Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
Ђ≈ней був парубок моторнийї (за поемою ≤. ѕ. отл¤ревського Ђ≈нењдаї)
ѕоема Ђ≈нењдаї ≤. ѕ. отл¤ревського Ч ун≥кальний тв≥р украњнськоњ л≥тератури за своњм жанром, темою, художн≥ми особливост¤ми. ƒе ще зустр≥неш такий густонаселений тв≥р у наш≥й л≥тератур≥? √оловним героЇм поеми став звичайний соб≥ Ђпарубок моторнийї ≈ней. якщо ¬ерг≥л≥й у своњй поем≥ Ђ≈неђњдаї з допомогою цього образу хот≥в п≥дкреслити благородне, Ђбожественнеї походженн¤ римського народу (¤к в≥домо, ≈ней Ч онук «евса, син богин≥ ¬енери), то отл¤ревський розпов≥в про нього ¤к про украњнського козака.
≈ней був парубок моторний
≤ хлопець хоч куди козак,
”давсь на всеЇ зле проворний.
«авз¤т≥ший од вс≥х бурлак. ошовий ≈ней Ч тро¤нець в≥дважний, хоробрий ватажок, ум≥лий орган≥затор ≥ кер≥вник. ¬≥н хоч, на перший погл¤д, ≥ мало чим в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д своњх друз≥в-гульт≥пак, та все-таки у вир≥шальну хвилину саме йому доводитьс¤ приймати р≥шенн¤. «гадаймо шторм на мор≥, коли ≈ней здогадуЇтьс¤ Ђвсунути в руку Ќептунуї п≥вкопи грошей. –езультат бою з рутульц¤ми теж залежав в≥д двобою ≈не¤ з “урном. ƒо того ж хоч ≥ здаЇтьс¤ ≈ней ≥грашкою в руках бог≥в, в≥н сам по своњй вол≥ сп≥лкуЇтьс¤ з богами, спускаЇтьс¤ в пекло, аби д≥знатись, ¤к д≥¤ти дал≥. ¬≥н передус≥м покладаЇтьс¤ на себе та своњх друз≥в, а пот≥м уже на волю бог≥в. ѕо-р≥зному змальовуЇ отл¤ревський свого геро¤. « гумором, з ущипливою усм≥шкою, але завжди з любов'ю. “ак, в≥н розумний, здатний на дипломатичн≥ стосунки з јцестом, ≈вандром, в≥дчайдушний, см≥ливий во¤ка, в≥рний тро¤нському побратимству. јле письменник н≥коли не ≥деал≥зуЇ його. ÷е насамперед завз¤тий козак-запорожець, ¤кий Ђсадить гайдукаї, любить багато випити й добре погул¤ти. ѕортретний образ ≈не¤ зустр≥чаЇтьс¤ в текст≥ не раз, та не завжди в≥н змальований св≥тлими фарбами. « похм≥лл¤ у нього Ђќпухли оч≥, ¤к в сови, ≤ ввесь обдувс¤, ¤к барилої. «вичайно, такого зображенн¤ вимагала травест≥йно-бурлескна тональн≥сть поеми, але це змалюванн¤ геро¤ не викликаЇ читацького осуду. Ќам симпатичний цей герой, бо в≥н з роду козацького. ÷е пройдисв≥ти, бос¤ки, гульт≥паки, але водночас лицар≥, героњ, неймов≥рно витривал≥ й над≥йн≥ люди. як частину ц≥лого подаЇ нам образ ≈не¤ великий майстер слова. озак Ч це завжди частина великого козацького братства, а чи Ї що св¤т≥ше за братство дл¤ козака? як ≥ на початку поеми, в к≥нц≥ ≈ней такий самий життЇрад≥сний ватажок-гульв≥са, здатний до залиц¤нь ≥ гор≥лки, легковажний, та, коли треба, Ч розсудливий, строгий ≥ хитрувато-дотепний. яскравий, живописний ≥ такий земний, веселоњ украњнськоњ вдач≥ цей л≥тературний герой.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю отл¤ревського ≤вана
