арти ¤к модель д≥йсност≥
арти Ч чудовий винах≥д людськоњ цив≥л≥зац≥њ, один з найдивн≥ших засоб≥в п≥знанн¤ навколишнього св≥ту.
ўе в далек≥й давнин≥ людина прагнула запам'¤тати св≥т, щоб по¤снити й упор¤дкувати його, а головне Ч пов≥домити необх≥дн≥ факти (¤к говор¤ть зараз, передати ≥нформац≥ю) своњм одноплем≥нникам. ≤сторики й археологи знайшли картограф≥чн≥ малюнки на ст≥нах печер, кам'¤них плитах, Їгипетському пап≥рус≥, китайських шовкових тканинах, рос≥йському бересту та м≥дних ск≥фських вазах. Ќайдавн≥ш≥ карти, знайден≥ на територ≥њ √рец≥њ, датуютьс¤ приблизно 1500 роком до н.е. ÷е фрески ≥з зображенн¤м долини р≥чок з багатою екзотичною рослинн≥стю, у зарост¤х ¤коњ брод¤ть дик≥ зв≥р≥, й пливучою р≥чкою флотил≥Їю.
ј в —тародавньому ™гипт≥, античн≥й √рец≥њ, —теродавньому –им≥ карти вже застосовувалис¤ дл¤ визначенн¤ в≥дстаней ≥ п≥драхунку площ. ” —ередн≥ в≥ки, особливо в епоху ¬еликих географ≥чних в≥дкритт≥в, карти зробилиђс¤ життЇво необх≥дними мор¤кам, землепрох≥дц¤м, купц¤м.
ј звичн≥ карти й атласи ¤вл¤ють собою не просто ¤скрав≥ ≥люстрац≥њ, але зв≥д точноњ ≥нформац≥њ, накопиченоњ людством, н≥би в≥кно в навколишн≥й св≥т.
“ис¤чор≥чч¤ розвитку науки про карти Ч картограф≥њ Ч принципово зм≥нили вигл¤д карти: наскальн≥ малюнки зм≥нилис¤ на паперов≥ карти, пот≥м Ч на друкован≥ гравюри, багатокол≥рн≥ пол≥граф≥чн≥ в≥дбитки, а зараз вони Ї електронними в≥деозображенн¤ми та њхн≥ми кольоровими коп≥¤ми. јле сутн≥сть картограф≥њ залишилас¤ колишньою: вона Ї засобом п≥знанн¤ та по¤сненн¤ св≥ту.
≤ сьогодн≥ немаЇ жодноњ науки про «емлю, що об≥йшлас¤ б без карт. ¬с≥ основн≥ законом≥рност≥, факти й висновки, узагальненн¤ та прогнози Ђпокладен≥ на картиї. Ќедарма великий рад¤нський географ Ќ. Ѕаранський сказав: Ђ арта Ч друга мова географ≥њї.
Ѕудь-¤ке географ≥чне досл≥дженн¤ починаЇтьс¤ з≥ складанн¤ й анал≥зу карт. ќкеанолог≥¤, наприклад, завд¤ки картам одержуЇ необх≥дн≥ в≥домост≥ про рельЇф та геолог≥чну будову дна, температуру й солон≥сть вод, про розпод≥л живих орган≥зм≥в чи, наприклад, нафтових пл¤м. Ќ≥хто н≥коли не бачив ≥ не побачить нав≥ч дно океану так, ¤к можна спостер≥гати сушу з борту л≥така чи косм≥чного корабл¤, але океанологи давно й усп≥шно вивчають його за допомогою карт п≥дводного рельЇфу.
арти стали необх≥дною частиною й мовою соц≥ально-економ≥чних та ≥сторичних наук. ¬они допомагають при вивченн≥ промисловост≥, енергетики, с≥льського господарства, населенн¤ й нав≥ть сфери обслуговуванн¤ чи культури. арти Ч робочий ≥нструмент археолог≥в, ≥сторик≥в, етнограф≥в. ј останн≥ми роками на картах стали в≥дображати поширенн¤ рел≥г≥й чи вплив пол≥тичних парт≥й, результати вибор≥в, стан злочинност≥, нац≥ональн≥ конфл≥кти... ќдним словом, нов≥ часи Ч нов≥ карти. ¬о≥стину справедливим с висл≥в: Ђ артографуЇтьс¤ все Ч в≥д геолог≥њ до ≥деолог≥њї.
