Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: ƒрагоманов ћ.ѕ.
Ќародивс¤ ћихайло ѕетрович ƒрагоманов 18 вересн¤ 1841 року в √ад¤ч≥ на ѕолтавщин≥. Ѕатьки, др≥бнопом≥сн≥ двор¤ни, нащадки козацькоњ старшини, були осв≥ченими людьми, под≥л¤ли л≥беральн≥ дл¤ свого часу погл¤ди. Ђя надто зобовТ¤заний своЇму батьку, ¤кий розвив у мен≥ ≥нтелектуальн≥ ≥нтереси, з ¤ким у мене не було морального розладу ≥ боротьби...ї Ч згадував п≥зн≥ше ћихайло ѕетрович. « 1849 по 1853 р≥к юнак навчавс¤ в √ад¤цькому пов≥товому училищ≥, де, з-пом≥ж ≥нших дисципл≥н, вид≥л¤в ≥стор≥ю, географ≥ю, мови, захоплювавс¤ античним св≥том. ѕродовжував своЇ навчанн¤ допитливий хлопець у ѕолтавськ≥й г≥мназ≥њ. ÷е були часи накопиченн¤ знань, розширенн¤ пол¤ ≥нтерес≥в, захопленн¤ нов≥тн≥ми пол≥тичними теч≥¤ми. ћ.ƒрагоманов вражав викладач≥в своЇю надзвичайною ц≥леспр¤мован≥стю, працьовит≥стю, осв≥чен≥стю. …ого сестра ќльга (майбутн¤ письменниц¤ ќлена ѕч≥лка, мати Ћес≥ ”крањнки) згадувала, що Ђкнижок... ћихайло перечитав ще в г≥мназ≥њ таку силу ≥ таких автор≥в, що багато учн≥в середн≥х шк≥л п≥зн≥ших час≥в... здивувались би, почувши, що м≥ж тими авторами були й так≥... ¤к Ўлосер, ћаколей, ѕрескот, √≥зої. ¬осени 1859 року ћ.ƒрагоманов вступаЇ на ≥сторико-ф≥лолог≥чний факультет ињвського ун≥верситету. “ут у нього зТ¤вл¤ютьс¤ значно ширш≥ ≥ б≥льш≥ можливост≥ вдосконалювати свою загальну осв≥ту, повн≥ше ≥ жив≥ше знайомитис¤ з тими сусп≥льними ≥ пол≥тичними процесами, що пост≥йно зароджувалис¤ у неспок≥йному студентському середовищ≥. ”н≥верситет тих час≥в ¤вл¤в собою один ≥з найважлив≥ших осередк≥в наукового, культурного ≥ громадського житт¤. «начною м≥рою це була заслуга попечител¤ цього закладу, славетного х≥рурга ћ.ѕирогова, ¤кий Ђдопустив у иЇв≥ de facto академ≥чну свободу, схожу на Ївропейськуї. ћ.ƒрагоманов намагавс¤ встигати й орган≥чно поЇднувати процес навчанн¤ з практичною громадською роботою, на ¤ку п≥дштовхували розбуджен≥ загальною ситуац≥Їю пол≥тичн≥ настроњ. ≈тапним у справ≥ становленн¤ ћ.ƒрагоманова ¤к пол≥тичного ≥ громадського д≥¤ча став його виступ над труною Ўевченка у иЇв≥, коли прах великого обзар¤ перевозили до „ернечоњ гори. —лова, сказан≥ тод≥ ще юним промовцем: Ђ ожний, хто йде служити народу, тим самим над≥ваЇ на себе терновий в≥нецьї, Ч ви¤вилис¤ пророчими. ” 1863 роц≥ ћ.