Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
–оки застою ¤к час руйнац≥њ моральних ц≥нностей у сусп≥льств≥ (за творч≥стю ќ. √ончара) (≤I вар≥ант)
ћоже здатис¤, що л≥тературна б≥ограф≥¤ письменника ќлес¤ √ончара була ц≥лком безхмарною, що його не зачепили руйн≥вн≥ д≥њ тотал≥тарноњ держави, репрес≥њ та гон≥нн¤, ¤к скаж≥мо, торкнулис¤ вони ¬. —туса, ≤. алинц¤ та ≥нших письменник≥в-ш≥стдес¤тник≥в'. “а це т≥льки здаЇтьс¤ на перший погл¤д.
√овор¤чи про роки застою ¤к про час руйнац≥њ моральних ц≥нностей сусп≥льства, не можна не згадати долю одного з найкращих твор≥в письменника Ч роман Ђ—оборї. ” т≥ часи тв≥р був сприйн¤тий, м'¤ко кажучи, неоднозначно. ≤ це природно, бо в ньому в≥дображен≥ т≥ болюч≥ точки сучасност≥, про ¤к≥ не прийн¤то було так в≥дкрито говорити. Ќаприклад, розв≥нчуЇтьс¤ кар'Їризм ¤к одне з найнебезпечн≥ших дл¤ сусп≥льства ¤вищ, а також розкриваютьс¤ ≥нш≥ важлив≥ проблеми п≥сл¤воЇнного рад¤нського сусп≥льства.
ѕисьменник ≥шов до свого роману через глибоке осмисленн¤ навколишньоњ д≥йсност≥. ўе у 1966 роц≥, вже працюючи над Ђ—оборомї, митець виступив на V з'њзд≥ письменник≥в ”крањни з ƒопов≥ддю Ђƒумаймо про великеї, в ¤к≥й п≥дн¤в к≥лька болючих тем сучасност≥, ¤к-от: збереженн¤ ≥сторичноњ пам'¤т≥ нац≥њ, незадов≥льний стан вивченн¤ украњнськоњ мови в ”крањн≥, проблеми осв≥ти ≥ тогочасного розвитку украњнського мистецтва, необх≥дн≥сть дбайливого ставленн¤ до природних ресурс≥в, загрозу еколог≥чноњ катастрофи та необх≥дн≥сть поверненн¤ ≥з небутт¤ нев≥домих читачев≥ твор≥в ѕ. ул≥ша, ¬. ¬инниченка, Ѕ.-≤. јнтонича й ≥нших. ÷е були т≥ роки, що прийшли в≥дразу п≥сл¤ того Ђблагословенногої пер≥оду, ¤кий в ≥стор≥њ крањни називають тепер роками пол≥тичноњ Ђв≥длигиї. “од≥ здавалос¤, що людин≥ нарешт≥ повернуто њњ право мати свою думку
з того чи ≥ншого приводу та в≥льно њњ висловлювати, оц≥нювати ¤вища житт¤ не за парт≥йними директивами, а за власним сприйн¤тт¤м. “а, мабуть, то т≥льки здавалос¤... “ому, коли у 1964 роц≥ до влади прийшов Ћ. ЅрежнЇв ≥ Ђсвобода словаї в≥дразу була забута, це сприймалос¤ ¤к щось орган≥чне в розвитку крањни. ≤ почалис¤ масов≥ арешти ≥накомисл¤чих, тобто ус≥х, хто дозвол¤в соб≥ не осп≥вувати прекрасну рад¤нську д≥йсн≥сть ¤к шл¤х до м≥ф≥чного комун≥зму. ”с≥х њх оголошували Ђбуржуазними нац≥онал≥стамиї, Ђ≥деолог≥чними диверсантамиї. Ќастали часи так званоњ Ђподв≥йноњ морал≥ї, коли вдома говорили одне, а на люд¤х Ч зовс≥м ≥нше. ќсь такими стали роки, що ми њх тепер називаЇмо Ђзаст≥йнимиї.
ќлесь √ончар писав про цей час в ≥стор≥њ крањни: Ђ...”продовж багатьох л≥т ”крањн≥ в≥дводилас¤ роль пол≥гона, де тотал≥тарний режим розгортав нечуван≥ за масов≥стю ≥ жорток≥стю випроби, спр¤мован≥ на деструкц≥ю ц≥лоњ нац≥њ, на њњ планом≥рне методичне винищенн¤. ¬ласне це, ¤к злочин проти людства, п≥дл¤гало б розгл¤дов≥ м≥жнародного трибуналу, але св≥т мовчав.
“отал≥таризм вихолощував живу душу з людини, а в≥дтак ≥ з мистецтваї.
