Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: оцюбинський ћихайло
ћихайло ћихайлович оцюбинський народивс¤ 17 вересн¤ 1864р. в м. ¬≥нниц≥ в с≥м'њ др≥бного ур¤довц¤. ƒитинство та юн≥сть майбутнього письменника минули в м≥стечках ≥ селах ѕод≥лл¤, куди переводили батька по служб≥. ќсв≥ту здобував у Ѕарськ≥й початков≥й школ≥ (1875 Ч 1876) та Ўаргородському духовному училищ≥ (1876 Ч 1880). оцюбинський почав пробувати своњ сили в л≥тератур≥ рано, бравс¤ за поез≥ю, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницькоњ д≥¤льност≥, справжн≥м покликанн¤м стаЇ художн¤ проза. « перших спроб оцюбинського-прозањка до нас д≥йшли опов≥данн¤ Ујндр≥й —олов≥йко, або ¬чен≥Ї св≥т, а невчен≥Ї тьмаФ (1884), У21-го грудн¤, на введен≥ЇФ (1885), Уƒ¤дько та т≥ткаФ (1885). ƒрукуватис¤ оцюбинський почав у 1890р. Ч льв≥вський дит¤чий журнал Уƒзв≥нокФ опубл≥кував його в≥рш УЌаша хаткаФ. ¬ цьому ж роц≥ в≥н побував у Ћьвов≥, встановивши творч≥ контакти з м≥сцевими л≥тераторами та видавц¤ми, зокрема ‘ранком. ѕоњздка поклала початок пост≥йному сп≥вроб≥тництву оцюбинського в зах≥дноукрањнських виданн¤х. Ќа початку 1891р. в≥н њде в с. Ћопатинц≥ на ¬≥нниччин≥, де поЇднуЇ роботу домашнього вчител¤ в родин≥ м≥сцевого службовц¤ з поглибленим вивченн¤м житт¤ села, народноњ мови, культури ≥ розпочинаЇ серйозну л≥тературну працю. «а один 1891 р≥к з-п≥д його пера виход¤ть опов≥данн¤ У’арит¤Ф, УялинкаФ, Уѕ'¤тизлотникФ, пов≥сть УЌа в≥руФ, в≥ршована казка У«авидющий братФ. “вори привернули увагу л≥тературноњ громадськост≥, засв≥дчили, що в украњнську прозу прийшов талановитий художник. Ќа початку 90-х рр. частина молодоњ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, перейн¤тоњ л≥берально-просв≥тительськими ≥де¤ми, утворюЇ орган≥зац≥ю УЅратство тарас≥вц≥вФ, з учасниками ¤коњ оцюбинський де¤кий час п≥дтримував зв'¤зок. ÷ей зв'¤зок в≥дбивс¤ на його творчост≥. ” казц≥ У’оФ (1894) оцюбинський п≥дносить значенн¤ л≥берально-просв≥тительськоњ д≥¤льност≥. –оки перебуванн¤ оцюбинського на ур¤дов≥й служб≥ в ћолдав≥њ ≥ риму дали життЇвий матер≥ал дл¤ його твор≥в Уƒл¤ загального добраФ (1895), Уѕе-коптьорФ (1896), Уѕосол в≥д чорного цар¤Ф (1897), У¬≥дьмаФ (1898), У¬ путах шайтанаФ (1899), Уƒорогою ц≥ноюФ (1901), УЌа камен≥Ф (1902), У” гр≥шний св≥тФ, Уѕ≥д м≥наретамиФ (1904). ќдним ≥з св≥дчень того, що оцюбинський своњми творами молдавсько-кримського циклу виходив за меж≥ локальних проблем, Ї те, що його пов≥сть Уƒл¤ загального добраФ була надрукована в переклад≥ рос≥йською мовою у журнал≥ У∆изньФ (1899, кн. 12). Ѕагата творчими здобутками п'¤тир≥чна служба у ф≥локсерн≥й ком≥с≥њ стала пер≥одом ≥нтенсивного зростанн¤ письменника «алишивши роботу в ком≥с≥њ, в≥н п≥сл¤ безусп≥шноњ спроби влаштуватис¤ на роботу в „ерн≥гов≥, де жила с≥м'¤, њде до ∆итомира ≥ займаЇ р≥зн≥ посади в редакц≥њ м≥сцевоњ газети У¬олыньФ. Ќа початку 1898р. оцюбинський нарешт≥ д≥стаЇ роботу в черн≥г≥вському земств≥. ¬ажливим моментом св≥тогл¤дно-художньоњ еволюц≥њ оцюбинського було опов≥данн¤ УЋ¤лечкаФ (1901). ” УЋ¤лечц≥Ф оцюбинський постаЇ визначним майстром психолог≥чного анал≥зу. «осередженн¤ уваги на психолог≥чних кол≥з≥¤х стаЇ визначальною рисою творчост≥ оцюбинського. ƒещо окремо в доробку оцюбинського сто¤ть твори на теми з минулого украњнського народу Ч УЌа крилах п≥сн≥Ф (1895) ≥ Уƒорогою ц≥ноюФ (1901). ѓх ЇднаЇ романтично-п≥днесена, героњчна