” наш≥ дн≥ вм≥нн¤ сприймати та розум≥ти карти потр≥бне кожн≥й людин≥, а картограф≥чна грамотн≥сть так само необх≥дна, ¤к ≥ комп'ютерна.
яку роль в≥д≥граЇ карта у географ≥њ? «а њњ допомогою географ плануЇ та проводить своњ досл≥дженн¤, на нењ наносить отриман≥ результати, ¤к≥, в свою чергу, стануть першим етапом п≥дготовки до подальшоњ прац≥. ё.ћ. Ўокальский сказав: Ђ арта Ї тим знар¤дд¤м вивченн¤ земноњ кул≥, ¤ке т≥льки
одне може надати людин≥ дар передбачуванн¤ї.
√еограф≥чна карта Ч це зменшена узагальнена модель земноњ поверхн≥ на площин≥, ¤ка в≥дображаЇ за допомогою умовних знак≥в розм≥щенн¤, взаЇмођв'¤зки, ¤к≥сн≥ й к≥льк≥сн≥ характеристики р≥зних природних ≥ сусп≥льних ¤вищ.
арта - це одна з моделей д≥йсност≥, тому залежно в≥д того, що потр≥бно змоделювати у конкретному випадку, створюють р≥зни види карт.
¬ластивост≥ карти
ќсновною в≥дзнакою карти Ї картограф≥чне зображенн¤, тобто зображенђн¤, виконане за допомогою певних граф≥чних та ≥нших засоб≥в (умовних позначень, або знак≥в), ¤кими передають просторове розм≥щенн¤, ¤к≥сн≥ та к≥льк≥сн≥ в≥дм≥нност≥ конкретних об'Їкт≥в.
—кладовими (елементами) карти Ї картограф≥чне зображенн¤, математична основа, легенда та додатков≥ дан≥.
“акож кожна географ≥чна карта маЇ певн≥ властивост≥. ѕо-перше, карта Ї математично обірунтованим зображенн¤м. —аме за математичними законами розраховуЇтьс¤ ступ≥нь зменшенн¤ розм≥р≥в реальних об'Їкт≥в, або њхн≥й масштаб, при переход≥ до картограф≥чного зображенн¤. ћатематичне обірунтуванн¤ мають картограф≥чн≥ проекц≥њ, за ¤кими на картах подають "просторове розм≥щенн¤ дво- ≥ тривим≥рних об'Їкт≥в реального св≥ту («емл¤ в ц≥лому, рельЇф њњ поверхн≥ тощо) на двом≥рн≥й площин≥ карти.
ѕо-друге, карта надаЇ узагальнену картину д≥йсност≥ або њњ складових. Ќа одн≥й карт≥, нав≥ть з м≥н≥мальним ступенем зменшенн¤, неможливо в≥добразити вс≥ набут≥ людиною знанн¤ про предмети, ¤вища чи процеси, ¤к≥ вход¤ть у коло њњ наукових чи практичних ≥нтерес≥в. «важаючи на це, необх≥дним стаЇ в≥дб≥р об'Їкт≥в картографуванн¤, що супроводжуЇтьс¤ узагальненн¤м характеристик, за ¤кими ц≥ об'Їкти об'Їднуютьс¤ в певн≥ групи (наприклад, будинки чи дерева взагал≥, а не окреме дерево чи будинок, з притаманними т≥льки кожному з них ознаками). ѕроцес в≥дбору та узагальненн¤ об'Їкт≥в, що зображуютьс¤ на карт≥, називаЇтьс¤ картограф≥чною генерал≥зац≥Їю, њњ зд≥йснюють з урахуванн¤м того, що зображуватиметьс¤ на конкретн≥й карт≥, ¤к≥ риси та характерн≥ ознаки зображуваного ¤вища сл≥д зберегти ≥ вид≥лити в≥дпов≥дно до призначенн¤ даноњ карти, њњ тематики тощо.
