Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: ƒан≥Їль ƒефо
ћайбутн≥й видатний англ≥йський письменник, засновник Ївропейського реал≥стичного роману нового часу ƒан≥Їль ƒефо народивс¤ в Ћондон≥ у 1660 чи 1661 роц≥ (б≥льш точних в≥домостей немаЇ). …ого батько ƒжеймс ‘о був багатим торг≥вцем м'¤сом ≥ св≥чним фабрикантом та знаменитим дисидентом-пуританином (тобто противником пан≥вноњ англ≥канськоњ церкви). ¬ихований у рел≥г≥йному дус≥, в чотирнадц¤ть рок≥в ƒефо був в≥дданий до приватноњ протестантськоњ школи в Ќью≥нгтон≥. ¬≥н завжди згадував про цю школу з теплими почутт¤ми, бо вона дала йому багато потр≥бних знань, ¤к≥ так знадобилис¤ йому в майбутньому. ¬ дев'¤тнадц¤ть рок≥в ƒефо завершив своЇ шк≥льне навчанн¤ ≥ за порадою батька вир≥шуЇ стати комерсантом. Ѕатько посилаЇ його (дл¤ вивченн¤ бухгалтер≥њ та торг≥вельноњ практики) до контори оптовоњ панч≥шноњ ф≥рми, ¤ка знаходилась у лондонському —≥т≥ й мала зв'¤зки ≥з закордоном. ѕер≥од навчанн¤ ƒефо в “орговельному дом≥ в —≥т≥ зак≥нчивс¤ на початку 1685 року. ÷ього ж року в≥н в≥дкрив оптову панчохову торг≥влю в орнх≥лл≥. …ого ф≥рма ≥снувала до 1694 року. ƒо к≥нц¤ своњх дн≥в ƒан≥Їль ƒефо залишавс¤ зразковим англ≥йським негоц≥антом, торгуючи винами, тютюном, цеглою й черепицею, неодноразово вдаючись до дуже ризикованих справ, зазнаючи ≥нколи банкрутства, але щоразу знаход¤чи вих≥д ≥з найскрутн≥ших ситуац≥й. ѕисьменник завжди перебував у середин≥ пол≥тичноњ та рел≥г≥йноњ боротьби своЇњ тривожноњ епохи. “ак, у 1685 роц≥ в≥н бере участь у повстанн≥ герцога ћонмаута проти пол≥тики ≤акова II. ѕовстанн¤ було придушено, герцога ћонмаута страчено, ≥ ƒефо ледве зм≥г сховатис¤ в≥д пересл≥дуванн¤ влади. ” кв≥тн≥ 1687 року була п≥дписана корол≥вська декларац≥¤ про завершенн¤ д≥й ус≥х каральних закон≥в, ¤к≥ належать до в≥ровизнанн¤. —аме ц¤ декларац≥¤ стала приводом дл¤ першого л≥тературного виступу ƒефо: у в≥ц≥ двадц¤ти шести рок≥в в≥н пише памфлет "Ћист з м≥ркуванн¤ми про останню декларац≥ю його високост≥ стосовно свободи сов≥ст≥", ¤кий характеризуЇ ƒефо ¤к зр≥лого пол≥тичного д≥¤ча й письменника. ѕамфлет, спр¤мований проти корол≥вськоњ декларац≥њ, викликав незадоволенн¤ б≥льшост≥ його друз≥в, ¤к≥ не зрозум≥ли його нам≥р≥в, що було дл¤ ƒефо джерелом великого розчаруванн¤. ѕ≥д впливом цього почутт¤ в≥н на ¤кийсь час покинув щойно розпочат≥ ним л≥тературн≥ зан¤тт¤ ≥ вдавс¤ виключно до торговельних справ, ¤к≥ в≥н розширив ≥ перен≥с за кордони јнгл≥њ, зав'¤завши комерц≥йн≥ стосунки з ≤спан≥Їю та ѕортугал≥Їю. «а його творами ми простежуЇмо, що ц≥ справи змусили його в≥дв≥дати ≤спан≥ю, де в≥н жив ¤кийсь час. ѕочинаючи з 90-х рок≥в XVII стол≥тт¤, ƒефо виступаЇ ¤к поет-сатирик ≥ публ≥цист. ќдним ≥з найкращих зразк≥в його публ≥цистики Ї трактат "ƒосв≥д про проекти" (1697), в ¤кому автор розгл¤даЇ напр¤мки покращанн¤ ≥снуючих соц≥альних пор¤дк≥в шл¤хом реформ ф≥нансово-комерц≥йного характеру, покращанн¤ шл¤х≥в сполученн¤, заснуванн¤ академ≥њ, введенн¤ ж≥ночоњ осв≥ти. ѕамфлет " лопотанн¤ б≥дн¤ка" (1698) викривав