≤ в цей час з'¤вивс¤ Ђ—оборї... „и м≥г письменник передбачити, ¤ка сумна дол¤ чекаЇ його тв≥р? ѕерш≥ в≥дгуки на роман були ц≥лком позитивн≥, адже критики ћ. ћалиновська, Ћ. Ќовиченко, —. Ўаховський та ≥нш≥ високо оц≥нили новий роман ќлес¤ √ончара, вказуючи на його велику ≥нтелектуальну глибину, дискус≥йн≥сть, гостру проблемн≥сть.
√риг≥р “ютюнник також писав колез≥-письменников≥: Ђўойно прочитав Ђ—оборї. ќрлиний, соколиний роман ¬и написали, романнабат!ї јле у своЇму лист≥ “ютюнник немовби передбачав, ¤кий резонанс матиме роман серед р≥зноман≥тноњ бюрократичноњ брат≥њ. ≤ от п≥сл¤ ст≥лькох позитивних в≥дгук≥в починаЇтьс¤ поступове цькуванн¤ твору й автора. ” прес≥ з'¤вл¤ютьс¤ вм≥ло орган≥зован≥ листи Ђанон≥мних читач≥вї, ¤к≥ р≥шуче засуджують роман, нав≥ть не з.наючи його зм≥сту. ѕот≥м поступово зв≥льн¤ють з роботи ус≥х тих, хто давав схвальн≥ реценз≥њ на тв≥р, починаютьс¤ утиски й зал¤куванн¤. ¬ ≥стор≥њ цькуванн¤ роману з≥грав свою чорну роль перший секретар ƒн≥пропетровського обкому парт≥њ ќ. ¬атченко, ¤кий, мабуть, уп≥знав себе в образ≥ ¬олодьки Ћободи ≥ був цим дуже обурений. —м≥шно те, що його ≥м'¤ тепер залишилос¤ в ≥стор≥њ л≥тератури т≥льки завд¤ки роману, ¤кий кар'Їрист так ненавид≥в!
” иЇв≥ на ѕленум≥ ÷ ѕ” ¬атченко звинуватив ќлес¤ √ончара в Ђантирад¤нськ≥й пропаганд≥ї, у тому, що роман Ђ—оборї спр¤мований проти людей прац≥, викривлюЇ њхн≥ духовн≥ риси. ≤ по-справжньому ген≥альний роман отримав оц≥нку Ђ≥дейно порочного, шк≥дливого, паскв≥льногої.
Ќа п≥дтримку роману √ончара виступив тод≥ ћикола Ѕажан у своњй статт≥ Ђ” повн≥й сил≥ ростуїї де назвав Ђ—оборї великим усп≥хом прозањка, значним, глибоким ≥ багатоплановим твором: Ђ…ого героњ Ч в б≥льшост≥ своњй хорош≥, добр≥, чесн≥ Ч живуть зовс≥м не в ¤к≥йсь вигадан≥й, декоративн≥й ≥дил≥чност≥, не в атмосфер≥ пост≥йно накачуваного, наче вода насосом, оптим≥зму, а в т≥й складност≥ людського житт¤ наших дн≥в, ¤ка примушуЇ звучати всю клав≥атуру почутт≥в не лише на мажорний лад. √ончар не стираЇ суперечностей. ¬≥н не уникаЇ нав≥ть гротескних переб≥льшеньї.
“а схвальн≥ в≥дгуки фах≥вц≥в вже не могли зупинити нищ≥вноњ машини. “од≥ тв≥р було оф≥ц≥йно Ђзабороненої, тобто вилучено з б≥бл≥отек, книгарень. Ђ—оборї повернувс¤ до свого читача т≥льки через двадц¤ть рок≥в...
ƒол¤ глибокого у своњй правдив≥й сил≥ роману ќлес¤ √ончара Ч чи не найпоказов≥ший приклад руйн≥вноњ сили тотал≥тарноњ держави, ¤ка не зупин¤лас¤ н≥ перед чим у бажанн≥ збер≥гати Ђмажорн≥ настроњї свого босого й нап≥вголодного народу, ¤кий уже поступово почав забувати й те, ¤ким в≥н народом Ї насправд≥. јле ≥сторична правда не залежить в≥д бажань можновладц≥в, вона в≥льн≥ша за њхню волю, тому й пануЇ рано чи п≥зно...
по тем≥:
категор≥¤: украњнська л≥тература / твори за творч≥стю ќлес¤ √ончара / –оки застою ¤к час руйнац≥њ моральних ц≥нностей у сусп≥льств≥ (за творч≥стю ќ. √ончара) (I≤ вар≥ант)
