≤.‘ранко та видатн≥ д≥¤ч≥ √алицького ¬≥дродженн¤
Ќайвагом≥ш≥ здобутки √алицького ¬≥дродженн¤ пов'¤зан≥ з д≥¤льн≥стю ≤вана ‘ранка. ”н≥версальна особист≥сть в ≥стор≥њ св≥товоњ культури, поет, прозањк, драматург, журнал≥ст, л≥тературний критик ≥ орган≥затор л≥тературного житт¤. …ого творч≥сть стала основою комплексного вивченн¤ зв'¤зк≥в украњнськоњ та св≥товоњ культур.
“ворч≥сть ≤.‘ранка в≥дзначаЇтьс¤ самобутн≥стю ≥ водночас спор≥днена з новими ¤вищами в Ївропейськ≥й л≥тератур≥ к≥нц¤ XIX ст. …ого "√алицьк≥ образки" Ч приклад ц≥кавого експерименту: введенн¤ опов≥дних форм у поез≥ю.
—амобутн≥сть художнього мисленн¤ ≤.‘ранка виразно ви¤вл¤Їтьс¤ у поез≥¤х л≥ричного циклу. ’арактерна щодо цього його зб≥рка "« вершин ≥ низин", "«≥в'¤ле лист¤".
÷≥нним внеском у св≥тову л≥тературу стали ф≥лософськ≥ поеми ≤. ‘ранка Ч "—мерть ањна" ≥ "ћойсей".
ѕрогрес у л≥тератур≥ ≤. ‘ранко широко пов'¤зував ≥з вдосконаленн¤м засоб≥в психолог≥зму ("Ћель ≥ ѕолель", "ѕерехресн≥ стежки", "”крадене щаст¤"). “ворч≥сть ‘ранка-новел≥ста належить до кращих зразк≥в св≥товоњ л≥тератури.
”крањнська л≥тература на перелом≥ XIXЧXX ст. позначена новаторськими тенденц≥¤ми. ѕор¤д з в≥домими ≥менами (≤. ‘ранко, Ћес¤ ”крањнка, ћ. оцюбинський, ¬. —тефаник, ќ. обил¤нська) з'¤вл¤ютьс¤ самобутн≥ таланти (—. ¬асильченко, ћ. ¬ороний, ј. римський, ѕ. арманський, ќ. ќлесь, ¬. ¬инниченко). ”тверджуютьс¤ нов≥ ≥дењ, теми, образи, форми художнього вираженн¤. Ќа оновленн≥ л≥тератури позначивс¤ вплив Ївропейського модерн≥зму, мотиви ¤кого властив≥ в≥тчизн¤н≥й культур≥ XIX ст.
” русл≥ модерн≥стських пошук≥в формувалас¤ творч≥сть галицьких письменник≥в. ” 1906Ч1909 рр. д≥¤ло л≥тературне об'Їднанн¤ "ћолода муза" (ѕ. арманський, Ѕ. Ћепкий, ќ. Ћуцький, ¬. ѕачовський, —. “вердохл≥б та ≥н.).
Ућолода музаФ не була орган≥зац≥Їю, ¤ка веде обл≥к своњх член≥в чи маЇ розроблений статут чи програму. ÷е був радше клуб л≥тератор≥в, до ¤кого т¤ж≥ло чимало молод≥ ,що працювала в р≥зних галуз¤х мистецтва: композитор —тан≥слав Ћюдкевич, скульптор ћихайло ѕаращук, живописець ≤ван —иверин, скрипаль ≥ мал¤р ≤ван осинин, флейон≥ст ќсип Ўпитко...
ќл≥мпом Ућолодоњ музиФ була кавТ¤рн¤, напише п≥зн≥ше наймолодший њњ учасник ћ. –удницький.
¬заЇмини ‘ранка з Умолодомуз≥вц¤ми У були складними й неоднозначними. Ќа жаль, дос≥ це ц≥каве й дуже важливе дл¤ нашоњ л≥тератури питанн¤ не досл≥джувалось у вс≥й його складност≥, воно просто збувалос¤ тезою про те , що ‘ранко р≥зко критикував ¤к теоретичну платформу ц≥Їњ групи , так ≥ твори њњ представник≥в.