ѕо-третЇ, дл¤ створенн¤ картограф≥чного зображенн¤ використовують картограф≥чн≥ умовн≥ знаки (позначенн¤), граф≥чн≥ символи, ¤кими на картах позначають р≥зн≥ об'Їкти та њхн≥ характеристики. «авд¤ки умовним знакам стаЇ можливим зображенн¤ будь-¤коњ за розм≥ром територ≥њ («емл≥ в ц≥лому, окремих континент≥в або крањн, частини њх тощо) без втрати притаманних њй ознак ≥ збереженн¤м тих об'Їкт≥в, ¤к≥ внасл≥док зменшенн¤ зображенн¤ неможливо було б в≥дтворити на карт≥. артограф≥чними умовними знаками в≥дображають не т≥льки зовн≥шн≥ ознаки об'Їкт≥в, а й т≥, що було ви¤влено в результат≥ њх ц≥леспр¤мованого вивченн¤ або в≥дбивають певн≥ погл¤ди на суть предмет≥в, ¤вищ чи процес≥в.
¬ластивост≥ карти, з одного боку, Ї про¤вом њњ характерних рис, а з другого Ч вт≥ленн¤м тих вимог, ¤к≥ пред'¤вл¤лис¤ до карти п≥д час њњ створенн¤.
ѕросторово-часова под≥бн≥сть картограф≥чного зображенн¤, тобто правильне в≥дображенн¤ стану об'Їкта в певн≥й в≥др≥зок часу, на певну дату та поданн¤ на картах зв'¤зк≥в, територ≥альноњ п≥дпор¤дкованост≥, взаЇмного розм≥щенн¤ об'Їкт≥в.
јбстрактн≥сть зображенн¤ пов'¤зана з картограф≥чною генерал≥зац≥Їю. ¬она пол¤гаЇ у в≥дкиданн≥ несуттЇвих рис об'Їкта, малозначущих подробиць, ц≥леспр¤мованому узагальненн≥ характеристик.
ћетричн≥сть карт дозвол¤Ї визначити за њх допомогою ¤к≥сн≥ й к≥льк≥сн≥ в≥дм≥нност≥ об'Їкт≥в.
Ѕезперервн≥сть Ч це властив≥сть, зм≥стом ¤коњ Ї в≥дсутн≥сть пропуск≥в ≥ розрив≥в зображенн¤ (за вин¤тком тих, що обумовлен≥ картограф≥чною проекц≥Їю).
Ќаочн≥сть забезпечуЇ зорове сприйн¤тт¤ картограф≥чного зображенн¤ просторових форм об'Їкт≥в, њхн≥х розм≥р≥в, розм≥щенн¤, зв'¤зк≥в.
„итан≥сть карти полегшуЇ розп≥знаванн¤ елемент≥в ≥ деталей зображенн¤. ÷¤ властив≥сть т≥сно пов'¤зана з попередньою.
ќгл¤дов≥сть карти дозвол¤Ї одним погл¤дом охопити будь-¤ку за площею територ≥ю: в≥д невеликоњ д≥л¤нки до планети в ц≥лому тощо.
≤нформативн≥сть карти забезпечуЇтьс¤ розм≥щенн¤м на одиниц≥ њњ плођщ≥ значноњ к≥лькост≥ знак≥в, назв, к≥льк≥сних показник≥в ≥ п≥двищуЇтьс¤ шл¤хом поЇднанн¤ або перекритт¤ знак≥в.
“ипи та види карт” св≥т≥ щороку видаютьс¤ тис¤ч≥ найр≥зноман≥тн≥ших карт ≥ атлас≥в, що розр≥зн¤ютьс¤ за масштабом, зм≥стом ≥ призначенн¤м.
«а зм≥стом (тематикою) географ≥чн≥ карти бувають загальногеограф≥чн≥ й тематичн≥.
ƒо загальногеограф≥чних карт належать топограф≥чн≥, огл¤дово-топограф≥чн≥ й огл¤дов≥ карти. ¬они розр≥зн¤ютьс¤ за масштабом: топограф≥чн≥ Ч масштаб 1:200 000 й крупн≥ше; огл¤дово-топограф≥чн≥ Ч масштаби в≥д 1:200 000 до 1:1 000 000; огл¤дов≥ Ч масштаб др≥бн≥ший за 1:1 000 000. Ќа загальногеограф≥чних картах показан≥ населен≥ пункти й окрем≥ буд≥вл≥, дороги, р≥ки, мор¤, рельЇф, рослинн≥сть та ≥нше Ч все те, що лежить на м≥сцевост≥ й може бути виражене в масштаб≥ карти або слугуЇ ор≥Їнтиром.
