Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
Ђ≈нењдаї Ч енциклопед≥¤ украњнознавства (за поемою ≤. ѕ. отл¤ревського Ђ≈нењдаї)
≤ванов≥ отл¤ревському, ¤к ≥ “арасу Ўевченку, в≥двод¤ть особливе м≥сце в розвитку украњнськоњ л≥тератури. ¬они сто¤ли б≥л¤ њњ першоджерел. ≤ ¤кщо в поез≥њ великого обзар¤ зазвучала душа украњнського народу, то справжньою енциклопед≥Їю украњнознавства стала поема отл¤ревського Ђ≈нењдаї. Ќа перший погл¤д, таке детальне, р≥зноб≥чне змалюванн¤ побуту украњнського народу, ¤ке ми зустр≥чаЇмо в поем≥, здаЇтьс¤ дещо надм≥рним. јле що дал≥, то все з б≥льшим ≥нтересом читаЇш розпов≥д≥ письменника про те, ¤к пригощають ≈не¤ в ƒ≥дони, “урна, јцеста, Ћатина, ¤к од¤гаЇтьс¤ ƒ≥дона, √анна, в ¤к≥ ≥гри вони грають, ¤к≥ музики звучать п≥д час веселих пишних об≥д≥в. “ож читаЇш ≥ дивуЇшс¤: ск≥льки знав отл¤ревський про житт¤ свого народу! «азначають, що в Ђ≈нењд≥ї згадано б≥льше страв, н≥ж у спец≥альних прац¤х тих час≥в. Ќа тро¤нських, латинських, карфагенських столах сто¤ть украњнськ≥ страви, гор≥лка, слив'¤нка, наливка, сир≥вець. Ѕринчить бандуђра, витинаЇ соп≥лка, граЇ дудка. ” веселому танку кружл¤ють д≥вчата, та зовс≥м не карфагенськ≥ й латинськ≥, а украњнськ≥ Ч в др≥бушках, чоботах, свитках... ћабуть, немаЇ такоњ детал≥ украњнського од¤гу, такого танцю, ¤кого не згадав би у своЇму твор≥ отл¤ревський. ѕро житт¤ ≥ смерть, пекло ≥ рай, в≥йну ≥ мирн≥ радощ≥, боњ козак≥в на суш≥ та на мор≥ Ч про все це ми д≥знаЇмос¤, читаючи тв≥р. ќписи украњнського народу так≥ правдив≥, що забуваЇш про те, що героњ поеми Ч представники зовс≥м ≥нших культур. ќсь чуЇмо голос≥нн¤ матер≥ ≈вр≥ала над т≥лом свого сина: ќ сину! —в≥т моњх очей! „и ¤ ж тебе на то родила, ўоб згинув ти в≥д злих людей? “епер до кого прихилюс¤, ’то злую долю облегчить? «в≥сно, це плач матер≥-украњнки. ќтже, перед нами не т≥льки енциклопед≥¤ побуту, а й енциклопед≥¤ духу украњнського. јдже найголовн≥ш≥, найсуттЇв≥ш≥ особливост≥ украњнського нац≥онального характеру вт≥лен≥ отл¤ревським в образах поеми. “акож цей тв≥р можна вважати енциклопед≥Їю соц≥альних в≥дносин т≥Їњ пори. “ут Ї писар≥ та судд≥-хапуги, що по правд≥ не судили, пани, ¤к≥ продавали сел¤н, штатськ≥ ≥ воЇнн≥, мужики ≥ м≥щани. «устр≥чаЇмо згадки про осв≥ту, про с≥мейн≥ стосунки м≥ж чолов≥ком та дружиною, вихованн¤ д≥тей, ставленн¤ до батьк≥в. ≤ оц≥нка вс≥х вчинк≥в Ч це оц≥нка з позиц≥й народноњ морал≥. ќбрази казок, легенд, попул¤рних у XVIII стол≥тт≥, Ч теж повноправн≥ героњ ц≥Їњ диво-поеми. јвтор даЇ географ≥ю ”крањни тих час≥в: ќп≥шн¤, ѕолтава, –ешетил≥вка, ѕушкар≥вка, ћильц≥ тощо. «вичайно, нелегко пов≥рити, що так≥ широк≥ й глибок≥ знанн¤ може мати одна людина. “а ген≥й отл¤ревського був спроможний охопити ≥стор≥ю ≥ сьогоденн¤, культуру ≥ житт¤, часи ≥ простори, в≥ки земн≥ та ќл≥мп небесний.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю отл¤ревського ≤вана
