Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: ƒжек Ћондон
Ќародивс¤ 12 с≥чн¤ 1876 року в —ан-‘ранциско. ѕри народженн≥ одержав ≥м'¤ ƒжон „ейн≥, але в≥с≥м м≥с¤ц≥в по тому, коли мати вийшла зам≥ж, став ƒжоном √р≥фф≥том Ћондоном. ћати письменника - ‘лора ”еллман - походила ≥з заможноњ уельськоњ родини, була розумною ≥ начитаною д≥вчиною, ¤ка зак≥нчила коледж, училас¤ музиц≥, але мала нервовий характер з≥ швидко м≥нливим настроЇм. ” двадц¤ть рок≥в вона перехвор≥ла на тиф ≥ п≥сл¤ хвороби, ¤к говорили, у нењ залишилос¤ де¤ке "сум'¤тт¤ в голов≥". ÷е призвело до того, що все своЇ житт¤ ‘лора була дуже своЇр≥дною ж≥нкою, захоплювалась гаданн¤м, сп≥ритизмом ≥ не прид≥л¤ла належноњ уваги вихованню сина. ћатеринськ≥ обов'¤зки були ‘лор≥ не до душ≥. ѓй н≥коли було стежити за хлопчиком, ¤кий почав хвор≥ти. «а порадою л≥кар¤ родина перењхала в с≥льський район. ‘лора зайн¤лас¤ пошуками годувальниц≥. Ќею стала негрит¤нка ƒженн≥ ѕрент≥с, ¤ка нещодавно втратила дитину. ¬она стала дл¤ ƒжека не т≥льки годувальницею, а й прийомною мат≥р'ю ≥ всю свою невитрачену любов перенесла на маленького б≥лого хлопчика. Ћондон завжди з теплотою ≥ н≥жн≥стю згадував свою чорну мат≥р. ƒитинство Ћондона пройшло в —ан-‘ранциско. ¬≥н багато читав, у¤вл¤ючи себе героЇм пригодницьких роман≥в. ƒжек став пост≥йним в≥дв≥дувачем м≥сцевоњ публ≥чноњ б≥бл≥отеки. ожну книгу в≥н буквально проковтував. ¬≥н читав уноч≥, читав ранком, читав, коли йшов до школи, читав по дороз≥ додому й знову йшов до б≥бл≥отеки за новою книгою. ” школ≥ щоранку учн≥ сп≥вали хором. ќдного разу, пом≥тивши, що ƒжек мовчить, учителька в≥дправила його до директора. Ѕула довга ≥ серйозна розмова, в результат≥ ¤коњ директор в≥д≥слав хлопчика назад до класу з запискою, у ¤к≥й говорилос¤, що можна зв≥льнити учн¤ Ћондона в≥д сп≥ву, але зам≥сть того ƒжек повинен був писати твори щоранку прот¤гом того часу, поки ≥нш≥ учн≥ сп≥вали хором. ѕ≥зн≥ше ƒжек Ћондон приписував цьому покаранню свою здатн≥сть писати щоранку тис¤чу сл≥в. ” 13 рок≥в Ћондон зак≥нчив початкову школу, але до середньоњ школи ходити не м≥г: у родин≥ не було грошей, щоб платити за навчанн¤. ј вже у 15 рок≥в ƒжек мав ≥ти на фабрику, щоб матер≥ально забезпечити родину, бо його в≥тчим потрапив п≥д пот¤г ≥ став кал≥кою. ѕост≥йне недосипанн¤, втома й бажанн¤ хоч одного ранку в≥дпочити ≥ не п≥ти на остогидлу роботу через роки спонукаЇ всесв≥тньов≥домого письменника на створенн¤ пронизливого ≥ сильного опов≥данн¤ "¬≥дступник", герой ¤кого п≥сл¤ м≥с¤ц≥в т¤жкоњ прац≥, що