несправедлив≥сть закон≥в, що карають б≥дн¤к≥в ≥ захищають багат≥њв. ќсобливе значенн¤ мала в≥ршована сатира "„истокровний англ≥Їць" (1701), що захищала ¬≥льгельма III (голландц¤ за походженн¤м), ¤кого прихильники —тюарт≥в звинувачували в тому, що в≥н не чистокровний англ≥Їць ≥ не маЇ права пос≥дати англ≥йський престол. ” сатир≥ автор нагадуЇ, що ≥стор≥¤ јнгл≥њ - це, перш за все, ≥стор≥¤ поЇднанн¤ р≥зних народ≥в, зусилл¤ми ¤ких була створена велич ¬еликоњ Ѕритан≥њ. —атира набула великоњ попул¤рност≥ в народному середовищ≥, бо стверджувала право людини пишатис¤ не своњм походженн¤м, а особистою доблестю, висм≥ювала й засуджувала аристократичну пихат≥сть двор¤н. ƒефо стаЇ впливовою пол≥тичною ф≥гурою. ѕ≥сл¤ загибел≥ ¬≥льгельма III до влади прийшла јнна (1702- 1714). ” крањн≥ посилилас¤ реакц≥¤, почалис¤ пересл≥дуванн¤ пуритан-дисидент≥в. ” цей час ƒефо анон≥мно друкуЇ памфлет-м≥стиф≥кац≥ю "Ќайкоротший спос≥б розправи з дисидентами" (1702), в ¤кому в≥н в≥д ≥мен≥ фанатика-реакц≥онера закликав посилати на ешафот ус≥х, хто виступав проти оф≥ц≥йноњ церкви. оли сатиричний задум письменника було розкрито, памфлет спалили, а ƒефо опинивс¤ у в'¤зниц≥ й п≥сл¤ сплати великого штрафу трич≥ виставл¤вс¤ б≥л¤ ганебного стовпа. ” в'¤зниц≥ ƒефо написав "√≥мн ганебному стовпу" (1703), ¤кий натовп, що з≥бравс¤ п≥дтримати письменника, сп≥вав ¤к народну п≥сню на знак пошани до автора. «в≥льненн¤ з в'¤зниц≥ стало можливим лише через згоду ƒефо стати таЇмним агентом влади, ≥ прот¤гом багатьох рок≥в в≥н змушений був виконувати таЇмн≥ дорученн¤ ур¤ду. «азначимо, що 1703 р≥к став роком народженн¤ феномену ƒефо в л≥тератур≥ до свого родового пр≥звища ‘о саме в 1703 роц≥ в≥н додаЇ частку "ƒе", ≥ з цього часу енерг≥йний торговець ≥ попул¤рний памфлетист ‘о перетворюЇтьс¤ на в≥домого першокласного журнал≥ста-новатора, прогресивного публ≥циста (¤кий, щоправда, втрачаЇ колишн≥й радикал≥зм ≥ б≥льш обережно висловлюЇ своЇ ставленн¤ до тих чи ≥нших негаразд≥в у сусп≥льств≥), а згодом видатного письменника ƒефо, ¤кий став горд≥стю англ≥йськоњ л≥тератури й започаткував безл≥ч р≥зновид≥в жанру роману (пригодницький, б≥ограф≥чний, психолог≥чний, ≥сторичний, крим≥нальний, виховний ≥ роман-подорож). ѕрот¤гом дес¤ти рок≥в, з 1704 по 1713 р≥к, ƒефо регул¤рно друкуЇ статт≥ в газет≥ "–евю", ¤ку в≥н практично самотужки видаЇ. …ого журнально-публ≥цистична спадщина, що нал≥чуЇ близько чотирьохсот назв, була р≥зноман≥тною за тематикою: пол≥тика й економ≥ка, ≥стор≥¤ ≥ л≥тература, рел≥г≥¤ ≥ мораль. ƒефо значно розвинув в≥тчизн¤ну журнал≥стику, дав њй могутн≥й поштовх дл¤ подальшого розвитку. ƒе¤кий час ƒефо жив в ≈динбурз≥, де в≥н придбав безл≥ч знайомих ≥ став дуже попул¤рним. ∆итт¤ в Ўотланд≥њ йому так сподобалос¤, що в≥н нав≥ть хот≥в залишитис¤ там назавжди. ” той час, коли обговорювалос¤ питанн¤ про об'Їднанн¤ јнгл≥њ та Ўотланд≥њ у шотландському парламент≥, вийшла його поема " аледон≥¤", ¤ка була написана на честь Ўотланд≥њ; в 1707 роц≥, п≥сл¤ заключного затвердженн¤ акта