ƒрагоманов стаЇ членом √ромади. ÷≥ обТЇднанн¤ виникали ¤к форма пробудженн¤ св≥домост≥ нац≥ональноњ ≥нтел≥генц≥њ до п≥знанн¤ украњнськоњ л≥тератури, ≥стор≥њ, культури,народного побуту, права. ѕ≥зн≥ше у 70-х рр. зТ¤вилис¤ нов≥, молод≥ √ромади, в статутах ¤ких уже сто¤ло питанн¤ про Ђсамост≥йне пол≥тичне ≥снуванн¤ї ”крањни з Ђвиборним народним правл≥нн¤мї. « середини 60-х рок≥в становленн¤ ћ.ƒрагоманова ¤к ученого в≥дбуваЇтьс¤ у т≥сному взаЇмозвТ¤зку з його публ≥цистичною д≥¤ль-н≥стю. ѕо сут≥, в цих роботах ћ.ƒрагоманова Ч ≥сторичних, етнограф≥чних, ф≥лолог≥чних, соц≥олог≥чних Ч мимовол≥ в≥дбуваЇтьс¤ зм≥щенн¤ акцентуванн¤ на пол≥тичне п≥дгрунт¤ означуваного питанн¤. ” 1871 роц≥ ињвський ун≥верситет в≥др¤джаЇ ћ.ƒрагоманова за кордон. «ам≥сть запланованих двох рок≥в молодий учений пробув там майже три, в≥дв≥давши за цей час Ѕерл≥н, ѕрагу, ¬≥день, ‘лоренц≥ю, √ейдельберг, Ћьв≥в. ќсобливе м≥сце в пол≥тично-публ≥цистичн≥й д≥¤льност≥ ћ.ƒрагоманова пос≥даЇ √аличина. ¬≥н був одним з перших, хто намагавс¤ розбудити галицьке громадське житт¤, п≥днести р≥вень сусп≥льноњ св≥домост≥. “рир≥чне закордонне турне ћ.ƒрагоманова було надзвичайно пл≥дним дл¤ молодого вченого. ¬≥н тепер м≥г критично огл¤нути й оц≥нити своњ переконанн¤, з≥ставл¤ючи њх з наочним зах≥дноЇвропейським досв≥дом. Ќаступ реакц≥њ, повторне запровадженн¤ утиск≥в проти в≥дроджуваних про¤в≥в украњнськоњ культури змусили ћ.ƒрагоманова вињхати за кордон ≥ стати пол≥тичним ем≥грантом. ¬осени 1875 року ћихайло ѕетрович через √аличину та ”горщину вирушаЇ до ¬≥дн¤ з нам≥ром створити там осередок нац≥ональноњ пол≥тичноњ думки, започаткувати випуск украњнськоњ газети. ѕрогресивний громадсько-пол≥тичний зб≥рник Ђ√ромадаї ћ.ƒрагоманов створив у ∆енев≥ восени 1876р. Ѕуло видано пТ¤ть том≥в зб≥рника. √оловна тема Ђ√ромадиї Ч дати ¤кнайб≥льше матер≥ал≥в дл¤ вивченн¤ ”крањни ≥ њњ народу, його духовних починань ≥ устремл≥нь до свободи ≥ р≥вност≥ серед св≥товоњ сп≥льноти. « другоњ половини 80-х рр. ћ.ƒрагоманова запрошують до сп≥впрац≥ р¤д пров≥дних видань √аличини. —тановленн¤ ≥ розвиток радикальних рух≥в у «ах≥дн≥й ”крањн≥, за св≥дченн¤м ≤.‘ранка, стало останньою ≥, мабуть, найб≥льшою рад≥стю в житт≥ ƒрагоманова. ” 1889 роц≥ ћихайла ѕетровича запрошують на кафедру загальноњ ≥стор≥њ ≥сторико-ф≥лолог≥чного факультету —оф≥йського ун≥верситету Ѕолгар≥њ. ≤мТ¤ ћ.ƒрагоманова асоц≥ювалос¤ в св≥домост≥ прогресивноњ громадськост≥ з боротьбою словТ¤нських народ≥в за свободу, автоном≥ю, братерство. ¬иважений ≥ проникливий пол≥тик, ћ.