перетворила його майже на тварину, бунтуЇ ≥ зам≥сть димного цеху йде у поле, л¤гаЇ у траву й вперше за довгий час зустр≥чаЇ сх≥д сонц¤ (дит¤че бажанн¤ автора реал≥зуЇтьс¤ у л≥тературному персонаж≥). ён≥сть Ћондона припала на часи економ≥чноњ депрес≥њ ≥ безроб≥тт¤, матер≥альне становище родини все г≥ршало. ƒо двадц¤ти трьох рок≥в в≥н перем≥нив безл≥ч зан¤ть: був "устричним п≥ратом" (браконьЇром); ≥нспектором рибальського патрул¤; матросом на шхун≥ "—оф≥ —азерленд", де брав участь у полюванн≥ на морських котик≥в; роб≥тником на джутов≥й фабриц≥; заарештовувавс¤ за брод¤жництво (брав участь у поход≥ безроб≥тних на ¬ашингтон); був старателем на јл¤сц≥ п≥д час "золотоњ лихоманки". ÷е були роки змужн≥нн¤ ≥ набутт¤ життЇвого досв≥ду, що так знадобивс¤ Ћондону у подальш≥й л≥тературн≥й д≥¤льност≥. ” 1893 роц≥ ƒжек Ћондон уз¤в участь у л≥тературному конкурс≥ газети "—ан-‘ранциско колл". …ого нарис "“айфун б≥л¤ берег≥в япон≥њ" зайн¤в перше м≥сце й прин≥с авторов≥ перший гонорар - 25 долар≥в (знаменно, що друге й третЇ м≥сц¤ отримали студенти ал≥форн≥йського та —тенфордського ун≥верситет≥в). ÷е спонукало Ћондона серйозно задуматис¤ над подальшими перспективами. ∆иттЇвий досв≥д п≥дказував, що людин≥ ф≥зичноњ прац≥ важко, а ≥нколи зовс≥м неможливо дос¤гти усп≥ху в житт≥, на противагу людин≥ розумовоњ прац≥, ¤ка з роками не виснажуЇтьс¤, а набуваЇ розкв≥ту, духовного розвитку. ≤ ƒжек Ћондон усв≥домлено вир≥шуЇ стати письменником. ƒл¤ цього в≥н займаЇтьс¤ самоосв≥тою, складаЇ вступн≥ ≥спити до ал≥форн≥йського ун≥верситету й нав≥ть усп≥шно вчитьс¤ упродовж одного семестру (на б≥льше не вистачало кошт≥в). ѕодальше житт¤ талановитого юнака пов'¤зане з ≥нтенсивною самоосв≥тою ≥ нещадною творчою роботою, спр¤мованою на опануванн¤ т¤жкоњ письменницькоњ д≥¤льност≥, виробленн¤ особистого стилю. ÷ей пер≥од житт¤ письменника дуже ¤скраво змальовано Ћондоном у автоб≥ограф≥чному роман≥ "ћарт≥н ≤ден"(1909). 1896 р≥к круто зм≥нив житт¤ ƒжека Ћондона: на јл¤сц≥ знайдено золото, починаЇтьс¤ так звана золота лихоманка, в ¤к≥й бере участь ≥ молодий письменник. …ому так ≥ не судилос¤ знайти золото п≥сл¤ к≥лькох рок≥в виснажливоњ прац≥, але справжн≥м скарбом дл¤ Ћондона стають особист≥ враженн¤ ≥ досв≥д цього своЇр≥дного краю, що отримав назву в подальших творах - " Ѕ≥ла Ѕезмовн≥сть". јл¤ска, стаЇ л≥тературним лондайком письменника: в≥н створюЇ особистий, н≥ з чим незр≥вн¤нний св≥т важких випробувань, суворих природних умов, м≥цноњ людськоњ дружби ≥ любов≥, ¤к≥ долають будь-¤к≥ перешкоди. “ак зван≥ п≥вн≥чн≥ опов≥данн¤ принесли славу молодому автору. ” 1900роц≥ виходить перша зб≥рка опов≥дань "—ин вовка", пот≥м друга - "Ѕог його батьк≥в" (1901) ≥, нарешт≥,- роман "ƒочка сн≥г≥в" (1902). ƒжек Ћондон стаЇ всесв≥тньов≥домим письменником з≥ своњм особливим стилем, неповторною манерою письма, ориг≥нальною проблематикою. ” наступн≥ с≥мнадц¤ть рок≥в в≥н випускав по дв≥, нав≥ть по три книги на р≥к. —екрет надзвичайноњ попул¤рност≥ ƒжека Ћондона пол¤гаЇ, за словами в≥домого американського л≥тературознавц¤ ¬ана ¬≥ка Ѕрукса, у т≥й "св≥ж≥й, життЇствердн≥й ≥нтонац≥њ" його твор≥в, що "так контрастувала з загальною сентиментальною спр¤мован≥стю тод≥шньоњ американськоњ л≥тератури" ≥ була пр¤мим викликом "ретельно проц≥дженому, п≥дсолодженому молочку життЇвих ≥люз≥й", ¤ким пригощали публ≥ку автори масовоњ белетристики. «ахопившись ≥де¤ми . ћаркса ≥ ‘. ≈нгельса (освоЇнн¤ ¤ких зб≥глос¤ з особистою зац≥кавлен≥стю письменника проблемами соц≥альноњ справедливост≥), Ћондон у 1901 роц≥ вступаЇ до соц≥ал≥стичноњ парт≥њ. Ќа той же час письменник захоплюЇтьс¤ прац¤ми √. —пенсера ≥ ‘. Ќ≥цше. ¬≥дголос уподобань Ћондона тих час≥в можна побачити на стор≥нках роману "ћарт≥н ≤ден" (1909), насичених пол≥тичними, ф≥лософськими та л≥тературними дискус≥¤ми. Ћ≥тературний ≥ життЇвий шл¤х ƒжека Ћондона був складним. ¬≥н був одним з найвизначн≥ших соц≥ал≥ст≥в —получених Ўтат≥в початку XX стол≥тт¤ ≥ залишавс¤ в той же час переконаним ≥ндив≥дуал≥стом. ¬≥н створив образи простих мужн≥х людей ≥ водночас не був далекий в≥д "своЇр≥дноњ к≥пл≥нг≥вськоњ пихатост≥", осп≥вував ст≥йк≥сть "б≥лих золотошукач≥в" у сутичках з "Ѕ≥лою Ѕезмовн≥стю" јл¤ски. …ого перу належать ≥ насичен≥ справжн≥м подихом житт¤ романи ≥ пов≥ст≥, ≥ рем≥сницьк≥ вироби, недалек≥ та, ≥нод≥ з присмаком расистських теор≥й. ≤ все ж спостереженн¤ Ћондона того пер≥оду св≥дчать про глибоке розум≥нн¤ творчоњ своЇр≥дност≥ р≥зних письменник≥в, про ум≥нн¤ поц≥нувати загальний стан сучасноњ американськоњ л≥тератури. ƒжек Ћондон був одним з засновник≥в ан≥мал≥стичноњ традиц≥њ не т≥льки в американськ≥й, але ≥ у св≥тов≥й л≥тератур≥. «ображенн¤ диких та домашн≥х тварин у Ћондона позначаЇтьс¤ не т≥льки великою любов'ю до "брат≥в наших менших", але й знанн¤м св≥ту тварин, њх повед≥нки ≥ повадок. Ќайкращими серед ан≥мал≥стичних твор≥в, безумовно, були "ѕоклик предк≥в" (1903), "Ѕ≥ле ≥кло" (1906), "ƒжерр≥-островит¤нин" (1917), "ћайкл, брат ƒжерр≥" (1917). —аме собаки та вовки Ї найулюблен≥шими тваринами ƒжека Ћондона (св≥й