¬еликобритан≥¤ (ф≥зична географ≥¤)
“еритор≥¤ —полученого орол≥вства за особливост¤ми рельЇфу под≥л¤Їтьс¤ на дв≥ основн≥ област≥. ¬исока Ѕритан≥¤ (включаючи ѕ≥вн≥чну ≤рланд≥ю), розташована на п≥вноч≥ й заход≥ крањни, п≥дстилаЇтьс¤ ст≥йкими стародавн≥ми кор≥нними породами ≥ ¤вл¤Ї собою в основному сильно розчленован≥ височини ≥ набагато менш розповсюджен≥ низовини. Ќа п≥вдн≥ й сход≥ прост¤гаЇтьс¤ Ќизька Ѕритан≥¤, що вир≥зн¤Їтьс¤ горбкуватим рельЇфом, невеликими височинами та дек≥лькома г≥рськими районами; у њњ основ≥ зал¤гають б≥льш молод≥ осадов≥ породи. ћежа м≥ж ¬исокою й Ќизькою Ѕритан≥Їю проходить приблизно в п≥вденно-зах≥дному напр¤мку в≥д Ќьюкасла в гирл≥ р. “айн до ≈ксетера в гирл≥ р. ≈кс на п≥вдн≥ ƒевону. «агалом рельЇф крањни наст≥льки р≥зноман≥тний, що, њдучи в одному напр¤мку б≥льше години, перес≥каЇш к≥лька р≥зних ландшафт≥в.
¬исока Ѕритан≥¤. —ильно розчленована, мр¤чна, в≥тр¤на й дощова п≥вн≥чно-зах≥дна частина крањни складаЇтьс¤ ≥з шести основних високих район≥в ≥з трьома пром≥жними низовинами. “ут вид≥л¤ютьс¤: ѕ≥вн≥чно-Ўотландське наг≥р'¤ з островами, розташованими на зах≥д в≥д Ўотланд≥њ, ≥ височинами на п≥вн≥чному заход≥ ѕ≥вн≥чноњ ≤рланд≥њ; низовини Ўотланд≥њ ≥ ѕ≥вн≥чноњ ≤рланд≥њ; ѕ≥вденно-Ўотландська височина; ѕенн≥нськ≥ гори на п≥вноч≥ јнгл≥њ; ќзерний^ край на п≥вн≥чному заход≥ јнгл≥њ; долина р. ≤ден м≥ж ќзерним краЇм ≥ ѕенн≥нами; Ћан-каширсько-„еширська р≥внина, ¤ка насправд≥ Ї частиною Ќизькоњ Ѕритан≥њ ≥ розташована м≥ж ѕенн≥нами ≥ п≥вн≥чним ”ельсом, ≥ височини ƒевона й орнуолла на п≥вденному заход≥ крањни. √ори й острови зах≥дного узбережж¤ Ўотланд≥њ ≥ височини ѕ≥вн≥чноњ ≤рланд≥њ сильно розчленован≥ й в≥дкрит≥ в≥трам, грунти там досить слабк≥. “ут поширен≥ гнейси та кристал≥чн≥ сланц≥, однак б≥льш≥сть остров≥в —кай ≥ ћалл складена б≥льш молодими вулкан≥чними породами. ƒавн≥ лавов≥ покриви поширен≥ на велик≥й територ≥њ ѕ≥вн≥чноњ ≤рланд≥њ. «агалом склад кор≥нних пор≥д мав менше рельЇфотв≥рне значенн¤, н≥ж заледен≥нн¤. ” плейстоцен≥ величезн≥ льодовики, що покривали б≥льшу частину територ≥њ —полученого орол≥вства на п≥вн≥ч в≥д “емзи, згладили схили г≥р њ височин, а м≥сц¤ми, наприклад, на зах≥дному узбережж≥ Ўотланд≥њ, утворили глибок≥ вузьк≥ ф≥орди з крутими схилами та вит¤гнут≥ долини (м≥сцева назва Ч лохи), що згодом були затоплен≥ морем. —хили наг≥р'њв Ўотланд≥њ ≥ зах≥дних остров≥в покрит≥ слабко дренованими сфагновими болотами та вересовими пустищами на сухих д≥л¤нках.
