Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"ѕ≥сн¤ про мат≥р" - г≥мн ж≥нц≥, продовжувачц≥ людського роду на земл≥ (I≤ вар≥ант)
≤м'¤ Ѕориса ќл≥йника стоњть в ≥стор≥њ украњнськоњ л≥тератури пор¤д з ≥менами ¬асил¤ —имоненка, Ћ≥ни остенко, ≤вана ƒрача, ƒмитра ѕавличка, ¬≥тал≥¤ оротича, ћиколи ¬≥нграновського та багатьох ≥нших њхн≥х ровесник≥в, чињ творч≥ пошуки формували л≥тературне покол≥нн¤ Ђш≥стдес¤тник≥вї з њхн≥ми злетами та поривами за зал≥зн≥ рамки Ђсоц≥ал≥стичного реал≥змуї.
” поез≥њ Ѕориса ќл≥йника в≥чна тема материнства набула загалом особливого розвитку. ƒо нењ в≥н звертаЇтьс¤ у цикл≥ Ђ—иве сонечкої, зб≥рц≥ Ђ—ива ласт≥вкаї, однак Ђѕ≥сн¤ про мат≥рї Ї справжньою перлиною його творчого доробку.
ћотив син≥вськоњ в≥рност≥, в≥дпов≥дальност≥ перед мат≥р'ю Ч один з пров≥дних у творчост≥ поета. “а й загалом цей мотив дуже важливий у творчост≥ багатьох украњнських поет≥в, оск≥льки любов
до матер≥ ЇднаЇ ус≥х людей. ≤ ¤ким би ти не був дорослим, чи й мам би нав≥ть своњх власних д≥тей, любов до матер≥ все одно житиме в серц≥. “ому Ђѕ≥сн¤ про мат≥рї Ѕориса ќл≥йника Ч це слова любов≥, близьк≥ кожн≥й людин≥.
ѕресв≥тлий образ матер≥ Ч це уособленн¤ чогось найсв¤т≥шого, наст≥льки тонкого й красивого, що, здаЇтьс¤, словами це передати неможливо. ≤ поет немовби ус≥м нам допомагаЇ з≥знатис¤ матер¤м у своњй любов≥, бо ми часто у життЇв≥й марнот≥ забуваЇмо про це, забуваЇмо нагадати матер¤м про свою любов.
ќбраз матер≥ в поез≥њ Ѕориса ќл≥йника Ч це вт≥ленн¤ узагальненого образу ус≥х матер≥в ≥ кожноњ з них. њх, прекрасних ж≥нок, здатних на самопожертву заради своњх д≥тей, њх, ¤к≥ недосипають ночей заради дит¤чого усм≥ху, уславлюЇ поет:
ѕос≥¤ла люд¤м
л≥та своњ, л≥течка житом,
ѕрибрала планету,
послала стежкам споришу.
Ќавчила д≥тей,
¤к на св≥т≥ по сов≥ст≥ жити,
«≥тхнула полегко Ч
≥ тихо п≥шла за межу.
«а цими простими р¤дками Ч усе житт¤ матер≥. ≤ њњ прост≥ д≥ла насправд≥ обертаютьс¤ справами планетарними, оск≥льки саме на матер¤х та њхн≥й любов≥ до д≥тей тримаЇтьс¤ людство. “ак, переробивши ус≥ справи, мати Ђп≥шла за межуї, тобто покинула житт¤.
«верн≥мо увагу, ¤кими теплими р¤дками передано любов д≥тей до матер≥:
Ч уди ж це ви, мамо?! Ч
сполохано кинулись д≥ти.
Ч уди ви, бабусю? Ч
онуки б≥жать до вор≥т.
Ќа матер¤х, на њхн≥й любов≥ тримаЇтьс¤ родина, це вони Ч хранительки родинного вогнища Ч здатн≥ з≥гр≥ти й п≥дтримати кожного у своњй родин≥, дати д≥т¤м й онукам тепло, навчити њх одв≥чноњ мудрост≥, любов≥ до земл≥ та до людей. ѕонад усе у св≥т≥ д≥ти любл¤ть своњх матер≥в:
Ч Ќе треба нам райдуг,
не треба нам ср≥бла ≥ злота,
јби т≥льки ви
нас чекали завжди край вор≥т.
“а ми ж переробим
усю вашу в≥чну роботу, Ч
Ћишайтесь, матусю,
нав≥ки лишайтесь, не йд≥ть.
≤ завершуЇтьс¤ в≥рш дуже символ≥чними р¤дками, коли мати, Ђкрасива ≥ сива, ¤к дол¤ї, стаЇ замисленим полем на ц≥лу планету. “аким чином поет висловлюЇ думку про те, що це материнська любов об≥ймаЇ ц≥лу планету своњм захисним шаром:
¬она посм≥хнулась,
красива ≥ сива, ¤к дол¤,
ћахнула рукою Ч
злет≥ли увись рушники.
ЂЋишайтесь щаслив≥ї, Ч
≥ стала замисленим полем
Ќа ц≥лу планету,
на вс≥ покол≥нн¤ й в≥ки.
ѕ'¤ть строф в≥рша вбирають у себе всю материнську долю Ч просту й одночасно косм≥чно безмежну, бо мат≥р Ї берегинею роду, ¤ка Ђприбрала планетуї, Ђнавчила д≥тей, ¤к на св≥т≥ по сов≥ст≥ житиї й Ђп≥шла за межуї. ¬она не померла у в≥рш≥, не зникла, бо матер≥ завжди живуть у пам'¤т≥ ≥ тому безсмертн≥, а саме п≥шла за межу. ћожуть в≥дходити з житт¤ матер≥, але ћати Ч в≥чна, безсмертна, ¤к людство.
Ќайкраще про св≥й в≥рш ≥ його глибинний зм≥ст сказав сам Ѕорис ќл≥йник: Ђ...йдетьс¤ про найдорожчу людину, ≥ ¤кась орнаментовка в≥рша, вишукана форма не пасуЇ до розмови з мат≥р'ю, усе мусить ≥ти в≥дкритим текстом, чесно, чисто, н≥би говориш ≥з самим собою. «вичайно, ¤ маю на уваз≥ ≥ вс≥х наших сус≥док, оск≥льки мо¤ мати належить до покол≥нн¤, ¤ке винесло на своњх плечах в≥йну, що випала на самий розкв≥т њхнього житт¤, молодост≥. ¬они втратили чолов≥к≥в, але в найважчих умовах виховали д≥тей, навчили њх чесно жити. ≤, на жаль, рано п≥шли за в≥чну межу. ѕро це ще мало сказано ≥, певен, тут Ї над чим помислити. ÷¤ тема даЇ можлив≥сть виходити на найскладн≥ш≥ ф≥лософськ≥ вузли, адже мати Ч хранителька родинного вогню, с≥м'њ, що, зрештою, складаЇ основу держави. ћи маЇмо передати своњх д≥т¤м усе про њхн≥х бабусь та д≥д≥в не просто ¤к пам'¤ть, а ¤к морально-етичну категор≥ю, аби нащадки ставилис¤ до житт¤, ¤к њхн≥ предтеч≥. —ебто, щоб були не просто споживачами, а творц¤ми, брали на себе в≥дпов≥дальн≥сть за св≥т. ќтак прожила мо¤ мати, про це ¤ й хот≥в сказатиї.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю Ѕориса ќл≥йника
