Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: ѕетрарка ‘ранческо
≈поха –енесансу в св≥домост≥ наших сучасник≥в зазвичай асоц≥юЇтьс¤ з ≥менами Ћеонардо да ¬≥нч≥, –афаел¤, “иц≥ана, ћ≥келанджело, ƒюрера, Ѕрейгел¤, –абле, —ервантеса, Ўексп≥ра, Ѕоккаччо, ≈разма –оттердамського, ћонтен¤. јле своњм культурним в≥дродженн¤м ™вропа, можливо, в першу чергу, зобов'¤зана великому ≥тал≥йцев≥, ‘ранческо ѕетрарц≥. ÷е був перший видатний гуман≥ст, поет, котрому вдалось побачити ц≥л≥сн≥сть теч≥њ думок, що передували ¬≥дродженню, ≥ об'Їднати њх у поетичному синтез≥, котрий став програмою наступних Ївропейських покол≥нь. ѕетрарка - засновник новоњ сучасноњ поез≥њ, людина, ¤ка наважилас¤ в мороц≥ середньов≥чч¤ запалити полум'¤ не так божественного, ¤к земного, людського почутт¤. Ќародивс¤ ‘ранческо ѕетрарка у м≥ст≥ јреццо в родин≥ нотар≥уса, ¤кий у 1302 роц≥ був разом з ƒанте вигнаний ≥з ‘лоренц≥њ за приналежн≥сть до парт≥њ б≥лих гвельф≥в. ” 1312 роц≥ родина перењхала до м≥ста јв≥ньон на п≥вдн≥ ‘ранц≥њ, де в той час знаходилас¤ резиденц≥¤ папи. « п'¤ти-шести рок≥в ѕетрарка уже займавс¤ граматикою, риторикою та лог≥кою. Ќа наст≥йну вимогу батька ‘ранческо вивчаЇ право спершу в ћонпельЇ, пот≥м у Ѕолоньњ, але в≥дчуваЇ до цього нех≥ть, в≥ддаючи перевагу юридичним наукам, зан¤тт¤м з≥ стародавньоњ л≥тератури, серйозно захоплюЇтьс¤ поетами-класиками. Ѕатько не схвалював захопленн¤ сина й ¤кось нав≥ть кинув у вогонь твори ÷ицерона, ¬ерг≥л≥¤ та ≥нших класичних автор≥в. ” 1318 роц≥ помираЇ мати ‘ранческо. ” 1320 роц≥ батько в≥дсилаЇ ѕетрарку до Ѕолоньњ, в≥домого центру вивченн¤ римського права. ёнаков≥ сподобались життЇрад≥сн≥сть ≥ пишнота Ѕолоньњ. „исленн≥ знайом≥ вже читали в≥рш≥ поета, але батько не вбачав у цьому майбутньоњ слави сина. ј ‘ранческо продовжував таЇмно писати, оск≥льки в≥дчував в≥дразу до юриспруденц≥њ. ” юнацьк≥ роки в≥дбуваЇтьс¤ становленн¤ особистост≥ ѕетрарки: любов до вол≥, до природи, спокою, пот¤г до знань, активна життЇва позиц≥¤. ¬≥н ус≥Їю душею ненавидить феодальн≥ м≥жусобиц≥, братовбивч≥ в≥йни, тиран≥ю правител≥в. ” цей же час у юнака виник пот¤г до моральноњ ф≥лософ≥њ. —мерть батька (1326) в≥дразу все зм≥нила. —тавши невдовз≥ л≥ричним поетом, ѕетрарка не втратив ≥нтересу до класичноњ стародавност≥. Ќапаки, цей ≥нтерес усе зростав, поки не перетворивс¤ на справжню пристрасть. ѕетрарка захоплено вивчав здобутки античних автор≥в, що в≥дкривали перед ним новий ≥ прекрасний св≥т, такий несхожий на св≥т середньов≥чного рел≥г≥йного фанатизму, церковних догм ≥ аскетичного бузув≥рства. јнтична культура в≥дтод≥ дл¤ нього вже не вбачалас¤ служницею богослов'¤. ¬≥н перший з дивовижною ¤сн≥стю побачив, що