тональн≥сть. Ќовела У÷в≥т ¤блун≥Ф була в украњнськ≥й л≥тератур≥ новаторською за темою: порушувалась проблема ставленн¤ письменника до д≥йсност≥, говорилос¤, що митець за будь-¤ких обставин не може забувати про св≥й громад¤нсько-профес≥йний обов'¤зок, повинен бол≥ти чужим горем, ¤к власним. ƒо теми У÷в≥ту ¤блун≥Ф оцюбинський повертаЇтьс¤ ще не раз (цикл м≥н≥атюр У« глибиниФ, поез≥¤ в проз≥ Уѕам'¤ть душ≥Ф, незавершений тв≥р Уѕавутинн¤Ф, новели УIntermezzoФ ≥ У—онФ). ¬иражене у цих творах ≥дейно-мистецьке кредо декларуЇтьс¤ й у лист≥-в≥дозв≥ ћ. оцюбинського ≥ ћ. „ерн¤вського 1903р. до украњнських письменник≥в. Ќаступний розвиток украњнськоњ л≥тератури оцюбинський бачив у розширенн≥ њњ тематичних та ≥дейних обр≥њв, пошуков≥ нових художн≥х форм. ” п'¤тил≥тт¤ перед революц≥Їю 1905 Ч 1907 рр. оцюбинський написав ≥ опубл≥кував опов≥данн¤ УFata morganaФ ( иевска¤ старина, 1904), в ¤кому вловив т≥ головн≥ зрушенн¤ у св≥домост≥ сел¤нства ≥ нов≥ тенденц≥њ в еволюц≥њ соц≥альноњ психолог≥њ села, ¤к≥ на повну силу ви¤вилис¤ п≥д час революц≥њ. –еволюц≥¤ остаточно в≥дкрила св≥тов≥ нове село, а оцюбинський без будь-¤кого втручанн¤ в текст опов≥данн¤ продовжив його ¤к другу частину пов≥ст≥. ƒруга частина пов≥ст≥ УFata morganaФ (опубл≥кована в кв≥тневому номер≥ УЋ≥тературно-наукового в≥сникаФ за 1910р.) належить до найвизначн≥ших творчих дос¤гнень оцюбинського, пов'¤заних з под≥¤ми першоњ рос≥йськоњ революц≥њ. ѕров≥дним жанром малоњ прози оцюбинського п≥сл¤ 1901р. стаЇ соц≥ально-психолог≥чна новела. ” 1906 Ч 1912 рр. кр≥м другоњ частини УFata morganaФ ћ. оцюбинський створюЇ новели У—м≥хФ, У¬≥н ≥деФ (1906), УЌев≥домийФ, УIntermezzoФ, У¬ дороз≥Ф (1907), УPersona grataФ, Уяк ми њздили до риниц≥Ф (1908), УƒебютФ (1909), У—онФ, УЋистФ (1911), Уѕодарунок на ≥мениниФ, У он≥ не винн≥Ф, образки-етюди У’вала життю!Ф, УЌа остров≥Ф (1912), а також пов≥сть У“≥н≥ забутих предк≥вФ (1911). ѕ≥д час поњздок на остр≥в апр≥ письменник часто зустр≥чавс¤ з √орьким, взимку 1911 Ч 1912 рр. нав≥ть жив у нього ≥ написав там У он≥ не винн≥Ф та Уѕодарунок на ≥мениниФ. ’удожн≥ нариси У’вала життю!Ф й УЌа остров≥Ф, написан≥ вл≥тку 1912р., Ч останн≥ твори ћ. оцюбинського. ѕафосом торжества житт¤ над смертю пройн¤тий нарис У’вала життю!Ф. Ћейтмотивом нарису УЌа остров≥Ф також Ї ≥де¤ безперервност≥, в≥чност≥ людського бутт¤. оцюбинський побував у багатьох екзотичних м≥сц¤х Ч у риму, Ѕессараб≥њ, на √уцульщин≥ та в ≤тал≥њ, його листи переповнен≥ враженн¤ми в≥д природи цих крањв. оцюбинський вражав своњх сучасник≥в знанн¤м природничих наук. ¬≥н проникав у таЇмниц≥ природи через наукову л≥тературу ≥ власн≥ спостереженн¤. ÷е допомагало йому глибше, по-ф≥лософськи сприймати навколишн≥й св≥т, краще збагнути ≥ точн≥ше в≥дтворити житт¤ людини в орган≥чному зв'¤зку з ус≥м св≥том. ѕрирода ≥ людина зливаютьс¤ у нього в одне ц≥ле, сто¤ть в одному поетично-ф≥лософському р¤ду. ћовна практика оцюбинського Ч один з ¤скравих приклад≥в широкого п≥дходу до розвитку л≥тературноњ мови. Ќе заперечуючи ваги р≥зних стил≥в украњнськоњ л≥тературноњ мови, сл≥в-новотвор≥в, ориг≥нальних вираз≥в, конструкц≥й, в≥н головним джерелом збагаченн¤ мови л≥тератури вважав загальнонародну розмову. “ворч≥сть оцюбинського служить художн≥м прикладом уже не одному покол≥нню украњнських письменник≥в.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших украњнських письменник≥в
