Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: яворський —тефан
—тефан яворський (в миру Ч —емен ≤ванович яворський) народивс¤ в м≥стечку явор≥ б≥л¤ “урки (тепер Ћьв≥вська область) у с≥мТњ др≥бномаЇтного шл¤хтича, можливо, родом з Ќаддн≥пр¤нськоњ ”крањни, бо п≥зн≥ше родина яворських осел¤Їтьс¤ у сел≥ расил≥вц≥ неподал≥к Ќ≥жина. ѕочаткову осв≥ту —емен яворський здобув, ймов≥рно, у братськ≥й школ≥ в “урц≥ або в явор≥. ¬же в той час в≥н отримав добру осв≥ту, знанн¤ латинськоњ та давньогрецькоњ мов, ум≥в писати в≥рш≥ латиною. 1673 року яворський вступаЇ в иЇво-ћогил¤нський колег≥ум. ” колег≥ум≥ мав добр≥ усп≥хи з ус≥х дисципл≥н, завоював прихильн≥сть ректора Ч ¬арлаама ясинського, п≥зн≥ше митрополита ињвського ≥ √алицького. ¬исоко шануючи свого покровител¤, яворський складаЇ йому панег≥рики латинською мовою. ¬ир≥шивши удосконалити осв≥ту, яворський з благословенн¤ ¬арлаама ясинського њде до Ћьвова, де вступаЇ до Ћьв≥в-ського Їзуњтського колег≥уму, перед цим прийн¤вши ун≥атство. ѕровчившись р≥к у Ћьвов≥, удосконалюЇ осв≥ту в колег≥умах Ћюбл≥на, ѕознан≥, ¬≥льно, в ¤ких бере участь у ф≥лософських диспутах, вивчаЇ ф≥лософськ≥ курси в≥домих у той час професор≥в ф≥лософ≥њ яна ћоравського та яна ћлодз¤новського, складаЇ власний курс ф≥лософ≥њ. ” ¬≥льно яворського за велик≥ усп≥хи в науц≥ призначають на посаду кер≥вника Ђ онгрегац≥њ пресв¤тоњ ƒ≥виї. яворський прийн¤в чернецтво п≥д ≥менем —тан≥слава, але невдовз≥, виступивши з критикою окремих положень католицизму, викликаЇ цим невдоволенн¤ св¤тих отц≥в, залишаЇ ¬≥льно й повертаЇтьс¤ до иЇва, де 1698 року зр≥каЇтьс¤ ун≥атства ≥ складаЇ ≥спити перед духовною владою та професорами олег≥уму на маг≥стра в≥льних мистецтв, ф≥лософ≥њ ≥ теолог≥њ. « того року викладаЇ у клас≥ поетики, пише в≥рш≥ та складаЇ орац≥њ. «годом укладаЇ власний курс ф≥лософ≥њ. —таЇ попул¤рним у иЇв≥ оратором ≥ поетом, знайомитьс¤ з гетьманом ≤ваном ћазепою, складаЇ панег≥рик його родичу полковников≥ ≤вану ќбидовському. ѕише курс психолог≥њ, використавши нов≥тн≥ дос¤гненн¤ Ївропейських учених у ц≥й галуз≥. яворський в роки викладанн¤ написав також твори з догматики Ђѕро св¤ту “р≥йцюї та Ђѕро церквуї. ѕ≥д час одного з в≥зит≥в до ћоскви яворський виголошуЇ блискучу промову на похоронах бо¤рина Ўењна, ¤ка сподобалас¤ ѕетров≥ I ≥ молодого кињвського ≥Їромонаха 1700 року залишають у ћоскв≥. «годом стаЇ протектором ћосковськоњ словТ¤но-греко-латинськоњ академ≥њ, в ¤к≥й в≥н реформував навчальний процес на зразок ињвського колег≥уму, засновуЇ при академ≥њ театр ≥ керуЇ ним. ѕ≥зн≥ше згуртовуЇ навколо себе однодумц≥в, здеб≥льшого вих≥дц≥в з иЇва, бере активну участь у реформах ѕетра I, багато сил в≥ддаЇ видавнич≥й д≥¤льност≥ ¤к фаховий рецензент, редактор багатьох наукових видань, що виходили у ћосковськ≥й друкарн≥. 