Шкільний (учнівський) твір:
Щастя родини як першоджерело щастя суспільного (ідея сімї у творчості Т. Г. Шевченка)
Тема гармонійної сім'ї посідає у поезії Т. Г. Шевченка одне з основних місць. Поет не випадково надає їй такого важливого значення, бо у своєму баченні ідеального суспільства він ставить сім'ю (мікрородину) основою дер¬жави (макрородини), а держава, у свою чергу, має сприяти гармонійному улагодженню сім'ї. Саме про це мріяв Кобзар, проголошуючи:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Але в суспільстві, у якому жив поет, усе чинилося навпаки: держава руйнувала сім'ю, перетворюючи квітучі села на обідрані поселення, ламала людські долі та душі. Споконвічно менталітет української родини відзначався високою порядністю, але держава царів і «панів» примушує людину забу¬ти Бога (тобто святі моральні настанови), а взяти за божество державу гнобителів і їй служити та молитися.
За таких умов руйнуються етичні норми, за якими здавна жили українці: нехтувалися родинні зв'язки, забувалися батьки, залишалися без неньки новонароджені діти, сини віддавалися війську чи урядовим структурам, дочки — панам. Ці картини руйнації сім'ї йдуть від поезії до поезії, переплітаються, доповнюють одна одну і виливаються у висновок: коли не буде у державі любові, взаєморозуміння та єдності, почнуть остаточно розпадатися й родини:
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки проклюнетесь
Своїми синами!
Та хіба може Кобзар змиритися з цим сумним пророцтвом? Щиро вболіваючи за долю України, за її майбутнє, він вказує на шлях, який приведе до щасливого розквіту рідної землі:
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну.
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі,
В своїй хаті своя й правда.
І сила, і воля.
Через роки, через усю творчість проніс Т. Г. Шевченко у своєму серці біль родинних трагедій, розповідаючи про них у своїх поезіях. І якщо у перших його
творах ми бачимо гармонійну родину в образі хати із садком, то пізніше цеіі образ здобуває значення не лише символу родинного гнізда, а й духовного дому, що його людина будує, як «рай», який, зрештою, залишається у вічності.
Цей «рай» і є омріяна поетом «сім'я вольна, нова», про яку він говорив у своєму «Заповіті». В цій сім'ї братам треба обійнятися, тоді й «мати усміхнеться, заплакана мати. Благословить дітей своїх». Немає сумніву, що мова йде про матір усього нашого роду — Україну, що є берегинею кожної сім'ї.
Дивись інші твори за творчістю Тараса Шевченко