ѕод≥бно до багатьох ≥нших гористих район≥в ¬исокоњ Ѕритан≥њ, наг≥р'¤ ≥ зах≥дн≥ острови Ўотланд≥њ н≥коли особливо не приваблювали людей, ≥ нечисленне м≥сцеве населенн¤ в основному займаЇтьс¤ випасанн¤м овець у горах, рибальством у неспок≥йних мор¤х ≥ ткацтвом на зах≥дних островах. Ќавпаки, на низинах Ўотланд≥њ ≥ ѕ≥вн≥чноњ ≤рланд≥њ густота населенн¤ с¤гаЇ рекордно високих дл¤ —полученого орол≥вства значень. ÷≥ територ≥њ приурочен≥ до великих грабен≥в Ч зон пов≥льного опусканн¤, розташованих м≥ж двома р≥вноб≥жними розламами земноњ кори. ќдин ≥з таких розлам≥в прост¤гаЇтьс¤ приблизно м≥ж √лазго й јберд≥ном, ≥нший Ч м≥ж ≈ром ≥ ≈динбургом. √орбиста р≥внина м≥ж ними вс≥¤на конусами погаслих вулкан≥в, що вивергалис¤ близько 60 млн рок≥в тому п≥д час актив≥зац≥њ тектон≥чних рух≥в. ƒе¤к≥ з цих конус≥в використовувалис¤ ¤к п'Їдестали знаменитих середньов≥чних замк≥в, наприклад, в ≈динбурз≥ й —терл≥нгу. ќднак дл¤ Ўотланд≥њ набагато б≥льше значенн¤ маЇ величезний опущений блок земноњ кори, до ¤кого приурочен≥ багат≥ запаси кам'¤ного вуг≥лл¤, необх≥дного дл¤ розвитку сучасноњ промисловост≥. ”с≥ чотири найб≥льш≥ м≥ста Ўотланд≥њ, а також Ѕелфаст, центр ѕ≥вн≥чноњ ≤рланд≥њ, знаход¤тьс¤ на низинах. ѕ≥вденн≥ височини Ўотланд≥њ ≥ ѕ≥вн≥чноњ ≤рланд≥њ, що с¤гають висот близько 900 м над р≥внем мор¤, вир≥зн¤ютьс¤ горбистим рельЇфом з≥ сл≥дами впливу давнього заледен≥нн¤. ÷≥ м≥сцевост≥ придатн≥ лише дл¤ випасанн¤ овець. Ќа п≥вденному сход≥ в район≥ г≥р „ев≥от-’≥лс ѕ≥вденно-Ўотландська височина, що прост¤гаЇтьс¤ з п≥вн≥чного сходу на п≥вденний зах≥д, зм≥нюЇтьс¤ ѕенн≥нськими горами, що мають субмерид≥ональ-ну ор≥Їнтац≥ю. ѕенн≥нськ≥ гори складають к≥ст¤к центральноњ частини п≥вн≥чноњ јнгл≥њ ≥ прост¤гаютьс¤ в≥д кордону ≥з Ўотланд≥Їю на п≥вдень майже до Ѕ≥рм≥нгема. ÷е п≥дн¤тий блок п≥щаник≥в ≥ вапн¤к≥в. ѕористий характер пор≥д у поЇднанн≥ ≥з суворим дощовим ≥ в≥тр¤ним кл≥матом визначив сумовитий вигл¤д тутешн≥х пустищ, що належать до малонаселених район≥в јнгл≥њ. Ќайвищ≥ частини ѕенн≥нських г≥р п≥ддаютьс¤ д≥њ в≥тр≥в ≥ позбавлен≥ деревноњ рослинност≥. “ут поширен≥ верх≥вков≥ болота та хащ≥ високих твердолист¤них трав ≥з переважанн¤м зигл≥нг≥њ, ¤к≥ м≥сц¤ми зм≥нюютьс¤ на вересов≥ пустища з вереску звичайного.
ќзерний край на п≥вн≥чному заход≥ јнгл≥њ в амбр≥њ ≥ на п≥вноч≥ Ћанкашира Ч це величезний вулкан≥чний зв≥д, у ¤кому льодовики проробили глибок≥ долини з крутими схилами. ” багатьох долинах знаход¤тьс¤ вузьк≥ вит¤гнут≥ озера. раса й розмањт≥сть м≥сцевоњ природи зробили цей район одним ≥з найб≥льш пожвавлених центр≥в туризму у ¬еликобритан≥њ.
