Шкільний (учнівський) твір:
Продовження традицій Т.Шевченка та народних дум у зображенні матері-страдниці (за поемою Івана Драча "Чорнобильська мадонна") (I варіант)
Актуальність — одна з головних ознак творів відомого сучасного поета Івана Драча. Будучи відомим як громадський діяч, він вступає у непримиренну боротьбу із суспільним злом, завжди вчасно відгукується на події, що відбуваються як у світі, так і в Україні. Нищівна сила слова, притаманна Івану Драчу, діє як сильний удар по «хворобах» суспільства — бюрократизму, моральній деградації, культурному занепаду. Звертається поет і до соціально-політичних тем, проблем охорони здоров'я та екології. У цьому плані найбільш показовою є поема «Чорнобильська мадонна», де автор намагається осмислити страшну катастрофу — вибух четвертого реактора на
електростанції Чорнобиля 1986 року, розкрити страшну правду цієї події та її наслідків.
Під час написання «Чорнобильської мадонни» Іван Драч поставив собі за мету не стільки детальний опис подій того дня, скільки погляд на цю проблему крізь призму сучасності й майбутнього. Поему називають «мозаїкою», оскільки, прагнучи передати неоднозначність і багатоликість страшної катастрофи, автор у структурі твору поєднує власне бачення проблеми, цитує інших письменників, наводить уривки із сучасного фольклору, подає розповіді учасників ліквідації наслідків аварії. Можна сказати, що у висвітленні такої актуальної проблеми автор не шукає легких шляхів.
Протягом усієї поеми провідним постає образ Мадонни-матері. Зображення матері-страдниці — не новий мотив у світовій літературі, він має біблійні витоки. В українській літературі образ матері ми перш за все асоціюємо з народними думами та з творчим доробком Тараса Шевченка. У поемі ж цей образ узагальнений, він не має конкретного часового виміру: «від Рубльова до Леонардо да Вінчі, від Вишгородської Мадонни і до Сікстинської, від Марії Оранти до атомної Японки.»
Але яким би різноманітним не поставав цей образ у поемі, він — втілення світового смутку, порятунку всього людства від страшної загибелі. Згадавши про матір, врешті-решт, про біблійну святу Марію, люди повинні схаменутися, задуматись над майбутнім, тому що
Вона дивиться, дивиться в душу.
Вона палить очима до дна.
А я все це дотерпіти мушу.
Бо в душі не душа, а вина.
Що ж до українського народу, то він, на думку автора, повинен відгукнутися на фольклорний образ матері-страдниці, яка вже не побачить своїх синів, або на промовистий образ шевченківської Катерини:
У юрмищі хрещатицького дня
Ти боса йшла, ти, сива Катерина —
Бунт Врубеля з кирилівського дна,
Летюча йшла, жагуча і поривна.
Поет звертається до народної та шевченківської творчості, бо сподівається, що на це відгукнеться історична пам'ять українського народу, для якого образ матері — святий. Іван Драч досягає своєї мети: читаючи поему, переповнюєшся жахом, гострим бажанням терміново діяти, щоб зупинити загрозу радіаційного отруєння. І перш за все згадуєш свою матір... Чорнобильська ж мати — мати всієї планети.
Хто ж там, сиву, посміє займати?
Сіль пізнання — це плід каяття...
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету... Це хворе дитя!..
Дивись інші твори за творчістю Івана Драча
