ћ≥фолог≥зм та демонтолог≥¤ в пов≥ст≥ ћ. оцюбинського "“≥н≥ забутих предк≥в"
« м≥фолог≥њ колись народилос¤ мистецтво, тому не дивно, що м≥фолог≥чн≥ легенди, в≥руванн¤ й демонолог≥¤ взагал≥ займали таке визначне м≥сце у св≥тогл¤дн≥й картин≥ наших предк≥в, та й нас самих теж. « т≥Їњ ж причини м≥фолог≥¤ привертаЇ таку пильну увагу
фах≥вц≥в-досл≥дник≥в ≥ письменник≥в. Ќеодноразово ми спостер≥гали, ¤к м≥ф≥чн≥ легенди, м≥ф≥чн≥ образи орган≥чно впл≥таютьс¤ в художню канву л≥тературного твору. «гадаймо, наприклад, ЂЋ≥сову
п≥снюї Ћес≥ ”крањнки, Ђ” нед≥лю рано з≥лл¤ копалаї ќльги обил¤нськоњ та ≥нш≥ твори украњнських письменник≥в. ћ≥фолог≥чн≥
елементи стали основою ≥ поетики пов≥ст≥ ћ. оцюбинського Ђ“≥н≥ забутих предк≥вї.
¬же сама назва пов≥ст≥ св≥дчить про те, на ¤кому матер≥ал≥ вона написана. ƒо реч≥, письменник вагавс¤, ¤ку назву дати творов≥, оск≥льки мав к≥лька вар≥ант≥в: Ђ“≥н≥ минулогої, Ђ√олос в≥к≥вї, Ђ¬≥дгом≥н перев≥куї, Ђѕодих в≥к≥вї, Ђƒар предк≥в забутихї, Ђ√олос забутих предк≥вї. јле зверн≥мо увагу, що в кожному з вар≥ант≥в назви зустр≥чаютьс¤ слова, ¤к≥ репрезентують м≥фолог≥чний р≥вень св≥домост≥: Ђв≥кї, Ђпредкиї, ви¤вл¤ючи в≥дсторонен≥сть д≥њ пов≥ст≥ в≥д часу. ѕисьменник н≥би намагаЇтьс¤ в≥дтворити особлив≥сть поез≥њ давн≥х, ще до≥сторичних час≥в. —ам в≥н писав про це: Ђ—правд≥, наш
предок живе в нас, ми носимо його в соб≥, його ≥нстинкти, звички й уподобанн¤, ми тужимо за нимї. „ому письменник зупинивс¤ саме
на ц≥й назв≥, Ђ“≥н≥ забутих предк≥вї? ћабуть, важливим Ї дл¤ нього саме слово Ђт≥ньї, ¤ке традиц≥йно використовуЇтьс¤ в м≥фологи
багатьох народ≥в, будучи ознакою померлоњ чи нав≥ть живоњ душ≥, ознакою минулого, потойб≥чност≥. “аким чином, ≤ван ≥ ћар≥чка Ч
це т≥н≥ забутих предк≥в, тих чолов≥ка й ж≥нки, ¤к≥ ≥снували колись, ≥ водночас Ч джерело майбутнього. √оловн≥ героњ пов≥ст≥ стають у
такому розум≥нн≥ алегор≥Їю круговороту в≥чного житт¤. ќзнакою м≥фолог≥чноњ основи сюжету пов≥ст≥, кр≥м назви, Ї також та особлив≥сть, що не вказаний ≥сторичний час под≥й, тобто вони могли статис¤ будь-коли. “≥льки окрем≥ др≥бн≥ детал≥ змушують читача здогадатис¤, що под≥њ в≥дбуваютьс¤ на початку XX стол≥тт¤ Ч цукерка, рушниц¤, п≥столь, Ч але ц≥ детал≥ не несуть на соб≥ особливого зм≥стового навантаженн¤, таким чином не порушуючи загальноњ надчасовост≥ д≥њ.
’арактерн≥ дл¤ м≥фолог≥чного мисленн¤ й ≥мена героњв Ч ≤ван та ћар≥чка Ч найпопул¤рн≥ш≥ ≥мена героњв народних п≥сень, отже,
типов≥ дл¤ украњнц≥в у будь-¤кий час. як вважав сам письменник, саме ц≥ ≥мена в≥дображають м≥фосв≥дом≥сть нац≥њ. р≥м того, ≤ван та ћар≥чка символ≥зують в пов≥ст≥ ж≥ноче та чолов≥че начало ¤к
нерозривн≥ протилежност≥.