про об'Їднанн¤, ƒефо написав "≤стор≥ю об'Їднанн¤ двох корол≥вств". јле в ≥стор≥ю св≥товоњ л≥тератури в≥н ув≥йшов передус≥м ¤к видатний роман≥ст, автор безсмертного "–об≥нзона рузо". ƒефо було 59 рок≥в, коли з'¤вилас¤ перша частина ц≥Їњ видатноњ книги (1719). «адум роману виник на основ≥ реальноњ ≥стор≥њ, що сталас¤ з шотландським мор¤ком ќлександром —ельк≥рком, ¤кий упродовж чотирьох рок≥в (1704 - 1708) прожив на безлюдному остров≥ ’уан ‘ернандес у “ихому океан≥, поки не був п≥д≥браний кораблем п≥д командуванн¤м ¬удса –оджерса. ƒефо прочитав про ц≥ под≥њ в книз≥ –оджерса "ѕлаванн¤ навкруги св≥ту" (1712) ≥ в нарис≥ —т≥л¤ "≤стор≥¤ ќлександра —ельк≥рка". ÷≥ факти у творч≥й св≥домост≥ письменника трансформувалис¤ в масштабне художнЇ полотно, ¤ке поетично осп≥вало романтику подорожей та пригод ≥, водночас, було сповнене глибокими соц≥ально-ф≥лософськими узагальненн¤ми, багатим життЇвим досв≥дом й особистими авторськими спостереженн¤ми. √ерой ƒефо - –об≥нзон рузо - двадц¤ть в≥с≥м рок≥в живе на безлюдному остров≥ й не т≥льки виживаЇ, але й створюЇ св≥й особистий св≥т. ¬ образ≥ –об≥нзона автор вт≥люЇ багатов≥кову ≥стор≥ю боротьби людства за ≥снуванн¤, особливо п≥дкреслюючи визначальну роль прац≥. Ќапружена прац¤ ≥ творча д≥¤льн≥сть розуму становл¤ть, на думку ƒефо, першоджерела перетворенн¤ св≥ту й духовного звеличенн¤ людини. –оман "–об≥нзон рузо" мав феноменальний усп≥х у читача, що спонукало письменника на створенн¤ продовженн¤. Ќим став роман "ѕодальш≥ пригоди –об≥нзона рузо" (1719), а через р≥к "—ерйозн≥ роздуми прот¤гом житт¤ ≥ дивовижн≥ пригоди –об≥нзона рузо, з його баченн¤м ангельського св≥ту" (1720). ’удожн≥й р≥вень та ≥дейний зм≥ст цих двох роман≥в ви¤вивс¤ значно нижчим за перший. ÷е не зупинило творчоњ наснаги ƒефо, ≥ п≥сл¤ "–об≥нзона рузо" в≥н пише багато роман≥в р≥зноман≥тноњ жанровоњ забарвленост≥: авантюрн≥ романи "ћолль ‘лендерс" (1722), "ѕолковник ƒжек" (1722), "–оксана" (1724), морський пригодницький роман " ап≥тан —≥нглтон" (1720), ≥сторичний роман "ўоденник чумного року" (1722), романи-мемуари "ћемуари кавалера" (1720), "ћемуари англ≥йського оф≥цера, кап≥тана ƒжорджа арлтона" (1728). ” центр≥ вс≥х цих твор≥в, ¤к правило, зображено постать головного геро¤, ¤кий всього дос¤гаЇ в житт≥ силою свого розуму, зусилл¤ми вол≥, старанн≥стю ≥ км≥тлив≥стю, ¤к ≥ сам автор. “ому можна говорити про автоб≥ограф≥чний характер б≥льшост≥ центральних персонаж≥в ƒефо. ÷ьому також спри¤Ї форма мемуар≥в, щоденника, коли розпов≥дь ведетьс¤ в≥д першоњ особи. ” 1726 роц≥ вийшов його великий тв≥р у трьох томах "ѕодорож≥ јнгл≥Їю ≥ Ўотланд≥Їю", ¤кий донин≥ вважають ц≥нним ≥сторичним та статистичним матер≥алом. ќстанн≥й р≥к житт¤ ƒефо був затьмарений жахливим лихом. ¬≥н отримав жорстоке, хоча, можливо, й заслужене покаранн¤ з боку обманутого ним видавц¤ ћ≥ста. ќстанн≥й почав пересл≥дувати його, а одного разу нав≥ть напав на нього з≥ шпагою у руках; на рад≥сть, ƒефо зм≥г обеззброњти свого супротивника. ѕ≥д впливом цих пост≥йних погроз та пересл≥дувань