Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: ’ем≥нгуей ≈рнест
≈рнест ћ≥ллер ’ем≥нгуей народивс¤ 21 липн¤ 1899 року в ќк-ѕарке, невеличкому, чистенькому м≥стечку, поруч з „икаго - найб≥льшим торгово-промисловим центром —ереднього «аходу. ћайбутн≥й письменник р≥с у культурн≥й, забезпечен≥й родин≥, ≥ батьки, кожен по-своЇму, намагалис¤ спр¤мувати його ≥нтереси. Ѕатько - л≥кар за профес≥Їю й етнограф-аматор за уподобанн¤ми - захоплювавс¤ полюванн¤м, брав з собою в л≥си ≈рн≥, водив його в ≥нд≥анськ≥ селища, намагавс¤ привчити сина спостер≥гати природу, зв≥р≥в, птах≥в, придивл¤тис¤ до незвичайного житт¤ ≥нд≥анц≥в. ћати - аматорка музики й живопису, ¤ка навчалас¤ сп≥ву й дебютувала у нью-йоркськ≥й ф≥лармон≥њ, тут, у своЇму м≥стечку, змушена була задовольн¤тис¤ викладанн¤м музики, сп≥вом у церковному хор≥, а сина прагнула навчити гр≥ на в≥олончел≥. ћузиканта з ≈рн≥ не вийшло, але любов до гарноњ музики та картин залишилас¤ у ’ем≥нгуе¤ на все житт¤. Ѕатько - супутник його дитинства й отроцтва. јле п≥сл¤ того ¤к йому виповнилос¤ п'¤тнадц¤ть рок≥в, ≈рнест не мав н≥чого сп≥льного з батьком (проблема "батьк≥в ≥ д≥тей"). ѕ≥зн≥ше батько виникаЇ лише у примарних спогадах ≥ снах, а супутник його змужн≥лост≥, приклад завз¤тоњ ≥ мужньоњ денноњ прац≥ - це д≥д, учасник √ромад¤нськоњ в≥йни 1861 - 1865 рок≥в. ќк-ѕаркська середн¤ школа, де ’ем≥нгуей отримав середню осв≥ту, славилас¤ високим р≥внем загальноосв≥тньоњ п≥дготовки. ћайбутн≥й письменник ≥з вд¤чн≥стю згадував своњх викладач≥в р≥дноњ мови та л≥тератури, а шк≥льна газета "“рапец≥¤" ≥ шк≥льний журнал "—крижаль" дали йому можлив≥сть спробувати своњ сили в л≥тератур≥ (в≥н пише фейлетони та коротк≥ опов≥данн¤). «а що б не бравс¤ ≈рн≥, в≥н в усьому намагавс¤ бути першим. Ѕув кап≥таном ≥ тренером р≥зних спортивних команд, отримував призи з плаванн¤ ≥ стр≥льби, був редактором "“рапец≥њ". ™ думка, що все це були спроби ’ема (¤к його звали близьк≥ друз≥) ≥ довести соб≥ та навколишньому св≥ту, що в≥н не д≥вчинка. –≥ч у т≥м, що батьки письменника дуже хот≥ли мати доньку ≥ до семи рок≥в вд¤гали ≈рн≥ в д≥вчачу сукню. Ќа все житт¤ ц≥ спогади дитинства стали ах≥ллесовою п'¤тою ’ем≥нгуе¤, комплексом неповноц≥нност≥, ¤кий в≥н переборював весь час, займаючись т≥льки "мужн≥ми" справами: спортом, полюванн¤м, коридою, в≥йськовою журнал≥стикою. ” шк≥льн≥ роки ’ем≥нгуей багато читав. ѕ≥зн≥ше, вже п≥сл¤ "‘≥Їсти", в≥н стверджував, що писати навчивс¤, читаючи Ѕ≥бл≥ю. « традиц≥йного шк≥льного читанн¤ ’ем≥нгуе¤ не зачепили н≥ в≥рш≥ “ен≥ссона ≥ Ћонгфелло, н≥ романи —котта, упера, √юго, ƒ≥ккенса. «ате Ўексп≥р ≥ ћарк “вен залишилис¤ уподобанн¤м на все житт¤. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ школи юнак ¤кийсь час працюЇ у невеличк≥й газет≥. оли ’ем≥нгуею виповнилось дев'¤тнадц¤ть рок≥в, в≥н њде до ™вропи, щоб добровольцем вз¤ти участь у ѕерш≥й св≥тов≥й в≥йн≥, ¤ка стала дл¤ нього першим життЇвим ун≥верситетом. ¬оюЇ в≥н у склад≥ транспортного корпусу, в одному з сан≥тарних загон≥в, що його —Ўј направили в ≥тал≥йську арм≥ю. ” н≥ч на 9 липн¤ ’ем≥нгуей, потрапивши п≥д м≥нометний вогонь, був важко поранений. ѕри огл¤д≥ в≥дразу на м≥сц≥ в ’ем≥нгуе¤ вит¤гли двадц¤ть в≥с≥м осколк≥в, а всього нарахували њх дв≥ст≥ тридц¤ть с≥м. ’ем≥нгуе¤ евакуювали до ћ≥лана, де в≥н пролежав к≥лька м≥с¤ц≥в ≥ перен≥с к≥лька серйозних операц≥й кол≥на. ¬ийшовши з госп≥талю, ’ем≥нгуей був нагороджений ≥тал≥йським в≥йськовим хрестом ≥ ср≥бною медаллю за доблесть - другою за значенн¤м в≥йськовою нагородою. ” 1919 роц≥ ’ем≥нгуей повертаЇтьс¤ додому до —получених Ўтат≥в в ореол≥ геро¤, одним з перших поранених, одним з перших нагороджених. якщо життЇва б≥ограф≥¤ ’ем≥нгуе¤ почалас¤, власне кажучи, в окопах на р≥чц≥ ѕь¤ве, то його л≥тературна б≥ограф≥¤ бере своњ витоки в ѕариж≥ 20-х рок≥в, де в≥н осел¤Їтьс¤ п≥сл¤ в≥йни. ѕариж у т≥ часи був ћеккою модерн≥зму. ѕисьменники, поети, художники з ус≥х усюд з'њжджалис¤ сюди, щоб зануритис¤ в цю атмосферу, де руйнувались колишн≥ ц≥нност≥ ≥ створювалис¤ нов≥, породжен≥ XX стол≥тт¤м. ” цей нуртуючий вир ≥ зануривс¤ молодий журнал≥ст, ¤кий твердо вир≥шив стати письменником. ” ѕариж≥ ’ем≥нгуей познайомивс¤ з такими знаковими постат¤ми модерн≥стськоњ л≥тератури, ¤к ƒжеймс ƒжойс, √ертруда —тайн. ¬они були кумирами, непорушними авторитетами дл¤ молодих л≥тератор≥в. ’ем≥нгуей прислухавс¤ до √ертруди —тайн, уважно вивчав досв≥д ƒжойса. ѕрислухавс¤, вивчав, але у своњй творчост≥ шукав власний шл¤х. ” пошуках цього власного шл¤ху ’ем≥нгуею допомогла велика рос≥йська реал≥стична л≥тература. ¬≥н в≥дкрив, за його словами, ≥нший, чудесний св≥т, що дарували рос≥йськ≥ письменники. "ѕроникнути в саму суть ¤вищ, зрозум≥ти посл≥довн≥сть факт≥в ≥ д≥й, що викликають т≥ чи ≥нш≥ почутт¤, ≥ так написати про дане ¤вище, щоб це залишалос¤ д≥Ївим ≥ через р≥к, ≥ через дес¤ть рок≥в...",- записи з≥ щоденника ’ем≥нгуе¤ тих час≥в, ¤к≥ дають можлив≥сть побачити письменницьк≥ нам≥ри молодого починаючого л≥тератора. √либинному досл≥дженню житт¤, ум≥нню передати ≥ закр≥пити справжн≥ людськ≥ емоц≥њ у твор≥, так, щоб читач ≥ через багато рок≥в зазнав почутт¤ сп≥впереживанн¤, в≥н учивс¤ в рос≥йських письменник≥в, передовс≥м, у ƒостоЇвського, “ургенЇва, Ћ. “олстого. ќдночасно з пошуком свого шл¤ху в л≥тератур≥ визначавс¤ ≥ св≥тогл¤д письменника, формувалис¤ його пол≥тичн≥ переконанн¤. ¬≥н багато подорожував у т≥ роки ™вропою: ¤к кореспондент к≥лькох американських газет побував у Ќ≥меччин≥, Ўвейцар≥њ, ≤спан≥њ, “уреччин≥. ¬ ≤тал≥њ в≥н зрозум≥в, що таке фашизм, ≥ на все житт¤ зненавид≥в його. ƒл¤ будь-¤кого письменника важливо визначити