Ќа в≥дм≥ну в≥д загальногеограф≥чних, на тематичних картах звичайно розкриваЇтьс¤ одна тема, наприклад ірунт чи геолог≥чна будова, рослинн≥сть чи населенн¤ тощо. “ематичн≥ карти под≥л¤ютьс¤ на карти природи й карти сусп≥льних ¤вищ. ≥льк≥сть тем, ¤ким можуть бути присв¤чен≥ карти, надзвичайно велика та продовжуЇ зростати. —кладаютьс¤ карти оц≥нн≥, прогнозн≥, ретроспективн≥ (звернен≥ до об'Їкт≥в та ¤вищ минулого). ќстанн≥м часом стр≥мко розвиваЇтьс¤ новий напр¤мок тематичного картографуванн¤ Ч еколог≥чний. Ќа еколог≥чних картах надаютьс¤: оц≥нка стану навколишнього середовища дл¤ житт¤ й д≥¤льност≥ людини; еколог≥чно небезпечн≥ об'Їкти (джерела забрудненн¤); зм≥ни й порушенн¤, що в≥дбуваютьс¤ в природ≥, показники здоров'¤ населенн¤ тощо.
арти створюютьс¤ дл¤ д≥тей ≥ дорослих, дл¤ школ¤р≥в ≥ студент≥в, дл¤ турист≥в ≥ в≥йськових... «алежно в≥д того, дл¤ кого вони призначен≥ й ¤к њх використовуватимуть, карти розр≥зн¤ють за призначенн¤м: навчальн≥ (наприклад, дл¤ вивченн¤ географ≥њ й ≥стор≥њ в школ≥), туристськ≥, науково-дов≥дков≥ й ≥н. якщо пор≥вн¤ти атласи дл¤ молодших ≥ старших клас≥в, то видно, що в≥д класу до класу карти складн≥шають ≥ несуть дедал≥ б≥льше ≥нформац≥њ. ƒл¤ людей слабобачущих ≥ сл≥пих також ≥снують спец≥альн≥ карти, що дозвол¤ють у¤вити њм нашу планету.
“ому ми можемо визначити, що за масштабом карти под≥л¤ютьс¤ на великомасштабн≥ (з масштабом 1:200 000 ≥ б≥льше), середньомасштабн≥ (мають масштаб в≥д 1:200 000 до 1:1 000 000) ≥ др≥бномасштабн≥ (з масштабом, др≥бн≥шим за 1:1 000 000).
артограф≥чна проекц≥¤
Ѕудь-¤ка карта Ч це проекц≥¤ земноњ кул≥ чи ≥ншоњ планети на площину. ƒл¤ цього спочатку переход¤ть в≥д неправильноњ форми «емл≥ до геометрично правильноњ ф≥гури ел≥псоњда, або кул≥, а пот≥м з них проектуЇтьс¤ зображенн¤ на площину за допомогою суворих математичних р≥вн¤нь.
¬и вже знаЇте, що глобус Ч модель «емл≥. Ќа ньому пор≥вн¤но точно, але в сильно зменшеному вигл¤д≥ зображен≥ «емл¤ й њњ поверхн¤. јле головний спос≥б зображенн¤ земноњ поверхн≥ Ч географ≥чна карта. —феру, проте, не можна розгорнути на площин≥ без розриву чи сум'¤тт¤. Ќе вдаЇтьс¤,
наприклад, розгладити на стол≥ к≥рку апельсина, не роз≥рвавши њњ. “ому при переход≥ в≥д глобуса до карти, тобто до зображенн¤ на площин≥, виникають спотворенн¤ довжин (порушуютьс¤ сп≥вв≥дношенн¤ довжини та ширини об'Їкта, тобто його форма), площ (в р≥зних частинах карти р≥зн≥ масштаби, тому порушуютьс¤ сп≥вв≥дношенн¤ площ р≥зних об'Їкт≥в), кут≥в (кути на карт≥ не дор≥внюють кутам на поверхн≥ кул≥, тобто, порушуютьс¤ форми об'Їкт≥в) та форм (ф≥гури на карт≥ не сп≥впадають ≥з ф≥гурами на поверхн≥ кул≥).
