Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: Ќестор-л≥тописець
Ќародивс¤ 1056 року в иЇв≥. ” той час, коли преподобний јнтон≥й у безмовн≥й тиш≥ печери вимолював прощенн¤ дл¤ роду людського, а блаженний ‘еодос≥й розбудовував монастир, прийшов Ќестор с≥мнадц¤тир≥чним юнаком до св¤тоњ обител≥. « молодих л≥т в≥н ¤вив навики в ус≥х чернечих чеснотах: у пост≥йному прагненн≥ ≥ дотриманн≥ чистоти т≥лесноњ й душевноњ, в добров≥льн≥й б≥дност≥, глибокому смиренн≥, безв≥дмовн≥й покор≥, суворому пост≥, безперервн≥й молитв≥ на в≥чних р≥вноангельських подвигах, ¤скравим прикладом ¤ких служили житт¤ перших св¤тих ѕечерських Ч јнтон≥¤ ≥ ‘еодос≥¤. —в≥й постриг Ќестор прийн¤в за ≥гумена —тефана (1074-1075) ≥ згодом був висв¤чений на ≥Їроди¤кона. ћаючи перед собою велик≥ праведн≥ д≥ла двох св≥тил ѕравослав≥¤, в≥н натхненно возвеличував ≥ прославл¤в Ѕога Ђв т≥лес≥ своњм ≥ в душ≥ своњйї. « роками гамуючи т≥лесн≥ пристраст≥, чесноти його зростали, але ченцев≥ хот≥лос¤ зовс≥м зв≥льнитис¤ т≥лесноњ плот≥ ≥ дос¤гти абсолютноњ духовност≥, аби стати ≥стинним достойником Ѕога. ¬≥н добре памТ¤тав слова, сказан≥ самим √осподом: Ђƒух Ї Ѕогї. √оловним його послушенством у монастир≥ стала книжна справа. Ђ¬елика буваЇ користь в≥д ученн¤ книжного,Ч говорив в≥н, Ч книги наказують ≥ вчать нас шл¤ху до розка¤нн¤, бо в≥д книжних сл≥в набираЇмос¤ мудрост≥ й стриманост≥... “ой, хто читаЇ книги, бес≥дуЇ з Ѕогом або св¤тими мужамиї. “ернистий ≥ багатотрудний св≥й шл¤х до ≥стини Ќестор ¤скраво ≥ повно висв≥тлив у л≥тописних прац¤х. ¬≥н завжди ви¤вл¤Ї глибоку смиренн≥сть та пост≥йно змир¤Ї себе, самохарактеризуючись Ђнедостойним, грубим, ницим та переповненим численних гр≥х≥вї. ≤стор≥¤ безпомилково розставл¤Ї своњ оц≥нки, а особливо Ч духовна. ѕреподобний Ќестор належить до найосв≥чен≥ших людей ињвськоњ –ус≥ к≥нц¤ XI Ч початку XII стол≥тт¤. ќкр≥м богословських знань, мав вин¤тков≥ зд≥бност≥ до ≥стор≥њ та л≥тератури, досконало волод≥в грецькою мовою. « його праць збереглис¤ життЇписи св¤тих кн¤з≥в страстотерпц≥в Ѕориса ≥ √л≥ба, преподобного ‘еодос≥¤, перших преподобних ѕечерських. Ќайвизначн≥ший тв≥р Ќестора Ћ≥тописц¤ Ч Ђѕов≥сть временних л≥тї, складений на основ≥ ран≥ше написаних л≥топис≥в, арх≥вних, народних переказ≥в та опов≥дань, з поЇднанн¤м сучасних авторов≥ под≥й. ÷¤ виснажлива й тривала прац¤ включала в себе й ретельну пошукову роботу. « метою глибшого й повн≥шого п≥знанн¤ своЇњ ≥стор≥њ преподобний Ќестор у 1907 р. вирушаЇ на