в н≥й було справд≥ найголовн≥шим: жвавий ≥нтерес до людини ≥ навколишнього св≥ту; у його руках класична стародавн≥сть стала бойовим прапором ренесансного гуман≥зму. √ар¤ча любов ѕетрарки до стародавнього св≥ту була повс¤кчасною. ¬≥н писав мовою класичного –иму; з р≥дк≥сним ентуз≥азмом розшукував ≥ вивчав стародавн≥ рукописи й рад≥в, ¤кщо йому вдавалос¤ знайти ¤кийсь загублений тв≥р ÷ицерона чи в≥нт≥л≥ана. ” нього була ун≥кальна б≥бл≥отека класичних текст≥в. …ого дивовижна ерудиц≥¤ викликала заслужену повагу й захват сучасник≥в. ƒ≥¤нн¤м стародавньо-римського полководц¤ —ц≥п≥она јфриканського —таршого присв¤тив в≥н свою поему "јфрика", написану в насл≥дуванн¤ "≈нењд≥" ¬ерг≥л≥¤. ÷ицерона та ¬ерг≥л≥¤ вважав в≥н найвидатн≥шими письменниками св≥ту, а њхн≥ твори - неперевершеними зразками л≥тературноњ майстерност≥. ѕетрарка так зр≥днивс¤ з≥ стародавн≥м св≥том, так ув≥йшов у нього, що цей св≥т перестав бути дл¤ нього стародавн≥м, мертвим. ¬≥н увесь час в≥дчував його живий подих, чув його голос. ¬идатн≥ римськ≥ письменники стали його близькими друз¤ми й наставниками. ÷ицерона в≥н шанобливо називав батьком, а ¬ерг≥л≥¤ - братом. ¬≥н писав њм ус≥м дружн≥ листи, немов вони жили з ним водночас десь неподал≥к. ¬≥н нав≥ть з≥знавс¤, що спогади про стародавн≥х ≥ њхн≥ д≥¤нн¤ збуджують у ньому "чудове почутт¤ радост≥" у той час, ¤к саме лише спогл¤данн¤ сучасник≥в викликаЇ в≥дразу. ќдначе на п≥дстав≥ под≥бних визнань не треба у¤вл¤ти соб≥ ѕетрарку таким соб≥ педантом, що утратив будь-¤кий зв'¤зок ≥з д≥йсн≥стю. јдже стародавн≥ автори навчали його, ¤к писати, ¤к жити. ” них в≥н шукав в≥дпов≥д≥ на злободенн≥ питанн¤, що хвилювали його. “ак, захоплюючись, величчю —тародавнього –иму, в≥н водночас г≥рко ремствував з приводу пол≥тичного безладд¤ у сучасн≥й йому ≤тал≥њ. Ќац≥ональним лихом, ¤к ≥ ƒанте, вважав в≥к њњ пол≥тичну роздр≥бнен≥сть, що породжувала неск≥нченн≥ чвари й м≥жусобн≥ в≥йни, але не знав, та й не м≥г у тод≥шн≥х ≥сторичних умовах вказати шл¤хи, ¤к≥ б привели крањну до державноњ Їдност≥. “ому ѕетрарка то гар¤че в≥тав антифеодальне повстанн¤ в –им≥ 1347 року, на чол≥ ¤кого сто¤в народний трибун ола д≥ –≥Їнци, ¤кий проголосив у –им≥ республ≥ку й оголосив пол≥тичне об'Їднанн¤ ≤тал≥њ, то покладав своњ над≥њ на пап Ѕенедикта XII ≥ лимента VI, то на неапол≥танського корол¤ –оберта јнжуйского, то на ≥мператора арла IV, ¤кий видав пап≥ ола д≥ –≥Їнци. …ого пол≥тичн≥ ≥деали не в≥др≥зн¤лис¤ ч≥тк≥стю ≥ посл≥довн≥стю. Ѕуло в них багато нањвного й утоп≥чного, але одне не викликаЇ сумн≥в≥в - це щира любов ѕетрарки до батьк≥вщини, бажанн¤ побачити њњ зм≥цн≥лою й оновленою, г≥дною колишньоњ римськоњ велич≥. ” знаменит≥й