1700 року яворського висв¤чено на митрополита –¤занського та ћуромського. 1702 року в≥н стаЇ екзархом та м≥сцеблюстителем всерос≥йського патр≥аршого престолу. ¬ той час починаютьс¤ його суперечки й незгоди з ‘еофаном ѕрокоповичем. 1715 року зак≥нчив головну свою полем≥чну працю Ђ ам≥нь в≥риї. 1721 року яворського призначено главою —в¤щенного —иноду –ос≥йськоњ православноњ церкви, але, вже т¤жко хворий, в≥н майже не брав участ≥ в його робот≥, фактично керував —инодом в≥це-президент ‘еофан ѕрокопович. ѕомер —тефан яворський 24 листопада 1722 року. ѕоховано його у ѕере¤слав≥-–¤занському, у ƒонському монастир≥, п≥д церквою —тр≥тенн¤. —тефан яворський був одним з найосв≥чен≥ших д≥¤ч≥в свого часу, автором ц≥лого р¤ду глибоких л≥тературних, ф≥лософських ≥ теолог≥чних праць, що в≥д≥грали пом≥тну роль в культурно-осв≥тньому житт≥ ”крањни к≥нц¤ XVII стол≥тт¤. —тефан яворський ¤к викладач иЇво-ћогил¤нського колег≥уму, поет ≥ оратор був дуже попул¤рний в осв≥чених колах кињвськоњ ел≥ти. …ого в≥рш≥ цитували викладач≥ на лекц≥¤х, зокрема, ‘еофан ѕрокопович, майбутн≥й суперник у ћоскв≥, цитував в≥рш ЂЅогородице ƒ≥во, що вд¤гнена в сонцеї. «гадуЇ його й ћитрофан ƒовгалевський у своњй книз≥ Ђ—ад поетичнийї. —тефан яворський в≥льно волод≥в ≥ писав трьома мовами Ч латинською, польською та книжною украњнською. «нав грецьку та старословТ¤нську. Ѕагато кињвських зверхник≥в вважали за честь мати в≥д яворського панег≥рик. ¬≥н пише панег≥рики полковников≥ ≤вану ќбидовському, родичев≥ всемогутнього гетьмана ћазепи. !684 року яворський створюЇ блискучий панег≥рик митрополитов≥ ¬арлаамов≥ ясинському Ђ√еракл п≥сл¤ јтлантаї, в ¤кому засв≥дчуЇ св≥й великий поетичний хист. яворський був чудовий оратор, ≥ в ум≥нн≥ складати так зван≥ орац≥њ з ним не м≥г н≥хто зр≥вн¤тис¤. як ¤скравий представник бароковоњ л≥тератури в ”крањн≥, використовував бароковий стиль з його динам≥чн≥стю, ¤скравою театральн≥стю, складною метафоричн≥стю, у своЇму лекц≥йному курс≥ з ф≥лософ≥њ, зокрема у вступ≥ до цього курсу, що маЇ пишну назву: Ђ‘≥лософське змаганн¤, що розпочинаЇтьс¤ на арен≥ православноњ иЇво-ћогил¤нськоњ г≥мназ≥њ руськими атлетами дл¤ б≥льшост≥ слави того, котрий, будучи в≥льним в≥д гр≥ха п≥л≥гримом Їдинородним —ином ќтц¤, вступив на шл¤х помноженн¤ слави найблаженн≥шоњ …ого ћатер≥, ¤ка пройшлась колись швидко ёдейськими узг≥рТ¤миї. яворський в≥дкривав св≥й курс у найкращих традиц≥¤х украњнського бароко: Ђя в≥дкриваю дл¤ вас, о найстаранн≥ш≥ атлети, не так ол≥мп≥йськ≥ ≥гри, ¤к лаб≥ринт јр≥стотел¤, що переважаЇ лаб≥ринт ƒедала. “ут що не питанн¤, то пастка, ¤ка оч≥куЇ вас на в≥дкритих шл¤хах...