Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: „еркасенко —пиридон
≤м'¤ —пиридона ‘еодос≥йовича „еркасенка, творч≥сть ¤кого пов'¤зана з нашим краЇм, на дес¤тки рок≥в випало з ≥стор≥њ л≥тературного процесу в ”крањн≥: його було зараховано, ¤к ≥ багатьох ≥нших в≥домих письменник≥в, до ворожого стану, до людей, ¤к≥, за висловлюванн¤ми рад¤нських ≥сторик≥в л≥тератури: У...зустр≥ли Ћютневу революц≥ю п≥д гаслами нац≥онального визволенн¤, але ∆овтневоњ революц≥њ не прийн¤ли ≥ опинилис¤ в нац≥онал≥стичному, антинародному табор≥, а згодомЧв ем≥грац≥њї (≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури у 8 томах: “. 6).
“а чи такоњ оц≥нки насправд≥ заслуговуЇ цей письменник? —ьогодн≥шн≥ оновлююч≥ сусп≥льн≥ процеси в ”крањн≥ радикально зм≥нили ставленн¤ до письменника-земл¤ка. ≤ промовистим св≥дченн¤м цьому Ї виданн¤ 1990 року його вибраних твор≥в у 2-х томах.
—пиридон ‘едос≥йович „еркасенко народивс¤ 24 грудн¤ 1876 року в м≥стечку Ќовий Ѕуг на ћиколањвщин≥ у сел¤нськ≥й родин≥. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ учительськоњ сем≥нар≥њ з 1895 року вчителював, зокрема на Ћ≥д≥њвських рудниках (сучасний ≥ровський район м≥ста ƒонецька). “ут „еркасенко познайомивс¤ з важкою працею шахтар≥в та њхньою боротьбою за економ≥чн≥ ≥ пол≥тичн≥ права, з житт¤м ≥нтел≥генц≥њ. ѕеребуваючи на ƒонбас≥, —. „еркасенко активно включивс¤ в л≥тературний процес, виступаючи спочатку з в≥ршами, а пот≥м з опов≥данн¤ми ≥ драматичними творами в украњнських журналах ЂЋ≥тературно-науковий в≥сникї, ЂЌова громадаї, Ђƒзв≥нї, в альманах "ѕерша ласт≥вка", "¬ невол≥", "“ерновий в≥нок".
« 1910 оку письменник перењздить до иЇва, працюЇ в газет≥ У–адаФ, а п≥зн≥ше Ч в журнал≥ "ƒзв≥нФ.
“ворив письменник ≥ в публ≥цистичному жанр≥, друкуючи прот¤гом 1912Ч1913 рок≥в у "Ћ≥тературно-науковому в≥сникуї своњ статт≥.. Ќа стор≥нках цього часопису в≥в публ≥цистичний розд≥л Ђ« украњнського житт¤ї, в ¤кому подавав численн≥ факти соц≥ального ≥ нац≥онального антагон≥зму в тод≥шньому сусп≥льств≥.
1919 року поет вињздить до јвстр≥њ ≥„ехословаччини вивчати стан народноњ осв≥ти ≥ замовл¤ти дл¤ украњнськоњ школи п≥дручники. Ќа Ѕатьк≥вщину в≥н б≥льше не повернувс¤. ƒе¤кий час працював в ”жгород≥ в м≥сцевому театр≥ разом з ћиколою —адовським. 1932 року за активне сп≥вроб≥тництво з украњнською д≥аспорою „еркасенко змушений був п≥д тиском влади покинути м≥сто над ”жем ≥ вињхати до ѕраги.
«а кордоном поет продовжував л≥тературну д≥¤льн≥сть, видавши прот¤гом 1919Ч1921 рок≥в три томи У“вор≥вФ. ” к≥нц≥ 20-х рок≥в в≥н написав к≥лька драматичних речей: в≥ршовану трагед≥ю " оли народ мовчитьї та ≥сторичну драму Ђ—еверин Ќаливайкої, ¤ка мала стати першою частиною задуманоњ; трилог≥њ Ђ—тепї. —. „еркасенко був автором роману у в≥ршах У≈спанський кабальЇро ƒон ’уан ≥ –оз≥таФ, близьким до сюжету, використаним Ћесею ”крањнкою у У ам'¤ному господар≥Ф.
—л≥д в≥дзначити, що в≥дразу п≥сл¤ революц≥йних под≥й в ”крањн≥ творч≥сть —. „еркасенка не оц≥нювалась ¤к ворожа. ” трудових школах д≥ти вчились за складеною ним читанкою. ј так≥ п≥сн≥ на поез≥њ —. „еркасенка, ¤к У“ихо над р≥чкоюФ ≥ Уќй, чого ти, дубеФ не сходили з репертуар≥в украњнських сп≥вак≥в та хорових капел.
ѕомер поет у ѕраз≥ 7 лютого 1940 року, його поховали на ќльшанах, передм≥ст≥ ѕраги. ѕоруч нього Ч могили в≥домих культурних д≥¤ч≥в ≥ поет≥в-ем≥грант≥в, зокрема, ќ. ќлес¤, —. –усовоњ, ¬. Ќемировича-ƒанченка.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших украњнських письменник≥в