ƒрагоманов мучивс¤ т≥Їю задушливою загальною атмосферою, що склалас¤ на теренах –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ у ставленн≥ до нац≥ональних меншин. ÷е був пер≥од перед черговим тотальним наступом на в≥льнолюбний настр≥й народу. Ђѕригн≥чений стан духу значною м≥рою зб≥льшуЇтьс¤ в≥д усв≥домленн¤ печального стану справ в ”крањн≥ї, Ч так св≥дчила Ћес¤ ”крањнка про останн≥ дн≥ житт¤ ћ.ƒрагоманова. “имчасов≥ пол≥пшенн¤ загального стану спри¤ли сплескам творчого п≥днесенн¤, але неспод≥вана смерть в≥д розриву аорти 20 червн¤ 1895 року об≥рвала житт¤ великого вченого ≥ громадського д≥¤ча. ѕохований ћ.ƒрагоманов у —оф≥њ. √ромадська д≥¤льн≥сть ≥ творча спадщина ћ.ƒрагоманова забезпечили йому особливе м≥сце в ≥стор≥њ сусп≥льно-пол≥тичноњ ≥ правовоњ думки не т≥льки ”крањни. …ого можна назвати творцем своЇр≥дноњ конституц≥онал≥стичноњ теор≥њ, палким прихильником збагаченн¤ в≥тчизн¤ноњ пол≥тики й права ц≥нност¤ми св≥тового досв≥ду. Ђƒрагоманов перший ≥з рос≥йських публ≥цист≥в дав рос≥йськ≥й демократ≥њ широку ≥ ¤сну програму... перший блискуче й доступно по¤снив зм≥ст ≥ значенн¤ конституц≥йного ладу, особливо прав особи та принцип≥в самоуправл≥нн¤...ї Ч оц≥нюючи д≥¤льн≥сть ћ.ƒрагоманова, зазначив ѕ.—труве. ўе ширше означив р≥зноб≥чну д≥¤льн≥сть ћ.ƒрагоманова на користь украњнського сусп≥льства ≤.‘ранко, називаючи його Ђдуховним батькомї, Ђвеликим критиком ≥ бистрим, ≥сторично вишколеним умомї, Ђнайб≥льшим публ≥цистичним талантом нашоњ нац≥њї, Ђмогутньою постаттюї ≥ Ђправдивим учителемї. —воЇр≥дн≥сть ћ.ƒрагоманова ¤к прогресивного пол≥тичного ≥ громадського д≥¤ча криЇтьс¤ перш за все в його широкому, пол≥аспектному п≥дход≥ до такого важливого пон¤тт¤, ¤к Ђконституц≥онал≥змї, ¤ке в≥н нер≥дко доповнював, збагачував, ≥нколи нав≥ть ототожнюючи його з пон¤тт¤м пол≥тичноњ свободи. ƒрагомановське розум≥нн¤ конституц≥онал≥зму включало в себе так≥ чинники, ¤к пол≥тична свобода сусп≥льства ≥ особистост≥, що реал≥зувалас¤ через народне представництво в центр≥, самоуправл≥нн¤ на м≥сц¤х, дотриманн¤ прав ≥ свобод людини. ¬еликого значенн¤ з огл¤ду на ≥сторичну перспективу ≥ розвиток нин≥шньоњ сусп≥льно-пол≥тичноњ ситуац≥њ у св≥т≥ набуваЇ у¤вленн¤ ћ.ƒрагоманова про визначальний критер≥й ≥ мету вс≥х р≥зноман≥тних сусп≥льних в≥дносин: Ђќсновними дл¤ формуванн¤ тих в≥дносин... повинн≥ бути поперед усього основн≥ права чолов≥ка Ч свобода думки й слова, збор≥в та коал≥ц≥й, толеранц≥¤ пол≥тичних та рел≥г≥йних переконань... в≥ри й безв≥рстваї. ¬иваженим, д≥алектично та ≥сторично обгрунтованим було переконанн¤ вченого, що попри все т≥ в≥дносини Ђн≥коли в ц≥л≥м св≥т≥ не будуть шанобливо однаков≥...