ритикував, ≥ р≥зко, хоч завжди ц≥кавивс¤ творч≥стю своњх молодих колег, стежив за кожним, в≥дгукувавс¤ на нов≥ њхн≥ книжки. УЅув невмолимим суддею у мистецьких справах, Ч зак≥нчуЇ св≥й спогад про ≤вана ‘ранка ѕ. Ѕ≥рманський, Ч ≥ пр¤мо дивував нас своЇю глибокою анал≥зою творчост≥ нашоњ ≥ чужоњ, хоча розходивс¤ у своњх погл¤дах з нами ≥ не мав виправданн¤ дл¤ наших ≥деал≥в модерн≥зму...
’оч не можна сказати, що легковажив нами . “≥шивс¤, ¤кщо вдавалос¤ знайти йому в наших писанн¤х щось, що п≥дпадало п≥д вимоги його естетичних канон≥в, ≥ хоча гн≥вили його наша см≥лив≥сть не тюпати сл≥дами, спорив з нами серйозноФ.
Ућолоду музу У треба розгл¤дати ¤к ланку в систем≥ взаЇмод≥њ р≥зних теч≥й л≥тературного руху к≥нц¤ ’≤’ Ч початку ’’ ст. фрагмент загальноЇвропейськоњ панорами, бо ≥дењ модерн≥зму приходили на ”крањну р≥зними шл¤хами, поЇднуючись ≥з де¤кими рисами попередньоњ реал≥стичноњ школи ≥ набуваючи в украњнському нац≥ональному середовищ≥ нових ознак . ѕри цьому кожен письменник репрезентуЇ свою л≥н≥ю розвитку , пошуки власноњ концепц≥њ, що охоплюють сферу ≥дей ≥ форм. ™дине, що обТЇднювало представник≥в ус≥х цих груп , теч≥й чи просто ≥ндив≥дуальностей , було неприйн¤тт¤ побутового реал≥зму , описовост≥ староњ школи письма.
« цього погл¤ду не т≥льки л≥рична драма У«≥вТ¤ле лист¤Ф ≤.‘ранка , а його статт≥ Уѕринципи ≥ безпринципн≥стьУ, У—таре ≥ нове в украњнськ≥й л≥тератур≥Ф можна назвати ви¤вленн¤м модерн≥стичного напр¤мку, модерн≥стичного в тому сенс≥, що тут у центр≥ стоњть св≥дом≥сть ≥ндив≥дуальност≥,ЧФлюдська душаФ, кр≥зь призму ¤коњ розкриваЇтьс¤, Уосв≥тлюЇтьс¤Ф навколишнЇ оточенн¤. ќтже, поет УвириваЇФ свого л≥ричного геро¤ з рамок б≥олог≥чного ≥снуванн¤ ≥ вводить широку часову ≥ просторову перспективу , в Їдн≥сть з≥ всесв≥том.
Ућолода музаФ ≥снувала пор≥вн¤нно недовго Ч в≥д 1907 року до першоњ св≥товоњ в≥йни , отже , ¤кихось с≥м Ч в≥с≥м рок≥в. јле вона вписала свою стор≥нку в ≥стор≥ю украњнськоњ л≥тератури, була певним етапом на шл¤ху њњ подальшого розвитку.
¬одночас треба враховувати й те , що л≥тературний процес твор¤ть не т≥льки ≥, може, не ст≥льки теч≥њ та групи, ¤к творч≥ ≥ндив≥дуальност≥.
ожний учасник Ућолодоњ музиФ Ч людина з≥ своЇю долею ≥ митець ≥з своњм неповторним обличч¤м .≤ ¤к митець кожен з них виходить за меж≥ ц≥Їњ л≥тературноњ групи, оск≥льки творч≥сть його не обмежуЇтьс¤ часом ≥снуванн¤ .