канцон≥ "ћиючи ≤тал≥¤" в≥н ≥з величезною пристрастю вилив своњ патр≥отичн≥ почутт¤. ” ѕетрарки був допитливий дух, на ¤кий у середн≥ в≥ки дивилис¤, ¤к на один ≥з найт¤жчих гр≥х≥в. ¬≥н об'њздив низку крањн, побував у –им≥ та ѕариж≥, Ќ≥меччин≥ та ‘ландр≥њ, усюди пильно вивчав вдачу людей, насолоджувавс¤ спогл¤данн¤м незнайомих м≥сць ≥ пор≥внював бачене з тим, що було йому добре в≥домо. оло його ≥нтерес≥в дуже велике: в≥н ф≥лолог та ≥сторик, етнограф, географ, ф≥лософ ≥ морал≥ст. ”се, що маЇ стосунок до людини, њњ розуму, д≥¤нь, њњ культури привертаЇ пильну увагу ѕетрарки. нига "ѕро знаменитих чолов≥к≥в" м≥стить б≥ограф≥њ славетних римл¤н в≥д –омула до ÷езар¤, а також ќлександра ћакедонського й √анн≥бала. « безл≥ччю ≥сторичних анекдот≥в, вислов≥в та дотеп≥в, запозичених у ÷ицерона, —в≥тон≥¤, ѕл≥н≥¤ й ≥нших, знайомить книга "ѕро достопам'¤тн≥ реч≥". “рактат "ѕро засоби ≥ проти щаст¤ ≥ нещаст¤" стосуЇтьс¤ найр≥зноман≥тн≥ших життЇвих ситуац≥й, проводить читача ус≥ма ступен¤ми тод≥шн≥х соц≥альних сход≥в. ћ≥ж ≥ншим, у названому трактат≥ ѕетрарка кинув виклик в≥ковим феодальним у¤вленн¤м, зг≥дно з ¤кими справжн¤ шл¤хетн≥сть пол¤гаЇ у знатному походженн≥, у "блакитн≥й кров≥". якщо в середн≥ стол≥тт¤ шл¤х в≥д людини, та й ус≥ ≥нш≥ шл¤хи ≥ вели неодм≥нно до Ѕога, то в ѕетрарки вс≥ шл¤хи ведуть до людини. ѕри цьому людина дл¤ ѕетрарки - це насамперед в≥н сам. ≤ в≥н анал≥зуЇ, зважуЇ, оц≥нюЇ своњ вчинки й внутр≥шн≥ спонуканн¤. ÷ерква жадала в≥д людини смиренн≥ мудрост≥, прославл¤ючи ≤ тих, хто в≥др≥кавс¤ в≥д себе в ≥м'¤ Ѕога. ѕетрарка насм≥ливс¤ зазирнути в себе ≥ сповнивс¤ горд≥стю за людину. ” самому соб≥ знайшов в≥н невичерпн≥ багатства людського розуму й духу. « ним, сином скромного нотар≥уса, розмовл¤ли ¤к ≥з р≥внею знатн≥ вельмож≥, в≥нценосц≥ та кн¤з≥ церкви. …ого слава була славою ≤тал≥њ. јле середньов≥чч¤ чинило завз¤тий оп≥р натисков≥ гуман≥зму. ¬оно насувалос¤ на ѕетрарку в образах скульптури, живопису й арх≥тектури, наполегливо нагадувало про себе з церковних та ун≥верситетських кафедр, часом воно голосно озивалос¤ в ньому самому. “од≥ видатному гуман≥стов≥, захопленому шанувальнику ¤зичноњ стародавност≥ починало здаватис¤, що в≥н ≥де гр≥ховним ≥ небезпечним шл¤хом. ” ньому оживав середньов≥чний аскет, ¤кий в≥дсторонено спогл¤дав земн≥ спокуси. ¬≥н в≥дкладав уб≥к твори ¬ерг≥л≥¤ ≥ ÷ицерона, щоб заглибитис¤ в Ѕ≥бл≥ю ≥ писанн¤ батьк≥в церкви. ÷≥ внутр≥шн≥ протир≥чч¤ ѕетрарки коренилис¤ в глибоких протир≥чч¤х того перех≥дного часу, у нього вони т≥льки р≥зк≥ше були виражен≥. ѕри цьому в≥н ≥з тривогою спостер≥гав за своњм "внутр≥шн≥м розладом" ≥ нав≥ть спробував викласти його в книз≥ "ѕро презирство до