—≥мТ¤ ≥ родинна обр¤дов≥сть
Ўлюбн≥ звичањ та шлюб.
ќдним з найважлив≥ших етап≥в у житт≥ людини Ї укладанн¤ шлюбу, ¤кий, власне, ≥ становить основу дл¤ створенн¤ с≥мТњ.
Ѕудучи одн≥Їю з форм регулюванн¤ статевих в≥дносин (а воно зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою або державного законодавства, або ж звичаЇвого права), шлюб не обмежуЇтьс¤ лише правовою основою. ¬≥н концентруЇ у соб≥ свою сукупн≥сть соц≥альних в≥дносин, ¤вл¤ючи досить складну д≥алектичну Їдн≥сть б≥олог≥чного ≥ соц≥ального, матер≥ального ≥ духовного, громадського ≥ особистого.
ўодо соц≥альноњ сутност≥ шлюбу, то вона ви¤вл¤Їтьс¤ через р≥зн≥ види в≥дносин: духовно-психолог≥чн≥ (скаж≥мо, через почутт¤ коханн¤, сп≥льн≥сть духовних ≥нтерес≥в, прихильн≥сть, психолог≥чну сум≥сн≥сть); моральн≥ (дотримуванн≥ або ж порушенн¤ подружнього обовТ¤зку ¤к один перед одним, так ≥ перед сусп≥льством, додержанн¤ в≥рност≥, чест≥, г≥дност≥); економ≥чн≥ (виробництво засоб≥в до житт¤ та њх розпод≥л); культурн≥ (передача та в≥дтворенн¤ м≥жпокол≥нних культурних традиц≥й).
Ќеобх≥дн≥сть соц≥ально-морального регулюванн¤ шлюбних в≥дносин випливаЇ з того, що вони безпосередньо повТ¤зан≥ з головними функц≥¤ми с≥мТњ: в≥дтворенн¤м людського роду та вихованн¤м дiтей. —аме тут виникаЇ сусп≥льний ≥нтерес, обовТ¤зок у в≥дношенн≥ до колективу. ѕодружн≥ в≥дносини таким чином д≥стають правову (державну) санкц≥ю, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ або через громад¤нську реЇстрац≥ю.
ќтже, шлюб можна визначити ¤к ≥сторично обумовлена, санкц≥йовану та ругульовану сусп≥льством форму взаЇмин м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою, що визначаЇ њх права ≥ обовТ¤зки по в≥дношенню один до одного ≥ до д≥тей.
ѕершою формою сусп≥льного регулюванн¤ статевих взаЇмин вважаЇтьс¤ дуально-родовий, або груповий шлюб, характерний дл¤ ранньоњ стад≥њ перв≥снообщинного ладу. √руповий шлюб був в≥дношенн¤м м≥ж родами, а не м≥ж особами; будь-¤к≥ статев≥ звТ¤зки в межах роду суворо заборон¤лис¤, тобто вони були екзогамними. ¬ подальшому груповий шлюб м≥ж членами р≥зних род≥в звузивс¤ до одного покол≥нн¤, ≥ поступово перетворивс¤ на парний шлюб. Ќа першому етап≥ його розвитку члени його подружж¤ мешкали окремо, в подальшому чолов≥к переходив у р≥д дружини (матр≥окальний шлюб), а на б≥льш п≥зньому етап≥ дружина стала осел¤тис¤ в родучолов≥ка (патр≥локальний шлюб).
ѕерех≥д до землеробства та скотарства спри¤в п≥днесенню господарськоњ рол≥ чолов≥ка. як насл≥док Ц парний шлюб зм≥цнюЇтьс¤, даЇ початок моногам≥њ (Їдиношлюбност≥), в основ≥ ¤кого лежить одв≥чний союз одного чолов≥ка з одн≥Їю дружиною. «а господарсько-побутовими характеристиками шлюб стаЇ монолокальним Ц подружж¤ входить до складу одн≥Їњ с≥мТњ та одного господарства.
