Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: ќлесь ќлександр
—кладний життЇвий шл¤х випав на долю ќлександра ќлес¤ (справжнЇ пр≥звище Ч андиба). Ќародивс¤ в≥н в с. рига (Ѕ≥лоп≥лл¤) на —умщин≥, зак≥нчив ’арк≥вський ветеринарний ≥нститут, працював у ’арков≥ та иЇв≥ (1909 Ч 1919). ” 1907р. у ѕетербурз≥ вийшла перша книга ќлес¤ Ч У« журбою рад≥сть обн¤ласьФ, що принесла славу молодому поетов≥. ¬ наступн≥ роки з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ зб≥рки Ч Уѕоез≥њ. нига IIФ (1909), Уѕоез≥њ. нига IIIФ (1911), Уƒраматичн≥ етюди. нига IVФ (1914), Уѕоез≥њ. нига VФ (1917). Ќе набувши ч≥тких пол≥тичних ор≥Їнтир≥в, ќлесь п≥сл¤ ¬еликоњ ∆овтневоњ соц≥ал≥стичноњ революц≥њ опин¤Їтьс¤ за кордоном (1919). ≈м≥грац≥¤ стала трагед≥Їю житт¤ ќлес¤. Ќастроњ пригн≥ченост≥, нудьги ≥ самотност≥ наповнюють першу УзакордоннуФ зб≥рку в≥рш≥в ќлес¤ Ч У„ужиноюФ (¬≥день, 1919). У¬ вигнанн≥ дн≥ течуть, ¤к сльози...Ф Ч такими словами розпочинаЇтьс¤ один з перших в≥рш≥в книги. Ќевдовз≥, у 1921р., виходить УѕерезваФ Ч зб≥рка гостросатиричних в≥ршових твор≥в, що викривають житт¤, побут ≥ пол≥тичн≥ принципи ем≥грантськоњ громади. «б≥рку (з'¤вилась у св≥т т≥льки перша частина њњ) поет видав п≥д псевдон≥мом. ¬ерховоди ем≥грантських к≥л стали на перешкод≥ публ≥кац≥њ нових в≥рш≥в такого характеру. ѕочутт¤ людини, позбавленоњ р≥дного дому, поглиблюютьс¤. ¬ одному з в≥рш≥в поет у¤вл¤Ї себе мертвим, але похованим в р≥дному краю, проте дол¤ вигнанц¤ г≥рша, н≥ж дол¤ мерц¤. ѕроте поет так ≥ не спром≥гс¤ на остаточн≥ висновки чи р≥шенн¤. √остро-емоц≥йно сприймаючи удари дол≥, в≥н ладен вбачати у них непо¤сниме насланн¤, прокл¤тт¤. ¬ останн≥ дес¤тир≥чч¤ житт¤ ќлесь усуваЇтьс¤ в≥д будь-¤коњ участ≥ в заходах, зд≥йснюваних украњнською ем≥грац≥Їю, послаблюЇтьс¤ активн≥сть його поетичноњ творчост≥, в≥н займаЇтьс¤ переважно ≥нсцен≥зац≥Їю народних казок, написанн¤м л≥бретто дл¤ дит¤чих опер. ѕомер письменник у ѕраз≥ 1944р. “ворча спадщина ќлес¤ досить велика ¤кщо врахувати, що б≥льшу частину њњ становить поез≥¤ Ч дев'¤ть книг (звертавс¤ ќлесь ≥ до драматичного жанру, створивши р¤д драматичних поем та етюд≥в). ¬ украњнську л≥тературу ќлесь входить ¤к поет, що розширив тематичний, стильовий, настроЇвий д≥апазони л≥рики, п≥дн≥с виражальну силу украњнського художнього слова. Ќе будучи Умодерн≥стомФ н≥ за орган≥зац≥йною приналежн≥стю, н≥ по сут≥, ќлесь вн≥с новаторськ≥ моменти в розвиток украњнськоњ поез≥њ. Ќе вдаючись до будь-¤ких