ѕо-р≥зному склалис¤ дол≥ колишн≥х Умолодомуз≥вц≥вФ. Ќайдовше судилось прожити ћихайлов≥ яцк≥ву ( в≥н помер у 1961 р.), йому вдалос¤ чи не найповн≥ше ≥ най¤скрав≥ше виразити ≥дењ Ућолодоњ музи У експресивним стилем , в ¤кому гострота спостереженн¤, точн≥сть детал≥ поЇднана з виходом за рамки реальност≥, а тонка л≥рична настроЇн≥сть сус≥дуЇ ≥з в≥дразливою натурал≥стичн≥стю , в нього чи не найт≥сн≥ше поЇднан≥ ≥ переплетен≥ бодлер≥вськ≥ ≥деал ≥ спл≥н , ≥ водночас в≥н чи не найорган≥чн≥ше поЇднав фолькльорний символ з модерною техн≥кою письма , що доходить м≥сц¤ми майже до сюрреал≥стичних образних конструкц≥й. Ќа жаль, творч≥сть ћ. яцк≥ва припинилас¤ невдовз≥ п≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни, ≥ важго гадати, що дав би цей ¤скравий талант за спри¤тливих обставин.
—еред поет≥в, безсумн≥вно, найталановит≥шим був ѕетро арманський. …ого перша зб≥рка У« теки самовбивц≥Ф Ї учн≥вським насл≥дуванн¤м У —тражданн¤ молодого ¬ертераУ √ете та У«≥вТ¤лого лист¤У ≤. ‘ранка . “а в наступних книжках в≥н утвердивс¤ ¤к ориг≥нальний поет з≥ своњм обличч¤м.
«даЇтьс¤ , в цього поета в кров≥ був пот¤г до мандр≥в, ≥ з ≤тал≥њ прив≥з в≥н у поез≥ю Умолодомуз≥вц≥вФ зам≥сть шуму смерек та хвиль ƒн≥стра аромат кипарис≥в, хлюпанн¤ “ибру. Ѕодлер≥вське Уде-небудь, щоб т≥льки поза цим св≥том У згодом ган¤ло його св≥тами , та все ж п≥д к≥нець житт¤ прибило до пристан≥ Ч хоч не тихоњ ,а пон≥веченоњ Ч р≥дного краю . –анн¤ поез≥¤ ѕ. арманського , сповнена Упричинного смуткуФ . ћ. –ильський мотиви смутку по¤снюЇ ¤к умовами тогочасного житт¤ √аличини , так ≥ особистою вдачею поета мФ¤кою,вразливою, ≥ тим , Ущо в кол≥ його творчих зац≥кавлень були Упоез≥њФ Ћеопард≥ , Ѕодлера , песим≥стичн≥ стор≥нки Ѕ≥бл≥њФ.
ћотиви смутку й косм≥чного болю, що на думку ≤.‘ранка п≥днос¤ть поез≥ю ѕ. арманського в≥д др≥бниць буденщини до проблеми загальнолюдськоњ духовност≥ й етики, конфл≥кт≥в м≥ж добром ≥ злом, дом≥нують у творах Умолодомуз≥вськогоФ пер≥оду. ѕ≥зн≥ше, в роки першоњ св≥товоњ в≥йни, той високий пафос ≥ тон повол≥ поступаютьс¤ м≥сцем сатиричним тонам, гротескним образам . ѕоет т¤жко переживаЇ трагед≥ю р≥дного краю , коли тис¤ч≥ с≥чових стр≥льц≥в гинули на под≥льських пол¤х, а де¤к≥ з њхн≥х пров≥дник≥в спали Уп≥д в≥денськими перинамиФ.
Ѕ≥ль, драму, силу гн≥ву письменник передав у зб≥рц≥ поез≥й "Alfresco"(1917), в ¤к≥й траг≥зм св≥тосприйн¤тт¤ попередн≥х рок≥в переходить у траг≥зм ≥сторичноњ дол≥ народу, а само≥рон≥¤ в сатиру.
ƒовг≥ роки перебуванн¤ автора в Ѕразил≥њ принесли низку майстерних пейзажних ≥ л≥ричних поез≥й, на жаль, сьогодн≥ майже нев≥домих нашому читачу, бо друкувались вони на стор≥нках малотиражних галицьких пер≥одичних видань, до того ж недоступних...
