Шкільний (учнівський) твір:
"Пісня про матір" - гімн жінці, продовжувачці людського роду на землі (І варіант)
Святий образ матері... Немає, мабуть, письменника, художника, музиканта, який би не присвятив свого твору цій найріднішій, найкращій людині на землі. Згадаймо лише Лесю Українку, О. Кобилянську, В. Стефаника, О. Довженка, А. Малишка тощо. На мою думку, серед українських поетів саме Борис Ілліч Олійник весь свій талант присвятив звеличенню й уславленню матері. Не читала більш зворушливих та щирих поезій, ніж «Сива ластівка», «Мати сіяла сон...», «Мати наша — сива горлиця», «Мати», «Пісня про матір», «Дорога баби Катерини», «Ми з матір'ю вертаємо в село», в яких образ матері, такий рідний і земний, піднесений до Берегині всього роду людського.
Мати виводить нас у широкий світ, мати вчить нас жити і любити людей, мати завжди чекає нас біля рідного порогу. Вона уособлює Батьківщину, вона є сумлінням і совістю кожного. Ненька, так часто здається, буде завжди поруч, але матері не вічні, і приходить час прощання... Мабуть, тільки коли втрачаєш, починаєш по-справжньому цінувати материнську турботу і ласку, безсонні ночі над колискою дитини, підтримку і віру в твої сили.
У поезії «Пісня про матір» Б. Олійник пише саме про це. Мати, яка все своє життя подарувала людям, яка жила на землі по совісті і цьому вчила дітей, «зітхнула полегко — і тихо пішла за межу» буття. Не усвідомлюють собі життя без матері діти:
— Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
Безмежно люблять бабусю онуки, яких вона водила у чарівний світ казки.
Залишає матуся після себе красу прожитого життя, мудрість, «срібло на травах і золото на колосках», райдуги в небі і журливий крик журавлів, але ніщо не замінить її присутності:
— Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота.
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт,
у розпачі кричать діти й онуки.
Прекрасна жінка у своєму материнстві, і ніхто й ніколи не переробить усієї материнської роботи, ніхто ніколи не спече такого хліба, як мати, ніхто так не приголубить і не втішить. Та так уже складається доля, що діти самі стають батьками, виховують своїх дітей. Але в усьому вони орієнтуються на свою матусю, що завжди живе у пам'яті, яка і після смерті вічно захищає дитину.
Останні рядки «Пісні про матір» переконують у тому, що материнська любов охоплює всю планету і всі часи:
«Лишайтесь щасливі», — і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
Усе найкраще мати віддає своїм дітям, і коли останні виростуть, їхнє завдання — віддячити матері за науку, передати її мудрість у спадок наступникам. Про це нагадує Б. Олійник у поезії «Диптих»:
Віддай усе, що взяв, і освятись.
Ще більше, ніж узяв, зумій віддати...
Стоїть на видноколі світла мати —
У неї вчись.
Наводжу тут рядки з іншої поезії тому, що твори поета пов'язує наскрізний образ матері, тому так важко аналізувати лише один. Для Б. Олійника мати — мірило всього доброго і пристойного, чесного в житті.
Прекрасним вважаю те, що «Пісня про матір» стала популярною у виконанні талановитої української співачки Таїсії Повалій. Так слова поета йдуть у народ і вчать нас цінувати матерів, поки вони з нами, поки ми можемо сказати їм слова безмежної подяки.
Дивись інші твори за творчістю Бориса Олійника