ћоногам≥¤ Ц основна форма шлюбу в класових формац≥¤х, ¤ка, проте, упродовж стол≥ть у р≥зних рег≥онах та серед р≥зних народ≥в не була одноман≥тною; вона вар≥ювалась в залежност≥ в≥д специф≥ки обТЇктивних умов: соц≥ально-економ≥чних, етн≥чних, конфес≥йних. ¬она виступала ≥ у вигл¤д≥ конкуб≥нату Ц фактично шлюбу, юридично не оформленого, характерного дл¤ соц≥ально неоднор≥дних союз≥в м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою, ≥ у вигл¤д≥ л≥верату Ц передач≥ шлюбних обовТ¤зк≥в у раз≥ смерт≥ чолов≥ка його братов≥ або ≥ншому родичев≥.
¬ основ≥ укладанн¤ шлюбу на ”крањн≥ упродовж XVIЦXIX ст. був догов≥р (згов≥р, змовини, згода), ¤кий укладавс¤ м≥ж двома сторонами: батьками й родичами молодого ≥ молодоњ. ѕосередниками м≥ж ними виступали дов≥рен≥ особи: сват або сваха.
”часть молод≥ у вир≥шенн≥ питанн¤ про одруженн¤, ¤к ≥ структуру шлюбного договору, Ї показниками демократизац≥њ сусп≥льства та егал≥таризац≥њ (р≥вноправност≥) член≥в с≥мТњ. Ѕатьки, звичайно, завжди втручались у процес одруженн¤ своњх д≥тей, але њхн¤ роль у цьому на р≥зних етапах ≥сторичного розвитку була неоднаковою. «а умов патр≥архальних в≥дносин ц¤ роль була переважаючою, оск≥льки в розпор¤дженн≥ батьк≥в знаходились найважлив≥ш≥ санкц≥њ Ц економ≥чн≥: позбавленн¤ спадщин або ж приданого.
« розвитком кап≥тал≥стичних в≥дносин, ≥з зм≥цненн¤м економ≥чноњ незалежност≥ д≥тей в≥д батьк≥в, послабленн¤ с≥мейного контролю над дорослими д≥тьми зростала роль молод≥ у самост≥йному вир≥шенн≥ питанн≥ про своЇ одруженн¤. ¬же у друг≥й половин≥ XIX ст. в б≥льшост≥ район≥в ”крањни поширилась практика участ≥ молод≥ у шлюбних змовинах та сватанн≥.
ќдним ≥з насл≥дк≥в укладанн¤ нер≥вних шлюб≥в було приймацтво Ц поселенн¤ з¤т¤ в господарств≥ тест¤.
Ќа ”крањн≥ можна вид≥лити так≥ види приймацтва: за волею батьк≥в; за бажанн¤м; за запрошенн¤м.
—воЇр≥дн≥сть обТЇктивних умов ”крањни зумовила р≥вновар≥антн≥сть шлюбу. ћожна в≥дзначити так≥ його форми: за згодою (договором, домовлен≥стю); уходом; уводом; на в≥ру. ѕерший вар≥ант шлюбу вважаЇтьс¤ законним, ≥нш≥ Ц незаконними, оск≥льки вони не вписувалис¤ в систему державного права та рел≥г≥йних канон≥в.
¬тручанн¤ церкви, однак, радикально не зм≥нило справи: в народ≥, ¤к ≥ колись, законним вважали шлюб, укладений на основ≥ договору та в≥дзначений вес≥льною обр¤дов≥стю. Ўлюб ≥з в≥нчанн¤м, але без вес≥лл¤ вважавс¤ нед≥йсним. як один ≥з про¤в≥в опору втрученню церкви виник шлюб Уна в≥руФ Ц в≥нчанн¤ , але з невеликим вес≥лл¤м: Уне справивши вес≥лл¤, не можна жити в пар≥Ф.