Ќа зах≥дному узбережж≥, б≥л¤ ”айтхейвена, добувають вуг≥лл¤, а на п≥вденному узбережж≥, у район≥ ‘ернс, Ч зал≥зну руду, але ц≥ родовища не мають серйозного економ≥чного значенн¤. –одюча долина р. ≤дей розташована на сх≥д в≥д ќзерного краю, б≥л¤ п≥дн≥жж¤ урвистого схилу ѕенн≥нських г≥р, що п≥дн≥маЇтьс¤ б≥льше н≥ж на 600 м над сх≥дним краЇм долини. ƒнище долини п≥дстилаЇтьс¤ червонокол≥рними п≥сками тр≥асу, перекритими б≥льш молодими плейстоценовими льодовиковими в≥дкладенн¤ми. —п≥сочен≥ суглинки ¤вл¤ють собою материнськ≥ породи родючих фунт≥в, що використовуютьс¤ дл¤ продуктивного землеробства. ћ≥ж п≥вденною частиною ѕенн≥нських г≥р ≥ п≥вн≥чною частиною ”елвсу височини ¬исокоњ Ѕритан≥њ перетинаютьс¤ Ћанкаширсько-„еширською р≥вниною, ¤ку можна розгл¤дати ¤к продовженн¤ Ќизькоњ Ѕритан≥њ.
”ельс Ч г≥рська крањна. ” п≥вн≥чн≥й ≥ центральн≥й частинах, складених кембр≥йськими породами, поширен≥ сумовит≥ вересов≥ пустища, де пасутьс¤ нечисленн≥ в≥вц≥, а у вузьких долинах зр≥дка зустр≥чаютьс¤ окрем≥ ферми та невелик≥ м≥ста, що спец≥ал≥зуютьс¤ на видобутку сланц≥в. Ќа п≥вдн≥ навколо багатих вуг≥льних родовищ виникло чимало п≥дприЇмств важкоњ промисловост≥. ÷≥ вугленосн≥ породи обл¤мовують великий басейн, р≥ки там продовбали глибок≥ долини, що прост¤гаютьс¤ в≥д крањв басейну до п≥вденного узбережж¤, при цьому на њхн≥х схилах оголюютьс¤ численн≥ вуг≥льн≥ шари. ¬узьк≥ долини, т≥сно забудован≥ будинками, фабриками, шахтами, ≥з зал≥зничними й автомоб≥льними дорогами та переповнен≥ вс≥л¤кими шедеврами сучасноњ вуглевидобувноњ техн≥ки, р≥зко контрастують ≥з просторими й безлюдними вересовими пустищами, що височать над долинами й обдуваютьс¤ в≥трами. √орбкуват≥ височини ƒевона й орнуолла, п≥вденно-зах≥дного п≥вострова јнгл≥њ, складен≥ давн≥ми осадовими породами з величезними гран≥тними ¤драми. ƒо цих ¤дер налнжать вересов≥ пустища, наприклад, ƒартмур ≥ ≈ксмур. ѕороди, що оточують гран≥тн≥ ≥нтруз≥њ, частково м≥нерал≥зован≥. олись ц≥ м≥сцевост≥ славилис¤ родовищами олова й м≥д≥, а на сьогодн≥ сильно виснажилис¤. ƒотепер тут у численних кар'Їрах добувають каол≥нов≥ глини, що використовуютьс¤ ¤к сировина дл¤ виробництва широков≥домоњ стаффордширськоњ порцел¤ни. ћ≥сц¤ми дл¤ буд≥вельних потреб добувають гран≥т.
