Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
“ема батьк≥вщини в л≥риц≥ ј. ћалишка (II≤ вар≥ант)
”крањно мо¤, мен≥ в св≥т≥ н≥чого не треба,
“≥льки б голос тв≥й чути ≥ н≥жн≥сть твою берегти.
јндр≥й ћалишко
≤м'¤ јндр≥¤ ћалишка по праву занесено в золоту скарбницю св≥товоњ л≥тератури. ÷е поет могутнього л≥ричного обдаруванн¤, могутнього, адже надихала митц¤ любов до Ѕатьк≥вщини, до р≥дноњ ”крањни. Ћюбов до Ѕатьк≥вщини, до р≥дного дому, до стежин, схожених у дитинств≥, до людини Ч ось основн≥ мотиви творчост≥ поета.
¬же перша книжка јндр≥¤ ћалишка мала назву ЂЅатьк≥вщинаї. ќдне т≥льки слово, але ¤ке промовисте; скупе, але багатозначуще! ¬же ц¤ книжка була в≥дзначена високою патр≥отичною наснажен≥стю, любов'ю до р≥дного краю, його чар≥вноњ природи. ѕейзаж≥ р≥дноњ земл≥ тут змальовано з такою сердечною теплотою, ¤ка з≥гр≥ваЇ ≥ чаруЇ душу читача. Ћюбов до р≥дного краю поет прон≥с через усе житт¤. …ого душа, ¤к той бусел, такий улюблений митцем, усе житт¤ лет≥ла додому, бо дл¤ нього н≥чого мил≥шого в св≥т≥ не було, н≥ж Ђнаше подв≥р'¤, стара ¤воринаї. ѕоет нав≥ть сам указував на спою схож≥сть ≥з буслом у њхн≥й любов≥ Ђдо отчого домуї.
—погади про р≥дну землю, про батьк≥вську хату з≥гр≥вають теплом душу л≥ричного геро¤ циклу Ђ”крањно мо¤ї, що був написаний у перш≥ роки ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, у роки, коли ”крањна палала в огн≥. « њњ любов≥ до Ѕатьк≥вщини виростаЇ у л≥ричного геро¤ почутт¤ гн≥ву й обуренн¤. ¬и¤вом великоњ любов≥ до р≥дного краю, почутт¤м гордоcт≥ за землю батьк≥в, кл¤твою ¬≥тчизн≥ звучать слова поез≥њ:
”крањно мо¤, дал≥, грозами св≥жо пропахл≥,
ѕольова мо¤ мр≥йнице. рапл¤ у сонц≥ з весла.
я в≥ддам свою кров, свою силу ≥ н≥жн≥сть до крапл≥,
ўоб з пожару ти встала, тополею в небо зросла.
Ћ≥ричний герой важко переносить розлуку з р≥дною землею, йому бол¤че усв≥домлювати те, що р≥дн≥ пол¤ топче ворог, а в≥н мусить в≥дступати: Ђя дививсь Ч ≥ н≥м≥в, ≥ прощавсь Ч ≥ прощатись не м≥гї.
“ема патр≥отиаму проходить через усю поез≥ю јндр≥¤ ћалишки. ¬она Ї пров≥дною ≥ в його книжц≥ Ђ—ерце моЇњ матер≥ї. —ерце матер≥ Ч то серце Ѕатьк≥вщини Ч «венигори. њй поет адресуЇ найсердечн≥ш≥, найтепл≥ш≥ слова любов≥, зв≥р¤Їтьс¤ про свою готовн≥сть:
....в щаст≥ плакати, й н≥вроку,
—тр≥чать «венигору високу,
ћою ¬крањну карооку,
«емну любов мою св¤ту!
–¤дки поез≥й јндр≥¤ ћалишка випром≥нюють тепло, адже продиктован≥ вони щирою любов'ю до р≥дноњ земл≥ Ч до ”крањни, тому так глибоко западають вони в душу читачам, тому так сильно в≥дбиваютьс¤ в пам'¤т≥.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю Mалишко јндр≥¤