ї. ƒрагоманов ч≥тко окреслив ≥ можливост≥ загальних революц≥йних процес≥в. ¬≥н був упевнений, що будь-¤ка революц≥¤ маЇ в основ≥ своњй пол≥тичний характер, м≥н¤Ї пол≥тичн≥ форми пануванн¤, але Ђ...не маЇ сили сотворити новий лад сусп≥льного житт¤, бо сей мусить орган≥чно ≥ зв≥льна виростати з попередн≥х, ¤к дерево з даного грунту, а продиктувати його н≥¤кими едиктами не можнаї. ѕосл≥довно ≥ твердо в≥н в≥дстоював еволюц≥йну правоту будь-¤кого розвитку, вважаючи революц≥њ ¤вищами спонтанними й короткочасовими, хоча все в тому ж загальному тон≥ ≥сторичного поступу. як точно ≥ правильно п≥дм≥тив ≤.‘ранко, Ђƒрагоманов Ч еволюц≥он≥ст, в≥рив у ненастанний орган≥чний розв≥й не лише в сфер≥ матер≥альних ¤вищ, але також у сфер≥ духу, в≥ри, л≥тератури й етики. ¬ластивим плодючим елементом у т≥й еволюц≥њ вважав людське Ч ≥ндив≥дуум, його душу, волю й ≥нтел≥генц≥ю (розум)ї. —ила ≥сторичного методу ћ.ƒрагоманова в тому, що вчений ≥ публ≥цист ум≥в орган≥чно сприймати в Їдност≥ конкретного ≥сторичного процесу загальне й ос≥бне, нац≥ональне ≥ вселюдське, ≥ндив≥дуальне й сусп≥льне у њх найт≥сн≥шому взаЇмозвТ¤зку. еруючись принципами культурного синтезу нац≥онального та ≥нтернац≥онального, ћихайло ѕетрович ƒрагоманов показав, теоретично обгрунтувавши, що в такому поЇднанн≥ нема суперечност≥, ≥ пров≥в цей принцип через проблеми конституц≥онал≥зму, пол≥тичноњ свободи, прав людини, нац≥онального самовизначенн¤, м≥сцевого самовр¤дуванн¤, пол≥тичноњ боротьби, подав пор≥вн¤льний нарис пол≥тичних ≥дей, нам≥тив в≥хи поступу на майбутнЇ ≥ створив всеб≥чну ≥ повну картину свого сьогоденн¤. Ђ—воњм писанн¤м, зар≥вно ¤к ≥ прикладом свого житт¤, в≥н дав нам високий вз≥рець неустрашеного ≥ незламного борц¤ поперед усього за свободу думки, досл≥ду, критики та розвою людськоњ одиниц≥ й народ≥в ≥ через те все буде предметом гордост≥ ≥ честю дл¤ народу, що видав такого чолов≥каї, Ч писав ≤.‘ранко, не зайво нагадуючи украњнському люду про його достойника. ”н≥кальн≥сть постат≥ ћ.