своЇ м≥сце у св≥т≥. ’ем≥нгуею в цьому допомогла греко-турецька в≥йна, зв≥дки в≥н у 1922 роц≥ ¤к в≥йськовий журнал≥ст посилав своњ кореспонденц≥њ. олишн≥й фронтовик побачив в≥йну зовс≥м ≥ншими очима, що визначило його громадську позиц≥ю: "писати нещадну правду про житт¤". ƒебютом у св≥т≥ л≥тератури дл¤ ’ем≥нгуе¤-журнал≥ста став зб≥рник "“ри опов≥данн¤ ≥ дес¤ть в≥рш≥в" (1923). ¬≥дтод≥ в≥н вир≥шуЇ пок≥нчити з журнал≥стикою, бо, за особистим з≥знанн¤м, "телеграфний стиль репотажу став зат¤гувати його". ≈тапною в творчост≥ ’ем≥нгуе¤ стаЇ книга "¬ наш час" (1925) - зб≥рник опов≥дань, об'Їднаний сп≥льним задумом та ≥дейно-тематичним спр¤муванн¤м, а також особливим стилем - лакон≥чним, стриманим. ѕ≥зн≥ше под≥бний принцип орган≥зац≥њ тексту автор визначить ¤к "принцип айсберга". «б≥рник "¬ наш час" ц≥кавий ще й тим, що в ньому ’ем≥нгуей вперше зач≥паЇ проблеми "загубленого покол≥нн¤", ген≥ально продовжен≥ в пов≥ст≥ "‘≥Їста" (1926) ≥ роман≥ "ѕрощавай, зброЇ!" (1929). ќстанн≥й тв≥р прин≥с св≥тову славу й визнанн¤ ’ем≥нгуею. јнтивоЇнна проблематика подаЇтьс¤ автором у протиставленн≥ страх≥тть в≥йни та найкращого людського почутт¤ - коханн¤. “раг≥чна ≥стор≥¤ коханн¤ лейтенанта √енр≥ й медсестри етр≥н (–омео ≥ ƒжульЇтта епохи ѕершоњ св≥товоњ в≥йни) назавжди запам'¤товуЇтьс¤ читачам. Ќа загальний тон роману, визначенн¤ одного з його лейтмотив≥в - утрата всього дорогого й улюбленого, вплинули под≥њ особистого житт¤ письменника (самогубство батька та вкрай небезпечн≥ пологи дружини). ” середин≥ 1927 року ’ем≥нгуей удруге одруживс¤ з ѕол≥ною ѕфейфер - паризькою журнал≥сткою, американкою з —ент-Ћьюњса. ”л≥тку 1928 року (у самий розпал роботи над романом "ѕрощавай, зброЇ!") вона перенесла важк≥ пологи. ƒитина народилас¤ шл¤хом кесаревого розтину. Ќа щаст¤, вижили ≥ мати, ≥ син (але пов'¤зан≥ з цим переживанн¤ в≥дбилис¤ в роман≥ ≥ залишилис¤ незабутн≥ми). “≥Їњ ж осен≥ 1928 року в ќк-ѕарку наклав на себе руки його батько. ѕ≥дсумком роздум≥в письменника над под≥¤ми в ™вроп≥ к≥нц¤ 30-х рок≥в стали романи "ћати ≥ не мати" (1937) ≥ "ѕо кому подзв≥н" (1940). ѕерший в≥добразив зм≥ну у св≥тогл¤д≥ письменника, пошуки подоланн¤ самотност≥ та перех≥д до соц≥альноњ проблематики. ƒругий - величний еп≥чний тв≥р, в ¤кому автор з ф≥лософських позиц≥й усв≥домлюЇ под≥њ в≥йни в ≤спан≥њ. Ќовим дл¤ ’ем≥нгуе¤ стаЇ те, що в роман≥ "ѕо кому подзв≥н" головне м≥сце пос≥ли не приватн≥ дол≥ героњв, а дол¤ геро¤ ≥ революц≥њ. ѕ≥д час ƒругоњ св≥товоњ в≥йни ’ем≥нгуей створюЇ на уб≥ приватну агенц≥ю по боротьб≥ з фашистами. –азом з друз¤ми на ¤хт≥ "ѕ≥лар" патрулюЇ узбережж¤ јтлантичного океану в пошуках н≥мецьких п≥дводних човн≥в. ” 1944 роц≥ бере участь у визволенн≥ ѕарижа. јктивна боротьба з фашизмом поЇднуЇтьс¤ з журнал≥стською д≥¤льн≥стю. Ќариси та репортаж≥ воЇнних час≥в ув≥йшли в книгу "Ћюди на в≥йн≥" (1942). ѕ≥д час в≥йни ’ем≥нгуей також працюЇ над книгою про море, ¤ка так ≥ не була зак≥нчена й вийшла вже п≥сл¤ його смерт≥ ("ќстрови в океан≥" (1970)). 