ман≥фест≥в, декларац≥й, в≥н своЇю творч≥стю наголосив на естетичн≥й ц≥нност≥ поетичного твору, р≥шуче заперечив абстрактну декламац≥йн≥сть, хоч би ¤кими завданн¤ми вона надихалась. «агалом не нова на поетичн≥ ≥дењ, в≥ршов≥ прийоми ≥ нав≥ть образи (вз¤т≥ номенклатурне, сам≥ по соб≥), поез≥¤ ќлес¤ уже з виходом першоњ зб≥рки завоювала прихильн≥сть знавц≥в л≥тератури ≥ масового ≥нтел≥гентного читача. ” н≥й були представлен≥ безпосередн≥сть ≥ щир≥сть поетичного вислову, глибокий внутр≥шн≥й драматизм почутт¤, багатство м≥нливих в≥дт≥нк≥в настрою. ∆итт¤ природи, коханн¤, перипет≥њ громадськоњ боротьби Ч основна тематика першоњ зб≥рки, що надовго визначила й тематику творчого доробку поета. Ќадзвичайно вразливе, д≥ткливе У¤Ф л≥ричного геро¤ ќлес¤ однаково чутливо резонуЇ на найменш≥ перепади у стосунках з коханою, на зм≥ни в настро¤х мас, на рух у рослинному й тваринному св≥т≥, атмосфер≥. ¬сеос¤жн≥сть сфер поетового почутт¤ в≥дбита ≥нколи в межах одного й того ж твору (У÷≥лий день ти нудилась в к≥мнат≥ своњйФ, Уѕогасло сонце ласки ≥ теплаФ та ≥н.). Ћегкий, майже невагомий перех≥д в≥д одного зовн≥шнього ¤вища до ≥ншого, а в≥д них Ч до стану власноњ душ≥ притаманний багатьом творам ќлес¤ (У—н≥г в гаю... але весноюФ, Уƒв≥ хмароньки пливли кудисьФ, У¬ м≥щанськ≥й од≥ж≥ ≥ в р≥дному в≥нкуФ, У«има... ≥ прол≥сок блакитний!Ф, УЌа гори висок≥, на ср≥бло сн≥г≥вФ та ≥н.). —уб'Їктивне враженн¤ ≥ сприйн¤тт¤ покладено ≥ в основу його громад¤нськоњ л≥рики. ѕоет в≥добразив народне Ч ≥ водночас власне Ч пробудженн¤ в роки революц≥њ (У—онце на обр≥њ, ранок встаЇФ, У“и знову у мене окрилюЇш мр≥њФ, Уя б≥льше не плачу...Ф), осп≥вав червоний прапор боротьби (У¬ол¤!? ¬ол¤?! —нитьс¤, може?Ф, У1 ћа¤Ф). ќднак у в≥ршах ќлес¤ не знайти концептуального осмисленн¤ революц≥йноњ боротьби: йдетьс¤, звичайно, не про декларативне висуненн¤ ¤кихось в≥ршових УпрограмФ (так≥ поетичн≥ форми орган≥чно чуж≥ дл¤ ќлес¤), а про широкий пол≥тичний св≥тогл¤д. ¬≥н у поез≥њ ќлес¤ в≥дсутн≥й нав≥ть там, де мова заходить про к≥нцеву мету революц≥њ, про поетове слово у н≥й. “ут багато неп≥дробного пафосу, л≥ричноњ виразност≥, але не досить пол≥тичноњ конкретност≥. ¬ образн≥й систем≥ ќлес¤ на¤вн≥ рел≥кти народницькоњ символ≥ки, окремих народницьких мотив≥в (зокрема, з Ќадсона). ѕроте нав≥ть ц≥ штампи невп≥знанне трансформуютьс¤ у тонкому суб'Їктивному почутт≥. Ќе подаючи пол≥тичноњ концепц≥њ, громад¤нська поез≥¤ ќлес¤ ц≥кава ¤к суб'Їктивний документ сусп≥льноњ боротьби епохи. ƒуже вразлива, можна сказати, тенд≥тна душа л≥ричного геро¤ хворобливо реагуЇ на вс≥ перипет≥њ ц≥Їњ боротьби. √еро¤ повергають у розпач тимчасов≥ поразки, розправи, репрес≥њ (У’то ви, хто ви з нага¤ми?..