Ќизька Ѕритан≥¤. ” Ќизьк≥й Ѕритан≥њ кор≥нн≥ породи б≥льш молод≥ й менш м≥цн≥, н≥ж у ¬исок≥й Ѕритан≥њ, а розходженн¤ в тривкост≥ пор≥д у р≥зних њњ област¤х наст≥льки значн≥, що неможливо повн≥стю роз≥братис¤ в будов≥ рельЇфу цього району без хоча б короткого ознайомленн¤ з його геолог≥чними особливост¤ми. ѕороди Ќизькоњ Ѕритан≥њ складаютьс¤ з р¤ду шар≥в, що плавно знижуютьс¤ в п≥вденно-сх≥дному напр¤мку. ћенш тривк≥ шари еродован≥, ≥ в таких м≥сц¤х утворилис¤ низовини. ќднак п≥вн≥чно-зах≥дн≥ крањ б≥льш м≥цних шар≥в (вапн¤к, крейда) усто¤ли проти руйн≥вного впливу денудац≥њ й ероз≥њ ≥ п≥дн≥маютьс¤ у вигл¤д≥ крутих схил≥в. “ут збереглис¤ гр¤ди пагорб≥в з урвистими п≥вн≥чно-зах≥дними уступами заввишки 60Ч180 м, за ними прост¤гаютьс¤ смуги з б≥льш положистим рельЇфом ≥ ледь пом≥тним зниженн¤м поверхн≥ до п≥вденного сходу. « ¬исокою Ѕритан≥Їю межуЇ велика низинна зона, що складаЇтьс¤ з вищезгаданоњ Ћан-каширсько-„еширськоњ р≥внини, ћ≥длендса й долини …орк. ÷¤ V-под≥бна зона розд≥лена на частини, що сильно в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ. «агальною њњ рисою Ї родюч≥ червонокол≥рн≥ грунти. ћ≥длендс в≥докремлений в≥д решти јнгл≥њ найв≥ддален≥шим п≥вн≥чно-зах≥дним по¤сом уступ≥в, складених юрськими вапн¤ками, оголенн¤ ¤ких простежуютьс¤ на п≥вдень в≥д гирла р. “ис до Ћестера, зв≥дк≥л¤ вони т¤гнутьс¤ до п≥вденного заходу уб≥к Ѕр≥стол¤. —ам юрський уступ ¤вл¤Ї собою не Їдину прот¤жну систему пагорб≥в, а, скор≥ше, к≥лька њхн≥х ланцюг≥в, ўо чергуютьс¤ з низинами. ¬елик≥ його частини Ч л≥вленд-’≥лс на п≥вдень в≥д р. “ис; височини Ћ≥нкольншира ≥ Ќортгемптоншира з багатими родовищами зал≥зних руд ≥ отсуолд-’≥лс на сх≥д в≥д Ѕр≥стол¤ Ч один ≥з найб≥льш мальовничих с≥льськогосподарських район≥в ¬еликобритан≥њ, ≥з заможними селами та витонченими стародавн≥ми будинками, побудованими з м≥сцевого каменю.
Ќа п≥вдень ≥ сх≥д в≥д вапн¤кових уступ≥в поверхн¤ знижуЇтьс¤ до долин ќксфорда й ≈йлсбер≥, утворених глинами. •рунти там наст≥льки ущ≥льнен≥ й важк≥, що багато земель не зас≥ваютьс¤, а пост≥йно використовуютьс¤ п≥д пасовища. ƒо п≥вн≥чного сходу зона долин розширюЇтьс¤ й переходить у ‘ен-ленд Ч велику, колись заболочену територ≥ю, що прил¤гаЇ до затоки ”ош. ѕ≥сл¤ осушенн¤ вона перетворилас¤ на один ≥з найб≥льш родючих с≥льськогосподарських район≥в ¬еликобритан≥њ.
рейдовий уступ, що йде майже паралельно до описаного вище вапн¤кового уступу, утворюЇ п≥вденн≥ й сх≥дн≥ схили глинистих долин. “онкозерниста б≥ла крейда (б≥льш молода й м'¤ка, н≥ж юрськ≥ вапн¤ки) складаЇ ч≥тко вид≥лений ≥ майже безперервний уступ, що описуЇ величезну дугу в≥д мису ‘лам-боро-’ед на сх≥дному узбережж≥ ’амберсайда до мису ѕортленд-Ѕ≥лл Ч на п≥вденному узбережж≥ в ƒорсет≥. —мута крейдових пагорб≥в, обл¤мована численними сухими долинами й пл¤мами трав'¤нистоњ рослинност≥ б≥л¤ джерел, перетинаЇ всю јнгл≥ю.