–азом з тим система традиц≥йних шлюбних звичањв ≥стотно трансформуЇтьс¤. —каж≥мо, послабивс¤ принцип вузькотеритор≥ального сп≥лкуванн¤ молод≥, хоча на сел≥ в≥н ≥ тепер переважаЇ. ўодо шлюбноњ виб≥рковост≥, зокрема свободи вибору, то м≥ська молодь, ¤к правило, сама знайомитьс¤ з майбутн≥м подружж¤м ≥ самост≥йно розвТ¤зуЇ питанн¤ про укладанн¤ шлюбу. Ќа сел≥ виб≥р шлюбного партнера зд≥йснюЇтьс¤ також самою молоддю, але переважно за участю батьк≥в. ѕричому с≥льська молодь надаЇ великого значенн¤ порадам батьк≥в, в тому числ≥ ≥ одержанню батьк≥вськоњ, хоча остаточне р≥шенн¤ про укладанн¤ шлюбу тепер залишаЇтьс¤ все ж за молоддю.
¬≥дкрит≥сть сп≥лкуванн¤ сучасноњ молод≥ створюЇ умови дл¤ розширенн¤ критер≥њв мотивац≥њ шлюбу. ¬ласне, вс¤ сутн≥сть шлюбу, а в≥дтак ≥ обличч¤ с≥мТњ, визначаЇтьс¤ мотивами њњ створенн¤. —оц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ показують, що саму любов пос≥даЇ перше м≥сце в сучасн≥й мотивац≥њ шлюбу. «а нею ≥дуть: сп≥льн≥сть ≥нтерес≥в та погл¤д≥в, дружба, ф≥з≥олог≥чн≥ чинники, так зван≥ Уреальн≥ погл¤диФ.
ќтже, шлюби сучасноњ молод≥ в своњй основ≥ укладаютьс¤ на п≥дстав≥ ви¤вленн≥ особистих почутт≥в. “им б≥льше, що виб≥р шлюбного партнера серед народ≥в ”крањни за взаЇмною схильн≥стю маЇ традиц≥йну основу.
—≥мТ¤ ≥ внутр≥с≥мейн≥ в≥дносини.
—≥мТ¤ Ц це обТЇднанн¤ людей, що грунтуЇтьс¤ шлюб≥ або кровн≥й спор≥дненост≥, звТ¤заних сп≥льн≥стю побуту та взаЇмною в≥дпов≥дальн≥стю. ќснову с≥мТњ становить шлюбний союз м≥ж чолов≥ком ≥ дружиною, у тих або ≥нших формах санкц≥онований сусп≥льством. як ≥ кожний соц≥альний ≥нститут, с≥мТ¤ маЇ ч≥тку структуру, певн≥ взаЇмозвТ¤зан≥ п≥дрозд≥ли та компоненти. ¬изначимо спочатку пон¤тт¤ спор≥дненост≥.
—пор≥днен≥сть Ч це звТ¤зок м≥ж людьми, зумовлений сп≥льн≥стю њх походженн¤, що виникаЇ на основ≥ в≥дношень шлюбу ≥ пор≥дненн¤. –озр≥зн¤ють два види спор≥дненост≥: природну, визначеною генетичною близьк≥стю, ≥ соц≥альну, що ¤вл¤Ї собою соц≥ально санкц≥оновану систему групуванн¤ родинних в≥дносин. ÷¤ система завжди Ї закритою структурою ≥ носить егоцентричний характер: ступ≥нь спор≥дненост≥ починаЇтьс¤ в≥д того, хто њњ зд≥йснюЇ.
Ќа р≥зних етапах розвитку сусп≥льства ≥ в р≥зних соц≥альних умовах виникають системи спор≥дненост≥, котр≥ ≥стотно в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ. ¬ид≥лимо з них чотири основних ≥сторичних типи.
1. јвстрал≥йський. ѕовТ¤заний з дуально-родовою орган≥зац≥Їю. ¬≥н належить до тих час≥в, коли с≥мТ¤ ще не стала самост≥йним соц≥альним осередком. ’арактерною особлив≥стю цього типу Ї реал≥зац≥¤ принципу розмежовуванн¤ родич≥в по л≥н≥њ батька ≥ матер≥. ÷¤ система не розр≥зн¤Ї ступен≥в спор≥дненост≥ ≥ в≥дображаЇ не ≥ндив≥дуальну спор≥днен≥сть, а в≥дношенн¤ м≥ж групами родич≥в.