ц≥лком розбитий хворобою с≥мдес¤тир≥чний старий збожевол≥в. ѕерел¤каний погрозою помсти з боку обманутоњ ним людини, в≥н вт≥к в≥д родини й переховувавс¤ п≥д чужим ≥м'¤м у р≥зних м≥стах јнгл≥њ, пост≥йно перењжджаючи з одного м≥сц¤ в ≥нше. Ќарешт≥ у 1731 роц≥ ƒефо повернувс¤ до Ћондона, де поселивс¤ в одному з в≥ддалених квартал≥в —≥т≥, у ћурф≥лд≥. “ут 26 кв≥тн¤ 1731 року, зовс≥м самотн≥й ≥ старий (йому п≥шов 71 р≥к), помер знаменитий автор "–об≥нзона", жива легенда англ≥йськоњ л≥тератури. Ќ≥хто з родич≥в не знав про його загибель, тож його поховала квартирна господарка, ≥ реч≥, що залишилис¤ п≥сл¤ нього, були продан≥ з аукц≥ону, щоб погасити витрати на похорон. "–об≥нзон рузо" (1719) ѕисьменнику було 59 рок≥в, коли в≥н видав св≥й роман "∆итт¤ ≥ дивовижн≥ пригоди –об≥нзона рузо". –озпов≥дь у твор≥ ведетьс¤ в≥д першоњ особи, в≥д особи –об≥нзона. ÷е надаЇ зображенню ≥люз≥њ повноњ в≥рог≥дност≥. „ерез коротку преамбулу, що знайомить нас ≥з б≥ограф≥чними даними геро¤, його морськими подорожами ≥, нарешт≥, описом бур≥, в ¤к≥й загинув корабель ≥ вс¤ команда, ми разом з героЇм потрапл¤Їмо на безлюдний остр≥в. рок за кроком разом з –об≥нзоном рузо, впадаючи у в≥дчай ≥ знаход¤чи сили дл¤ житт¤ в нових умовах, ми стаЇмо св≥дками народженн¤ нового св≥ту. —амодостатнього св≥ту, св≥ту з елементами позитивноњ утоп≥њ. –об≥нзон п≥дкор¤Ї природу через те, що дл¤ англ≥йц≥в житт¤ поза цив≥л≥зац≥Їю неможливе, бо герой дуже побоюЇтьс¤ в≥д≥рватис¤ в≥д цив≥л≥зац≥њ, стати дикуном, та водночас все б≥льше зближаЇтьс¤ з природою. –об≥нзон вир≥с у заможн≥й родин≥ й не мав н≥¤кого у¤вленн¤ про те, ¤к виконують звичайну роботу: шиють одежу, теслюють, обпалюють горшки, с≥ють та печуть хл≥б, догл¤дають к≥з, збивають ол≥ю ≥ робл¤ть сир. ѕоступово все це герой опановуЇ, ≥ безладний молодик перетворюЇтьс¤ на справжнього творц¤. ѕричому в≥н не т≥льки створюЇ довкола себе св≥т матер≥альний, але й знаходить св≥й власний внутр≥шн≥й св≥т: проход¤чи шл¤х в≥д безв≥р'¤ до в≥ри, в≥н стаЇ мудрою людиною. ѕодальша еволюц≥¤ –об≥нзона показана в його стосунках з ѕ'¤тницею - дикуном, ¤кого в≥н р¤туЇ в≥д кан≥бал≥в. ” геро¤ з'¤вл¤Їтьс¤ ун≥кальна можлив≥сть перев≥рити обірунтован≥сть ≥ можлив≥сть ≥снуванн¤ тих чи ≥нших положень цив≥л≥зованого св≥ту, до ¤ких поступово прилучаЇ –об≥нзон ѕ'¤тницю. √ерой стаЇ ¬чителем, ¤кий разом з учнем заново освоюЇ моральн≥, пол≥тичн≥, рел≥г≥йн≥, побутов≥ основи св≥ту, з ¤ким в≥н утратив зв'¤зок. оли на остр≥в висаджуютьс¤ п≥рати, –об≥нзон рузо ви¤вл¤Ї себе ¤к см≥лива, в≥дважна людина, а також неаби¤к≥ знанн¤ в≥йськовоњ тактики й стратег≥њ, допомагаЇ повернути корабель законним власникам. –оман зак≥нчуЇтьс¤ поверненн¤м –об≥нзона разом з ѕ'¤тницею в цив≥л≥зований св≥т, в≥д ¤кого в≥н встиг в≥двикнути, ¤кого трохи побоюЇтьс¤, але з ¤ким неодм≥нно хот≥в би нарешт≥ з'Їднатис¤. ” св≥тов≥й л≥тератур≥ роман "–об≥нзон рузо" сприймаЇтьс¤ передус≥м ¤к натхненний г≥мн Ћюдин≥, њњ творчим ≥ ф≥зичним можливост¤м.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