Ќа творч≥сть поета повоЇнного пер≥оду наклала св≥й в≥дбиток сусп≥льна ситуац≥¤ , ¤ка мало спри¤ла ви¤вленню таланту. Ќаписав ≥ арманський немало декларативних в≥рш≥в, та все ж не припин¤в творити ≥нтимну л≥рику ≥ уклав книжку "ќс≥нн≥ зор≥".
ј ще Ч зд≥йснив справжн≥й подвиг, переклавши "Ѕожествену комед≥ю" ƒанте. ѕеред самою смертю побачив виданою першу частину ц≥Їњ прац≥.ƒв≥ наступн≥-дос≥ чекають виданн¤...
Ќе вкладаЇтьс¤ в "молодомуз≥вськ≥" рамки ≥ поез≥¤ ¬асил¤ ѕачовського та Ѕогдана Ћепкого, ¤к≥ продовжували л≥тературну працю у 20-30 роки. ќдин ≥з основних мотив≥в л≥рики ¬.ѕачовського Ч "розсипан≥ перли" сл≥з л≥ричного геро¤ в≥д нерозд≥леного коханн¤ , його плач за втраченою милою, що поступово зливаЇтьс¤ у зб≥рний образ ж≥ночого ≥деалу.
‘ольклорною символ≥кою сповнен≥ й драматичн≥ поеми ¬.ѕачовського, зокрема У—он украњнськоњ ноч≥Ф, У—онце руњниФ, У«олот≥ ¬оротаФ, в основ≥ ¤ких лежить ≥де¤ нац≥онального в≥дродженн¤.
—еред ≥нших твор≥в ¬.ѕачовського назвемо ≥сторичну поему У н¤зь ЋаборецьФ, засновану на легендах ≥ щедро насичену фольклорною символ≥кою ≥ ¤скравим закарпатським мовним колоритом.
ѕоез≥ю Ѕогдана Ћепкого Умолодомуз≥вськогоФ пер≥оду пронизуЇ туга осен≥, прощанн¤.¬≥рш У∆уравл≥Ф наче концентруЇ в соб≥ ц≥ мотиви . ¬ к≥лькох строфах про ос≥нн≥й в≥дл≥т журавл≥в ум≥стилась широка гама переживань ≥ настроњв. “акими журавл¤ми почували себе галичани , що покидали р≥дну землю в не¤сн≥й над≥њ на кращу долю за океаном.
Ќайб≥льше спор≥днюЇ Ѕ. Ћепкого з ≥ншими представниками Ућолодоњ музиФ мотив природи Ч ¤к того остр≥вц¤, де людина може в≥дпочити в≥д життЇвих турбот ≥ клопот≥в.
ѕод≥њ ≤ св≥товоњ в≥йни, у вир≥ ¤ких опинивс¤ ≥ сам письменник, внесли в його поез≥ю нов≥ мотиви. якщо визначити найголовн≥шу зм≥ну в поетичн≥й творчост≥ Ѕ.Ћепкого воЇнних рок≥в, то вона ви¤вл¤Їтьс¤, мабуть, у тому, що У¤Ф поета, ¤ке було в еп≥центр≥ його л≥рики, втрачаЇ свою дом≥нуючу роль, зливаючись з колективним У¤Ф народу.
” 20-30-т≥ роки письменник вступаЇ переважно виступаЇ переважно в жанр≥ ≥сторичноњ прози, до поез≥њ звертаЇтьс¤ лише час в≥д часу. ¬≥рш≥ цього пер≥оду не додають н≥чого суттЇво нового до сказаного ран≥ше, лише ≥нколи проблиснуть спалахи туги за молод≥стю, за коханн¤м .
¬≥д особистих настроњв до громад¤нськоњ л≥рики прийшов ≥ —тепан „арнецький, що мав серед своњх при¤тел≥в репутац≥ю богем≥ста й завз¤того театрала. «ахопленн¤ театром в≥дбилос¤ й на творчост≥ „арнецького. ƒжерелом його л≥рики Ї ≥ настроњ, викликан≥ творами мистецтва, Ч в≥н часто бачить себе персонажем т≥Їњ чи ≥ншоњ пФЇси або опери.