” структур≥ пов≥ст≥ ћ. оцюбинський використав к≥лька демонолог≥чних украњнських легенд. Ќаприклад, легенда про Ѕога та
ар≥дника, побудована на апокриф≥чному у¤вленн≥ про те, що св≥т створений Ѕогом за допомогою ди¤вола, тобто несе на соб≥ обидва начала св≥тобудови Ч добро ≥ зло. “ому св≥т пронизаний не т≥льки добрими силами, але й злими. ћ≥ж ними точитьс¤ пост≥йна боротьба в природ≥. Ѕоротьба двох начал в≥дбуваЇтьс¤ пост≥йно ≥ в людин≥,
оск≥льки вона Ї часткою природи, п≥дкорюЇтьс¤ њњ законам.
¬ажливе, суто м≥фолог≥чне значенн¤ в пов≥ст≥ маЇ вода. ” м≥фолог≥њ багатьох народ≥в вона вважаЇтьс¤ живодайною силою, оск≥льки приносить природ≥ жадану вологу, оживлюЇ все живе, напоюЇ. јле вона не така чиста, ¤к вогонь, в н≥й може водитис¤ нечиста сила. ѕом≥тимо, що знайомство ≤вана та ћар≥чки в≥дбуваЇтьс¤ саме б≥л¤ води. ¬ода об'ЇднуЇ ≥ роз'ЇднуЇ героњв, оск≥льки вбиваЇ ћар≥чку. ¬ода може бути спок≥йною, а може бути й шаленою Ч пов≥нь. јле так чи ≥накше, ц¤ сила в≥д≥граЇ ключову роль у сюжетн≥й будов≥ пов≥ст≥.
Ќе менш важливу роль в≥д≥граЇ в пов≥ст≥ ≥ вогонь Ч очищуюча жива сила, захисний обер≥г, ¤кий в≥дл¤куЇ нечисту силу, охорон¤Ї людину, допомагаЇ њй у њњ повс¤кденному житт≥.
Ѕудуючи св≥й тв≥р, ћ. оцюбинський ор≥ЇнтуЇтьс¤ також на дуже важливу в св≥тов≥й м≥фолог≥њ м≥фологему Ђсв≥тового дереваї, ¤ке Ї прообразом м≥фологеми людини. ÷е дерево маЇ три поверхи Ч нижн≥й, середн≥й ≥ верхн≥й. ¬оно об'ЇднуЇ житт¤ з потойб≥чч¤м, виступаючи Їдиним стрижнем ус≥Їњ св≥тобудови. ∆итт¤ ≤вана н≥би рухаЇтьс¤ в р≥зних р≥вн¤х св≥тового дерева. охаючи ћар≥чку, хлопець весь час живе серед зелених дерев, насолоджуючис¤ красою природи. ќдружившис¤ з ѕалатною, герой н≥би заземлюЇтьс¤, прикипаЇ до земл≥ Ч середнього р≥вн¤ Ч ≥ поринаЇ в суто буденн≥ ≥нтереси. ј смерть ћар≥чки вибиваЇ з-п≥д нього ірунт, ≥ герой опин¤Їтьс¤ в потойб≥чн≥ закликаний н¤вками до л≥су. —еред гал¤вини в л≥с≥ в≥н бачить тепер т≥льки мертв≥ дерева, попереду нього т≥льки пр≥рви.
“аким чином, пов≥сть н≥би д≥литьс¤ навп≥л. ѕерша половина пов'¤зана з живим житт¤м, живою коханою ћар≥чкою, а друга Ч це мертвий св≥т, ћар≥чка-н¤вка. ј в центр≥ ц≥Їњ м≥фолог≥чноњ св≥тобудови стоњть ≤ван Ч стрижень св≥ту. ¬≥н об'ЇднуЇ реальн≥сть з потойб≥чн≥стю саме силою свого коханн¤, силою прагненн¤ побачити
кохану.
„ому ћ. оцюбинський ц≥лком занурив своњх героњв у св≥т нап≥вреальний Ч нап≥вфантастичний? я думаю, таким чином автор намагавс¤ в≥дтворити специф≥ку ментальност≥ свого народу,
схильн≥сть його оживлювати все навкруги себе, намаганн¤ естетизувати навколишн≥й св≥т саме через спор≥дненн¤ його з м≥фом. «
другого боку, саме фантастично-м≥фолог≥чне тло дозвол¤ло авторов≥ передати природну основу натур його головних героњв, вписати њх у
природне середовище, оск≥льки чистота њхн≥х душ в≥дпов≥дала чистот≥ г≥рських джерел ≥ живодайн≥й сил≥ м≥фолог≥чного вогню.
—мотри другие рефераты по литературе
