Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"“и знаЇш, що ти людина?" (за творч≥стю ¬.—имоненко)
¬. —имоненко належить до руху ш≥стдес¤тник≥в, що виник за час≥в так званоњ в≥длиги. ÷е були молод≥ люди, ¤к≥ вперше за багато рок≥в насм≥лилис¤ вголос сказати те, що думають. Ќа в≥дм≥ну в≥д своњх попередник≥в, ¤к≥ осп≥вували роб≥тничий клас ¤к Їдине ц≥ле, поети-ш≥стдес¤тники звернули св≥й погл¤д на звичайну людину, њњ турботи, почутт¤, ориг≥нальн≥сть.
¬. —имоненко у своњй поез≥њ Ђ“и знаЇш, що ти людина?ї саме намагавс¤ п≥дкреслити, що кожний з нас Ч це ≥ндив≥дуальн≥сть. Ќ≥коли Ч н≥ у минулому, н≥ у майбутньому, не повторитьс¤ житт¤ жодноњ людини, не повторитьс¤ њњ усм≥шка, њњ погл¤д:
“и знаЇш, що ти Ч людина.
“и знаЇш про це чи н≥?
”см≥шка тво¤ Ч Їдина,
ћука тво¤ Ч Їдина,
ќч≥ твоњ Ч одн≥.
∆итт¤ нам даЇтьс¤ один раз, тому треба насолоджуватис¤ ним, рад≥ти з того, що воно нам даЇ, звертати б≥льше уваги на красу, ўо оточуЇ нас, бо зараз саме дл¤ нас ц≥ л≥си зелен≥ють, ц≥ кв≥ти цв≥туть, степова трава коливаЇтьс¤, ц¤ вода блищить. ћи повинн≥ звертати також увагу на тих, хто оточуЇ нас, дарувати свою любов оточуючим.
ѕоез≥¤ ¬. —имоненка прос¤кнута рад≥стю бутт¤, оптим≥змом ≥ любов'ю до житт¤, до кожноњ людини. ¬она закликаЇ нас жити так, щоб наприк≥нц≥ житт¤ ми могли усв≥домити, що прожили його щасливо й г≥дно.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю —имоненко ¬асил¤
