Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ѕересторога людству (за поемою ≤вана ƒрача "„орнобильська мадонна") (IV вар≥ант)
XX стол≥тт¤ дало л≥тератур≥ багато нових тем, в≥дкрило нов≥ проблеми, зокрема проблеми збереженн¤ природи, проблеми еколог≥њ, що виникли ¤к насл≥дки намаганн¤ людини п≥дкорити природу. ўе у 1885 роц≥ ќльга обил¤нська в своњй новел≥ ЂЅитваї п≥дн¤ла голос на захист природи, виступила проти бездумного, хижацьђкого втручанн¤ людини в природу. « того часу н≥чого не зм≥нилос¤: людина прагне п≥дкорити соб≥ природу, п≥дкор¤Ї, природа ≥нод≥ мститьс¤ за хижацьке ставленн¤ до нењ, людина на де¤кий час в≥дступаЇ, ≥ невдовз≥ починаЇ знову. Ќа жаль, людство не вчитьс¤ на своњх помилках, не любить думати про насл≥дки своњх вчинк≥в, ¤кщо в≥дчуваЇ, що вони не будуть гарними. “ому дуже часто в нашому житт≥ в≥дбуваютьс¤ катастрофи, спричинен≥ самими ж людьми.
ћайже двадц¤ть рок≥в тому в ”крањн≥ сталас¤ страшна трагед≥¤, що вразила увесь б≥лий св≥т, усю планету. ћабуть, в ≥стор≥њ людства ще не було трагед≥њ, р≥вн≥й „орнобильськ≥й, трагед≥њ, що не була в≥йною, трагед≥њ, що не була скоЇна навмисно проти людства. ÷е була трагед≥¤, що в≥дбулас¤ в мирний час у чар≥вному пол≥ському крањ, де тихоплинна ѕрип'¤ть ≥ зачарована ƒесна несуть своњ води до могутнього ƒн≥пра. “рагед≥¤, спричинена прагненн¤м людини покращити соб≥ житт¤, але прагненн¤м непродуманим. ÷е була трагед≥¤, викликана ген≥Їм науки, що винайшов Ђмирний атомї, ¤кий мав бути корисним людин≥. “а х≥ба не знав винах≥дник ус≥Їњ його сили?! ’≥ба не знав, що ц¤ страшна сила може обернутис¤ проти людства?! ≤ ось у кв≥тн≥ 1986 року, коли природа просипаЇтьс¤ ≥ розцв≥таЇ, цей Ђмирний атомї вибухнув ≥ розн≥с смертоносну рад≥оактивну хмару на п≥всв≥ту...
—к≥льки всього було сказано ≥ написано! ј ск≥льки ще буде! “а сьогодн≥ вже почало забуватис¤ те в≥дчутт¤ страху в≥д накоЇного, той страх перед насл≥дками авар≥њ. «абулос¤... ѕродовжують працювати станц≥њ, що знаход¤тьс¤ в авар≥йному стан≥. ≤ будуть працювати, доки нове лихо не потр¤се холодний мозок тих, хто несе в≥дпов≥дальн≥сть за це. ј ¤к би не завадило њм пригадати! як би не завадило прочитати те, що було написано п≥сл¤ авар≥њ, зокрема Ђ„орнобильську мадоннуї ≤вана ƒрача, ¤ку по праву можна назвати пересторогою людству. я впевнена, що кожного зачепить за живе згадка про те, що авар≥¤ на „орнобильськ≥й ј≈— Ч це трагед≥¤ кожного: Ђ¬она йде вже, пр¤муЇ до тебе, одчинила вже двер≥ Ч й тоб≥ нахил¤Ї це атомне небо...ї. ¬с¤ ”крањна дише пилюкою Ђз чорнобильськими рад≥онукл≥дамиї! ’≥ба можна говорити про здорових людей, ¤кщо вони дихають забрудненим пов≥тр¤м, п'ють забруднену воду! ’≥ба можна мр≥¤ти про здорових д≥тей? ј ск≥льки людей втратили можлив≥сть бути батьками, а ск≥льки д≥тей не народилос¤!
≤ван ƒрач у художн≥й форм≥ гн≥вно засудив винуватц≥в трагед≥њ на „ј≈—; страшними картинами, в≥дтвореними в поем≥ ¤к результат вибуху, поет застер≥гаЇ людство в≥д под≥бних катастроф, встаЇ на захист природи ≥ людини, в≥дстоюЇ право людини жити ≥ бути щасливою, закликаЇ людство подумати про своЇ майбутнЇ, про свою планету, ¤ка вже Ї Ђхворим дит¤мї.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ≤вана ƒрача
