Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
√н≥вне засудженн¤ винуватц≥в авар≥њ (за поемою ≤вана ƒрача "„орнобильська мадонна") (III вар≥ант)
ћайже два дес¤тир≥чч¤ минуло з того часу, ¤к сталос¤ те, чого ми й дос≥ не можемо усв≥домити до к≥нц¤. —трашна трагед≥¤ в≥дбулас¤ у чар≥вному пол≥ському крањ на п≥вн≥ч в≥д иЇва, там, де спорудили „орнобильську атомну електростанц≥ю, найб≥льшу, наймогутн≥шу в св≥т≥. јле вибухнув Ђмирний атомї, розн≥с смертоносну рад≥оактивну хмару по вс≥й планет≥.... ÷¤ страшна трагед≥¤ знайшла широке в≥дображенн¤ в творах украњнськоњ л≥тератури, зокрема у поем≥ ≤вана ƒрача Ђ„орнобильська мадоннаї.
ѕоема ≤вана ƒрача Ч це багатоплановий тв≥р, у ньому в≥дображуЇтьс¤ вселенський характер трагед≥њ, що торкнулас¤ всього людства. ” поем≥ поет ставить питанн¤ про моральний б≥к усього, що скоњлос¤, про ц≥ну, насл≥дки трагед≥њ, реальне усв≥домленн¤ ¤ких даЇ йому право засуджувати винуватц≥в трагед≥њ.
” розд≥л≥ Ђ–оздуми п≥д час в≥дкритого „орнобильського суду в закрит≥й зон≥...ї поет, ор≥Їнтуючись на глибок≥ моральн≥ традиц≥њ, наголошуЇ, що вс≥ злочини проти людства в ус≥ часи й у вс≥х народ≥в були завжди Ђ≥меннимиї, за них в≥дпов≥дали, тод≥ ¤к у наш≥ дн≥:
¬ нас Ч Ѕез≥менн≥сть! ¬с≥х вона поњсть
“а ще й закусить нами з ≥менами...
„ому ж на „орнобильському суд≥ пустуЇ м≥сце ѕ≥лата? яка мораль сусп≥льства, що ховаЇ злочинц¤? „ому обвинувачених в авар≥њ на „ј≈— лише ш≥сть? ўо це за в≥дкритий суд у закрит≥й зон≥? Ѕезл≥ч таких Ђчому?ї. ’то за все в≥дпов≥сть? √оловний злочинець Ч то система, що породила Ђбез≥менн≥стьї Ч Ђсьома, де було њх ш≥стьї. « обуренн¤м звертаЇтьс¤ поет до представника влади в≥д науки:
¬се зекономив? —ов≥сть?! „есть?! «ум≥в
«абалагурити сам≥ ¬ерховн≥ ¬уха.
≤ван ƒрач наголошуЇ на тому, що ц≥на за трагед≥ю дуже висока:
«а безладу безм≥р, за кар'Їри ≥ прем≥њ,
Ќемов на в≥йн≥, знову вих≥д один:
«а мудр≥сть всесв≥тню дурних академ≥й
ѕлатим безсмерт¤м Ч житт¤м молодим.
”весь час виникаЇ питанн¤: чи можна було запоб≥гти катастроф≥? ÷е питанн¤ звучить риторично, воно примушуЇ людство подумати про завтрашн≥й день, заставл¤Ї кожного зазирнути в свою душу, розбудити свою сов≥сть, воно н≥би Ї пересторогою. ѕоет наголошуЇ, що це трагед≥¤ кожного, бо нев≥домо, чим вона може ще обернутис¤. «алишаЇтьс¤ т≥льки спод≥ватис¤, що ц¤ трагед≥¤ чомусь навчила тих, хто був до нењ причетний, що вони усв≥домили свою провину перед людством, перед осирот≥лими батьками й д≥тьми, перед ненародженими людьми, перед людством, здоров'¤ ¤кого вони поставили п≥д загрозу, перед природою ≥ «емлею.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ≤вана ƒрача