јле цього на географ≥чн≥й карт≥ допустити не можна: потр≥бно дати картограф≥чне зображенн¤ без розрив≥в, таке, щоб будь-¤к≥й точки на поверхн≥ глобуса в≥дпов≥дала лише одна точка на карт≥. Ќамагаючись не допустити на географ≥чн≥й карт≥ розрив≥в ≥ перекритт≥в, на одних њњ д≥л¤нках робл¤ть р≥вном≥рне розт¤ганн¤, а на ≥нших Ч р≥вном≥рне стисканн¤.
ƒал≥, створюючи карту, спочатку тим чи ≥ншим способом перенос¤ть на площину географ≥чну с≥тку. ѕроектуванн¤ с≥тки мерид≥ан≥в ≥ паралелей на площину виконуЇтьс¤ за допомогою геометричних ф≥гур, наприклад, цил≥ндру, конусу, площини. ¬≥д ф≥гури залежатиме й назва проекц≥њ. –озгл¤немо найважлив≥ш≥ з них.
÷ил≥ндричн≥ проекц≥њ Ч проектуванн¤ градусноњ с≥тки з поверхн≥ глобуса ведетьс¤ на б≥чну поверхню цил≥ндру. ѕаралел≥ та мерид≥ани на них Ї пр¤мими л≥н≥¤ми ≥ перетинаютьс¤ п≥д пр¤мим кутом.
он≥чн≥ проекц≥њ Ч градусна с≥тка з поверхн≥ глобуса переноситьс¤ на б≥чђну поверхню конуса. ѕаралел≥ мають дугопод≥бну форму, мерид≥ани пр¤м≥.
јзимутальн≥ проекц≥њ Ч поверхн¤ глобусу переноситьс¤ на дотичну площину.
ћи ознайомилис¤ з основними видами проекц≥й. јле њх дуже багато: псевдоцил≥ндричн≥, пол≥кон≥чн≥, дов≥льн≥ тощо. як зазначено вище, на географ≥чних картах р≥зн≥ об'Їкти надано ≥з спотворенн¤ми. “ому при виготовленн≥ карт спец≥ал≥сти-картографи обирають картограф≥чну проекц≥ю обачно, залежно в≥д завдань, дл¤ вир≥шенн¤ ¤ких призначена карта.
як же обирають картограф≥чну проекц≥ю? Ќаприклад, дл¤ карт св≥ту найчаст≥ше використовують цил≥ндричну проекц≥ю, розм≥щуючи цил≥ндр так, щоб в≥н торкавс¤ кул≥ на екватор≥ чи розс≥кав його поблизу екватора. “од≥ јфрика, ÷ентральна й ѕ≥вденна јмерика, ѕ≥вденна јз≥¤ й јвстрал≥¤ будуть спотворен≥ мало, тому що вони розташован≥ близько до л≥н≥њ торканн¤. ј карти ѕ≥вн≥чного Ћьодовитого океану чи јнтарктиди найкраще складати в азимутальн≥й проекц≥њ, розташувавши допом≥жну площину так, щоб вона торкалас¤ полюсу. “од≥ розт¤ганн¤ в пол¤рних област¤х «емл≥ ви¤вл¤тьс¤ м≥н≥мальними. ј дл¤ карт ”крањни зручно використовувати нормальну кон≥чну р≥внопром≥жну проекц≥ю.
” сучасн≥й картограф≥њ вже заготовлений досить великий наб≥р проекц≥й дл¤ будь-¤ких карт (дл¤ планети в ц≥лому, материк≥в ≥ океан≥в, крањн тощо) та вс≥л¤кого призначенн¤ (наприклад, дл¤ шк≥льного, наукового, нав≥гац≥йного тощо).
