Ой на горі вогонь горить
Ой на горі вогонь горить,
Під горою козак лежить,
Порубаний, постріляний,
Китайкою покриваний;
Накрив очі осокою,
А ніженьки китайкою;
А в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче:
- Ой коню мій вороненький,
Товаришу мій вірненький!
Не плач, коню, надо мною,
Не бий землі під собою.
Біжи, коню, дорогою
Степовою, широкою,
Щоб татари не впіймали,
Сіделечка не здіймали,
Сіделечка золотого
З тебе, коня вороного.
Як прибіжиш під ворота,
Стукни, грюкни коло плота;
Як прибіжиш ти в батьків двір,
Заржи, коню, на ввесь подвір!
Вийде сестра - розгнуздає,
Вийде мати - розпитає:
- Ой коню мій вороненький!
А де ж мій син молоденький?
- Не плач, мати, не журися:
Та вже ж твій син оженився,
Узяв собі паняночку,
В чистім полі земляночку.
категорія: усна народна творчість / iсторичні пісні / Ой на горі вогонь горить