¬ л≥риц≥ —. „арнецького вражаЇ тонке сприйн¤тт¤ природи. Ћ≥ричний герой поета стоњть перед нею зачудований, в≥н УзливаЇтьс¤Ф з нею у момент духовного сумТ¤тт¤ чи п≥днесенн¤.
÷ей, здавалось б, камерний поет з великою силою показав трагед≥ю людини, краю, народу в ≤ св≥тов≥й в≥йн≥ , його поез≥¤ збагатилас¤ новими барвами ≥ тонами, здобула ноти сильного громад¤нського звучанн¤.
ѕоетичний доробок —идора “вердохл≥ба та ќстапа Ћуцького довол≥ скромний ≥ не йде в пор≥вн¤нн¤ з тим, що створили ≥нш≥ учасники Ућолодоњ музиФ. ќриг≥нальну спадщину —.“вердохл≥ба компенсують його переклади . Ѕагато й талановито переклав в≥н , зокрема польською мовою своњх колег Умолодомуз≥вц≥вФ, а також ћиколу ‘≥л¤нського, ќлександра озловського, ќлександра ќлес¤.. …ого ≥нтерпретац≥¤ У амен¤р≥вФ спонукала ‘ранка написати ц≥лу критичну статтю про цей переклад, в ¤к≥й в≥н назвав “вердохл≥ба перекладачем, що маЇ широку духовну культуру ≥ вироблений естетичний смак. ѕерекладав в≥н також на н≥мецьку, з польськоњ на украњнську.
якщо в —.“вердохл≥ба над ориг≥нальною творч≥стю дом≥нуЇ переклад, то ќ.Ћуцький Ч передус≥м орган≥затор ≥ теоретик Ућолодоњ музиФ. —ьогодн≥ його ≥мТ¤ б≥льше в≥доме гострими в≥дпов≥д¤ми ‘ранка Ч на статтю Ућолода музаФ та на еп≥граму У≤ван ’рамкоФ, внасл≥док чого склалос¤ негативне ставленн¤ до цього л≥тератора , чи¤ творч≥сть тривала всього пТ¤ть рок≥в.
« Ућолодоњ музиФ бере св≥й початок ≥ творч≥сть ћихайла –удницького, б≥льше в≥домого своњми л≥тературознавчими та л≥тературно-критичними статт¤ми. ѕоетична творч≥сть його за розм≥рами невелика: спорадичн≥ публ≥кац≥њ в пер≥одиц≥. Ќешироке й коло мотив≥в та настроњв Ч спогад з дитинства , любовне переживанн¤ , миттЇве враженн¤. ” творах ћ.–удницького не знайдемо ф≥лософськоњ глибини , багатоплановост≥ образу. ¬≥рш переважно елегантний , в≥дшл≥фований , ¤к мармур , ≥, наче мармур, холодний. ¬итончена техн≥ка , неспод≥ван≥ ритм≥чн≥ переходи при незр≥дка нарочит≥й за≥нтелектуал≥зованост≥, еклектизм≥ образ≥в Ч все це робило поез≥ю ћ.–удницького ¤вищем прим≥тним на загальноукрањнському терен≥.
ћ. –удницький УзамикаЇФ те коло поет≥в, ¤к≥ безпосередньо повТ¤зан≥ з групою Ућолода музаФ.
який вплив мала творч≥сть Умолодомуз≥вц≥вФ на подальший розвиток украњнськоњ л≥тератури, зокрема поез≥њ?
¬≥домий поет Ѕ.-≤. јнтонич писав, що поети Ућолодоњ музиФ вичерпалис¤ ще на початку ’’ ст. ≥ Уњх роль у повоЇнному л≥тературному житт≥ довол≥ скромна , а впливу на це житт¤ вони не мали жодного. —учасна л≥тературна молодь зовс≥м в≥д≥йшла в≥д них, ≥ њй блище нав≥ть У—лово ополку ≤горев≥мФ, ан≥ж њх смутки , муки ≥ косм≥чна тугаФ.
Ућолодомуз≥вц≥Ф вписали свою стор≥нку в ≥стор≥ю украњнськоњ культури та √алицького ¬≥дродженн¤.
—мотри другие рефераты по литературе
