Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"я хочу правд≥ бути в≥чним другом ≥ ворогом одв≥чним злу" (за поез≥Їю ¬.—имоненко) (II вар≥ант)
Ќ≥коли украњнський народ не забуде найстрашн≥шоњ трагед≥њ в ≥стор≥њ ”крањни Ч кривавого терору час≥в стал≥нщини, хрущовщини ≥ брежнЇвщини. —к≥льки лише за цей час загинуло невинних людей, а також Ђрозумник≥в ≥з гнилоњ ≥нтел≥генц≥њї, ¤к тод≥ називали письменник≥в, художник≥в та ≥нших, ¤к≥ виступали проти ≥снуючого ладу ≥ не хот≥ли Ђприсмоктуватисьї до нього. —юди в≥дноситьс¤ талановитий поет, сурмач знедоленого покол≥нн¤ людей ¬асиль —имоненко. —аме йому судилос¤ першим в≥дчути на соб≥ удари брежнЇвського терору. јдже вже перш≥ його поез≥њ засв≥дчили: в украњнськ≥й л≥тератур≥ з'¤вивс¤ самобутн≥й ≥ зр≥лий ћайстер.
ѕоез≥¤ —имоненка приваблювала не вишуканим мереживом сл≥в, а перш за все ос¤¤нн¤м краси душ≥ автора, справжн≥стю почутт≥в. ”же перша його зб≥рка поез≥й Ђ“иша ≥ гр≥мї стала ¤скравим ¤вищем у тод≥шн≥й л≥тератур≥ ≥ сусп≥льному житт≥ ”крањни. “акий творчий усп≥х не запаморочив молодого поета, не збив його з правильноњ дороги, ¤к це сталос¤ з багатьма ≥ншими, малообдарованими, але жад≥бними до грошей ≥ слави. ¬се це н≥трохи не приваблювало —имоненка. Ќе за службовим обов'¤зком, а за вел≥нн¤м серц¤ поетов≥ бол≥ли рани р≥дного народу, його злиденн≥сть, безправ'¤, загроза нац≥онального виродженн¤. ¬икриттю цих проблем ≥ присв¤тив в≥н своЇ талановите перо. ÷е, звичайно, не подобалось тод≥шньому ур¤ду. Ќе подобалась ≥ поетова неп≥дкупн≥сть.
” поез≥њ ¬асил¤ —имоненка переважаЇ тема любов≥ до р≥дноњ земл≥, до р≥дного народу. ¬≥н мужньо захищаЇ честь ≥ силу свого народу, осуджуЇ тих, хто приносить зло ≥ кривду. „ерез те, що ¬асиль —имоненко надто щирим ≥ одвертим тоном говорив з ”крањною, з њњ народом, твори поета опубл≥ковувались за кордоном.
¬крањнонько! √уде твоЇ багатт¤,
”бог≥сть корчитьс¤ ≥ дотл≥ваЇ в н≥м.
ричиш ти мен≥ в мозок, мов прокл¤тт¤,
≤ зайдам, ≥ запроданц¤м твоњм.
” цю розмову не повинен н≥хто втручатис¤, бо це особиста розмова, задушевна ≥ щира:
’ай мовчать америкй й рос≥њ,
оли ¤ з тобою говорю.
√н≥вно виступаЇ поет проти кат≥в, що принесли ст≥льки гор¤ його ”крањн≥. “ак, у в≥рш≥ Ђѕророцтво 17-го рокуї —имоненко говорить, що наш≥й багатостраждальн≥й земл≥ запод≥¤ли ст≥льки кривди, що
оли б ус≥ одурен≥ прозр≥ли,
оли б ус≥ убит≥ ожили,
“о небо, в≥д прокльон≥в пос≥р≥ле,
Ќапевно б, репнуло в≥д сорому й хули.
≤ хоча Ђнарод Ч одна суц≥льна ранаї ≥ Ђв≥д кров≥ хиж≥Ї земл¤ї, поет в≥рить у краще майбутнЇ. ¬≥н упевнений, що добро переможе їло ≥ правда та любов восторжествують.
«асуджуЇ ¬асиль —имоненко також Ђ≥дол≥вї влади: диктатор≥в, монарх≥в, зокрема у в≥рш≥ Ђћонархиї. ¬с≥м цим жорстоким правител¤м поет протиставл¤Ї велет≥в духу, некоронованих вожд≥в: оперника, ƒжордано, Ўевченка. як бачимо, —имоненка глибоко хвилювала будь-¤ка експлуатац≥¤ людей людьми, наруга над ними.
”сл≥д за “арасом залишив в≥н нам своЇ вистраждане Ч будь п≥одипою на земл≥, бо Ђб≥льше тебе не буде...ї.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю —имоненко ¬асил¤