пошуки першоджерел. Ћ≥тописець в≥дв≥дав ¬олодимир-¬олинський та «имненський —в¤тог≥рський монастир≥. Ќасл≥дком подорож≥ стало включенн¤ майже в повному обс¤з≥ до Ђѕов≥ст≥ временних л≥тї ¬олинського л≥топису. —вою титан≥чну працю великий подвижник завершив близько 1113 року. ÷е був результат майже двадц¤тил≥тнього щоденного подвигу. ’рон≥ку под≥й у ньому було зведено до 1110 року. Ѕудь-¤ка под≥¤ чи ¤вище були б назавжди втрачен≥ дл¤ нащадк≥в, ¤кби вони не були заф≥ксован≥ словом. «авд¤ки Ќестору нам в≥дкриваютьс¤ немеркнуч≥ славн≥ стор≥нки минулого, аби п≥дтримувати й надихати наступн≥ покол≥нн¤ на благородн≥ справи, спонукати до пошуку ≥стини. Ѕезц≥нн≥сть написаного л≥тописцем вим≥рюЇтьс¤ не т≥льки вт≥леним у слов≥ ≥ збереженим дл¤ нас часом, але й подвижницькими д≥¤нн¤ми, що викарбувалис¤ у його непорочн≥й душ≥ нетл≥нним золотом чернечого досв≥ду. ÷≥Їю працею в≥н ≥ самого себе включив у книги живта в≥чного, удостоњвшись почути благословенне: Ђ–адуйтес¤, бо ≥мена ваш≥ написан≥ на небесахї. ”покоњвс¤ преподобний Ќестор -л≥тописець ймовiрно у 1113 роцi. Ђѕов≥сть временних л≥тїЧ одна з найвидатн≥ших памТ¤ток св≥товоњ культури. ѕод≥њ, описан≥ в н≥й, розгорнулис¤ на тл≥ вселюдських ≥сторичних под≥й, охоплюючи ус≥ пласти сусп≥льного бутт¤ Ч в≥д гридниць кн¤з≥в до халуп трудар≥в. ѕульс тих давн≥х час≥в в≥дбиваЇтьс¤ в д≥йових особах Ч в≥домих ≥ без≥менних Ч ≥ передаЇтьс¤ через орач≥в, с≥¤ч≥в, рибалок, буд≥вничих, воњн≥в, ≥конописц≥в, тих, хто панували, ≥ тих, що повставали проти гн≥ту. нига Ч це невичерпне джерело знань, в≥домостей про дес¤тки ≥ сотн≥ под≥й, ¤вищ, людей. ” н≥й немаЇ н≥чого другор¤дного. “ут усе надважливе. ¬читаймос¤ в кожне слово, ≥ воно наситить наш розум, душу, у¤ву одв≥чною загальнолюдською мудр≥стю, випробуваним часом, золотом чистоњ правди. ** Ђѕов≥сть минулих л≥т Ќестора, чорноризц¤ ‘еодос≥Ївого мона-стир¤ ѕечерського, зв≥дки п≥шла –уська земл¤, ≥ хто в н≥й почав спершу кн¤жити, ≥ ¤к –уська земл¤ постала... оли ж пол¤ни жили ос≥бно ≥ волод≥ли родами своњми, Ч бо й до сих брат≥в ≥снували пол¤ни ≥ жили кожен ≥з родом своњм на своњх м≥сц¤х, волод≥ли кожен родом своњм, Ч то було [м≥ж них] три брати: одному ≥мТ¤ ий, а другому Ч ўек, а третьому Ч ’орив, ≥ сестра њх Ч Ћиб≥дь. ≤ сид≥в ий на гор≥, де нин≥ узв≥з Ѕорич≥в, а ўек сид≥в на гор≥, ¤ка нин≥ зветьс¤ ўекавицею, а ’орив Ч на трет≥й гор≥, од чого й прозвалас¤ вона ’оривицею. «робили вони городок [≥] на честь брата њх найстаршого