ї —тефан яворський розум≥в, що ф≥лософ≥ю можна ос¤гти лише у поЇднанн≥ з ≥ншими сум≥жними науками, зокрема з лог≥кою, ≥ тому розробив св≥й курс ц≥Їњ науки, оск≥льки вважав, що њњ можливост≥ Ї гарантом подоланн¤ вс≥х труднощ≥в ф≥лософ≥њ. Ћог≥ка давала яворському можлив≥сть будувати правильн≥ визначенн¤, без ¤ких не могла йти мова про точн≥сть ≥ однозначн≥сть вживаних ф≥лософських терм≥н≥в. Ђћетою нашоњ п≥знавальноњ потенц≥њ Ї п≥знанн¤ та встановленн¤ ≥стини, Ч писав яворський. Ч јле оск≥льки людський розум сам по соб≥ Ї слабкий та ненад≥йний ≥ може, звичайно, хитатис¤ м≥ж ≥стинним ≥ хибним, то потребуЇ ¤коњсь науковоњ навички, ¤ка у змоз≥ керувати д≥¤ми нашого розумуї. —тефан яворський та ≥нш≥ викладач≥ колег≥уму виступали проти неправильного розум≥нн¤ значенн¤ лог≥ки представниками православноњ ортодокс≥њ, ¤к≥ вважали цю науку не т≥льки непотр≥бною, а й шк≥дливою. ÷¤ традиц≥¤ запереченн¤ лог≥ки йшла ще в≥д ≤вана ¬ишенського, ¤кий п≥ддавав анафем≥ учител≥в ф≥лософ≥њ у братських школах. —тефан яворський наважуЇтьс¤ заперечити думки цього та ≥нших отц≥в церкви, вважаючи, що наука немислима без лог≥ки, ¤ка даЇ можлив≥сть дос¤гти точност≥ ≥ однозначност≥ наукових терм≥н≥в, переконливо обгрунтувати т≥ чи ≥нш≥ положенн¤. ЂЌам закидають, Ч писав в≥н,Ч що отц≥ церкви засуджували лог≥ку, отже морально вона не Ї потр≥бною. я в≥дпов≥даю: вони засуджували не лог≥ку, а зловживанн¤ лог≥кою, ¤ке було тод≥, коли в≥ра атакувалас¤ лог≥кою, наприклад јвгустином ≥ ман≥хейц¤ми; так що латин¤ни у своњх л≥тан≥¤х повинн≥ були сп≥вати: Ђ«в≥льни нас Ѕоже в≥д лог≥ки јвгустинаї. —тефан яворський блискуче читав курс натурф≥лософ≥њ, грунтуючи своњ висновки на прац¤х јр≥стотел¤, ѕтоломе¤, оперника. ’оч його теор≥¤ будувалас¤ головним чином на спостереженн≥, а не на експеримент≥, ¤к п≥зн≥ше у ‘еофана ѕрокоповича, проте яворський намагавс¤ по¤снити ¤вища природи, виход¤чи з нењ самоњ ≥ в≥р¤чи в силу людського розуму, в можливост≥ його не т≥льки п≥знавати Ђдивн≥ ¤вищаї, а й створювати њх дл¤ власного добра. “обто яворський закликав до дальшого досл≥дженн¤ природи ≥ використанн¤ дос¤гнень науки в житт≥. Ќайб≥льш ц≥кавим у кињвському колег≥ум≥ був курс яворського з психолог≥њ, в ¤кому вчений спиравс¤ на вченн¤ јр≥стотел¤ Ђѕро душуї та ≥нш≥ його твори. ƒушу яворський розгл¤дав ¤к форму орган≥чного т≥ла, ¤ка маЇ житт¤ в потенц≥њ. ¬≥н вир≥зн¤в три њњ види: вегетативна душа Ч дл¤ рослин; в≥дчуттЇва Ч дл¤ тварин; розумна Ч дл¤ людини. —.