Ќа п≥вдн≥ ”штшира, на п≥вн≥ч в≥д —олсбер≥, крейдовий по¤с розширюЇтьс¤ й переходить у р≥внину —олсбер≥ й дв≥ вузьк≥ крейдов≥ височини Ч Ќорт-ƒаунс ≥ —аут-ƒаунс, що прост¤гаютьс¤ на сх≥д навколо складноњ геолог≥чноњ структури височини “е-”њлд ≥ с¤гають мор¤ у вигл¤д≥ Ђб≥лих стр≥мчак≥в ƒувраї ≥ мису Ѕ≥ч≥-’ед. —початку крейдов≥ в≥дкладенн¤ були поширен≥ на вс≥й ц≥й територ≥њ, покриваючи купол, утворений р≥зними породами. «годом крейдовий покрив був змитий з центральноњ частини купола ≥ перенесений у Ќорт-ƒаунс ≥ —аут-ƒаунс. ¬ерхн¤ частина купола була н≥би зр≥зана, ≥ там оголилис¤ численн≥ нижн≥ шари р≥зних пор≥д. √р¤ди, що чергуютьс¤ з низовинами, б≥льш-менш концентрично розташовуютьс¤ навколо центрального ¤дра “е-”ињда. ÷¤ м≥сцева назва стосуЇтьс¤ лише центральноњ частини перв≥сного купола, однак де¤к≥ вчен≥ вважають усю територ≥ю, включаючи Ќорт-ƒаунс ≥ —аут-ƒаунс, частинами “е-”≥лда. Ќа п≥вн≥ч в≥д Ќорт-ƒаунса, у Ћондонському басейн≥ знаходитьс¤ глибока геосинкл≥наль. рейдов≥ породи там перекрит≥ товщею третинних п≥ск≥в, глин ≥ галечник≥в. –озмањт≥сть цих в≥дкладень спри¤ла утворенню численних др≥бних форм рельЇфу, що з≥грало важливу роль при формуванн≥ г≥гантського мегапол≥са Ћондона. Ќижн≥ крейдов≥ вапн¤ки ви¤вилис¤ дл¤ Ћондона безц≥нними сховищами величезних запас≥в ірунтових вод. √емпширський басейн, розташований на п≥вдень в≥д р≥внини —олсбер≥ й на зах≥д в≥д “е-”≥лда, за геолог≥чною будовою под≥бний до Ћондонського басейну, однак у третинних в≥дкладенн¤х там б≥льшу участь беруть грубозернист≥ п≥ски, с≥льськогосподарська ц≥нн≥сть ¤ких невелика. ¬узький по¤с крейдових в≥дкладень на п≥вденному крањ √емпширського басейну, що складаЇ р¤д пагорб≥в уздовж о. ”айт, був розмитий морем з обох бок≥в цього острова, ≥ в результат≥ утворилис¤ протока “е-—олент ≥ затока —п≥тхед, важлив≥ глибоководн≥ шл¤хи до —аутгемптона.
√ори. Ќайвищ≥ гори знаход¤тьс¤ на ѕ≥вн≥чно-Ўотландському наг≥р'њ. √ора Ѕен-Ќев≥с, розташована недалеко в≥д верх≥в'¤ затоки Ћох-Ћ≥нне, п≥дн≥маЇтьс¤ на 1343 м над р≥внем мор¤, а в район≥ перетину цього наг≥р'¤ ≥ √рамп≥анських г≥р к≥лька вершин перевищують 1200 м. Ќайвища точка ѕ≥вденно-Ўотландськоњ височини Ч г. ћерр≥к (843 м), але там Ї ще к≥лька точок ≥з висотами б≥льше 790 м. ¬исота г. “е-„ев≥от у Ќортамберленд≥ 815 м. Ќайвища точка јнгл≥њ Ч г. —ко-‘елл у амберлендських горах Ч с¤гаЇ 978 м. ѕенн≥нськ≥ гори на сход≥ амбр≥њ п≥дн≥маютьс¤ до 893 м (г. росс-‘елл). ¬исота г. —ноудон у √уњнет≥ (”ельс) 1085 м над р≥внем мор¤. ¬ гористих районах орнуолла, ƒевона ≥ —омерсета, де переважають вересов≥ пустища, ƒартмур на п≥вдн≥ ƒевона с¤гаЇ висоти
621 м над р≥внем мор¤, а ≈ксмур у —омерсет≥ Ч 520 м. ” Ќизьк≥й Ѕритан≥њ немаЇ високих г≥р. ¬исота гр¤д отсуолд-’≥ллс у √лостершир≥ 314 м ( л≥в- лауд), гр¤д ћенд≥п-’≥ллс Ч 326 м (Ѕлек-ƒаун); „≥лтерн-’≥ллс в ќксфорд≥ й Ѕак≥нгем≥ не б≥льш 259 м, у межах гр¤д ”ест-ƒаунс, Ќорт-ƒаунс ≥ —аут-ƒаунс немаЇ точок, вищих за 305 м, за Їдиним вин¤тком Ч ≤нкпен-Ѕ≥кон у ¬ест-ƒаунс≥ (308 м).