Ф, УЌад трупамиФ, У ап≥тану Ўм≥дтуФ, Ућ≥цно ≥ солодко, кров'ю упившись...Ф), йому дорога найменша над≥¤ на перемогу (У—онце на обр≥њ, ранок встаЇФ, У¬они Ч об≥дран≥, розбут≥Ф). √ромад¤нськ≥ настроњ й переживанн¤ поета у найр≥зноман≥тн≥ш≥ способи (метафоричн≥ асоц≥ац≥њ, алегоричн≥ паралел≥, композиц≥йн≥ з≥ставленн¤ в межах твору, циклу, зб≥рки в≥рш≥в) перегукуютьс¤ з образами природи, поЇднуютьс¤ з кол≥з≥¤ми особистого, внутр≥шнього житт¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д л≥ричного геро¤ ѕ. √рабовського герой л≥рики ќлес¤ не Ї безпосередн≥м учасником боротьби (кр≥м ≥нших ¤костей, йому бракуЇ твердост≥ вол≥), але надзвичайно сп≥вчутливо й зац≥кавлено њњ в≥дображаЇ. ¬ основ≥ художнього св≥ту ќлес¤, створюваного ≥нтимною л≥рикою (та й л≥рикою громад¤нського характеру), лежить неоромантичне протиставленн¤ д≥йсного житт¤, з одного боку, ≥ мр≥й та спод≥вань геро¤ Ч з другого. Ќеоромантичним Ї попул¤рний у творах ќлес¤ мотив дочасного чи вражаюче-короткочасного бу¤нн¤ (УјйстриФ, У™сть дивн≥ л≥лењ, що вранц≥ родившисьФ, У™сть кв≥ти так≥, що н≥коли не кв≥тнутьФ та ≥н.). —аме цей УЇдиний разФ кв≥туванн¤ гармон≥йно перенесено ќлесем на любовну тематику: У в≥тки любов≥ розцв≥тають Їдиний раз, Їдиний разФ. ѕоет воЇдино зливаЇ контрастн≥ пон¤тт¤: мовитьс¤ про б≥ль, муки, кров, рани, ≥ все це стаЇ ще болюч≥шим в≥д того, що з них проростаЇ Ун≥жн≥стьФ ≥ УжальФ, що все це зд≥йснюЇтьс¤ в пошуках т≥Їњ Ун≥жност≥Ф, в≥дсутн≥сть ¤коњ скрушно переживаЇтьс¤. ” змалюванн≥ любов≥ ќлесем немаЇ р≥зких, контрастних барв, що йдуть, ¤к правило, в≥д гостроти самоусв≥домленн¤ (л≥рика ‘ранка, Ћес≥ ”крањнки, почасти й ћакове¤), але поза цим трактуванн¤ любов≥ в нього досить р≥зноман≥тне: це й безнад≥йне коханн¤, ≥ зовн≥шн≥ми умовами спричинена недос¤жн≥сть любов≥, ≥ таЇмнича приречен≥сть закоханих не мати одне одного, ≥ нарешт≥, рад≥сно-тр≥умфуюче проникненн¤ любов≥ в серце, що сповн¤Ї собою всю ≥стоту ≥ природу загалом. ѕрирода в л≥риц≥ ќлес¤ виступаЇ не просто зовн≥шн≥м аналогом чи тлом переживань людини: поету притаманний своЇр≥дний поетичний пантењзм Ч розлитт¤ почутт≥в (≥ взагал≥ особистост≥) в житт≥ кв≥т≥в, трав, сон¤чного пром≥нн¤. —аме завд¤ки високому ступенев≥ нероз'Їднаност≥ емоц≥й людини й природи останн¤ в поета