ƒрагоманова ¤к ученого не т≥льки, в≥рн≥ше не ст≥льки в площин≥ пол≥тичноњ публ≥цистики, ¤к у сфер≥ власне пол≥толог≥њ. …ого можна вважати засновником нац≥ональноњ пол≥толог≥њ, ≥сториком пол≥тичних учень. —аме в≥н створив нарисн≥ доб≥рки про розвиток пол≥тичних ≥дей у крањнах «ах≥дноњ ™вропи, всеб≥чно розгл¤нувши теор≥ю осв≥ченого абсолютизму, л≥берал≥зму, ≥, запозичивши р¤д основних прогресивних положень ≥з дек≥лькох напр¤мк≥в, подав концентроване обгрунтуванн¤ своЇњ конституц≥йно-правовоњ доктрини. Ђ¬с¤ практична мудр≥сть людська може бути в тому, щоб убачити напр¤мок духу св≥тового, його м≥ру, закон ≥ послужитись тим рухом. ≤накше рух той п≥де проти нас, роздавить насї, Ч так виводив в≥н своЇ розум≥нн¤ пошуку шл¤х≥в розвитку. Ќайвищий про¤в мудрост≥ Ч ос¤гнути закон обТЇктивного розвитку ≥стор≥њ, в≥дчути його, п≥длаштуватис¤ п≥д нього, в≥дпов≥дати його вимогам ≥ потребам, а це значить Ч Їдино правильно визначити своњ можливост≥ ≥ докласти максимум зусиль дл¤ њх реал≥зац≥њ. ” ц≥й мудрост≥ концентруЇтьс¤ увесь в≥ковий досв≥д нац≥њ, а тому надзвичайно важливо скористатис¤ ним ¤комога повн≥ше. «в≥сно, розум≥нн¤ ≥ п≥знанн¤ цих закон≥в ћ.ƒрагомановим позначалос¤ ¤к зовн≥шн≥ми обставинами, так ≥ внутр≥шн≥м в≥дчутт¤м. Ќайкраще ж по¤сненн¤ Ч виправданн¤ тому зробив ≤.‘ранко, оц≥нюючи багатогранну д≥¤льн≥сть видатного вченого: Ђ¬≥н не написав ан≥ одного слова, котре б не в≥дносилос¤ до живих людей, до живих обставин ≥ до тих питань, котр≥ так чи ≥накше порушують думки ≥ чутт¤ окружаючоњ його громади. ќте живе чутт¤, той бистрий погл¤д, що завс≥гда добачуЇ потреби хвил≥ ≥ вм≥Ї найти дл¤ них в≥дпов≥дний вираз ≥ в≥дпов≥дне заспокоЇнн¤, найл≥пше характеризуЇ нам самого ƒрагомановаї. ¬и¤ви тоњ мудрост≥ Ч ≥ сьогодн≥ серед дороговказних ор≥Їнтир≥в сусп≥льного поступу. ÷е була натура ¤сна... прозора. √либока щир≥сть ≥ р≥дк≥сна чесн≥сть душ≥ Ч це були в нього риси, що впадали в оч≥. Ќ≥чого в≥н не ховав ≥ н≥ з чим не ховавс¤ Ч його слова та вчинки були достеменним в≥дбитком його душ≥. /**ƒ.ќвс¤нико- уликовський.**/ ƒл¤ ”крањни ƒрагоманов справд≥ був тим Ђапостолом правди ≥ наукиї, що його з такою тугою вигл¤дав народ перед смертю Ўевченка. /**—.™фремов.**/ Ќарод, що не шануЇ своњх великих людей, не варт званн¤ осв≥ченим народом... ƒрагоманов дл¤ нас Ї чимось б≥льше, ¤к заслуженим чолов≥ком. ћи в н≥м шануЇмо друга, вчител¤, пров≥дника... √олос Їго був дл¤ нас заохотою, осторогою, вказ≥вкою, куди йти, голосом сумл≥нн¤... /**≤.‘ранко.**/ ћ.ƒрагоманов, що був великим украњнським душоловом, тримавс¤ ≥ в л≥тератур≥, ≥ в пол≥тиц≥, ≥ в приватному житт≥ т≥њ засади, що Ђчистое дело требует чистых средствї, ≥ тримавс¤ њњ до к≥нц¤ з великою завз¤т≥стю ≥ невмолим≥стю... /**Ћес¤ ”крањнка.**/
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших украњнських письменник≥в