св≥ту" (1343), ц≥й захоплив≥й спов≥д≥ бентежноњ душ≥. ¬агому роль у дол≥ ѕетрарки мало знайомство з родиною олонна. ѕ≥сл¤ смерт≥ батька в≥н залишивс¤ без грошей. –≥шенн¤ прийн¤ти духовний сан зробило ѕетрарку капеланом домашньоњ церкви ав≥ньйонського кардинала ƒжованн≥ олонна. ” ѕетрарки з'¤вилась можлив≥сть зайн¤тис¤ творч≥стю. "јв≥ньонський пер≥од" (1327-1337) був пл≥дним дл¤ поета. —аме в цей час в≥н починаЇ посилено вивчати античних класик≥в; готуЇ наукове виданн¤ в≥домих "ƒекад" “≥та Ћ≥в≥¤, а в ЋьЇж≥ у монастирськ≥й б≥бл≥отец≥ в≥н знаходить дв≥ промови ÷ицерона "Ќа захист поета јрх≥¤". ј в к≥нц≥ 1336 року за запрошенн¤м родини олонна в≥н уперше опинивс¤ у –им≥, ¤кий покохав ус≥м серцем. ѕетрарка з рад≥стю прийн¤в у 1341 роц≥ почесне званн¤ римського громад¤нина, але вважав своЇю Ѕатьк≥вщиною всю ≤тал≥ю. Ќаступний пер≥од у житт≥ ѕетрарки досл≥дники називають "ѕершою зупинкою у ¬оклюз≥" (1337-1341). ѕетрарка надм≥ру знеохотивс¤ до житт¤ в јв≥ньон≥ й тому опинивс¤ у ¬оклюз≥. “ут в≥н пише багато сонет≥в, усп≥шно просуваЇтьс¤ поема "јфрика" латинською мовою, ¤ка розпов≥даЇ про героњчне минуле ≤тал≥њ та про в≥дому постать —цип≥она. “ут в≥н беретьс¤ «а трактат "ѕро видатних чолов≥к≥в": до 1343 роц≥ було написано 23 б≥ограф≥њ античних д≥¤ч≥в. ” ¬оклюз≥ у ѕетрарки народивс¤ нешлюбний син ƒжованн≥, ¤кий помер ще замолоду. «годом народилас¤ дочка ‘ранческа, завд¤ки ¤к≥й збереглось багато чернеток та особистих речей поета. –езультатом ус≥х творчих зусиль було коронуванн¤ ѕетрарки на ап≥тол≥њ 8 кв≥тн¤ 1341 року. ÷е був особистий тр≥умф поета та спроба поставити поез≥ю на той р≥вень, ¤кий вона займала у стародавньому –им≥. …ому був вручений диплом, в≥н отримав званн¤ маг≥стра, професора поетичних мистецтв та ≥стор≥њ. ƒуже ц≥кавий той факт, що неапол≥танський король –оберт не вважав дл¤ себе принизливим попрохати ѕетрарку стати його наставником у поез≥њ, але поет в≥дмовивс¤ в≥д такого почесного обов'¤зку. Ќа цьому коронуванн≥ ѕетрарка промовив "—лово", в ¤кому виклав своЇ розум≥нн¤ поез≥њ та њњ завдань. ” 40-≥ роки почалось формуванн¤ нового св≥тогл¤ду. ” "ћоњй таЇмниц≥", розкриваЇтьс¤ ус¤ складн≥сть боротьби нового з≥ старим у св≥домост≥ поета. √рудень 1343-початок 1345 рок≥в - "«упинка у ѕарм≥". ѕерш≥ дев'¤ть м≥с¤ц≥в були пер≥одом творчоњ активност≥: в≥н продовжував працювати над поемою "јфрика", над сонетами, зак≥нчив одну з книг трактату "ѕро пам'¤тн≥ справи". јле коли м≥сто оточили в≥йська марк≥за ‘еррар≥, ѕетрарка змушений був т≥кати з ѕарми й повернутись до ¬оклюза. ѕочинаЇтьс¤ "ƒруга зупинка у ¬оклюз≥", у ц≥ роки ѕетрарка пише трактат "ѕро усам≥тнене житт¤" (1346), "Ѕукол≥чну п≥сню" (1346-1348), "ѕро монашеське