Образ ліричного героя в поезіях збірки "Зів`яле листя" І. Франка
В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він — успішний письменник, поет, драматург,
критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не
пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов — Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з
політичним в'язнем, друга — Юзефа Дзвонковська, що відмовила Франкові й іншим претендентам, бо відчувала смертельну хворобу,
третя — Целіна Журовська, яку Франко кохав платонічною і нещасливою любов'ю. Інтимні почуття поета сконцентровані у його ліричній збірці «Зів'яле листя».
Про свою збірку Іван Франко говорив, що це книжка «найсуб'єктивніших» віршів, але у способі змалювання складних людських почуттів вони найбільш об'єктивні. Ліричний герой збірки
«Зів'яле листя» — це чутлива, ніжна і водночас інтелектуальна людина. Для своєї коханої він здатен на все. Часто у своїх віршах
І. Франко показує неприховане страждання, якого може завдати кохана людина:
Я мов безумний лютував,
Мов п'яний у нетямі,
Хоч чув, що власне серце рвав
Злочинними руками.
Також поет зображує підступну долю, яка розлучає двох закоханих:
Неперехідним муром поміж нами
Та доля стала! Мов два судна, море
Розносить нас між двома берегами,
Моя ти ясна, непривітна зоре!
Кохання ліричного героя збірки «Зів'яле листя» хоча і є нерозділеним, фатальним, проте він виявляє душевне благородство у ставленні до тієї, яка так мучить його. Які б страждання не розривали серце закоханого, він не несе у своїй душі мстивих почуттів, а навпаки, всіляко підносить образ коханої у своїй уяві. Так, у вірші «Ой ти, дівчино з горіха зерня», де йдеться про нещасливе кохання, він у формі запитань з'ясовує, чому його не люблять: «...Чом твоє
серденько — колюче терня?.. А твоє слово остре, як бритва?.. Що то запалює серце пожаром?..» Бачимо явний докір у цих питаннях, але відчуваємо ніжне ставлення автора до дівчини, і його лагідність («серденько», «устонька»), захоплення її зовнішністю є підтвердження тому.
Будь-хто на місті героя відмовився б від такого кохання, загасив би жагучий біль у своєму серці. Але ні! Ліричний герой не
відвертається від мук і страждань, бо, мабуть, відчуває, що вони роблять його довершеним духовно. Наприклад, у поезії «Чого являєшся мені у сні?» автор зізнається, що палко любить дівчину, але ця любов тісно пов'язана з муками:
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями.
Смотри другие рефераты по литературе