2. јрабський. ¬≥н розр≥зн¤Ї по пр¤м≥й (звТ¤зок м≥ж людьми, один з ¤ких походить в≥д ≥ншого) ≥ б≥чний (звТ¤зок м≥ж людьми, котр≥ поход¤ть в≥д одного предка) л≥н≥¤м.
3.√авайський. ¬ н≥й не було розмежуванн¤ родич≥в ¤к за принципом роздвоЇнн¤, так ≥ л≥н≥йност≥. ™диною диференц≥юючою ознакою була належн≥сть до певного покол≥нн¤.
4. јнгл≥йський або л≥н≥йний. ”творивс¤ з розпадом великоњ с≥мТњ. —пор≥днен≥сть цього типу не диференц≥юЇ родич≥в по л≥н≥¤м батька ≥ матер≥, а протиставл¤Ї пр¤му л≥н≥ю спор≥дненн¤ б≥чним. ¬≥дношенн¤ спор≥дненост≥ в ц≥й систем≥ мають ≥ндив≥дуальний характер ≥ визначаютьс¤ ¤к л≥н≥Їю, так ≥ ступенем спор≥дненн¤. ¬ласне, це той тип, ¤кий ми сьогодн≥ в≥дносимо до себе.
–озр≥зн¤ють парн≥, моногамн≥ та пол≥гамн≥ с≥мТњ. ¬ наш час ≥снують лише моногамн≥ ≥ пол≥гамн≥ с≥мТњ. ѕол≥гамна с≥мТ¤, основана на багатошлюбност≥, функц≥онуЇ в обмежених рег≥онах св≥ту (ѕакистан≥, ™гипт≥, ѕ≥вденн≥й ≤нд≥њ) у двох формах шлюбу: пол≥г≥н≥йному (багатожонство) ≥ пол≥андр≥чному (к≥лька чолов≥к≥в ≥ ж≥нок).
—ьогодн≥ ≥снуюч≥ с≥мТњ можна розд≥лити на два основних типи Ц просту (малу, ≥ндив≥дуальну, нуклеарну), що складаЇтьс¤ з одн≥Їњ шлюбноњ пари з д≥тьми або без д≥тей, ≥ складну (розширену, нерозд≥лену, братську), котра складаЇтьс¤ з к≥лькох простих с≥мей.
–озлучен≥сть через незлагоджен≥сть в≥дносин, ¤к правило, засуджувалось громадою, бо УзаконнимФ вважались лише т≥ розлученн¤, що були викликан≥ неможлив≥стю мати д≥тей або серйозною хворобою одного з подружж¤. ¬ таких випадках подружж¤ розходилос¤ мирно, часом додержуючись усталених шлюборозлучених ритуал≥в. ¬они пол¤гали в тому, що члени подружж¤ приносили одне в одного пробаченн¤, д¤кували за прожит≥ роки ≥ бажали щаст¤ в новому шлюб≥. —еред украњнц≥в ѕ≥вденноњ Ѕуковини цей ритуал завершувавс¤ розр≥занн¤м по¤су або хустки. ѕод≥бн≥ д≥њ дули поширен≥ ≥ в ≥нших рег≥онах, що св≥дчить не т≥льки про значний ареал њх побутуванн¤, а й про смиренн¤ багатьма народами самого факту розлученн¤ ¤к великоњ життЇвоњ драми.
≤з посиланн¤м приватновласницьких в≥дносин ≥ в≥дпов≥дних норм морал≥ р≥вень розлученост≥ не м≥г виступати справжн≥м м≥рилом м≥цност≥ шлюбного союзу, показником його гармон≥йност≥. «аконом≥рн≥сть тут в основному дула такою: чим м≥цн≥ш≥ Уобруч≥Ф, що скр≥пл¤ють шлюб (економ≥чн≥, конфес≥йн≥, правов≥), тим менш гармон≥йн≥ подружн≥ взаЇмини. ѓх руйнуванн¤ викликало розпад тих шлюб≥в, ¤к фактично розпались вже давно.
—≥мейн≥ обр¤ди.
