Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
Ќезвичайний дивосв≥т образ≥в ≤вана ƒрача ("Ѕалада про сон¤шник") (II≤ вар≥ант)
“ворч≥сть ≤вана ƒрача Ч це св≥т мальовничий ≥ ЌЌ≈«¬»„ј…Ќ»…, це розкут≥сть творчоњ думки, нетрадиц≥йн≥сть поетичноњ форми, стилю. …ого в≥рш≥ Ч це своЇр≥дний метафоричний спос≥б мисленн¤, ум≥нн¤ опоетизовувати пон¤тт¤ ≥ ¤вища, ¤к≥ ран≥ше перебували за межами мистецькоњ краси.
≤ван ƒрач ув≥йшов в украњнську л≥тературу темно-синьою книжечкою, на обкладинц≥ ¤коњ хлопчик ≥ сон¤шник, п≥дн¤вши своњ голови, дивилис¤ на промен≥ сонц¤ небесного. “ак вигл¤дала перша зб≥рка поез≥й ≤вана ƒрача Ђ—он¤шникї. ј поетичним кредо письменника стала поез≥¤, що вв≥йшла в цю зб≥рку, Ч ЂЅалада про сон¤шникї. —аме њњ поетичн≥ образи стали образами, намальованими на обкладинц≥ зб≥рки.
—ам автор визначив жанр поез≥њ ¤к баладу. Ѕалада Ч це невеликий сюжетний в≥рш, в основ≥ ¤кого найчаст≥ше ¤кийсь незвичайний випадок, пов'¤заний з неймов≥рними, таЇмничими под≥¤ми. “ак ≥ в балад≥ ≤вана ƒрача диво дивне сталос¤ ≥з с≥льським хлопцем-сон¤шником, у ¤кого Ђбули руки ≥ ноги, було т≥ло шорстке ≥ зеленеї. ¬≥н б≥гав наввипередки з в≥тром, рвав на груш≥ гнилиц≥, купавс¤ коло млина, стрибав на одн≥й ноз≥, щоб вилити воду з вуха. јвтор у поез≥њ в≥дтворюЇ захопленн¤ житт¤м, сонцем, в≥тром. ѕоказуЇ глибоке п≥знанн¤ ≥ поетичне осмисленн¤ такого, на перший погл¤д, буденного ¤вища, ¤к сонце в неб≥. јле у в≥рш≥ ƒрача, побудованому на неспод≥ванках метафоричност≥ мови, сонце сприймаЇтьс¤ ¤к фантастичне видиво:
... расиве засмагле сонце
¬ золотих переливах кучер≥в,
” червон≥й сорочц≥ навипуск.
¬оно њхало на велосипед≥,
ќбминаючи хмари у неб≥...
¬≥д такоњ неспод≥ванки хлопчик перетворюЇтьс¤ на сон¤шник, що завжди повернутий до сонц¤ в неб≥, ось так ≥ виникаЇ у в≥рш≥ легенда про сон¤шник:
≤ застиг в≥н на роки ≥ стол≥тт¤
” золотому н≥мому захопленн≥:
Ч ƒайте покататис¤, д¤дьку!..
—творивши так≥ метафоричн≥, фантастичн≥ образи, ≤ван ƒрач н≥би розпов≥в казку про чар≥вний навколишн≥й св≥т, його в≥дкрит≥сть ≥ загадков≥сть, що породжують найчар≥вн≥шу в св≥т≥ поез≥ю Ч поез≥ю душ≥:
ѕоез≥Ї, сонце моЇ оранжеве!
ўомит≥ ¤кийсь хлопчисько
¬≥дкриваЇ тебе дл¤ себе,
ўоб стати нав≥ки сон¤шником.
“ака неспод≥вана к≥нц≥вка н≥би по¤снюЇ суть ≥ смисл створених образ≥в ≥ асоц≥ац≥й, утверджуЇ думку, що сонце Ч символ краси ≥ житт¤, символ мистецтва ≥ натхненн¤.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ≤вана ƒрача