назвали його иЇвом. ≤ був довкола города л≥с ≥ б≥р великий, ≥ ловили вони [тут] зв≥рину. Ѕули ж вони мужами мудрими й т¤мущими ≥ називалис¤ пол¤нами. ќд них оно Ї пол¤ни в иЇв≥ й до сьогодн≥Е ≤ с≥в ќлег, кн¤зюючи, в иЇв≥, ≥ мовив ќлег: Ђ’ай буде се городом руськимЕї ≤ жив ќлег, мир маючи з ус≥ма земл¤ми [≥] кн¤зюючи в иЇв≥. ≤ прийшла ос≥нь, ≥ спомТ¤нув ќлег кон¤ свого, ¤кого поставив був годувати, [зар≥кшись] не с≥дати на нього. Ѕо колись запитував в≥н був волхв≥в ≥ в≥щун≥в: Ђќд чого мен≥ прийдетьс¤ померти?ї ≤ сказав йому один в≥щун: Ђ н¤же! ≥нь, що його ти любиш ≥ њздиш на н≥м, Ч од нього тоб≥ помертиї. ќлег же, вз¤вши це соб≥ на ум, сказав: ЂЌ≥коли тод≥ [не] с¤ду на кон¤ (свого), ан≥ гл¤ну б≥льше на ньогої. ≤ повел≥в в≥н годувати його, але не водити його до нього. ≤, проживши дек≥лька л≥т, в≥н не зайн¤в його, поки й на грек≥в п≥шов. ј коли повернувс¤ в≥н до иЇва ≥ минуло чотири роки, на пТ¤тий р≥к спомТ¤нув в≥н кон¤, що од нього, ¤к пророчили були волхви, [прийдетьс¤] померти ќлегов≥. ≤ призвав в≥н старшого над конюхами, запитуючи: Ђƒе Ї к≥нь м≥й, що його ¤ поставив був годувати ≥ берегти його?ї ј в≥н сказав: Ђ”мерї. ќлег тод≥ посм≥¤вс¤ ≥ докорив в≥щуна, кажучи: ЂЌеправдиво то говор¤ть волхви, ≥ все те Ч лжа Їсть: к≥нь умер, а ¤ ще живийї. ≤ повел≥в в≥н ос≥длати кон¤: Ђƒай-но погл¤ну ¤ на кост≥ йогої. ≤ прињхав в≥н на м≥сце, де ото лежали його кост≥ гол≥ ≥ череп голий, ≥ зл≥з в≥н з кон¤, [≥] посм≥¤вс¤, мовл¤чи: Ђ„и од цього черепа смерть мен≥ прийн¤ти?ї ≤ наступив в≥н ногою на череп, ≥, виповзши [зв≥дти], зм≥¤ вжалила його в ногу. ≤ з того розбол≥вшись, в≥н помер. ≤ плакали за ним вс≥ люди плачем великим, ≥ понесли його, ≥ погребли його на гор≥, що зветьс¤ ўекавицею. ™сть же могила його й до сьогодн≥, називаЇтьс¤ могила та ќлеговою. ј було вс≥х л≥т його кн¤ж≥нн¤ тридц¤ть ≥ триЕї /**(”ривок з л≥топису Ђѕов≥сть временних л≥тї)**/ /*јзбука духовноњ премудрост≥:*/ Ч ѕод¤ку повинна м≥стити в соб≥ кожна наша молитва. Ч ƒ¤кувати в труднощах Ч заслуга б≥льша, ан≥ж подавати милостиню. Ч ƒ¤кувати Ѕогов≥ треба не т≥льки за своњ усп≥хи у добр≥, але ≥ за усп≥хи ≥нших. Ч ¬д¤чн≥сть повинна бути початком ≥ к≥нцем наших д≥й ≥ бес≥д. Ч Ѕога н≥що так не гн≥вить, ¤к байдуж≥сть до спас≥нн¤ ближн≥х. Ч орисне дл¤ себе ми знайдемо тод≥, коли будемо шукати корист≥ ближньому. Ч √осподь н≥чого так не любить, ¤к душу пок≥рну, смиренну ≥ вд¤чну.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших украњнських письменник≥в
