Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: яворницький ƒмитро
Ќародивс¤ 7 листопада 1855 року в сел≥ —онц≥вц≥ ’арк≥вського пов≥ту (нин≥ село Ѕорис≥вка ƒергач≥вського району ’арк≥вськоњ област≥) в родин≥ с≥льського псаломщика ≥ сел¤нки. « 1867 року навчавс¤ у ’арк≥вському пов≥товому училищ≥. 1874 року вступив до ’арк≥вськоњ духовноњ сем≥нар≥њ, але не зак≥нчив њњ ≥ 1877 року вступив до ’арк≥вського ун≥верситету на ≥сторико-ф≥лолог≥чний факультет. —лухав лекц≥њ ќлександра ѕотебн≥ та ћиколи —умцова, в≥льнолюбн≥ ≥дењ ¤ких справили вплив на формуванн¤ св≥тогл¤ду яворницького в умовах заборони царським ур¤дом у 70Ч80-х роках украњнського слова та пересл≥дувань украњнських д≥¤ч≥в культури. ѕо зак≥нченн≥ ун≥верситету 1881 року був залишений ¤к обдарований студент позаштатним стипенд≥атом дл¤ п≥дготовки до професорського званн¤. ¬одночас працюЇ у 3-й ’арк≥вськ≥й чолов≥ч≥й г≥мназ≥њ викладачем ≥стор≥њ. « 1897 року, в≥дмовившись в≥д оф≥ц≥йно запропонованоњ на факультет≥ теми з загальноњ ≥стор≥њ, починаЇ студ≥ювати ≥стор≥ю «апорожж¤. ” 1881Ч1882 роках вийшла перша його прац¤ Ч Ђ¬иникненн¤ ≥ будова «апорозького ошаї, за що його було позбавлено ун≥верситетськоњ стипенд≥њ. «д≥йснюЇ експедиц≥њ по м≥сц¤х «апорозькоњ —≥ч≥. « весни 1884 року читаЇ сер≥ю публ≥чних лекц≥й п≥д назвою Ђѕро запорозьких козак≥вї, бере участь у робот≥ ≤сторико-ф≥лолог≥чного товариства разом з ќ.ѕотебнею, ћ.—умцовим, ƒ.Ѕагал≥Їм, ѕ.™фименком. 1884 року ун≥верситетське начальство за сепаратизм та в≥дверте украњноф≥льство зв≥льн¤Ї яворницького з посади в ун≥верситет≥. ѕозбавлений засоб≥в до ≥снуванн¤ ≥ можливост≥ займатис¤ улюбленою працею, 1885 року в≥н перењжджаЇ до ѕетербурга, де знайомитьс¤ з ≤.–Їп≥ним, ќ.—ластьоном, ƒ.ћордовцевим, ћ.ћикешиним, пише низку статей з ≥стор≥њ «апорожж¤, передмову до поеми Ђ√айдамакиї, що вийшла рос≥йською мовою з ≥люстрац≥¤ми ќ.—ластьона. “ого ж року яворницький стаЇ членом јрхеолог≥чного товариства, викладаЇ ≥стор≥ю в к≥лькох навчальних закладах, влаштовуЇ суботн≥ вечори, ¤к≥ в≥дв≥дували його земл¤ки, письменники, художники, студентська молодь. «а порадою яворницького ≤лл¤ –Їп≥н починаЇ працювати над картиною Ђ«апорожц≥ пишуть листа турецькому султанов≥ї, користуючись матер≥алами та колекц≥Їю вченого. ƒмитро ≤ванович надихнув ћиколу Ћисенка на створенн¤ опери Ђ“арас Ѕульбаї. 16 червн¤ за пол≥тичну неблагонад≥йн≥сть яворницького знову позбавлено права викладати ≥ зв≥льнено з роботи. 1888 року опубл≥ковано двотомник Ђ«апорожж¤ у залишках старовини ≥ переказах народуї та Ђ«б≥рник матер≥ал≥в дл¤ ≥стор≥њ запорозьких козак≥вї. 1891 року яворницький повертаЇтьс¤ до ’аркова в пошуках роботи, але, не знайшовши њњ, знову њде в ѕетербург. Ќавесн≥ 1892 року виходить перший том Ђ≤стор≥њ запорозьких козак≥вї, а невдовз≥ яворницького посилають у трир≥чне в≥др¤дженн¤, а фактично висилають у —ередню јз≥ю, де в≥н працюЇ молодшим чиновником особливих доручень при туркестанському генерал-губернатор≥ в —амарканд≥. 