”збережж¤ й р≥ки. ќдна з дивних особливостей ¬еликобритан≥њ Ч на¤вн≥сть безл≥ч≥ остров≥в на заход≥ й майже повна њх в≥дсутн≥сть на сход≥. р≥м того, на заход≥ берегова л≥н≥¤ довша, що пов'¤зано ≥з сильною пор≥зан≥стю берег≥в. ’оча довжина основного острова з п≥вноч≥ на п≥вдень перевищуЇ 965 км, а з заходу на сх≥д Ч 508 км у найширшому м≥сц≥, загальна довжина береговоњ л≥н≥њ, включаючи острови та невелик≥ затоки, с¤гаЇ майже 8000 км, з них б≥льш≥сть припадаЇ на зах≥дне узбережж¤. Ќа частку сх≥дного берега јнгл≥њ припадаЇ всього 1030 км, а на частку зах≥дного разом з ”ельсом Ч 1970 км. –озходженн¤ в довжин≥ зах≥дного й сх≥дного берег≥в Ўотланд≥њ ще б≥льш≥. Ѕританськ≥ острови знаход¤тьс¤ на краю шельфу, ≥ глибини б≥л¤ сх≥дного узбережж¤ набагато менш≥, н≥ж б≥л¤ зах≥дного. “ому, незважаючи на сильне хвилюванн¤, гаван≥ на зах≥дному узбережж≥ зручн≥ш≥, н≥ж на сх≥дному, де р≥ки, що течуть пов≥льно, винос¤ть масу нанос≥в в естуар≥њ. «ате зах≥дн≥ р≥ки менш придатн≥ дл¤ внутр≥шнього судноплавства. Ќав≥ть на р≥ках лайд ≥ ћерс≥ дл¤ судноплавства в основному використовуютьс¤ лише естуар≥њ, а не русла.
Ќа п≥вденному узбережж≥ Ї зручн≥ природн≥ гаван≥, однак найкращ≥ з них Ч ‘алмут ≥ ѕл≥мут Ч розташован≥ занадто далеко в≥д великих м≥ст, щоб стати центрами судноплавства. Ќа п≥вн≥ч в≥д Ўотланд≥њ прост¤гаЇтьс¤ протока ѕентленд-‘ерт, що в≥докремлюЇ ќркнейськ≥ острови в≥д головного острова.
ƒал≥ на п≥вн≥чний сх≥д, приблизно за 485 км в≥д Ќорвег≥њ, розташован≥ Ўотландськ≥ острови. ÷≥ остр≥вн≥ групи прот¤гом довгого часу служили перевальними базами дл¤ норвежц≥в, ¤к≥ через них добиралис¤ до √ебридських остров≥в ≥ нав≥ть до ≤рланд≥њ й о. ћен. Ќа додаток до природних водних шл¤х≥в були проведен≥ значн≥ роботи з пол≥пшенн¤ доступу до морських порт≥в, зокрема, днопоглиблювальн≥ роботи в низов'¤х лайда ≥ ћерс≥, ≥ побудована широка мерЄжа канал≥в, особливо в јнгл≥њ Ч м≥ж п≥вн≥чним ћ≥длендсом ≥ долиною “емзи. аледонський канал з'ЇднуЇ ≤нвернесс ≥ ‘орт-¬≥ль¤м у западин≥ √рейт-√лен, ≥нший канал зв'¤зуЇ затоки ‘ерт-оф- лайд ≥ ‘ерт-оф-‘орт у Ўотланд≥њ. ¬ јнгл≥њ споруджен≥ канали м≥ж р≥ками ƒ≥ й ћерс≥, ћерс≥ й ≈р, “рент ≥ ћерс≥, ≈йвон (притока —еверна) ≥ ”елленд, “емза ≥ —еверн.
√оловн≥ порти ѕ≥вн≥чноњ ≤рланд≥њ Ч Ѕелфаст, до ¤кого п≥дходить затока Ѕел-фаст-Ћох, ≥ Ћондондерр≥, до ¤кого п≥дходить затока Ћох-‘ойл. ≤нш≥ берегов≥ бухти Ч —трангфорд-Ћох, ƒандрам ≥ арл≥нгфорд-Ћох Ч знаход¤тьс¤ в окруз≥ ƒаун. ќсновн≥ р≥ки Ч ‘ойл ≥з притоками, ≈рн, що дренуЇ озера јппер-Ћох-≈рн ≥ Ћоуер-Ћох-≈рн, Ѕанн, нижн¤ теч≥¤ ¤кого розд≥л¤Ї јнтрим ≥ Ћондондерр≥, ≥ Ћаган, що розд≥л¤Ї јнтрим ≥ ƒаун. Ќав≥гац≥¤ можлива лише на невеликих д≥л¤нках у низов'¤х ‘ойла ≥ Ћагана.