артограф≥чна генерал≥зац≥¤
арта й зображуван≥ на н≥й об'Їкти та ¤вища повинн≥ насамперед мати геометричну точн≥сть, тобто будь-¤кий об'Їкт на карт≥ повинний бути показаний у зменшеному вигл¤д≥ в тому м≥сц≥, де в≥н знаходитьс¤ в д≥йсност≥, з≥ збереженн¤м його розм≥р≥в та сп≥вв≥дношень з ≥ншими об'Їктами. ƒруга важлива властив≥сть карти Ч њњ географ≥чна в≥дпов≥дн≥сть. ¬она ви¤вл¤Їтьс¤ в т≥м, що на карт≥ показують об'Їкти та ¤вища, ¤к≥ в≥рно в≥дображають географ≥чн≥ особливост≥ зображуваноњ м≥сцевост≥, њњ головн≥ риси ≥ взаЇмозв'¤зки об'Їкт≥в (наприклад, зв'¤зок м≥ж р≥чковою мережею, дорогами, населеними пунктами). Ќа картах др≥бного масштабу доводитьс¤ проводити ретельний доб≥р ≥ узгодженн¤ типових географ≥чних об'Їкт≥в ≥ ¤вищ.
«розум≥ло, що вс≥ об'Їкти, ¤к≥ розташован≥ на великих територ≥¤х, не можна показати на обмежен≥й площ≥ карти. “ому виникаЇ завданн¤ ви¤вленн¤
об'Їкт≥в, в≥дбору з них найб≥льш головних й типових. ƒоб≥р, узагальненн¤ й вид≥ленн¤ найголовн≥шого дл¤ зображенн¤ на карт≥ називаЇтьс¤ картограф≥чною генерал≥зац≥Їю. ¬она завжди виконуЇтьс¤ з урахуванн¤м масштабу ≥ призначенн¤ карти. √енерал≥зац≥¤ зв≥льн¤Ї карту в≥д мало≥стотних у даному масштаб≥ деталей м≥сцевост≥, п≥дкреслюючи головн≥ географ≥чн≥ особливост≥.
ќсобливо важливою Ї генерал≥зац≥¤ на др≥бномасштабних картах, оск≥льки на маленьких картах треба показати най≥стотн≥ше. √енерал≥зац≥¤ залежить не т≥льки в'≥д масштабу, а й в≥д призначенн¤ карти, оск≥льки призначенн¤ визначаЇ особливост≥ карти Ч так зване спец≥альне навантаженн¤. ÷≥ особливост≥ також п≥дл¤гають генерал≥зац≥њ, але вони дом≥нують над загально-географ≥чними об'Їктами.
”мовн≥ знаки (позначенн¤)
„им б≥льше об'Їкт≥в та ¤вищ зазначено на карт≥, тим б≥льше застосовуЇтьс¤ граф≥чних знак≥в..
–озгл¤немо окрем≥ з них.
—пос≥б значк≥в. ѕозамасштабн≥ знаки. ¬ такий спос≥б зображуютьс¤ об'Їкти, ¤к≥ неможливо в≥добразити в масштаб≥ карт. ÷е позамасштабн≥ умовн≥ позначенн¤, ¤к≥ локал≥зован≥ за точками ≥ можуть передавати ¤к≥сну; к≥льк≥сну характеристику та структуру об'Їкту. Ќаприклад, значками в≥дображають заводи, фабрики, електростанц≥њ, населен≥ пункти, родовища корисних копалин та ≥н. „аст≥ше це прост≥ рисунки або геометричн≥ ф≥гури (коло, квадрат, трикутник тощо), центри ¤ких сп≥впадають з пунктом, де розм≥щено об'Їкт. ≤нод≥ рисунок значка нагадуЇ форму предмету (л≥так, млин тощо), що в≥дображаЇтьс¤.
ѕлощинн≥ та л≥н≥йн≥ знаки. ƒл¤ позначенн¤ тих об'Їкт≥в, площин та довжин, ¤к≥ можуть бути зображен≥ в масштаб≥ карти, також використовують умовн≥ знаки. Ќа в≥дм≥ну в≥д позамасштабних њх називають площинн≥ та л≥н≥йн≥.
ѕлощинними знаками в≥дображають, наприклад, л≥си, с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд¤, озера, болота тощо. Ћ≥н≥йн≥ значки Ч дл¤ позначенн¤ р≥чок, дор≥г, кордон≥в тощо.