1895 року, в≥дбувши засланн¤, вчений в≥дТњжджаЇ до ¬аршави, плануЇ скласти у ¬аршавському ун≥верситет≥ маг≥стерський ≥спит. « 1897 року власт≥ дозволили яворницькому жити в ћоскв≥, де в≥н стаЇ приват-доцентом ћосковського ун≥верситету. 1902 року захистив у азанському ун≥верситет≥ маг≥стерську дисертац≥ю. “ого ж року перењхав до атеринослава, став директором ћузею старожитностей атеринославськоњ губерн≥њ. « 1920 по 1933 р≥к працював в ≤нститут≥ народноњ осв≥ти у атеринослав≥, у 1925Ч1929 роц≥ зав≥дував кафедрою украњнознавства, був професором. « 1927 року Ч в≥дпов≥дальний кер≥вник експедиц≥њ з ви¤вленн¤ старожитностей п≥д час буд≥вництва ƒн≥прогесу. ƒо останн≥х дн≥в житт¤ зав≥дував ƒн≥пропетровським ≥сторичним музеЇм, брав участь у численних експедиц≥¤х по м≥сц¤х «апорозькоњ —≥ч≥. р≥м фундаментальноњ Ђ≤стор≥њ «апорозьких козак≥вї у трьох томах (1892Ч1897), написав ще понад дв≥ст≥ праць, присв¤чених здеб≥льшого украњнськ≥й ≥стор≥њ. ¬иступав також ¤к поет ≥ прозањк, уклав Ђ—ловник украњнськоњ мовиї (1920). « 1929 року Ч д≥йсний член јкадем≥њ наук ”–—–. ѕомер ƒмитро ≤ванович яворницький 5 серпн¤ 1940 року. ѕоховано видатного вченого у ƒн≥пропетровську, на територ≥њ створеного ним музею, що носить його ≥мТ¤. ƒмитро ≤ванович яворницький був людиною надзвичайно р≥зноб≥чних ≥нтерес≥в, ≥н≥ц≥ативним ≥ невтомним труд≥вником на нив≥ нац≥ональноњ культури. « його ≥менем насамперед повТ¤зана подвижницька прац¤ ≥з збиранн¤, досл≥дженн¤ й попул¤ризац≥њ ≥стор≥њ запорозького козацтва. ¬≥н залишив пом≥тний сл≥д ¤к археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, автор великоњ к≥лькост≥ наукових статей, публ≥кац≥й у пер≥одичних виданн¤х. ѕрац¤ над темами з ≥стор≥њ украњнського козацтва в умовах д≥њ в –ос≥њ ≈мського та ¬алуЇвського указ≥в про заборону украњнськоњ культури була ви¤вом його патр≥отизму та громад¤нськоњ мужност≥. ”се, що вийшло з-п≥д пера невтомного досл≥дника, позначене його особливою любовТю до ≥стор≥њ «апорожж¤. яворницький був одним з перших украњнських вчених, ¤к≥ своњ досл≥дженн¤ грунтували на комплексному вивченн≥ того чи ≥ншого ≥сторичного ¤вища. як ≥ ‘ед≥р ¬овк, ¬олодимир јнтонович, ѕавло „убинський, ћихайло √рушевський, в≥н своњ ≥сторичн≥ досл≥дженн¤ робив на баз≥ археолог≥њ, археограф≥њ, етнограф≥њ, фольклору, мовознавства. яворницький був одним з перших некаб≥нетних вчених. «а житт¤ йому довелос¤ брати участь у розкопках сотень курган≥в, козацьких могил. ¬≥н був палким попул¤ризатором науковоњ археолог≥њ ¤к основи ≥сторичноњ науки ≥ обстоював захист археолог≥чних обТЇкт≥в в≥д