Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
„ерез п≥сню Ч у св≥т духовност≥ (м≥сце ≥ роль л≥ричних украњнських народних п≥сень)
”крањнська п≥сн¤ Ч одне з найц≥нн≥ших надбань украњнського народу. оли вона звучить, серце не може залишитис¤ байдужим ≥ холодним, бо в н≥й ст≥льки трепетноњ щирост≥, н≥жност≥, в≥двертоњ дов≥ри. ќдного разу знайома л≥тн¤ ж≥нка сказала мен≥: ЂћоЇ серце в≥д болю й випробувань скам'¤н≥ло, н≥що його вже не зворушуЇ. ј почую украњнську п≥сню Ч плачу. ¬она Ч ¤к молитва...ї. ¬ажко щось додати до цих сл≥в.
ћо¤ ”крањна надзвичайно багата ≥ щедра на п≥сн≥, ¤к≥ виникли ще в сиву давнину. ¬они в≥дображають характер, звичањ, в≥руванн¤, боротьбу за кращу долю, за визволенн¤ в≥д поневолювач≥в та загарбник≥в. ¬они Ч сама ≥стор≥¤, душа моњх сп≥вв≥тчизник≥в. ” п≥сн≥ в≥дтворились доброта, щир≥сть, душевн≥сть, весела вдача украњнц≥в, у н≥й звучать њхн≥ мр≥њ, над≥њ, спод≥ванн¤.
ѕ≥сн¤ маЇ великий вплив на наше житт¤, вона супроводжуЇ нас в≥д дн¤ народженн¤ до дн¤ смерт≥, впливаЇ на наш≥ почутт¤, на наш настр≥й. “ому вона Ї нев'¤нучою окрасою духовноњ культури нашого народу. Ѕез п≥сн≥, на мою думку, взагал≥ не можна у¤вити повнокровного ƒуховного житт¤ людини. ” н≥й повс¤кчас можна почути р≥дний серцю голос Ѕатьк≥вщини, в≥длунн¤ своњх ≥нтимних почутт≥в та потаЇмних дум, слово мудроњ поради
≥ тихоњ ласки:
√ей плину ¤ по ƒунаю ≥ так си думаю:
Ќема кращих сп≥ваночок, ¤к у р≥дн≥м краю.
Ѕ≥льш за все мене зачаровують украњнськ≥ народн≥ л≥ричн≥ п≥сн≥, п≥сн≥ про коханн¤, про мат≥р, про родину. ” них одсв≥чуЇ тис¤чами граней людських почутт≥в ≥ переживань праведна душа нашого народу. —к≥льки небесноњ чистоти ≥ щирост≥ в п≥сн¤х про коханн¤ Ђ„орн≥њ брови, кар≥њ оч≥ї, Ђќй не св≥ти, м≥с¤ченькуї, Ђ„ого ж вода каламутнаї, Ђќй коли б той веч≥рї та ≥нших!
ј ¤к бентежить серце п≥сн¤ Ђ алино-малино, чого в луз≥ стоњш...ї, в ¤к≥й виведено образ вродливоњ д≥вчини-сироти, що одиноко засихаЇ в луз≥, бо на своЇ лишенько покохала без взаЇмност≥:
∆ари не боюс¤,
ƒощу не бажаю, Ч
ого в≥рно люблю,
«а тим посихаю!
Ѕагато п≥сень присв¤чено подружньому життю, зокрема понев≥р¤нню молодоњ нев≥стки у свекрухи (Ђќй пр¤ду, пр¤дуї):
„и ¤ в луз≥ не калина була,
„и ¤ в луз≥ не червона була?
¬з¤ли мене поламали,
” пучечки пов'¤зали...
« особливою н≥жн≥стю ≥ теплотою осп≥вано в народн≥й поез≥њ образ матер≥, њњ неос¤жну любов ≥ турботу про д≥тей (Ђќй горе т≥й чайц≥ї). “а ¤к би не осп≥вували материнське серце украњнськ≥ п≥сн≥, н≥що, здаЇтьс¤ мен≥, не зможе з такою силою розкрити це серце, ¤к колисков≥ п≥сн≥, сповнен≥ зворушливоњ щирост≥, бажанн¤ щаст¤-дол≥ д≥т¤м (Ђќй ходить сон коло в≥конї).
ƒо п≥сень про кохану д≥вчину ≥ мат≥р близьк≥ п≥сн≥-балади, де перепл≥таютьс¤ л≥ричн≥ й героњчн≥ мотиви, реал≥стичн≥ й казково-легендарн≥ елементи. √ероњн≥ цих твор≥в у прагненн≥ в≥дсто¤ти своЇ коханн¤ будь-¤кою ц≥ною звертаютьс¤ до ворожок, перетворюютьс¤ на зозулю або тополю, користуютьс¤ замовл¤нн¤ми, з≥лл¤м, що нер≥дко призводить до траг≥чноњ розв'¤зки (Ђќй чиЇ ж то жито, чињ то покосиї, Ђ” нед≥лю рано жито копалаї, Ђќй не ходи, √рицю, та й на вечорниц≥ї).
—ьогодн≥, у час в≥дродженн¤ украњнськоњ духовноњ культури, ми наче заново в≥дкриваЇмо дл¤ себе це безц≥нне надбанн¤ нашоњ нац≥њ, впускаЇмо украњнську п≥сню у своњ серц¤ ≥ дивуЇмос¤ з неприхованою г≥ркотою: Ђяк же можна було ран≥ше нехтувати цим Ѕожим даром нашого талановитого народу?ї
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю “араса Ўевченко