дозв≥лл¤" (1347). оли в 1350 роц≥ ѕетрарка прињжджаЇ до –има, Ѕоккаччо пропонуЇ йому посаду професора поез≥њ та ≥стор≥њ у ‘лорент≥йському ун≥верситет≥, але гуман≥ст в≥дмовивс¤, мабуть, щоб не марнувати часу, бо попереду були нов≥ творч≥ задуми. Ћ≥то 1351 - травень 1353 рок≥в - "“рет¤ зупинка у ¬оклюз≥", де ѕетрарка зак≥нчуЇ своњ твори. ѕише 12 нових б≥ограф≥й античних чолов≥к≥в, працюЇ над "“р≥умфами", де поетичним словом виклав своњ м≥ркуванн¤ про славу, час, коханн¤ та смерть. ” 1353 роц≥ ‘ранческо ѕетрарка повертаЇтьс¤ до ≤тал≥њ та залишаЇтьс¤ там до скону. ѕочинаЇтьс¤ "ћ≥ланський пер≥од" (1353- 1361). ѕоет уз¤в на себе в≥дпов≥дальний обов'¤зок переговор≥в з ≥мператором. ” нього вже визр≥ло усв≥домленн¤ необх≥дност≥ об'Їднанн¤ ус≥Їњ ≤тал≥њ. ƒесь у травн≥ 1354 року була розпочата прац¤ над трактатом "ѕро засоби проти ус¤коњ дол≥", у ¤кому викладено незалежн≥ ≥дейн≥ позиц≥њ гуман≥ста. —юди було включено к≥лька д≥алог≥в проти тиран≥њ, в ¤ких м≥ланськ≥ правител≥ мали змогу вп≥знати засоби свого правл≥нн¤. Ќайц≥кав≥ша частина цих твор≥в - захист поез≥њ, мистецтва, античност≥ в≥д напад≥в схоласт≥в. ” 1361 роц≥ ѕетрарка њде з ћ≥лана через еп≥дем≥ю чуми та опин¤Їтьс¤ у ¬енец≥њ. ¬есь "венец≥анський пер≥од" (до 1368 року) поет працюЇ над зб≥ркою "—таречих лист≥в". “амтешн≥ ф≥лософи визнавали лише јристотел¤ ≥ поширювали пл≥тки про неосв≥чен≥сть ѕетрарки, на що поет г≥дно в≥дпов≥в у своЇму трактат≥ "ѕро власну ≥ багатьох ≥нших неосв≥чен≥сть" (1367), де гар¤че полем≥зуЇ з м≥сцевими ф≥лософами. ”продовж останн≥х рок≥в (1369-1374) ѕетрарка перебував у јркв≥, куди його вмовив перењхати правитель м≥ста ‘ранческо аррара, особисто нав≥давши поета, ¤кому доп≥кали недуги. ” "ѕадуанський пер≥од" ѕетрарка посп≥шаЇ зак≥нчити своњ твори: трактат "ѕро в≥домих чолов≥к≥в", "“р≥умфи", "—тареч≥ листи" та в≥дому " нигу п≥сень" чи " анцоньЇре". " анцоньЇре" под≥лен≥ на дв≥ частини: "ѕри житт≥ мадонни Ћаури" та "ѕ≥сл¤ смерт≥ мадонни Ћаури". ќкр≥м 317 сонет≥в та 29 канцон, у н≥й м≥ст¤тьс¤ зразки ≥нших л≥ричних жанр≥в. јле справжньоњ слави ѕетрарка зазнав, ¤к автор л≥ричних в≥рш≥в, присв¤чених золотоволос≥й Ћаур≥, (6 кв≥тн¤ 1327 року в церкв≥ св. лари поет зустр≥в своЇ коханн¤ - молоду, дуже привабливу ж≥нку, ¤ка ув≥йшла в св≥тову л≥тературу п≥д ≥м'¤м Ћаури. Ћаура померла п≥д час еп≥дем≥њ чуми в 1348 роц≥). ѕро цю зб≥рку сам автор писав, ¤к про поетичн≥ "др≥бниц≥", немов вибачавс¤, що написана вона не класичною латинською, а повс¤кденною ≥тал≥йською мовою. ѕроте насправд≥ ѕетрарка неаби¤к дорожив цим натхненним витвором, збер≥гав ≥ ретельно обробл¤в його. “ак виникла " нига п≥сень", що складаЇтьс¤ з 317 сонет≥в, 29 канцон, а