л≥мат. л≥мат —полученого орол≥вства досить м'¤кий. ’оча в≥дм≥чалис¤ екстремальн≥ температури вище 38 ∞— або нижче -18 ∞—, температура дуже р≥дко п≥двищуЇтьс¤ в л≥тн≥ дн≥ вище 29 '— або знижуЇтьс¤ в зимов≥ ноч≥ нижче -7 ∞—. ћ'¤к≥сть кл≥мату по¤снюЇтьс¤ насамперед впливом ѕ≥вн≥чноатлантичноњ теч≥њ (продовженн¤ √ольфстр≥му), що приносить тепл≥ води до зах≥дного узбережж¤ ™вропи. Ќа цих широтах переважаЇ зах≥дний перенос в≥тр≥в, ≥, таким чином, з јтлантичного океану вл≥тку надходить прохолодне, а взимку Ч тепле пов≥тр¤. ’оча розходженн¤ температур зовс≥м невелик≥, зими на зах≥дному узбережж≥ —полученого орол≥вства тепл≥ш≥, н≥ж на сх≥дному. Ќа островах —≥лл≥, крайньому п≥вденному заход≥ ¬еликобритан≥њ, ≥ в ’ол≥хед≥ на п≥вн≥чному заход≥ ”ельсу середн¤ с≥чнева температура складаЇ +7 ∞—, у Ћондон≥ Ч всього +5 ∞—, а на б≥льш≥й частин≥ сх≥дного узбережж¤ Ч нижче +4 ∞—. Ќезважаючи на под≥бн≥сть температур, зими стають усе менш спри¤тливими з просуванн¤м на п≥вн≥ч уздовж сх≥дного узбережж¤, де в≥ють волог≥ в≥три з холодного ѕ≥вн≥чного мор¤. ћороз ≥ сн≥г не Ї незвичайними ¤вищами, особливо на великих висотах, однак на низинах у звичайну зиму температури нижче 0 ∞— тримаютьс¤ лише прот¤гом 30Ч60 дн≥в у роц≥, а сн≥г Ч усього прот¤гом 10Ч15 дн≥в. ” Ћондон≥ сн≥г лежить на земл≥ всього близько 5 дн≥в у роц≥. Ќайвищ≥ л≥тн≥ температури в≥дм≥чен≥ на п≥вденному сход≥. ” Ћондон≥ середн¤ липнева температура складаЇ+17 ∞—, на островах —≥лл≥ +16 ∞—, у ’ол≥хед≥ +15 ∞—, а на п≥вн≥чному узбережж≥ Ўотланд≥њ Ч менше +13 ∞—.
” звичайн≥ роки у вс≥х районах ¬еликобритан≥њ випадаЇ достатньо опад≥в дл¤ веденн¤ с≥льськогосподарських роб≥т, а в де¤ких г≥рських районах вони нав≥ть надлишков≥. —езонн≥ й р≥чн≥ коливанн¤ випаданн¤ опад≥в незначн≥, посухи бувають р≥дко. Ќайб≥льша к≥льк≥сть опад≥в випадаЇ на заход≥ —полученого орол≥вства, пор≥вн¤но мало Ч у сх≥дн≥й його частин≥.