великий будинок у ћ≥с¤чн≥й долин≥ письменник назвав "Ѕудинком ¬овка"). «начним ¤вищем американськоњ л≥тератури початку XX стол≥тт¤ став роман Ћондона "ћорський вовк" (1904), що, з одного боку, розкриваЇ зац≥кавлен≥сть письменника "сильною особист≥стю" (¤ким Ї кап≥тан ¬ульф Ћарсен), з другого боку, Ї найвиразн≥шою критикою ≥ розкритт¤м згубност≥ самоњ ≥дењ "сильноњ особистост≥" ¤к антисоц≥альноњ. –езультатом активноњ громад¤нськоњ позиц≥њ ≥ соц≥ал≥стичних уподобань ƒжека Ћондона була знаменита "«ал≥зна п'¤та" (1907) - роман-утоп≥¤, роман-попередженн¤. Ќаписаний у форм≥ рукопису, знайденого у п'¤тому в≥ц≥ "≈ри Ѕратства людей" ≥ присв¤ченого под≥¤м 1912-1932 рок≥в (пер≥оду повноњ перемоги соц≥ал≥зму). √оловний герой - ≈рнест ≈вергард - все та ж сама сильна, мужн¤, вольова людина, ¤к ≥ героњ "п≥вн≥чних опов≥дань", але з революц≥йними прагненн¤ми й демократичними ≥де¤ми. ” роман≥ автор виступаЇ з пр¤мим попередженн¤м можливого фашистського майбутнього людства. ќдним з найкращих твор≥в ƒжека Ћондона вважаЇтьс¤ роман "ћарт≥н ≤ден" (1909), присв¤чений дол≥ талановитоњ особистост≥ в буржуазному сусп≥льств≥. јвтоб≥ограф≥чний образ ћарт≥на ѓдена стаЇ прикладом великих зд≥бностей людини з народу. ѕростий матрос, завд¤ки надлюдськ≥й наполегливост≥ й природному таланту, стаЇ в≥домим письменником. –оман став своЇр≥дним г≥мном творчим можливост¤м людини. ѕроблеми спрощенн¤, втеч≥ з м≥ст - нос≥њв соц≥альних конфл≥кт≥в, поверненн¤ до земл≥, до с≥льськогосподарськоњ прац≥ набувають сили й художнього в≥дтворенн¤ у найкращому роман≥ п≥знього пер≥оду "ћ≥с¤чна долина" (1913). Ќаприк≥нц≥ житт¤ Ћондон т¤жко хвор≥Ї на урем≥ю ≥ дл¤ зменшенн¤ бол≥в приймаЇ морф≥й, кожного разу п≥двищуючи дозу. ” н≥ч на 22 листопада 1916 року в≥н був знайдений мертвим у своЇму каб≥нет≥ в маЇтку в √лен-≈ллен (штат ал≥форн≥¤). Ќа н≥чному столику було знайдено л≥ки й пап≥рець з розрахунками новоњ, б≥льш сильноњ дози морф≥ю, ¤ка ви¤вилась смертельною. ўо це було - траг≥чна випадков≥сть чи усв≥домлений крок т¤жко хвороњ людини - залишилось нев≥домо. јле ¤кщо згадати роман "ћарт≥н ≤ден" ≥ останн≥й вчинок головного геро¤, можна з великою долею впевненост≥ говорити про самогубство великого американського письменника. "ћарт≥н ≤ден" (1909) –оман ƒжека Ћондона "ћарт≥н ≤ден" (1909) починаЇтьс¤ « опису першого в≥зиту головного геро¤ у респектабельний буржуазний будинок с≥мейства ћорз≥в, де в≥н познайомивс¤ ≥з сестрою студента јртура (¤кого в≥н нещодавно вр¤тував у вуличн≥й б≥йц≥), також студенткою ун≥верситету –уф'ю. ÷¤ "бл≥да, невагома ≥стота з великими одухотвореними блакитними очима, з масою золотого волосс¤" з першоњ ж хвилини справила незабутнЇ враженн¤ на ћарт≥на, ≥ не т≥льки своЇю зовн≥шн≥стю, але й гарним знанн¤м поез≥њ, ум≥нн¤м легко й в≥льно викладати своњ думки, з≥ знанн¤м справи говорити про мистецтво та л≥тературу. ѓњ гра на ро¤л≥ приголомшила ћарт≥на. «найомство з –уф'ю ≥ вс≥м с≥мейством ћорз≥в знаменувало важливий поворот в особистому та громадському житт≥ ћарт≥на њдена. ћи вже говорили про автоб≥ограф≥чний характер твору, писати ¤кий Ћондон розпочав п≥д час своЇњ подорож≥ п≥вденними мор¤ми на шхун≥ "—нарк" разом з другою дружиною „арм≥ан ≥ттредж (з першою дружинною - ≈л≥забет ћаддерн - в≥н розлучивс¤, залишивши двох дочок - ƒжоан ≥ Ѕесс≥, розлука з ¤кими пост≥йно мучила письменника). –оман спочатку друкувавс¤ з продовженн¤м у журнал≥ "“ихоокеанський щом≥с¤чник", а у вересн≥ 1909 року вийшов окремим виданн¤м, ставши двадц¤ть першою книгою ƒжека Ћондона. ƒ≥¤ роману розвиваЇтьс¤ у двох взаЇмозалежних планах: особистому (любов ћарт≥на до –уф≥, њхн≥ стосунки, завз¤т≥ зан¤тт¤ ћарт≥на самоосв≥тою) ≥ соц≥альному (боротьба ћарт≥на њдена за м≥сце у буржуазному сусп≥льств≥, за те, щоб це сусп≥льство визнало його талант письменника). —л≥д зазначити, що спочатку боротьба ц¤ велас¤ в ≥м'¤ "бл≥доњ, ¤к л≥ле¤, д≥вчини", тобто мети сугубо особистоњ, ≥ндив≥дуальноњ. √либока, вразлива, ¤ка т¤гнетьс¤ до краси, натура ћарт≥на саме в образ≥ вихованоњ красивоњ –уф≥ побачила "те, заради чого варто жити, чого варто домагатис¤, через що варто боротис¤ ≥ заради чого варто вмерти...". ќбраз –уф≥, безумовно, нав≥¤ний двома знайомими ƒжека Ћондона, ¤кими в≥н захоплювавс¤ в юност≥ - ћейбл ≈пплгарт ≥ √анною —трунською. ”с¤ зовн≥шн¤ сторона знайомства ћарт≥на ≥з с≥мейством ћорз≥в ≥ розвиток його в≥дносин з –уф'ю близьк≥ до ≥стор≥њ в≥дносин самого письменника з ћейбл ≈пплгарт. оханн¤ до –уф≥ зм≥нюЇ ћарт≥на њдена ≥ внутр≥шньо, ≥ духовно. ўоб стати вр≥вень з коханою, в≥н починаЇ активно працювати над самовдосконаленн¤м ≥ за дуже короткий терм≥н стаЇ не т≥льки на р≥вень знань самоњ –уф≥ та людей њњ кола, але й перевищуЇ њх. …ому стають ¤вними лицем≥рство й брехн¤ ћорз≥в, њх пихат≥сть, самовпевнен≥сть. „ерез де¤кий час кохана зраджуЇ ћарт≥на в найскрутн≥ший пер≥од його житт¤. ј в≥н, поставивши мету стати в≥домим письменником, попри вс≥л¤к≥ труднощ≥, дос¤гаЇ своЇњ мети, але втрачаЇ сенс бутт¤ ≥ к≥нчаЇ житт¤ самогубством.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