яворський даЇ пон¤тт¤ анатомо-ф≥з≥олог≥чноњ властивост≥ людини, стверджуючи, що вс≥ њњ життЇв≥ функц≥њ зумовлен≥ ЂжиттЇвими духамиї, ¤к≥ виробл¤ютьс¤ з серц¤ ≥ кров≥. ∆итт¤ людини вчений д≥лить на три пер≥оди: дитинство, юн≥сть, стар≥сть, а також на семир≥чн≥ цикли, п≥д час ¤ких Ї критичн≥ й небезпечн≥ моменти дл¤ житт¤ людини. яворський вважав, що житт¤ людське надто коротке, але його можна продовжити, вгамовуючи своњ пристраст≥, збер≥гаючи пом≥рн≥сть у харчуванн≥, не займаючись надм≥рною працею, а вести житт¤ здорове, на гарн≥й м≥сцевост≥. “обто яворський пропагував засади геронтолог≥њ в тих межах, ¤к≥ тод≥ були можлив≥. јле насамперед в≥н закликав до духовного житт¤, до знань, ¤к≥ зробл¤ть житт¤ повнокровним ≥ щасливим. « цього погл¤ду вельми ц≥кавий в≥рш яворського Ђѕрощанн¤ з книгамиї. ÷е чудовий вз≥рець бароковоњ поез≥њ ≥ водночас глибокодумний ф≥лософський трактат, вир≥шений у блискуч≥й поетичн≥й форм≥. ÷е немов життЇве кредо ф≥лософа-поета, ¤ке може стати вз≥рцем ≥ нин≥ сущим любомудрам: ¬ путь вирушайте, книжки, що часто гортав ¤ ≥ пестив, ¬ путь, моЇ с¤йво, ≥д≥ть! ¬т≥хо й окрасо мо¤! ≤ншим, щаслив≥шим, душам поживою будьте однин≥, ≤нш≥, блаженн≥, серц¤ нектаром вашим поњть! √оре мен≥: моњ оч≥ розлучаютьс¤ з вами нав≥ки “а й не спроможутьс¤ вже душу мою наситить. ¬и-бо Їдин≥ були мен≥ нектаром, медом поживним; « вами на св≥т≥, книжки, солодко жити було. /**(ѕереклад ћиколи «ерова).**/ ** —тефан яворський був одним ≥з найв≥дом≥ших ревнител≥в православТ¤. —м≥ливий, благородний ≥ в≥двертий. ¬≥н говорив правду самому ѕетру ¬еликому, оточеному протестантами. ÷е не заважало, одначе, монарху поважати св¤тител¤; зате лютеранц≥ дивилис¤ на нього ¤к на непримиренного й небезпечного ворога. ≤ не вони одн≥, але й ус≥ вороги церкви православноњ бо¤лис¤ сильних, пр¤мих ≥ непереможних його звинувачень. “вори —тефана яворського служать живим св≥дченн¤м енерг≥йноњ боротьби його з противниками в≥ри ≥стинноњ. /**¬.јскоченський. 1856.**/ ** ÷≥лком можливо, що ≥ реформи загального ≥ церковного характеру, задуман≥ ≥ проведен≥ ѕетром, п≥дпирав ѕрокопович не т≥льки з власного бажанн¤, але з особистого переконанн¤. ¬се-таки головними пружинами його д≥¤льност≥ було Ч персональне четолюбство ≥ карТЇризм. як виг≥дно в≥др≥зн¤вс¤ в≥д нього в ц≥м в≥дношенню —тефан яворський, ¤кий не побо¤вс¤ стати в опозиц≥ю царев≥, коли прийшлос¤ захищати права церкви. /**Ѕ. рупницький. 1935.**/
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших украњнських письменник≥в