мало конкретизована описово (переважають загальн≥ назви Ч пташки, кв≥ти Ч або ж назви, що встигли стати штампамиЧсолов'њ, жайворонки, орли). ќднак природа в поез≥њ ќлес¤ живе дуже виразним житт¤м. «а вс≥Їњ недетал≥зованост≥ опис≥в поет тонко передаЇ њњ порухи й настроњ, в≥дображенн¤ природи у нього переважно музичне, з очевидно в≥дчутними ритмами. ращими зразками пейзажноњ л≥рики ќлес¤ Ї р¤д в≥рш≥в ≥з циклу УўорокуФ (трет¤ книга), де змальовано р≥чний круговорот природи. ѕривертають увагу ≥нтонац≥йн≥ засоби, ¤кими передано рух. Ћ≥ричн≥ твори ќлес¤, музикальн≥, часто Уромансов≥Ф за формою, в≥ддавна привертали увагу композитор≥в Ч ћ. Ћисенка (У—м≥ютьс¤, плачуть солов'њФ, УјйстриФ, У√роза пройшла... з≥тхнули травиФ), . —теценка (У—оснаФ), я. —тепового (УЌе бер≥ть ≥з зеленого лугу вербиФ), —. Ћюдкевича (У“айнаФ) та ≥н. ” драматичних творах ќлес¤ (Уѕо дороз≥ в азкуФ, У“рагед≥¤ серц¤Ф, УЌад ƒн≥промФ, УЌ≥ч на полонин≥Ф тощо) ще виразн≥ше, н≥ж у поез≥њ, про¤вилась неоромантична концепц≥¤. ёнак, герой драматичного етюда Уѕо дороз≥ в азкуФ, веде юрбу безвольних людей з темного л≥су в напр¤м≥ сон¤чноњ крањни. ¬≥н один здатен визначати дорогу по червоних маках, що виросли з кров≥ його попередник≥в. –озкривши груди, проламуЇ в≥н шл¤х юрб≥, але за к≥лька крок≥в до мети на мить занепадаЇ духом, п≥ддаЇтьс¤ сумн≥вам щодо в≥рност≥ напр¤му Ч ≥ цього достатньо, щоб натовп розчарувавс¤ в обожнюваному героЇв≥ ≥ повернув назад. ÷ей драматичний етюд, ¤к ≥ ≥нш≥, маЇ сюжетно-образну сп≥льн≥сть з драматург≥Їю ћ. ћетерл≥нка, √. √ауптмана, Ћес≥ ”крањнки, я. –айн≥са, з романтичними творами ћ. √орького. ¬≥домий ќлесь ≥ ¤к талановитий перекладач (Уѕ≥сн¤ про √ай¤ватуФ √. Ћонгфелло, казки ¬. √ауфа, л≥ричн≥ твори поет≥в багатьох крањн). “ворч≥сть ќлес¤ Ч визначне ¤вище в украњнськ≥й л≥тератур≥ перших двох дес¤тир≥ч XX ст. ћ. –ильський писав: УЌема н≥¤кого сумн≥ву, що поез≥¤ ќлександра ќлес¤ позначилас¤ сильними своњми сторонами на розвитку украњнськоњ л≥тератури, отже й рад¤нськоњ украњнськоњ л≥тератури. «≥ смутком визнаючи його в≥льн≥ ≥ нев≥льн≥ провини, хибн≥ його кроки, в ¤ких сам в≥н г≥рко ка¤вс¤, шкодуючи, що така дужа творча ≥ндив≥дуальн≥сть не д≥стала повного свого розвитку, ми повинн≥, проте, сказати, що поет ќлександр ќлесь пос≥даЇ певне м≥сце в ≥стор≥њ нашоњ культури ≥ що все краще з його спадщини повинно стати набутком нашого рад¤нського читачаФ.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших украњнських письменник≥в
