ƒраматизм творчоњ б≥ограф≥њ ѕавла “ичини
¬асиль —тус, ¤кий досл≥джував творч≥сть ѕавла “ичини, писав: Ђƒол¤ “ичини во≥стину траг≥чна. ¬ ≥стор≥њ св≥товоњ л≥тератури, мабуть, не найдетьс¤ ≥ншого такого прикладу, коли б поет в≥ддав половину свого житт¤ висок≥й поез≥њ, а половину Ч нещадн≥й боротьб≥ з≥ своњм ген≥альним обдаруванн¤мї.
“ак, творча б≥ограф≥¤ ѕавла √ригоровича “ичини позначена драматизмом, хоча починалас¤ вона досить спок≥йно ≥ впевнено, не
передбачаючи н≥¤ких трагед≥й.
ѕавло “ичина вперше надрукувавс¤ двадц¤тир≥чним юнаком.
…ого перша зб≥рка Ђ—он¤чн≥ кларнетиї стала етапною под≥Їю в ≥стор≥њ украњнськоњ л≥тератури, вона мала шалений усп≥х ≥ вмить
прославила автора. ≤ сьогодн≥ ц¤ зб≥рка Ї одним з ун≥кальних ≥ наймузичн≥ших твор≥нь у св≥тов≥й поез≥њ. ¬она поЇднала в соб≥ поетичний л≥ризм ≥з нац≥ональним та соц≥альним прозр≥нн¤м. “ичину було названо Ђглибоко нац≥ональним поетомї, а його поез≥¤
стала виразником душ≥ украњнського народу, завд¤ки њй прозр≥ли Ђтис¤ч≥ очейї. ÷¤ зб≥рка була пронизана спод≥ванн¤ми, пов'¤заними з революц≥Їю, що мала принести нове щасливе житт¤ ≥ нац≥ональне в≥дродженн¤. “а розв'¤зана б≥льшовиками громад¤нська в≥йна
затопила ”крањну кров'ю, розпалила ненависть людей Ч прийшла Ђгоробина н≥чї.
” зб≥рц≥ Ђ«ам≥сть сонет≥в ≥ октавї ѕавло “ичина проклинаЇ вс≥х, Ђхто зв≥ром ставї, виступаЇ проти насильства ≥ жорстокост≥, висловлюЇ своЇ розчаруванн¤ революц≥Їю, њњ Ђвеликою ≥деЇюї ≥ засобами вт≥ленн¤ њњ у житт¤. ѕоез≥њ ц≥Їњ зб≥рки протилежн≥ за своњм настроЇвим звучанн¤м з поез≥¤ми Ђ—он¤чних кларнет≥вї, але теж
високомайстерн≥.
” роки стал≥нських репрес≥й, коли було знищено три чверт≥ украњнських письменник≥в, ѕавло “ичина вц≥л≥в ц≥ною компром≥су
≥з власною сов≥стю ≥ талантом. « того часу почавс¤ траг≥чний спад у його творчому житт≥. ’≥ба це не трагед≥¤, коли талановитий поет
душить св≥й ген≥й ≥ зам≥сть ориг≥нальних в≥рш≥в римуЇ оди, прославл¤ючи парт≥ю, ¤ка в≥дн¤ла в нього право творити дл¤ свого народу, ≥ в≥дн¤ла б у нього житт¤, ¤кби в≥н ѓѓ не прославл¤в? ѕоет соромивс¤ своЇњ новоњ поез≥њ, усв≥домлював своЇ пад≥нн¤, але, Ђнемов той ƒант у пекл≥ї, був вимушений сп≥вати в тон з тими, хто його задавав.
„и маЇмо сьогодн≥ ми право засуджувати ѕавла “ичину, сьогодн≥, коли жахлив≥ роки стал≥нських репрес≥й уже майже н≥кому згадувати? я вважаю, що перш н≥ж виносити вирок поету, сл≥д у¤вити
себе на його м≥сц≥. “ому, ¤к на мене, правильн≥ше було б вивчати поез≥ю його душ≥ ≥ забути про поез≥ю страху, викреслити њњ, щоб вона на затьмарювала поетичн≥ шедеври Ђ—он¤чних кларнет≥вї.
—мотри другие рефераты по литературе
