав≥ть викликаЇ њњ:
ќ, власну стр≥ти смерть Ч ¤к щаст¤ зас¤гнути
≥ об≥рвати пута, вв≥йти у коловерть.
—трашно це розум≥ти, але в≥нцем свободи, њњ вт≥ленн¤м дл¤ поета Ї смерть, оск≥льки житт¤ не даЇ йому можливост≥ жити, ≥ лишаЇтьс¤ т≥льки:
смертю зберегти себе, внутр≥шньо в≥льного,
дл¤ себе ≥ дл¤ ”крањни.
“епер провидь у ма¤чн≥
десь ”крањна Ч там
усе Ч в антонов≥м огн≥ Ч
жахтить усеочам.
ƒо нењ ти в≥д нењ йдеш.
—трасна до нењ путь
та, на котр≥й ≥ ти падеш
≥ друз≥ Ч теж падуть.
≤ поет знаходить у соб≥ сили перебороти страх смерт≥, страх покаранн¤ за непокору, ¤к≥, можливо, притаманн≥ кожн≥й людин≥. ¬≥н знаходить сили бути вищим за будь-¤к≥ страхи, тому й пише:
як добре те, що смерт≥ не боюсь ¤
≥ не питаюсь, чи важкий м≥й хрест,
що перед вами, судд≥, не клонюс¤
в передчутт≥ недов≥домих верст,
що жив, любив ≥ не набравс¤ скверни,
ненавист≥, прокльону, ка¤тт¤...
—воЇ житт¤ поет сприймаЇ ¤к сходженн¤ на √олгофу, ¤к хресний путь, на ¤кому в≥н, ¤к ≥ ’ристос, повинен нести св≥й хрест до к≥нц¤, тому що од цього залежить не т≥льки його власна дол¤, але й дол¤ ц≥лого покол≥нн¤, народу:
÷¤ Ѕогом послана √олгота
веде у пад≥л, не до з≥р...
—к≥льки стражданн¤, ≥ б≥льшою м≥рою стражданн¤ психолог≥чного довелос¤ зазнати митцев≥. јле з повним розум≥нн¤м свого покликанн¤ в≥н пише:
—ховатис¤ в≥д дол≥ Ч не судилось.
”дарив гр≥м Ч ≥ зразу шкереберть
п≥шло житт¤. ≤ ось ти Ч все, що снилось,
¤к смерте≥снуванн¤ й життЇсмерть.
Ѕагато хто, мабуть, задумуЇтьс¤ над питанн¤м: чи це стражданн¤ викувало поетичний талант —туса? ÷≥каво, що б≥льш≥сть критик≥в пишуть про те, що ¤кби не стражденна дол¤ поета, ¤кби не тюрма ≥ каторга, —тус не став би тим, ким Ї, ≥ тод≥ б ”крањна не мала свого поета. ÷¤ думка кочуЇ ≥з журнальних, статей в газетн≥, вона присутн¤ на стор≥нках п≥дручник≥в, але чи можна з нею погодитис¤. я думаю, що це —тус творив свою долю, це в≥н витворював своњ стражданн¤, тому що ≥накше просто не м≥г. ¬≥н не м≥г змиритис¤ з оточуючою його д≥йсн≥стю, з пол≥тикою тотал≥тарноњ держави, не м≥г пристосуватис¤, скоритис¤. ¬≥н був поетом ще до першого свого
засланн¤, в≥н, мабуть, був ѕоетом в≥д народженн¤ ≥ був сильною особист≥стю, ¤ка не могла пливти за теч≥Їю. ≤, ¤к бачимо, нав≥ть дуже сильний в≥тер не м≥г зламати чи з≥гнути м≥цного дуба.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ¬асил¤ —туса