”се с≥мейне житт¤ в минулому супроводжувалась р≥зноман≥тними обр¤дами та ритуалами, котр≥ в образно-символ≥чн≥й форм≥ визначали певн≥ етапи житт¤ людини ≥ окрем≥ стад≥њ розвитку с≥мТњ. ” в≥дпов≥дност≥ до природного циклу ≥снуванн¤ людини склавс¤ ≥ комплекс с≥мейних обр¤д≥в. ќсновн≥ з них: родильн≥, ¤к≥ в≥дзначали народженн¤ людини; вес≥льн≥, що осв¤чували шлюб; поховальн≥ й поминальн≥, повТ¤зан≥ ≥з смертю людини та вивнуванн¤м њњ памТ¤т≥.
¬итоки формуванн¤ с≥мейних обр¤д≥в нер≥дко були повТ¤зан≥ з магн≥тними актами, що мали р≥зне функц≥ональне призначенн¤. ”мовно њх можна було под≥лити на спонукальн≥ та запоб≥жн≥. ѕерш≥ мали забезпечити щаст¤ с≥мТњ, багатство та плодюч≥сть; ≥нш≥ були спр¤мован≥ на захист людини в≥д злих сил.
–азом з по¤вою нових обр¤дових д≥й ≥ символ≥чних ритуал≥в стар≥ продовжували збер≥гатис¤, однак њх зм≥ст поступово зм≥нювавс¤. “ак склавс¤ багатошаровий ≥ багатофункц≥ональний обр¤довий комплекс.
÷¤ законом≥рн≥сть особливо рельЇфно простежуЇтьс¤ в родинн≥й обр¤довост≥, що по¤снюЇтьс¤ надзвичайною дел≥катн≥стю самого факту народженн¤ дитини, котре, до реч≥, було й основною умовою визнанн¤ законност≥ с≥мТњ. «г≥дно ≥з звичаЇвим правом с≥мТ¤ набувала чинност≥ т≥льки тод≥, коли в н≥й були д≥ти.
ќбр¤ди, повТ¤зан≥ з народженн¤м дитини, досл≥дники под≥л¤ють на чотири цикли: передродов≥, власне родильн≥, п≥сл¤родов≥ та соц≥ал≥зуюч≥ Ц прилученн¤ новонародженого до роду, с≥мТњ, колективу. ÷икл родильноњ обр¤довост≥ складаЇтьс¤ з р¤ду обр¤д≥в: народин, ≥мТ¤нареченн¤, очищенн¤, обранн¤ кум≥в, хрестин, пострижин тощо.
—творенн¤ с≥мТњ у народ≥ завжди надавалос¤ надзвичайно великого значенн¤. ¬≥дпов≥дно до цього формувалось ≥ вес≥льна обр¤дов≥сть Ц своЇр≥дна урочиста драма, що супроводжувалась ≥грами, музикою, танц¤ми, сп≥вами, набуваючи характеру народного св¤та. ÷е в≥дбилос¤ у сам≥й його назв≥: давньоруська Урад≥стьФ, украњнське Увес≥лл¤Ф, б≥лоруське УваселлеФ.
“ак, зб≥р молодим учасник≥в Увес≥льного поњздаФ, або Увес≥льного походуФ, ≥м≥тац≥¤ викраденн¤ нареченоњ, подоланн¤ перешкод на шл¤ху до молодоњ (перейма) Ц вс≥ ц≥ вес≥льн≥ д≥йства, що збер≥галис¤ до початку XX ст., а в окремих випадках зустр≥чаютьс¤ ≥ сьогодн≥, Ц св≥дченн¤ давньоњ форми шлюбу умиканн¤м; д≥алог старост≥в про куницю та мисливц¤, взаЇмний одм≥н подарунками сват≥в, викуп коси, виплата грошового штрафу Уза безчест¤Ф Ц своЇр≥дний в≥дгом≥н давнього звичаю укладати шлюб на основ≥ куп≥вл≥-продажу.
”крањнська вес≥льна обр¤дов≥сть под≥л¤лась на три цикли: передвес≥льний, власне вес≥лл¤ ≥ п≥сл¤вес≥льний. ” свою чергу кожен ≥з цикл≥в складавс¤ з окремих обр¤д≥в.