1952 р≥к стаЇ черговою перемогою ’ем≥нгуе¤: в≥н пише п≥дсумковий тв≥р свого житт¤ - пов≥сть "—тарий ≥ море". ÷е кв≥нтесенц≥¤ роздум≥в ≥ м≥ркувань письменника про людину ≥ њњ м≥сце у всесв≥т≥. Ќаступн≥ два роки стають роками вшануванн¤ великого ’ема вдома (ѕул≥тцер≥вська л≥тературна прем≥¤ (1953)) ≥ визнанн¤ його д≥¤льност≥ у св≥т≥ (Ќобел≥вська прем≥¤ (1954)). Ќаступн≥ роки свого житт¤ ’ем≥нгуей багато мандруЇ (≤спан≥¤, ‘ранц≥¤, —х≥дна јфрика), але пост≥йно живе на уб≥ - крањн≥, ¤ка стала дл¤ письменника новою батьк≥вщиною ще з час≥в ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ќстанн≥м завершеним твором великого ’ем≥нгуе¤ стала книга спогад≥в "—в¤то, ¤ке завжди з тобою" (1960, опубл≥кована 1964), що розкривала своЇр≥дну атмосферу художнього житт¤ ѕарижа 20-х рок≥в. ¬ останн≥ роки житт¤ ’ем≥нгуей хвор≥Ї, його пересл≥дуЇ синдром смерт≥ батька (к≥лька раз≥в в≥н робить невдал≥ спроби пок≥нчити житт¤ самогубством, нав≥ть перебуваЇ де¤кий час у л≥карн≥). ќдужавши, 1 липн¤ 1961 року повертаЇтьс¤ додому в садибу ‘≥нка ¬≥х≥¤ на уб≥, а вранц≥ 2 липн¤ 1961 року, вставши зранн¤, бере з≥ свого численного арсеналу улюблений караб≥н ≥ зводить своњ порахунки з житт¤м. "—тарий ≥ море" ѕов≥сть "—тарий ≥ море", на перший погл¤д, може здатис¤ дуже простою, однак, попри невеликий об'Їм, дуже м≥стка, њњ визначають ¤к ф≥лософську притчу. ѕроста, невибаглива ≥стор≥¤ старого рибалки —ант'¤го стаЇ узагальненою ≥стор≥Їю складного шл¤ху людини на земл≥, ¤ка кожного дн¤ веде неск≥нченну боротьбу за ≥снуванн¤, поЇднуючи њњ з намаганн¤м жити у злагод≥ з навколишн≥м св≥том. ќдин ≥з прототип≥в пов≥ст≥ - рибалка √ригор≥о ‘уентес, котрий жив у прис≥лку ох≥мара, на уб≥. ќдного разу, коли рибалка та письменник пливли на шхун≥, вони зустр≥ли старого й хлопчика, ¤к≥ боролис¤ з великим марл≥ном. ÷¤ зустр≥ч ≥ стала поштовхом до створенн¤ пов≥ст≥ "—тарий ≥ море". "ћен≥ н≥коли не доводилось вибирати героњв, скорше, героњ вибирали мене. як ≥ багато моњх попередник≥в, ¤ захоплювавс¤ людьми сильними, ¤к≥ п≥дкор¤ють соб≥ обставини",- писав ≈. ’ем≥нгуей. —южет пов≥ст≥ дуже простий: старий рибалка —ант'¤го, ¤кий живе надголодь, вийшовши в море, п≥ймав найб≥льшу рибину за все своЇ житт¤, таку велику, що не може зат¤гти њњ до човна ≥ транспортуЇ за бортом. јкули, ¤к≥ почули запах кров≥, потроху об'њдають велику рибину ≥, незважаючи на спротив старого рибалки, повн≥стю њњ з'њдають. „овен —ант'¤го повертаЇтьс¤ до р≥дного берега лише з к≥ст¤ком риби, але на боц≥ старого моральна перемога, бо в≥н не скоривс¤ до самого к≥нц¤.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