≤снують також по¤снювальн≥ умовн≥ позначенн¤. ¬они доповнюють характеристику об'Їкту. Ќаприклад, стр≥лка - напр¤м теч≥њ, рисунок дерева на площ≥ л≥су - в≥дображенн¤ роду дерев.
—пос≥б л≥н≥й руху. «астосовуЇтьс¤ дл¤ в≥дображенн¤ на картах л≥н≥йних перем≥щень по територ≥њ (океан≥чн≥ теч≥њ, в≥тер, перевезенн¤ вантажу тощо, тобто те, що рухаЇтьс¤, на в≥дм≥ну в≥д л≥н≥йних значк≥в). Ќа картах Ч у вигл¤д≥ стр≥лок. ≥льк≥сн≥ та ¤к≥сн≥ характеристики руху передаютьс¤ стр≥лками р≥зноњ товщини та кольору. Ќаприклад, червон≥ та син≥ стр≥лки в≥дображають тепл≥ та холодн≥ теч≥њ в мор¤х ≥ океанах або напр¤м в≥тру за сезонами року.
—пос≥б ¤к≥сного фону. ¬икористовуЇтьс¤ дл¤ ¤к≥сноњ характеристики ¤вищ та процес≥в, ¤к≥ розповсюджен≥ по вс≥й територ≥њ, та спотворюЇтьс¤ шл¤хом фарбуванн¤ р≥зним кольором або р≥зною штриховкою однаковоњ ≥нтенсивност≥, а також за допомогою позначень цифрових, буквених ≥ндекс≥в чи п≥дпис≥в.
—пос≥б ареал≥в. ƒл¤ ¤к≥сноњ характеристики ¤вищ ≥ об'Їкт≥в, ¤к≥ не розповсюджен≥ по вс≥й територ≥њ.
—пос≥б ≥зол≥н≥й. ≤зол≥н≥њ - це л≥н≥њ, що з'Їднують на карт≥ точки з однаковими значенн¤ми певних величин. Ќаприклад, горизонтал≥ - точки висот, ≥зотерми - точки температури.
«авд¤ки ≥снуючому р≥зноман≥ттю географ≥чних карт, на них зображуютьс¤ найр≥зноман≥тн≥ш≥ знаки й символи. ÷е не завжди зручно, ≥ тому прагненн¤ ун≥ф≥кувати њх Ї одним з найважлив≥ших завдань сучасноњ картограф≥њ.
ѕри складанн≥ новоњ карти картограф розробл¤Ї заново граф≥чн≥ знаки, враховуючи традиц≥њ ≥ власну ≥нтуњц≥ю. ѕерел≥к ус≥х позначень (знак≥в), що зустр≥чаютьс¤ на карт≥, з короткими по¤сненн¤ми до них звичайно м≥ститьс¤ на пол¤х карти чи на в≥льних м≥сц¤х усередин≥ рамки. ÷ей перел≥к називаЇтьс¤-легендою карти.
√раф≥чн≥ знаки та њхн≥ сполученн¤ Ч це й Ђбуквиї, й Ђсловаї, й Ђпропозиц≥њї карти-тексту. «розум≥вши њхнЇ значенн¤ й зм≥ст, можна впевнено приступати до читанн¤ карти, в≥дкривши дл¤ себе дивний св≥т: адже карти Ч це л≥топис досв≥ду й знань багатьох покол≥нь людей, ≥стор≥њ географ≥чних в≥дкритт≥в; це минуле, сьогоденн¤ й майбутнЇ географ≥њ.
јле знаки, нав≥ть розташован≥ в≥дпов≥дно до визначених правил, Ч це ще не карта. њх необх≥дно розташувати щодо мереж≥ географ≥чних координат Ч мерид≥ан≥в ≥ паралелей, ¤к≥ Ї своЇр≥дним Ђк≥ст¤комї карти. «наки, з'Їднан≥ з координатною мережею, й створюють географ≥чну карту. «вичайно, вона доповнюЇтьс¤ назвами населених пункт≥в, р≥к, озер, мор≥в, океан≥в, проток≥в, заток≥в, остров≥в, г≥рських хребт≥в, г≥р та ≥н.