” Ћондон≥ середн¤ р≥чна к≥льк≥сть опад≥в усього 610 мм, на б≥льш≥й частин≥ Ќизькоњ Ѕритан≥њ Ч до 760 мм, а в окремих районах ¬исокоњ Ѕритан≥њ Ч до 1020 мм. ” центральному ”ельс≥ в середньому випадаЇ б≥льше 1525 мм опад≥в на р≥к, а в де¤ких частинах ќзерного краю ≥ на заход≥ наг≥р'њв Ўотланд≥њ (найб≥льш вологих м≥сц¤х у внутр≥шн≥й частин≥ —полученого орол≥вства) Ч понад 2540 мм. ѕереважаЇ тут досить похмура погода, тому що б≥льш≥сть опад≥в випадаЇ у вигл¤д≥ пост≥йних мр¤чних дощ≥в, а не злив, ≥ сонце не показуЇтьс¤ багато дн≥в у роц≥. Ќа цих широтах л≥тн≥ дн≥ довг≥, а зимов≥ Ч дуже коротк≥. ” с≥чн≥ на частку п≥вденного узбережж¤ ¬еликобритан≥њ припадаЇ в середньому дв≥ години сон¤чного св≥тла в день, а на п≥вн≥ч в≥д Ѕ≥рм≥нгема Ч р≥дко б≥льше п≥втори години. Ќав≥ть у довг≥ липнев≥ дн≥ п≥вденний берег у середньому осв≥тлюЇтьс¤ .сонцем усього прот¤гом 7 годин, а п≥вн≥чна частина крањни Ч менше 5 годин на день. Ѕрак сон¤чного св≥тла залежить, скор≥ше, в≥д суц≥льноњ хмарност≥, н≥ж в≥д туман≥в. «наменит≥ в минулому лондонськ≥ тумани огортали м≥сто через густий дим в≥д спалюванн¤ вуг≥лл¤ дл¤ об≥гр≥ву прим≥щень, а не внасл≥док метеоролог≥чних умов. ѕроте вологий сирий туман усе ще ф≥ксуЇтьс¤ в Ћондон≥ в середньому 45 дн≥в у роц≥, переважно в с≥чн≥ й лютому, а в б≥льшост≥ порт≥в нал≥чуЇтьс¤ в≥д 15 до 30 похмурих дн≥в щороку, причому туман може парал≥зувати на дек≥лька дн≥в весь рух транспорту.
–ослинн≥сть. ” до≥сторичн≥ часи на б≥льш≥й частин≥ —полученого орол≥вства росли густ≥ л≥си з дуба, берези та ≥нших лист¤них пор≥д, однак тепер, п≥сл¤ б≥льше н≥ж 20 стол≥ть господарського освоЇнн¤, територ≥¤ переважно збезл≥сена. ѕроте, незважаючи на в≥дсутн≥сть великих л≥сових масив≥в, с≥льськогосподарськ≥ райони здаютьс¤ л≥систими завд¤ки живоплотам, захисним л≥сосмугам на пол¤х, заказникам промислових тварин ≥ невеликим л≥сопосадкам у фермах ≥ садибах. ƒ≥л¤нки л≥су зазвичай приурочен≥ до територ≥й з дуже нер≥вним рельЇфом або п≥щаними грунтами, малопридатними дл¤ землеробства. ¬еличезн≥ стар≥ дерева збер≥гаютьс¤ в корол≥вських л≥сах, тобто в таких районах, ¤к Ќью-‘орест, ¤к≥ споконв≥чно вид≥л¤лис¤ дл¤ корол≥вських полювань, однак де¤к≥ з них н≥коли не були сильно зал≥сен≥.
ѕ≥сл¤ 1919 р. ≥ особливо п≥сл¤ 1945 р. ур¤д почав заохочувати створенн¤ ¤к державних, так ≥ приватних прикордонних л≥сосмуг ≥з швидкорослих хвойних дерев. «а оц≥нкою 1997 р., у крањн≥ було зд≥йснене л≥совпор¤дженн¤ на площ≥ близько 2 млн га. ќднак у Ќизьк≥й Ѕритан≥њ переважають аж н≥¤к не л≥си, а пол¤ й пасо-виша. ќсновна рослинна формац≥¤ у ¬еликобритан≥њ Ч вересач≥, що переважають у ¬исок≥й Ѕритан≥њ на висотах б≥льше 215м, але зустр≥чаютьс¤ також в ≥нших м≥сцевост¤х. «агалом на њхню частку припадаЇ приблизно 1/3 площ≥ ¬еликобритан≥њ ≥ б≥льша частина ѕ≥вн≥чноњ ≤рланд≥њ. Ќасправд≥ тут об'Їднан≥ чотири зовс≥м р≥зн≥ типи: власне вересов≥ пустища з переважанн¤м вереску звичайного, що зустр≥чаютьс¤ на досить крутих схилах ≥ добре дренованих, зазвичай п≥щаних грунтах; трав'¤нист≥ пустища на добре дренованих грунтах з переважанн¤м м≥тлиц≥ й в≥вс¤ниц≥, а в менш дренованих м≥сцинах Ч мол≥н≥њ блакитноњ ≥ б≥ловуса стирчастого; осоков≥ пустища, представлен≥ пух≥вкою, очеретом ≥ ситником на б≥льш зволожених земл¤х, ≥ сфагнов≥ болота в найб≥льш сирих м≥сцинах.
—мотри другие рефераты по географии