скарбошукач≥в. ¬агомий внесок зробив яворницький у становленн¤ ≥сторичного краЇзнавства. р≥м ≥стор≥њ «апорожж¤, ¤ка й дос≥ не втратила свого значенн¤, в≥н написав ≥стор≥ю м≥ста атеринослава, села ‘ал≥њвки-—адовоњ на ’ерсонщин≥, видав альбоми Ђукрањнськоњ старовиниї та Ђƒн≥пров≥ порогиї, науково-попул¤рне виданн¤ Ђ—л≥дами запорожц≥вї, безл≥ч розв≥док та попул¤ризаторських статей, ¤кими започаткував жанр так званоњ краЇзнавчоњ, або, ¤к нин≥ њњ називають туристськоњ л≥тератури, надаючи њй великого значенн¤ у попул¤ризац≥њ р≥дноњ ≥стор≥њ серед широких верств населенн¤. як збирач ≥ колекц≥онер старожитностей, ƒмитро ≤ванович був одним з перших в ”крањн≥ орган≥затор≥в музейноњ справи, теоретиком-музеЇзнавцем, арх≥в≥стом та археографом, знавцем арх≥вноњ справи. ¬≥д самого початку своЇњ д≥¤льност≥ в≥н досл≥див безл≥ч нових матер≥ал≥в, документ≥в в арх≥вах ћоскви, ѕетербурга. «авд¤ки його невтомн≥й прац≥ вони побачили св≥т ≥ дали можлив≥сть сучасникам поновому оц≥нити «апорожж¤ ¤к св≥тове ¤вище, ¤к лицарську орган≥зац≥ю з демократичним парламентським устроЇм. Ќа противагу рос≥йським ≥сторикам XIX стол≥тт¤, ¤к≥ висв≥тлювали «апорожж¤ з точки зору ≥мперськоњ оф≥ц≥йноњ ≥стор≥ограф≥њ, яворницький формулював своњ висновки на основ≥ арх≥вних матер≥ал≥в, памТ¤ток археолог≥њ, л≥тописанн¤, усноњ народноњ творчост≥ ≥ переконливо доводив, що —≥ч була прогресивним ¤вищем прот¤гом усього ≥снуванн¤ ≥ виникла ¤к протест проти духовного насильства та поневоленн¤ украњнського народу. «аперечуючи тезу ћиколи остомарова, ќлександра Ћазаревського та ≥нших рос≥йських ≥сторик≥в, ¤к≥ твердили про ≥сторичну неминуч≥сть загибел≥ «апорозькоњ —≥ч≥, яворницький доводив, що знищено њњ було тому, що Ђ¬есь лад «апорозького ¬≥йська з його широко демократичними засадами не пасував до кор≥нного ладу ¬еликоњ –ос≥њї. ƒемократизм ≥ неупереджен≥сть ученого ви¤вилис¤ ≥ в обТЇктивн≥й оц≥нц≥ ним гайдамаччини ¤к нац≥онально-визвольного руху. ¬сл≥д за “арасом Ўевченком в≥н висловлюЇ гн≥вний осуд фальсиф≥каторам гайдамаччини й козацтва ≥сториков≥ —кальковському, ¤кий беззастережно називав гайдамацький рух розб≥йницьким. ўодо цього питанн¤ в≥н висловив своњ думки у неперес≥чному й на сьогодн≥ досл≥дженн≥ Ђ«апорожц≥ в поез≥њ “.√.Ўевченкаї (1912), ¤ка й нин≥ працюЇ проти фальсиф≥катор≥в творчост≥ нац≥онального ген≥¤ ”крањни. 1914 року, коли було заборонено св¤ткуванн¤ 100-р≥чч¤ в≥д дн¤ народженн¤ обзар¤, яворницький, ¤к голова юв≥лейного катеринославського ком≥тету, ц≥ною великих зусиль, ризикуючи вкотре втратити роботу, один в ус≥й рос≥йськ≥й ≥мпер≥њ дом≥гс¤ в≥д влади оф≥ц≥йного дозволу на проведенн¤ юв≥лею. ќкремою ¤скравою стор≥нкою творчоњ б≥ограф≥њ яворницького Ї його етнограф≥чна та фольклористична д≥¤льн≥сть. «б≥рник з≥браних ≥ записаних ним в експедиц≥¤х