оординати на карт≥
оординати визначають положенн¤ точки на земн≥й кул≥; це адреса, за ¤кою можна знайти будь-¤кий, об'Їкт чи нанести його на карту чи глобус.
ќдне з найголовн≥ших переваг карт пол¤гаЇ в на¤вност≥ системи координат. √еограф≥чн≥ координати Ч широта й довгота Ч це кутов≥ величини, що визначають положенн¤ будь-¤коњ точки щодо екватора й початкового мерид≥ану.
√еограф≥чна широта Ч це кут м≥ж стр≥мкою л≥н≥Їю в дан≥й точц≥ й площиною екватора. ј географ≥чна довгота Ч кут м≥ж площиною мерид≥ану, що проходить через дану, точку, й площиною початкового мерид≥ану.
Ўироти та довготи визначаютьс¤ за даними астроном≥чних ≥ геодезичних спостережень, а на географ≥чн≥ карти нанос¤ть л≥н≥њ паралелей ≥ мерид≥ан≥в. ÷≥ л≥н≥њ звичайно не можна побачити на земн≥й поверхн≥, але вони обов'¤зково нанос¤тьс¤ на карти й утворюють картограф≥чну с≥тку.
арти XXI стор≥чч¤
омп'ютеризац≥¤ багатьох сфер житт¤ й областей знанн¤ торкнулос¤ й географ≥њ. омп'ютер зам≥нив ол≥вець, пензлик та фарби при виготовленн≥ карт, став сховищем р≥зноман≥тного матер≥алу, Ђупакувавшиї тонни паперу (карти, зн≥мки, таблиц≥ статистичноњ зв≥тност≥ тощо) на компактних дисках. омп'ютерн≥ мереж≥ дозвол¤ють обм≥нюватис¤ ≥нформац≥Їю, що стала доступна вс≥м, причому в набагато б≥льших обс¤гах, ан≥ж колись.
≤снують сучасн≥ комп'ютерн≥ програми обробки ≥нформац≥њ дл¤ складанн¤ карт. √ео≥нформатика Ч новий напр¤мок у географ≥њ, що вивчаЇ структуру, зв'¤зки, динам≥ку функц≥онуванн¤ в простор≥ й час≥ природних та соц≥ально-економ≥чних геосистем за допомогою комп'ютерного моделюванн¤ та картографуванн¤.
√ео≥нформац≥йн≥ системи (ѕ—) Ч це комп'ютерна база даних, у ¤к≥й збер≥гаЇтьс¤ гео≥нформац≥¤ у вигл¤д≥ карт р≥зного зм≥сту, цифровоњ та текстовоњ ≥нформац≥њ об'Їкт≥в, ¤к≥ нанесен≥ на ц≥ карти. ≤нформац≥ю можна надати на екран≥ мон≥тора й у вигл¤д≥ роздрук≥вок карт будь-¤кого масштабу, таблиць, граф≥к≥в, д≥аграм щодо кожного з ≥нформац≥йних блок≥в.
«а просторовим охопленн¤м розр≥зн¤ють глобальн≥, загальнодержавн≥, рег≥ональн≥, локальн≥, м≥ськ≥ √≤—. «а призначенн¤м вони под≥л¤ютьс¤ на ресурсно-кадастров≥, земельн≥, еколог≥чн≥, геолог≥чн≥, морськ≥, навчальн≥ й ≥нш≥.
арта Ч це Їдиний документ, що дозвол¤Ї охопити погл¤дом одразу всю «емлю. «авд¤ки цьому вчен≥ ви¤вл¤ють так≥ законом≥рност≥, що вислизають при спостереженн¤х безпосередньо на м≥сцевост≥.
“ак, фундаментальний закон" географ≥чноњ зональност≥ був в≥дкритий за допомогою карти, ¤ка надала факти та докази того, що в≥н застосовний скр≥зь, а отже, ун≥версальний. ™ багато ≥нших планетарних законом≥рностей, ¤к≥ можна знайти за допомогою карт чи глобусу.
ƒл¤ того, щоб Ђзнати картуї, необх≥дно пост≥йно нею користатис¤, бачити њњ перед очима, звертатис¤ до р≥зноман≥тних карт атласу й ≥нших картограф≥чних роб≥т.
—мотри другие рефераты по географии