Ќа зак≥нченн¤ зупинимось на похоронн≥й та поминальн≥й обр¤довост≥. —мерть людини завжди сприймалась ¤к велике горе ≥ разом з тим звичайна необх≥дн≥сть: У¤кби не вмерли, то би п≥д небо п≥дпиралиФ. Ќеоднозначне ставленн¤ до смерт≥ зумовило формуванн¤ складноњ системи похоронних обр¤д≥в, головною ≥деЇю ¤ких було шануванн¤ померлих та культу предк≥в.
”с≥ д≥њ, що виконувались при похованн≥ померлого, були спр¤мован≥ ¤к на забезпеченн¤ усп≥шного переходу Удуш≥Ф пок≥йного в св≥т предк≥в, так ≥ на охорону живих в≥д шк≥дливого впливу УдухуФ мерц¤. јдже смерть за народним у¤вленн¤м означала в≥дторгненн¤ в≥д т≥ла не т≥льки Удуш≥Ф, а й УдухуФ, розлученн¤ ¤кого з т≥лом н≥бито не було законом: за певних умов УдухФ померлого м≥г Уповернутис¤Ф. ўоб протид≥¤ти цьому, звичай заборон¤в залишати мерц¤ одного, бо Улихий дух ув≥йде в нього ≥ буде турбувати людейФ. ≤накше кажучи, такий неб≥жчик може стати вамп≥ром.
«а звичаЇм померлих обмивали й обр¤джали у нове вбранн¤: л≥тн≥х Ц у од¤г переважно темних кольор≥в (гуцули, навпаки, завивали у б≥ле полотно, бойки Ц у Уб≥ле шматт¤Ф); молодих д≥вчат Ц у сп≥дниц≥ синього, зеленого ≥ жовтого кольор≥в, ¤к≥ в народ≥ вважалис¤ УжалобнимиФ. ” багатьох районах ”крањни померлому од¤гали т≥льки панчохи, не взуваючи. « цього приводу нав≥ть побутувало присл≥вТ¤: У ≥лько не роби, то все р≥вно босого поховаютьФ. ѕереважно в зах≥дних районах ”крањни пок≥йника обовТзково взували в жовт≥ або чорн≥ чоботи, що було повТ¤зано ≥з в≥руванн¤: на тому св≥т≥ невзутий попече ноги, ¤к перел≥татиме через вогонь або через Уогненну р≥чкуФ.
ѕевною своЇр≥дн≥стю в≥дзначавс¤ похорон неодружених д≥вчат та хлопц≥в, у ¤кому використовувалас¤ де¤ка вес≥льна обр¤дов≥сть. ƒ≥вчат, наприклад, од¤гали у вес≥льний од¤г, на руку л≥пили перстень ≥з воску, до правоњ руки привТ¤зували вес≥льний рушник, розпл≥тали волосс¤.
” день похорону родич≥ та знайом≥ неб≥жчика прощалис¤ з ним, н≥би прос¤чи у нього пробаченн¤. Ќа «акарпатт≥ цей ритуал так ≥ називавс¤ Ц прощ≥, його виконував св¤щеник, трич≥ проголошуючи прощенн¤ в≥д ≥мен≥ померлого. ѕ≥сл¤ кожноњ прощ≥ с≥мТ¤ пок≥йного роздавала поману Ц памТ¤тку про померлого (сердак, сорочку, рем≥нь, хустини, перем≥тки). —еред карпатських украњнц≥в (гуцул≥в, бойк≥в) було прийн¤то влаштовувати ≥гри (грушки на √уцульщин≥, лопатки на Ѕойк≥вщин≥, лубки на ѕод≥лл≥) при померлих, оск≥льки люди вважали, що смерть Ц це не к≥нець ≥снуванн¤ людини, а лише перех≥д до ≥ншого стану; тому факт смерт≥ людини не сприймають траг≥чно. ƒосл≥дники вважають цей елемент похоронноњ обр¤довост≥ давн≥м шаром духовноњ культури, рел≥ктом ¤зичницьких в≥рувань.
—мотри другие рефераты по народознавству