також секстин, балад ≥ мадригал≥в. ÷¤ книга також Ї спов≥ддю ѕетрарки, т≥льки цього разу - спов≥ддю л≥ричною. ” н≥й в≥дбилас¤ любов поета до вродливоњ зам≥жньоњ ж≥нки, ¤ка походила з≥ знатноњ ав≥ньйонськоњ родини. ¬она народилас¤ близько 1307 року, у 1325 роц≥ вийшла зам≥ж ≥ померла страшного 1348 року, коли в багатьох крањнах ™вропи лютувала чума. «устр≥ч з Ћаурою сповнила душу ѕетрарки великим почутт¤м, що заторкнуло найн≥жн≥ш≥, наймелод≥йн≥ш≥ струни його душ≥. оли ѕетрарка дов≥давс¤ про передчасну кончину своЇњ коханоњ, в≥н записав в екземпл¤р≥ ¬ерг≥л≥¤: "Ћаура, знана своњми чеснотами ≥ довгий час прославлена в моњх в≥ршах, уперше постала перед моњми очима у л≥та моЇњ ранньоњ юност≥, у 1327 роц≥, вранц≥ 6 кв≥тн¤, у церкв≥ св. лари в јв≥ньйон≥; ≥ в тому ж м≥ст≥, того ж м≥с¤ц¤ й у той же день ≥ годину 1348 року цей св≥точ згас, коли ¤ був у ¬ерон≥, не в≥даючи своЇњ дол≥". ѕо сут≥, " нига п≥сень" - це насамперед картина р≥зних щиросердих стан≥в ѕетрарки. ѕрот¤гом дес¤тил≥ть в≥н осп≥вував ж≥нку, ¤ка не сказала йому жодного ласкавого слова. ” дзеркал≥ любов≥ увесь час в≥дбивавс¤ його складний внутр≥шн≥й св≥т. ” поез≥¤х Ћаура сприймаЇтьс¤ ¤к справд≥ жива: у нењ легка хода, н≥жний голос, золоте волосс¤. Ќоваторство ѕетрарки пол¤гаЇ в тому, що в≥н не лише створюЇ образ коханоњ, а й розкриваЇ внутр≥шн≥й св≥т свого геро¤, ¤кий любить ≥ страждаЇ. “ак ѕетрарка стаЇ творцем новоњ, психолог≥чноњ л≥рики, що стала дорогоц≥нним внеском у скарбницю св≥товоњ поез≥њ. ѕоетичний тр≥умф Ћаури став одночасно й тр≥умфом ѕетрарки. Ќе випадково в " низ≥ п≥сень" ≥м'¤ Ћаура (Laura) так т≥сно пов'¤зане з≥ словом лавр (lauro). „асом стираЇтьс¤ нав≥ть межа, що в≥докремлюЇ Ћауру в≥д дерева слави, прекрасна ж≥нка перетворюЇтьс¤ на символ земноњ слави дл¤ поета. ¬она в≥нчаЇ його чоло г≥лкою зеленого лавра, ≥ через тис¤чу рок≥в люди будуть пам'¤тати про сп≥вц¤ Ћаури. ” –ос≥њ ѕетрарка був добре в≥домий вже в XIX стол≥тт≥. …ого захопленим шанувальником був поет . Ќ. Ѕатюшков. ≤тал≥йського поета високо ц≥нував ѕушк≥н, ¤кий назвав ѕетрарку з-пом≥ж найвидатн≥ших Ївропейських л≥рик≥в у своЇму сонет≥ про сонети. "« нею знайдуть вуста моњ мову ѕетрарки ≥ любов≥",- писав в≥н у першому розд≥л≥ "™вген≥¤ ќнЇг≥на", а в≥ршований уривок з ѕетрарки постав еп≥графом до VI глави цього роману. —тор≥чч¤ в≥докремлюють нас в≥д ≤тал≥њ XIV стол≥тт¤. јле через безодню рок≥в вд¤чне людство шанобливо пронесе ≥м'¤ ѕетрарки ¤к одного з засновник≥в гуман≥зму, поета, ¤кий осп≥вав не так божественне, ¤к рад≥сть людського бутт¤, земну любов до прекрасноњ ж≥нки, його прост≥ й тому так≥ висок≥ думки ≥ почутт¤.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