прот¤гом 1878Ч1905 рок≥в вз≥рц≥в народного мелосу Ч Ђћалорос≥йськ≥ народн≥ п≥сн≥ї (1906) сучасники називали кращим серед под≥бних праць у тогочасн≥й –ос≥њ. ¬себ≥чно вивчаючи житт¤ й побут украњнського народу, яворницький ви¤вл¤в великий ≥нтерес до народного мистецтва, зокрема до народноњ вишивки та писанкарства. ¬≥н досл≥див також звичай розмальовувати хати узорами й уперше квал≥ф≥кував цей звичай ¤к народне мистецтво, г≥дне вивченн¤. яворницькому належить перш≥сть в≥дкритт¤ й досл≥дженн¤ петрик≥вського декоративного розпису, нин≥ в≥домого в усьому св≥т≥. «разки цього мистецтва завд¤ки яворницькому 1905 року потрапили через археолога та етнографа ‘едора ¬овка до колекц≥њ украњнського розд≥лу етнограф≥чного в≥дд≥лу –ос≥йського музею у ѕетербурз≥. ј в атеринославському ≥сторичному музењ в≥н з≥брав близько тис¤ч≥ р≥зноман≥тних узор≥в цих розпис≥в. ≤ взагал≥, створений яворницьким атеринославський музей був свого часу вин¤тковим ¤вищем культури, оск≥льки збер≥гав ун≥кальн≥ твори народного мистецтва, реч≥ побутового вжитку, арх≥вн≥ матер≥али. ўе одн≥Їю важливою рисою яворницького ¤к збирача народноњ творчост≥ Ї те, що в≥н надавав великого значенн¤ ви¤вленню ≥ попул¤ризац≥њ талановитих народних сп≥вц≥в-кобзар≥в та розпов≥дач≥в. ƒмитро ≤ванович в≥д≥грав велику роль у житт≥ й творчост≥ багатьох кобзар≥в, зокрема ѕасюги, учугури- учеренка, ожушка та ≥н. «авд¤ки енерг≥њ й завз¤ттю немолодий вже яворницький до початку буд≥вництва ƒн≥прогесу та п≥д час його орган≥зовував обстеженн¤ буд≥вельних роб≥т ≥ ви¤вив багато ц≥нних знах≥док, ¤к≥ могли бути назавжди втрачен≥. —имвол≥чною в житт≥ невтомного вченого й полумТ¤ного патр≥ота ”крањни була його останн¤ подорож човном дн≥провськими порогами перед њх затопленн¤м. ¬≥н розум≥в, що, знищуючи пороги, котр≥ к≥лька стол≥ть були символом вол≥ й звит¤ги запорожц≥в, влада намагаЇтьс¤ стерти в памТ¤т≥ народу нав≥ть згадки про славне минуле ”крањни. Ќезважаючи на похилий в≥к, яворницький п≥клувавс¤ про св≥й музей, збирав лексикограф≥чний матер≥ал до словника украњнськоњ мови, ¤кий у часи в≥йни було втрачено. «бер≥гс¤ лист вченого за кв≥тень 1939 року до рос≥йського л≥тературознавц¤ ¬. ƒанилова, в ¤кому яворницький пише: Ђ“епер залишилос¤ у мене на руках 50000 народних сл≥в Ч ц≥л≥ пуди наукового матер≥алу, але чи побачу ¤ його в друц≥, аллах знаЇ, адже мен≥ 83-й р≥кї. ƒо останн≥х дн≥в вчений дотримувавс¤ свого життЇвого кредо: Ђѕрацюй, працюй, не вдивл¤ючись уперед ≥ не озираючись назад; працюй, не чекаючи н≥зв≥дки ≥ н≥ в≥д кого н≥ нагороди, н≥ под¤ки; працюй, поки служать тоб≥ руки ≥ поки бТЇтьс¤ живе серце у твоњх груд¤х; працюй на користь свого народу ≥ на користь своЇњ Ѕатьк≥вщини...ї
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших украњнських письменник≥в
